Рішення

від 30.04.2013 по справі 923/244/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 р. Справа № 923/244/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ-А", м. Дніпропетровськ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея", м. Херсон

про стягнення 245 280,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Філіппова І.М., уповн. представник, довіреність № 10-Д від 18.03.2013р.

від відповідача - не прибув.

Обставини справи : провадження у справі розпочато за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал-А" (позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" (відповідач) боргу за договором постачання № 77 від 26.07.2012р. в сумі 245 280,93 грн., з урахуванням штрафних санкцій (пені), з яких: 223 032,50 грн. основного боргу, 17 465,24 грн. пеня, 1290,15 грн. в якості втрат від інфляції, 3 493,04 грн. в якості річних (3 %).

Під час розгляду даної справи позивач, в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України, неодноразово змінював позовні вимоги.

Згідно з письмовою заявою від 20.03.2013р. про уточнення позовних вимог (вх.№2/1131) позивач зменшив до 193032,50 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу, у зв'язку із частковим, у сумі 30 000,00 грн., погашенням цього боргу відповідачем, збільшив до 18 913,70 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення пені, а також збільшив до 3782,73 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення річних, донарахувавши ці штраф та пеню за період часу з 01.03.2013р. по 18.03.2013р.. В іншій частині, а саме щодо стягнення втрат від інфляції, розмір позовних вимог змін не зазнав (а.с.97-100).

Згідно з письмовою заявою від 10.04.2013р. про уточнення позовних вимог (вх.№2/1342/13) позивач зменшив до 183 032,50 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу, у зв'язку із частковим, у сумі 10 000,00 грн., погашенням цього боргу відповідачем, збільшив до 20 660,18 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення пені, а також збільшив до 4132,03 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення річних, донарахувавши ці штраф та пеню за період розгляду справи в суді з 19.03.2013р. по 10.04.2013р. В іншій частині, щодо стягнення втрат від інфляції, розмір позовних вимог змін не зазнав (а.с.125-128).

Згідно з письмовою заявою від 29.04.2013р. про уточнення позовних вимог (вх.№2/1662/13) позивач зменшив до 178 032,50 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу, у зв'язку із частковим, у сумі 5 000,00 грн., погашенням цього боргу відповідачем, збільшив до 21 757,64 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення пені, а також збільшив до 4351,52 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення річних, донарахувавши ці штраф та пеню за період розгляду справи в суді з 11.04.2013р. по 25.04.2013р. В іншій частині, щодо стягнення втрат від інфляції, розмір позовних вимог змін не зазнав.

Ці заяви позивача було прийнято судом, у зв'язку із чим тричі мала місце нова ціна позову.

Заяву позивача від 29.04.2013р. (вх.№ 2/1662/13) прийнято судом, оскільки позивачем було надано суду докази направлення 25.04.2013р. примірника цієї заяви відповідачеві, службою експрес-доставки відправлень, а також, оскільки ціна позову згідно з цією заявою є меншою ніж попередня ціна позову (згідно з заявою від 10.04.2013р., а саме - 209114,86 грн.).

У відповідності до заяви позивача від 29.04.2013р. (вх.№ 2/1662/13) ціна позову становить 205 431,81 грн., з яких 178 032,50 грн. основного боргу, 21 757,64 грн. пені, 1290,15 грн. в якості втрат від інфляції, 4 351,52 грн. в якості річних (3 %). Спір розглядається виходячи з вказаної, 205 431,81 грн., ціни позову.

Позовна заява, за якою порушено дану справу, містила у собі вимогу до суду про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачеві. Суд відмовив позивачеві в задоволенні цієї вимоги з зазначених у ухвалі про порушення справи від 07.03.2013р. підстав.

Під час розгляду даної справи позивач подав дві заяви про вжиття заходів до забезпечення позову: за заявою від 21.03.2013р. (вх.№ 2/1156/13), шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачеві, та за заявою від 10.04.2013р. (вх.№2/1344/13), шляхом накладання арешту на грошові кошти, які належать відповідачеві. Суд відмовив позивачеві в задоволенні вимог цих заяв з підстав, які наведено у мотивувальній частині даного рішення.

