Рішення

від 12.03.2013 по справі 1314/655/2012

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 1314/655/2012

Провадження № 2/448/7/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12.03.2013 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоус Ю.Б.

при секретарі Крив'як О.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 - не з'явився,

відповідача ОСОБА_2 - не з'явився,

представника відповідача ТзОВ «Добродій» - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій», про визнання незаконними дій, визнання недійсним договору та припинення повноважень,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача 07.05.2012року звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 20.10.2005 року між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) було укладено договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному фонді ТзОВ, у відповідності з котрим продавець продав, а покупець купив частку у статутному фонді ТзОВ «Добродій», що складає 100% статутного фонду Товариства та становить 12 000 гривень. Згідно з п.7 Договору, право власності на частку статутного фонду Товариства переходить до покупця з моменту укладення договору. Від так, починаючи з 20.10.2005 року позивач став власником 100% статутного капіталу ТзОВ «Добродій» та, як наслідок, в установленому законом порядку набув усіх прав та обов'язків учасника ТзОВ «Добродій».

Зазначає, що станом на 20.10.2005 року ТзОВ «Добродій» було набуто на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.02.2001 року №366 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,39 га, котра розташована у с.Бартатів, Бартатівської сільської ради. У лютому 2011 року, маючи на меті відчуження вище зазначеної земельної ділянки позивач звернувся до маклера від якого йому стало відомо, що земельна ділянка справді належить ТзОВ «Добродій», однак ОСОБА_4 не має жодного відношення та не володіє часткою у статутному капіталі ТзОВ «Добродій». Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 09.06.2011 року стало відомо, що єдиним засновником (учасником) та керівником ТзОВ «Добродій» є ОСОБА_2 - відповідач 1 у справі. В подальшому стало відомо і те, що 05.11.2008 року між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем, начебто було укладено договір купівлі - продажу корпоративних прав №01/08, у відповідності з котрим продавець зобов'язувався передати у власність покупця корпоративні права у вигляді частки в розмірі 100% у статутному капіталі ТзОВ «Добродій» на умовах передбачених у даному договорі, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити ці корпоративні права.

Вказує, що договір від 05.11.2008 року купівлі-продажу корпоративних прав №01/08 він ніколи не підписував та не укладав, кошти в розмірі 12000 грн. на виконання умов даного договору не отримував, акт приймання-передачі корпоративних прав та заяв про вихід зі складу учасників ТзОВ «Добродій» не складав та не підписував.

Вважає, що за таких умов, враховуючи протиправне обмеження прав позивача на управління ТзОВ «Добродій» ОСОБА_2 здійснює повноваження директора ТзОВ «Добродій» без достатньої на те правової підстави та, як наслідок, порушує охоронювані законом права та інтереси ОСОБА_4 Також зазначає, що безпідставність та неправомірність заняття ОСОБА_2 посади директора ТзОВ «Добродій» стверджується також тим, що трудовий договір укладений з працівником ОСОБА_2, яким призначено останнього на посаду директора ТзОВ «Добродій» суперечить вимогам законодавства України. За таких умов вважає, що наявні достатні підстави для припинення повноважень ОСОБА_2 як директора ТзОВ «Добродій» шляхом звільнення його із займаної посади.

З огляду на наведене просить суд: 1) визнати незаконними дії ТзОВ «Добродій» в частині укладення трудового договору та призначення на посаду керівника ОСОБА_2; 2) визнати недійсним трудовий договір, укладений між ТзОВ «Добродій» та ОСОБА_2; 3) припинити повноваження керівника ТзОВ «Добродій» ОСОБА_2 шляхом звільнення останнього із займаної посади.

Ухвалою суду від 30.05.2012 року провадження у справі було зупинено до вирішення по суті та набрання законної сили судового рішення Господарського суду Львівської області у справі №5015/6465/11.

18.02.2013 року ухвалою Мостиського районного суду Львівської області провадження у справі було відновлено.

Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд справу розглядати без участі позивача. Також просить суд скасувати вжиті заходи забезпечення даного позову.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ТзОВ «Добродій» в жодне судове засідання не з'явилися, хоча були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, повідомлення надсилались на їх адресу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, а також від них не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за їх відсутності.

