Постанова

від 09.10.2006 по справі 15/293-06-7799а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/293-06-7799А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "09" жовтня 2006 р. Справа  № 15/293-06-7799А

  17 год. 52 хв.                                                                              м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивачів:

1)          ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів” –Савченков Г.О.,

2)          Іноземної фірми „Ecohidrotechnika Llc.” - Савченков Г.О., Влачига С.Р.;

від відповідача –Жирноклеєва М.О., Фарващук С.П.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів” та Іноземної фірми „Ecohidrotechnika Llc.” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівськ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів” та Іноземна фірма „Ecohidrotechnika Llc.” звернулись до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Іллічівськ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000712301/0 від 29.03.2006 р.,  № 0000712301/1 від 26.05.2006 р. щодо нарахування податку на прибуток в розмірі 336 525,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 119178,00 грн., посилаючись на неправомірність донарахування позивачу –Управлінню морських шляхів податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08 серпня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/293-06-7799А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05 вересня 2006 р. у справі № 15/293-06-7799А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В ході розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги та просить суд також визнати нечинним прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000712301/2 від 07.08.2006 р.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 30 січня 2006 р. по 09 березня 2006 р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Іллічівську проводилась комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів” по Договору про іноземні інвестиції від 05.04.2004 р. з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 05.04.2004 р. по 30.09.2005 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 834/375664510 від 16.03.2006 р., на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712301/0 від 29.03.2006 р. щодо визначення Управлінню морських шляхів суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 336 525,00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 119 178,00 грн.

Наглядовою радою спільної діяльності за Договором про іноземні інвестиції від 05.04.2004 р. між Управлінням „Чоразморшлях” та іноземним інвестором „Ecohidrotechnika Llc.” прийняте ДПІ у м. Іллічівську повідомлення-рішення оскаржено до ДПІ у м. Іллічівську. За результатами розгляду скарги № 04/08 від 27.04.2006 р. ДПІ у м. Іллічівську прийнято рішення від 17.05.2006 р. № 8741/10-007, яким податкове повідомлення-рішення № 0000712301/0 від 29.03.2006 р. залишено без змін, а скаргу –без задоволення. На підставі вказаного рішення про результати розгляду скарги ДПІ у м. Іллічівську було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.05.2006 р. № 0000712301/1.

Наглядова рада спільної діяльності за Договором про іноземні інвестиції від 05.04.2004 р. між Управлінням „Чоразморшлях” та іноземним інвестором „Ecohidrotechnika Llc.” звернулась зі скаргою до ДПА в Одеській області. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 26.07.2006 р. № 18747/25-0007 вищезазначені податкові повідомлення-рішення та рішення ДПІ у м. Іллічівську про результати розгляду первинної скарги від 17.05.2006 р. № 8741/10-007 залишені без змін, а скарга Наглядової ради –без задоволення.

На підставі зазначеного рішення про результати розгляду повторної скарги ДПІ у м. Іллічівську 07.08.2006 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000712301/2.

Так, оскаржувані позивачами податкові повідомлення-рішення винесені у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.4.6. п. 5.4 ст. 5, п.п. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: підприємством було занижено податок на прибуток за 9 місяців 2005 р. в сумі 336 525,00 грн.

Як встановлено судом, 05.04.2004 р. між іноземною фірмою „Ecohidrotechnika Llc.” та  Державним підприємством „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів” був укладений договір про іноземні інвестиції, метою якого визначено отримання прибутку від спільного виробництва днопоглиблювальних робіт в Чорноморсько-Азовському басейні і за закордоном. Для досягнення вказаної мети іноземна фірма інвестує ремонт землесосу „Херсонес”, у зв'язку з чим іноземний  інвестор отримує переважне право отримати землесос „Херсонес” у тайм-чартер на узгоджених сторонами умовах для забезпечення повернення вкладених інвестицій. Вказаний договір було прийнято на облік ДПІ у м. Іллічівську 03.06.2004 р. за № 2216 з метою ведення окремого обліку результатів спільної діяльності та окремої сплати податків.