Відповідач надав суду, з супровідним листом від 19.03.2012р. (вх.№ 3526/13), відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги визнає частково, а саме щодо основного боргу - у розмірі 193 032,50 грн. (розмір цього боргу на 19.03.2013р., дату складання відзиву - примітка суду), щодо пені - у розмірі 17120,32 грн. (станом на 28.02.2013р. - примітка суду), щодо річних - у розмірі 3 486,55 грн. (станом на 28.02.2013р. - примітка суду) , щодо втрат від інфляції - у розмірі 750,09 грн. (а.с.76-77). У відзиві вказано про наявність недоліків у вчиненому позивачем розрахунку пені та річних за станом на 28.02.2013р., а саме: позивачем не взято до уваги, що кількість днів у 2012, високосному, році становить 366 днів, а також невірно вказано кількість днів, а саме 6 днів, у періоді нарахування пені та річних з 23.02.2013р. по 28.02.2013р. на суму боргу 223 032,50 грн., оскільки 28.02.2013р. відповідачем було проведено часткове погашення основного боргу. Крім цього, у відзиві вказано, що позивачем безпідставно нараховано відповідачеві втрати від інфляції за вересень 2012р., оскільки відповідач не мав заборгованості перед позивачем у вересні 2012 року. Також, відповідач стверджує, що при розрахунку втрат від інфляції за період з вересня 2012 року по січень 2013 року позивачем не враховано наявність дефляції (від'ємного значення індексу інфляції) у листопаді 2012 року.

10.04.2013р. до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення пені та про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду (вх.№ 4388/13), в порядку ст.83 ГПК України та ст.233 Господарського кодексу України, у зв'язку з оплатою відповідачем переважної частини з отриманого від позивача на підставі договору від 26.07.2012р. № 77 продукції у належні строки, без порушення умов цього договору, наявністю значної дебіторської заборгованості контрагентів відповідача (покупців його продукції) перед відповідачем, несприятливою фінансово-економічною ситуацією в країні, що спричинила зниження купівельної спроможності покупців продукції відповідача, наявністю заборгованістю Державного бюджету перед відповідачем з відшкодування 574 412,94 грн. податку на додану вартість, а також, з урахуванням ділової репутації відповідача, який (далі цитата з заяви відповідача) "діє на ринку як добросовісний партнер майже 20 років". Стверджуючи про наявність вказаних обставин відповідач просить суд зменшити до 1,0 грн. розмір нарахованої позивачем відповідачеві пені за порушення умов договору від 26.07.2012р. № 77, а також надати відповідачеві відстрочку виконання рішення суду до 01.08.2013р. або розстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців, починаючи з травня 2013 року (а.с.114-122).

Позивачем надано суду, з супровідним листом від 29.04.2012р. (вх.№ 2/1662/13), заперечення на клопотання відповідача про зменшення пені та про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, згідно з яким позивач просить суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання відповідача у повному обсязі, у зв'язку із його необґрунтованістю.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте представника для участі у судовому засіданні 30.04.2013р. не направив. Через канцелярію суду 25.04.2013р. надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю участі представника відповідача у засіданні суду 30.04.2013р. через відрядження (вх.№ 5050/13). Суд відмовив у задоволенні цього клопотання з підстав, які наведено у мотивувальній частині даного рішення.

Розгляд справи проведено у судових засіданнях 11.04.2013р. та 30.04.2013р.

Розгляд справи відкладався з 21.03.2013р. на 11.04.2013р. за клопотанням відповідача.

У судовому засіданні 11.04.2013р. оголошувалася перерва до 11 год. 00 хв. 30.04.2013р.

Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 30.04.2013р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Під час розгляду даної справи позивач подав дві заяви про вжиття заходів до забезпечення позову: за заявою від 21.03.2013р. (вх.№ 2/1156/13), шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачеві (а.с.108), та за заявою від 10.04.2013р. (вх.№2/1344/13), шляхом накладання арешту на грошові кошти, які належать відповідачеві (а.с.135-166). Суд відмовив позивачеві в задоволенні вимог цих заяв з огляду на наступне. Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі. Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення до суду з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Згідно з п.3 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Також, у п. 1 цієї постанови пленуму Вищого господарського суду України вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У заяві від 21.03.2013р. (вх.№ 2/1156/13) позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не вказано з якими саме фактичними обставинами позивач пов'язує необхідність вжиття заходів до забезпечення позов, а до цієї заяви не додано будь-яких доказів існування загрози можливого невиконання рішення суду, у разі невжиття заходів до забезпечення позову. У заяві від 10.04.2013р. (вх.№ 2/1344/13) позивача про вжиття заходів до забезпечення позову вказано, що позивач пов'язує необхідність вжиття цих заходів з складним фінансовим станом позивача, а саме наявністю у позивача заборгованості перед ПАТ "ТАСкомбанк" за кредитним договором про надання відкличної кредитної лінії у іноземній валюті, еквівалент такої заборгованості у національній валюті складає понад 2,9 млн. грн. та наявністю значної понад 1,5 млн. грн. дебіторської заборгованості контрагентів позивача. При цьому, до заяви від 10.04.2013р. не додано будь-яких доказів існування загрози можливого невиконання рішення суду, у разі невжиття заходів до забезпечення позову. Додатково, відмовляючи у задоволенні вимог цих заяв позивача, суд врахував, що під час розгляду даної справи відповідачем погашено 20 відсотків (або 45 00,00 грн.) з загальної суми 223 032,50 грн. основного боргу перед позивачем. Зокрема, у період після 07.03.2013р. (дата порушення справи) до 21.03.2013р. (дата першої з вказаних заяв про вжиття заходів щодо забезпечення позову) погашено 30000,00 грн. боргу (платежі від 28.02.2013р. та від 05.03.2013р.), а на 10.04.2013р. (дата складання другої з вказаних заяв про вжиття заходів щодо забезпечення позову) додатково, в рахунок погашення боргу сплачено 15000,00 грн. (платежі від 22.03.2013р. та від 10.04.2013р.).

Представником відповідача 25.04.2013р. подано клопотання про відкладення розгляду справи з 30.04.2013р. на іншу дату, у зв'язку із неможливістю цього представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні через відрядження до смт. Велика Лепетиха Херсонської обл. для реєстрації та проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" (вх.№ 5050/13). У задоволенні цього клопотання судом відмовлено з огляду на наступне. Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суд представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32-34 ГПК України). Вказане відповідачем або його представником, яким подано клопотання про відкладення розгляду справи, не доведено.

Також, судом встановлено наступне. Між товариствами з обмеженою відповідальністю "Ідеал-А" (надалі - позивач) та "Амалтея" (надалі - відповідач) 26.07.2012р. укладений договір постачання № 77 (надалі - договір) (а.с.23-24). Згідно з п.1.1, 1.2, 2.1 та 2.2 договору позивач, постачальник за договором, зобов'язався поставляти й передавати у власність відповідача, покупця за договором, партії поліпропіленової продукції у номенклатурі, асортименті, кількості, у строки й за цінами, які зазначено у Специфікаціях (Додатках) до договору та які є невід'ємними складовими договору, а відповідач зобов'язався приймати вказану поліпропіленову продукцію та оплачувати її на умовах договору. При цьому, ціна продукції визначається у національній валюті України й вказується у Специфікаціях (Додатках) до договору. При цьому, загальна сума договору, у момент його підписання визначенню не підлягає, а буде дорівнювати сумам вартості всіх партій продукції, які зазначено у видаткових накладних позивача. Згідно з п.3.1 договору розрахунки за кожну партію продукції відповідач проводить шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у строк, який вказується у Специфікаціях (Додатках) до договору. Згідно з п.3.2 договору моментом фактичної передачі продукції вважається дата видаткової накладної позивача. Згідно з п.5.1 договору поставка продукції здійснюється на умовах, які вказано у Специфікаціях (Додатках) до договору. Датою поставки є дата накладної позивача. Датою оплати продукції вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок позивача. Відповідно до п.9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами договору й діє до 31.12.2012р. Після закінчення терміну дії договору, його умови залишаються дійсними відносно всіх партій продукції, поставка яких мала місце у строк дії договору. Також сторони договору не звільняються від зобов'язань по врегулюванню розрахунків за продукцію. Згідно з п. 9.2 договору цей договір зберігає свою чинність після закінчення строку його дії до повного виконання сторонами договору зобов'язань, які виникли при виконанні договору.