Враховуючи наведене , суд вважає, що у справі є в наявності достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін для розгляду справи за відсутності відповідачів і постановлення заочного рішення, оскільки прийняття такого рішення не суперечить закону та відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії яка порушує право та припинення правовідношення, визнання правочину недійсним, а також відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - позивачем у справі, було укладено Договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю (а.с.22), який був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №4128, у відповідності з умовами якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купив частку у статутному фонді ТзОВ «Добродій», що складає 100% статутного фонду товариства та становить 12000 грн., право власності на яку перейшло до останнього з моменту укладення договору.

Як стверджує представник позивача, з інформації, зазначеної у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №10197123 станом на 09.06.2011 року (а.с.15) позивачу ОСОБА_4 стало відомо, що керівником та єдиним засновником (учасником) юридичної особи ТзОВ "Добродій" є ОСОБА_2 - відповідач у справі, який на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав №01/08 від 05.11.2008 року (а.с.11) став єдиним учасником товариства.

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, оскільки стверджує, що договір купівлі-продажу корпоративних прав №01/08 від 05.11.2008 року він не укладав і не підписував, кошти в розмірі 12000гривень на виконання умов даного договору не отримував; акт приймання-передачі корпоративних прав ТзОВ «Добродій» не складав та не підписував.

В ході розгляду даної справи встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 22.08.2012 року (а.с.59-62) у справі №5015/6465/11 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродій", про визнання недійсним договору купівлі - продажу корпоративних прав, рішення загальних зборів засновників та змін до статуту.

Вказаним рішенням господарського суду: 1) визнано недійсним з моменту вчинення Договір купівлі-продажу корпоративних прав № 01/08 від 05.11.2008 року, укладений гр. ОСОБА_4 та гр.ОСОБА_2 щодо купівлі корпоративних прав у вигляді частки в розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій»; 2) визнано недійсним рішення зборів засновників (учасників) юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій» від 18.11.2008 року, оформлене у вигляді протоколу №1 від 18.11.2008 року; 3) визнано недійсними зміни, внесені до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій» шляхом викладення статуту у новій редакції, зареєстровані Державним реєстратором Мостиської районної державної адміністрації Львівської області Котиляк О.П. у Єдиному державному реєстрі 20.11.2008 р. за реєстровим № 14021050008000225; 4) в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною заяви про вихід ОСОБА_4 із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій»- відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що висновком №174/175 судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи реквізитів документів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.07.2012 року підтверджується неналежність підпису ОСОБА_4 на оспорюваному договорі купівлі-продажу корпоративних прав. Визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу корпоративних прав №01/08 від 05.11.2008 року, тягне за собою визнання недійсним рішення зборів засновників ТзОВ «Добродій», оформленого протоколом №1 від 18.11.2008 року про затвердження нової редакції Статуту ТзОВ «Добродій»у зв'язку з укладенням спірного договору та внесених змін до Статуту, шляхом викладення його в новій редакції. При цьому, місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні вимоги позивача про визнання заяви про вихід з товариства недійсною, оскільки заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином і законом не передбачено застосування такого способу захисту права, як визнання недійсною такої заяви.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012року (а.с.66-68) вищезазначене рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2012року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 на дане рішення - без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2012року набрало законної сили.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до зазначеної норми рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2012року має преюдиціальне значення у даній справі і вищевказані встановлені господарським судом обставини є обов'язковими для суду і суд бере їх за основу при розгляді даної справи.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють згідно установчих документів та закону.