Після закінчення відновлювального ремонту судно „Херсонес” було передано у тайм-чартер відповідно до умов тайм-чартерної угоди від 03.05.2004 р. за актом прийому-передачі від 31.03.2005 р.

Як встановлено судом, податковий облік результатів та операцій такої діяльності здійснювався Управлінням „Чоразморшлях” окремо від результатів податкового обліку основної господарської діяльності та сплата податків здійснювалась окремо.

Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на прибуток на суму 336 525 грн. виникло у зв'язку з безпідставним, на думку відповідача, включенням до складу валових витрат інвестиційної діяльності наступних сум:

-          витрати на придбання миючих засобів на судно „Херсонес” в сумі 5 411,72 грн.;

-          витрати на придбання канцтоварів на судно „Херсонес” в сумі 1 786,82 грн.;

-          витрати на переосвідоцтво рятувальних плотів судна „Херсонес” в сумі 59 642,26 грн.;

-          витрати по страхуванню судна „Херсонес” в сумі 66 013,58 грн.;

-          суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на вартість ремонту судна „Херсонес” в сумі 1 213 300 грн.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в 4-му кварталі 2004 р. Управлінням „Чоразморшлях” віднесено до складу валових витрат витрати на придбання миючих засобів в сумі 5 411, 72 грн., витрати на придбання канцтоварів в сумі 1 786, 82 грн., витрати на переосвідоцтво рятувальних плотів з/с „Херсонес” в сумі 59 642, 26 грн.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,   продажем  продукції  (робіт,  послуг) і охороною  праці,  у  тому  числі  витрати  з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

Однак, пункти 5.3 –5.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не містять будь-яких обмежень на віднесення до складу валових витрат придбання миючих засобів, канцтоварів, витрат на переосвідоцтво рятувальних плотів.

Так, є обґрунтованими посилання позивачів на те, що у разі відсутності на судні миючих засобів знаходження на такому судні екіпажу, підтримання належного стану приміщень та обладнання будь-який тривалий час неможливо, тому миючи засоби використовуються на судні як для забезпечення умов праці, гігієни судового екіпажу, так і підтримання належного стану приміщень, судового обладнання. Адже згідно ст. 57 Кодексу торговельного мореплавства України судновласник судна відповідно до правил, що  затверджуються Міністерством  транспорту  України і Міністерством  рибного господарства України (для риболовного судна), забезпечує: безпечні умови і режим праці на судні; охорону здоров'я членів екіпажу і обладнання  судна  всіма необхідними для цього засобами і устаткуванням; постачання продовольства і води в  достатній  кількості  і належної якості; належні суднові приміщення.

Також, на думку суду, є правомірним включення позивачем –Управлінням „Чоразморшлях” до складу валових витрат витрат на придбання канцелярських товарів на суму 1 786, 82 грн., оскільки в процесі роботи судна має бути підготовлена та використовується значна кількість документів (судова книга, маніфести, акти, запроси, відповіді и т.п.), а витратні канцелярські матеріали (зокрема, заправки картриджів, фарби тощо) використовуються в значній кількості фіксуючих приборів, які відповідають за контроль стану та управління судном, тому підготовка необхідних документів та робота реєструючих систем неможливі без попередньої закупки канцелярських товарів.

Щодо витрат на переосвідоцтво рятувальних плотів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути допущене до плавання тільки  після того, як буде встановлено, що воно задовольняє вимоги безпеки мореплавства, охорони людського життя і навколишнього природного середовища.