Як встановлено судом за результатами аналізу положень договору, цей договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Підписавши Додаток № 1 (Специфікацію) до договору від 26.07.2012р. (а.с.25) позивач та відповідач домовилися між собою про поставку 20 625,0 кг. продукції на суму 313 500,00 грн. (з ПДВ), зі строком поставки до 31.07.2012р. (включно), а також про оплату цієї продукції у наступний спосіб: 30 % її вартості - по факту поставки, 70 % її вартості - протягом 10 робочих днів з дати поставки. На виконання цих домовленостей позивач виставив відповідачеві рахунок від 26.07.2012р. № 344 на оплату вказаної продукції (а.с.26) та передав відповідачеві цю продукцію на підставі видаткової накладної від 27.07.2012р. №265 (а.с.27), згідно з довіреністю відповідача від 26.07.2012р. № 186 (а.с.28). Таким чином, згідно з вказаним Додатком № 1 відповідач повинен був здійснити оплату продукції в строк до 10.08.2012р., включно.

Підписавши Додаток № 2 (Специфікацію) від 13.08.2012р. до договору (а.с.31) позивач та відповідач домовилися між собою про поставку 20 625,0 кг. продукції на суму 352 687,50 грн. (з ПДВ), зі строком поставки до 23.08.2012р. (включно), а також про оплату цієї продукції у наступний спосіб: 30 % її вартості - по факту поставки, 70 % її вартості - протягом 10 робочих днів з дати поставки. На виконання цих домовленостей позивач виставив відповідачеві рахунок від 20.08.2012р. № 381 на оплату вказаної продукції (а.с.32) та передав відповідачеві цю продукцію на підставі видаткової накладної від 21.08.2012р. №305 (а.с.33), згідно з довіреністю відповідача від 20.08.2012р. № 213 (а.с.34). Таким чином, згідно з вказаним Додатком № 2 відповідач повинен був здійснити оплату продукції в строк до 04.09.2012р., включно.

Підписавши Додаток № 3 (Специфікацію) до договору від 19.09.2012р. (а.с.37) позивач та відповідач домовилися між собою про поставку 20 625,0 кг. продукції на суму 385 762,50 грн. (з ПДВ), зі строком поставки - два дні після попередньої оплати, а також про оплату цієї продукції у наступний спосіб: 30 % її вартості - попередня оплата, 70 % її вартості - протягом 10 робочих днів з дати поставки. На виконання цих домовленостей позивач виставив відповідачеві рахунок від 19.09.2012р. № 423 на оплату вказаної продукції (а.с.38) та передав відповідачеві цю продукцію на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. №343 (а.с.39), згідно з довіреністю відповідача від 31.08.2012р. № 235 (а.с.40). Таким чином, згідно з вказаним Додатком № 3 відповідач повинен був здійснити оплату продукції в строк до 02.10.2012р., включно.

Оплату отриманої від позивача на умовах Додатків № 1 від 26.07.2012р., № 2 від 13.08.2012р., № 3 від 19.09.2012р. до договору та на підставі видаткових накладних від 27.07.2012р. № 265, від 21.08.2012р. № 305 та від 19.09.2012р. № 343 продукції відповідач здійснив наступним чином:

- 27.07.2012р. сплатив 94050,00 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.92) та випискою банку (а.с.44), а саме, 30 % вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 27.07.2012р. № 265 продукції, по факту поставки цієї продукції;

- 10.08.2012р. сплатив 219 450,00 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.91) та випискою банку (а.с.45), а саме, 70 % вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 27.07.2012р. № 265 продукції, протягом 10 робочих днів з дати поставки цієї продукції, повністю завершивши станом на 10.08.2012р. розрахунок за отриману від позивача на підставі видаткової накладної від 27.07.2012р. № 265 продукцію (згідно Додатку № 1 від 26.07.2012р. до договору);