Згідно ст.97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Статтею 145 Цивільного кодексу України визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльності і є підзвітним загальним зборам його учасників. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Створення та відкликання виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю є виключною компетенцією загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю (п.3 ч.4 ст. 145 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.62 Закону України, від 19.09.1991, № 1576-XII "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Статтею 65 Господарського кодексу України встановлено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник або уповноважений ним орган призначає або обирає керівника підприємства.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що керівник (директор) товариства з обмеженою відповідальністю призначається загальними зборами його учасників та є особою, уповноваженою установчими документами (Статутом) діяти від імені товариства та у межах, визначених цими документами.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №10197123 станом на 09.06.2011 року(а.с.15) керівником та єдиним засновником (учасником) юридичної особи ТзОВ "Добродій" є ОСОБА_2- відповідач у справі.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. У відповідності до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 22.08.2012 року визнано недійсним з моменту вчинення Договір купівлі-продажу корпоративних прав №01/08 від 05.11.2008 року, а також визнано недійсним рішення зборів засновників ТзОВ «Добродій», оформлене протоколом №1 від 18.11.2008 року про затвердження нової редакції Статуту ТзОВ «Добродій» та відповідно визнано недійсними внесені зміни до Статуту товариства, на підставі яких в подальшому було призначено ОСОБА_2 керівником ТзОВ «Добродій», то вказані обставини унеможливлюють легітимність здійснення відповідачем ОСОБА_2 повноважень керівника (директора) ТзОВ «Добродій».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними дій ТзОВ «Добродій» щодо призначення на посаду керівника (директора) ОСОБА_2, а також вимоги про припинення повноваження ОСОБА_2 як керівника (директора) ТзОВ «Добродій» є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про визнання незаконними дії ТзОВ «Добродій» в частині укладення трудового договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Добродій» та ОСОБА_2 та визнання недійсним такого договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 4 ст. 65 Господарського кодексу України встановлено, що у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади та інші умови найму за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

У матеріалах справи відсутній трудовий договір укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Добродій» та ОСОБА_2, який просить визнати недійсним позивач, а також відсутні будь-які відомості про укладення вказаного трудового договору. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про отримання відповідачем ОСОБА_2 заробітної плати за час роботи на підприємстві на посаді директора чи інші документи, які беззаперечно підтверджують ті обставини, що між ОСОБА_2 та ТзОВ «Добродій» було укладено трудовий договір.

З огляду на наведене, оскільки позивач у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України ухилився від доведення обставин на підтвердження своїх вимог, суд відповідно до вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів. А тому, у зв'язку із недоведеністю позовних вимог про визнання незаконними дії ТзОВ «Добродій» в частині укладення трудового договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Добродій» та ОСОБА_2 та визнання недійсним такого договору, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід залишити без задоволення.

Відповідачі участі в судовому засіданні своїх представників не забезпечили, заперечень на позов не подали.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів в користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати щодо сплати судового збору.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 21.05.2012 року, за клопотанням представника позивача, було вжито заходів забезпечення даного позову та заборонено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Добродій» вчиняти будь - які дії щодо відчуження земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,39 га, що розташована в с. Бартатів, Городоцького району Львівської області, для будівництва та обслуговування автозаправочної станції, кадастровий номер - 4620980800:09:000:0395, яка належить такому на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЛВ №028655 від 20.03.2001року. Копію даної ухвали направлено для виконання до державної виконавчої служби.

Згідно ч.3 ст.154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Враховуючи ухвалення судового рішення по справі, суд вважає, що є всі підстави для скасування заходів забезпечення позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 79, 88, 154, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій» (юр.адреса: 81384, Львівська область, Мостиський район, с.Ніговичі; код ЄДРПОУ - 30703862) в частині призначення на посаду керівника товариства ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Припинити повноваження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій» ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) шляхом звільнення його із займаної посади.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), Товариства з Обмеженою відповідальністю «Добродій» (81384, Львівська область, Мостиський район, с.Ніговичі, код ЄДРПОУ 30703862) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Заходи забезпечення даного позову, вжиті ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 21.05.2012року, у виді заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Добродій» вчиняти будь - які дії щодо відчуження земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,39 га, що розташована в с. Бартатів, Городоцького району Львівської області, для будівництва та обслуговування автомобільної заправочної станції, кадастровий номер - 4620980800:09:000:0395, яка належить такому на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЛВ №028655 від 20.03.2001року, - скасувати.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили «___»

Суддя Ю.Б. Білоус