А переосвідоцтво і полягає в приведенні рятувального обладнання в належний для використання стан, підтвердження такого стану регістром судноплавства та допуску плоту до використання протягом року до наступного переосвідоцтва. Так, використання плотів, які не пройшли чергове переосвідоцтво, не допускається, оскільки рятувальні плоти є одним із основних елементів рятувального обладнання судна, яке забезпечує безпеку мореплавства та охорону життя на морі, а відсутність на борту судна документів про таке переосвідоцтво є підставою для недопущення судна до плавання. Також згідно ст. 91 Кодексу торговельного мореплавства України капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі: непридатності судна до плавання, порушення вимог щодо його завантаження, постачання, комплектування екіпажу і наявності інших недоліків, що становлять загрозу  безпеці  плавання  або  здоров'ю людей, які перебувають на  судні,  або  загрозу  заподіяння  шкоди навколишньому природному середовищу; порушення вимог до суднових документів; несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів; рішення уповноважених  законодавством  державних  органів (митних органів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та прикордонної служби).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що витрати на переосвідоцтво є необхідними витратами для наступної експлуатації судна, тому підлягають включенню до валових витрат.

Отже, витрати на придбання миючих засобів, канцтоварів, переосвідоцтво рятувальних плотів безпосередньо пов'язані з можливістю використання, експлуатації, підтримання робочого стану судна та такі витрати відповідно до п. 5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відносяться до складу валових витрат як витрати на підготовку, організацію та ведення виробництва.

Посилання відповідача на те, що вказані вище витрати не можуть бути віднесені до складу валових витрат, оскільки вони понесені в рамках інвестиційної діяльності в 4-му кварталі 2004 року, а передача судна в Тайм-чартер в рамках цієї ж діяльності була здійснена 31.03.2005 р. відповідно до Акту передачі в тайм-чартер, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Тайм-чартерна угода укладена на підставі договору про іноземні інвестиції (п. 1.2, 1.2.3, 1.3.2 Договору) та є угодою, на підставі якої отримуються доходи в рамках інвестиційної діяльності. Так, згідно Додатку № 1 до договору „Техніко-економічне обґрунтування” доходами інвестиційної діяльності є доходи по тайм-чартеру, з яких сплачуються витрати по судну, здійснюється повернення інвестиції, виплата частини прибутку. Будь-яких обмежень на віднесення витрат до валових в залежності від часу їх понесення пункт 5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та вказаний Закон взагалі не містять. Більш того, виходячи зі змісту п.п. 5.2.1 вказаного Закону, до валових відносяться витрати, пов'язані з підготовкою, організацією виробництва, які можуть бути понесені тільки до початку такого виробництва та отримання доходу. А  витрати на придбання миючих засобів, канцтоварів, переосвідоцтво рятувальних плотів є такими, що безпосередньо пов'язані з можливістю експлуатації судна, та понесені за рахунок інвестиції та в рамках інвестиційної діяльності, тому відповідно до п. 5.2.1 відносяться до валових витрат.

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що витрати на придбання миючих засобів, канцтоварів та на переосвідоцтво плотів не можуть бути віднесені до витрат окремого податкового обліку спільної діяльності, оскільки судно „Херсонес” обліковується на балансі Управління „Чоразморшлях”.

Порядок відображення активів та операцій в бухгалтерському обліку не може бути підставою для віднесення або не віднесення витрат до складу валових в податковому обліку спільної діяльності. Порядок ведення податкового обліку спільної діяльності регулюється п. 7.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Порядком ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженим наказом ДПА України № 571 від 30.09.2004 р.

Так, згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку,  уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку  господарських  результатів такого платника податку. Як вбачається з договору про іноземні інвестиції, укладеного між позивачами, платником податку, уповноваженим на ведення обліку результатів спільної діяльності, є Управління „Чоразморшлях”.  

Більш того, Положеннями бухгалтерського обліку також не передбачають  обов'язкового створення окремого балансу як засобу обліку результатів спільної діяльності суб'єктів.

Усі активи, включаючи основні засоби, які використовуються в спільній діяльності, та її операції відображаються в одному бухгалтерському обліку такого платника, на одному балансі, але тільки в окремих регістрах (на окремих субрахунках) згідно з вимогами п. 19, 20 П(C)БУ –12. Так виробничі витрати спільної діяльності відображаються на субрахунках рахунку 23 „Виробництво по договору про іноземні інвестиції”, а основні засоби, що використовуються в спільній діяльності, відображаються на субрахунках рахунку 10 „Основні засоби”. Так, як вбачається з акту перевірки, на субрахунку враховується первісна вартість судна „Херсонес” та виконаний за рахунок інвестиції ремонт в сумі 11 199,9 тис. грн.

Таким чином, оскільки активи та операції як спільної діяльності, так і основної діяльності Управління „Чоразморшлях” відображаються в одному бухгалтерському обліку та на одному балансі Управління „Чоразморшлях”, тому підприємство має тільки розмежувати витрати в податковому обліку.

Доводи відповідача про те, що договір не мав своїх активів, не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Згідно ст. 1130 Цивільного кодексу України сторони по договору про спільну діяльність діють спільно без створення юридичної особи.

Враховуючи  те, що юридичну особу позивачами не було створено, такий договір не може мати окремих та самостійних прав на будь-які активи чи майно.

Відповідно до ст. 1134 Цивільного Кодексу України внесене учасниками майно, виготовлена продукція, отримані доходи, є спільною частковою власністю учасників.

Тому все, що використовується чи отримано в результаті спільної діяльності, є власністю учасників, які є юридичними особами та мають відповідні права та обов'язки по договору. Більш того, податкове законодавство передбачає окремий податковий облік та сплату податків від результатів спільної діяльності.

Безпідставними також є ствердження відповідача, що відшкодування таких витрат не передбачено договором про іноземні інвестиції, оскільки відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначальною ознакою таких витрат є зв'язок таких витрат зі спільною господарською діяльністю. Так, згідно умов вказаного вище договору спільна господарська діяльність пов'язана з проведенням ремонту та наступною експлуатацією судна „Херсонес”, всі такі витрати понесені за рахунок коштів іноземної інвестиції та сплачені безпосередньо з рахунку спільної інвестиційної діяльності, та оплата таких витрат здійснена по контракту №180604 від 18.06.2004 р., укладеного з Компанією „Beta Marine Pte. Ltd” (постачальник) та Управлінням „Чоразморшлях” і інвестором „Ecohidrotechnika Llc.” (замовники).

Також відповідачем в акті перевірки встановлено, що в порушення п.п. 5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем –Управлінням „Чоразморшлях” до обліку витрат спільної діяльності в 3-му кварталі 2005 року до складу валових витрат віднесені витрати на страхування судна „Херсонес” в сумі 66 013, 58 грн. При цьому відповідачем зазначено, згідно п.п. 8.7.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” виведення із експлуатації основних фондів здійснюється на підставі наказу керівника підприємства, та відсутність такого наказу про виведення судна із експлуатації, хоча відповідачем не обґрунтовано зв'язок між виведенням з експлуатації судна та страхуванням судна.

Згідно п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування  ризиків  загибелі врожаю,  транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають  у  складі  основних  фондів   платника   податку; екологічної  та  ядерної  шкоди,  що  може  бути завдана платником податку  іншим  особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних   із здійсненням  ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного  виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового  договору,  за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю  фізичних осіб, що перебувають у  трудових відносинах  з платником  податку, обов'язковість  якого  не передбачена законодавством, або будь-які витрати  зі  страхування  сторонніх  фізичних  чи  юридичних осіб.

Проте, в акті перевірки не наводиться суті порушення, а тільки приводиться цитата вказаного вище п.п. 5.4.6 зазначеного Закону, де підкреслена фраза „до складу валових витрат включаються: будь-які витрати зі страхування ... майна платника податку”, тобто відповідачем мається на увазі те, що судно не включене до складу майна платника податків.  Але суд вважає такі висновки відповідача безпідставними.

Так, як вбачається з договору про іноземні інвестиції, його об'єктом є інвестування коштів для ремонту судна „Херсонес” та подальше використання судна сторонами для отримання прибутку та повернення інвестиції.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України правовий статус майна, що виділено для ведення спільної діяльності визначається за домовленістю сторін. Тобто діє принцип свободи договору, тому при веденні спільної діяльності її учасники повністю вільні в виборі порядку використання майна, що виділяється для ведення спільної діяльності.

Основним та визначальним фактором у даному випадку є факт відділення результатів спільної діяльності та відповідно витрат по майну, що використовується в такій діяльності, від результатів основної діяльності уповноваженого платника податків. А в рамках основної діяльності Управлінням „Чоразморшлях” такі витрати по страхуванню судна „Херсонес” не були включені до складу валових витрат основної діяльності, що підтверджується довідкою від 04.08.2006 р. № 042/231.

Таким чином, витрати по страхування майна, що використовується в рамках спільної діяльності, та доходи по якому отримуються також тільки в рамках такої діяльності, мають бути відображені в податковому обліку тільки такої спільної діяльності.

Крім того, питання розмежування витрат між податковим обліком спільної діяльності та обліком основної діяльності уповноваженого платника податку (який проводить облік спільної діяльності), у випадках, коли майно не передається в якості вкладу та може бути використано для отримання доходу як в рамках основної, так і в рамках спільної діяльності, регулюються п. 13, 14 Порядку ведення податкового обліку, затвердженого наказом ДПА України № 571. Так, відповідно до вимог п. 14 зазначеного Порядку розподілення витрат по використанню майна (визначення частки витрат спільної діяльності) між основною та спільною діяльністю уповноваженого платника податків здійснюється у відношенні, пропорційному відношенню доходів від спільної діяльності к сумі доходів, отриманих в основній господарській та в спільній діяльності від використання майна.

Оскільки судно „Херсонес” в 2005 році використовувалось та приносило доходи тільки в рамках спільної діяльності, то витрати по такому судну, включаючи страхування, в повній відповідності з наведеним п. 14 Порядку податкового обліку мають бути відображені в валових витратах інвестиційної діяльності.

Також слід зазначити, що згідно п.п. 5.4.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  включення до складу валових витрат страхування не залежить від виведення або введення із експлуатації основних засобів або наявності наказу про таке виведення. Крім того, як вбачається з акту перевірки (стор. 8), витрати по страхуванню понесені після виходу судна з ремонту та початку його роботи, а саме: витрати по страхуванню сплачені 21.09.2005 р. та 03.10.2005 р., тоді як судно передано в тайм –чартер згідно акту від 31.03.2005 р.

Щодо посилань відповідача на те, що віднесення до валових витрат страхування необґрунтовано, оскільки договором про іноземні інвестиції не передбачається відшкодування такого роду витрат та згідно Тайм-чартерної угоди обов'язок страхування судна покладено на судновласника, судом спростовуються. Так, всі витрати спільної діяльності, які враховуються в податковому обліку такої діяльності, не можуть бути перераховані в договорі та навести перелік таких витрат в договорі не можливо, наявність чи відсутність такого переліку в договорі не впливає на порядок відображення витрат в складі витрат спільної діяльності. Визначальним моментом є призначення витрат до використання в спільній діяльності. Що стосується виконання Тайм-чартерної угоди та обов'язків по сплаті витрат по страхуванню, то виконання Тайм-чартерної угоди в рамках договору про іноземні інвестиції та отримання доходу в спільній діяльності безпосередньо від передачі судна в тайм-чартер прямо визначено в п. 1.2.3 договору та додатку до цього договору.  Безпосередньо та тільки доходи по Тайм-чартеру враховувались в валових доходах спільної діяльності, що прямо відображено в акті перевірки п. 2.1 на стор. 7, п. 3 стор. 15-17, такі доходи поступали на рахунок спільної діяльності в КБ „Соцкомбанк”.

Таким чином, витрати на страхування безпосередньо пов'язані з можливістю експлуатації об'єкта такої діяльності –судна „Херсонес” та такі витрати сплачені з рахунка спільної діяльності, тому згідно п.п. 5.4.6 та п.п.7.7.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  такі витрати правомірно враховані в окремому податковому обліку спільної діяльності, більш того, що в податковому обліку основної діяльності Управління „Чоразморшлях” такі витрати не були враховані.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення п. 8.8.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до витрат спільної діяльності зайво включені витрати на амортизацію ремонту судна „Херсонес” в І-ІІІ кварталах 2005 року на загальну суму 1 213 300 грн. Вказане порушення допущено, на думку позивача, у зв'язку з тим, що судно „Херсонес” обліковується на балансі Управління „Чоразморшлях”, а між Управлінням „Чоразморшлях” та інвестором по договору про іноземні інвестиції не укладено договору оперативного лізингу, який міг би передбачати здійснення ремонту орендатором. Необхідність укладення договору оренди відповідачем з тих підстав, що п.п. 8.8.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” дозволяє здійснювати амортизацію ремонту орендатору, у якого орендовані основні фонди не рахуються на балансі.

Проте, суд вважає, що наведені твердження відповідача не відповідають нормам законодавства, а витрати по амортизації ремонту повністю правомірно відображені в податковому обліку спільної діяльності.

Як було докладно наведено раніш (в п. 2.1.2.2 позовної заяви), як вартість самого судна, так і вартість ремонтів, проведених в рамках спільної діяльності, будь –яких інших операцій спільної діяльності та основної діяльності Чоразморшлях, відповідно до вимог П(С)БУ –12 відображається в одному бухгалтерському обліку та на балансі уповноваженого платника –Чоразморшлях. При цьому вартість майна, що використовується в спільній діяльності –судна "Херсонес" та вартість поліпшень такого майна відображається  на окремих субрахунках рахунку 10 "Основні засоби" - 10.48, 10.66, 10.67, 10.96 "Основні засоби в спільній діяльності", як надходження основних засобів за балансовою вартістю, а також сума витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкту –судна "Херсонес".

При цьому, ведення витрат та обліку основних засобів та поліпшень як спільної діяльності, так і основної діяльності Чоразморшлях на одному балансі та в одному бухгалтерському обліку, але на окремих субрахунках, ніяким чином не впливає на необхідність розмежування валових доходів, валових витрат та амортизації між податковими обліками спільної та основної діяльності підприємства.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що у зв'язку неукладенням договору оренди між сторонами по спільній діяльності амортизація ремонту не може бути врахована в податковому обліку спільної діяльності на підставі п.п. 8.8.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є необґрунтованими. Так, п.п. 8.8.1 зазначеного Закону не відноситься до порядку ведення обліку та відображення витрат спільної діяльності. Цей пункт регулює тільки порядок проведення орендарем амортизації вартості ремонтів орендованих основних засобів, що здійснюється орендарем за його рахунок. Таких операцій позивачами не здійснювалось. Тому посилання на п.п. 8.8.1 вказаного Закону при обліку результатів спільної діяльності та при відсутності договорів оренди безпідставні.

Так, Управлінням „Чоразморшлях” як уповноваженим платником податків  відповідно до п.п. 7.7.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 4 Порядку ведення податкового обліку було правомірно віднесено до витрат спільної діяльності амортизаційні відрахування від вартості ремонту судна „Херсонес”, оскільки ремонт судна виконано безпосередньо в рамках спільної діяльності та оплата ремонту здійснена з банківського рахунку спільної діяльності коштами, які були отримані як іноземна інвестиція в таку діяльність, оскільки судно „Херсонес” використовувалось для отримання доходу і ремонт здійснювався саме з метою отримання сторонами по спільній діяльності економічних  вигод, тому вартість ремонту підлягає амортизації відповідно до п.п. 8.1.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” як витрати на проведення ремонтів, реконструкції та поліпшень основних засобів.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно визначено позивачу –ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів” суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 336 525,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 119178,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

За таких обставин, господарський суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0000712301/0 від 29.03.2006 р., № 0000712301/1 від 26.05.2006 р., № 0000712301/2 від 07.08.2006 р. прийняті в порушення вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню нечинними.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів” та Іноземної фірми „Ecohidrotechnika Llc.” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівськ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2.          Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0000712301/0 від 29.03.2006 р., № 0000712301/1 від 26.05.2006 р., № 0000712301/2 від 07.08.2006 р.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено 07.12.2006 р.

                       Суддя                                                                                 Петров В.С.