- 22.08.2012р. сплатив 105 806,25 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.90) та випискою банку (а.с.46-47), а саме, 30 % вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 21.08.2012р. № 305 продукції, по факту поставки цієї продукції;

- 14.09.2012р. сплатив 26 881,25 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.89) та випискою банку (а.с.48), сплативши частину з залишку вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 21.08.2012р. № 305 продукції;

- 19.09.2012р. сплатив 220 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.87) та випискою банку (а.с.49), залишок вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 21.08.2012р. № 305 продукції, повністю завершивши станом на 19.09.2012р. розрахунок за отриману від позивача на підставі видаткової накладної від 21.08.2012р. № 305 продукцію (згідно Додатку № 2 від 13.08.2012р. до договору);

- 19.09.2012р. сплатив 115 730,00 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.88) та випискою банку (а.с.49), попередню оплату вартості продукції згідно Додатку № 3 від 19.09.2012р. до договору, у розмірі 30 % вартості цієї продукції (продукції, яку було отримано відповідачем на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343);

- 22.01.2013р. сплатив 10 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.79) та випискою банку (а.с.50), сплативши частину з залишку вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції;

- 23.01.2013р. сплатив 5 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.80) та випискою банку (а.с.51), сплативши частину з залишку вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції;

- 25.01.2013р. сплатив 10 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.81) та випискою банку (а.с.52), сплативши частину з залишку вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції;

- 30.01.2013р. сплатив 5 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.82) та випискою банку (а.с.53-54), сплативши частину з залишку вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції;

- 08.02.2013р. сплатив 12 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.83) та випискою банку (а.с.55-56), сплативши частину з залишку вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції;

- 22.02.2013р. сплатив 5 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.84) та випискою банку (а.с.57-58), сплативши частину з залишку вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції;

- 28.02.2013р. сплатив 20 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.85) та випискою банку (а.с.103), сплативши частину з залишку вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції;

- 05.03.2013р. сплатив 10 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням (а.с.86) та випискою банку (а.с.104-105), сплативши частину з залишку вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції;

- 22.03.2013р. сплатив 10 000,00 грн., згідно з платіжними дорученнями (а.с.118-119) та випискою банку (а.с.131-132), сплативши частину з залишку вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції;

- 10.04.2013р. сплатив 5 000,00 грн., згідно з випискою банку від 10.04.2013р., яку надано суду позивачем з супровідним листом вх.№ 2/1662/13, сплативши частину з залишку вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції.

На підставі вказаних, встановлених судом обставин, за результатами проведеного судом аналізу стану розрахунків відповідача за отриману ним від позивача на умовах Додатків № 1 від 26.07.2012р., № 2 від 13.08.2012р., № 3 від 19.09.2012р. до договору та на підставі видаткових накладних від 27.07.2012р. № 265, від 21.08.2012р. № 305 та від 19.09.2012р. №343 продукцію, суд встановив наступне.

1. Оплату за отриману від позивача на умовах Додатку № 1 від 26.07.2012р. до договору та на підставі видаткової накладної від 27.07.2012р. № 265 продукцію відповідач здійснив належним чином. Тобто, в повному обсязі та в строки, які узгоджено сторонами у вказаному Додатку № 1.

2. При здійсненні оплати за отриману від позивача на умовах Додатку № 2 від 13.08.2012р. до договору та на підставі видаткової накладної від 21.08.2012р. № 305 продукції відповідач здійснив належним чином (тобто, у строки та у розмірі, які вказано у Додатку № 2 від 13.08.2012р. до договору) перший з передбачених вказаним додатком платежів, а саме - 22.08.2012р. сплатив 105 806,25 грн., що становить 30 % вартості отриманої на підставі видаткової накладної від 21.08.2012р. № 305 продукції, по факту поставки цієї продукції. Оплату залишку отриманої від позивача на підставі видаткової накладної від 21.08.2012р. №305 продукції було здійснено відповідачем з порушенням строків для проведення цього платежу, які вказано у Додатку № 2 від 13.08.2012р. до договору. Зокрема, відповідачем прострочений на 9 днів (з 05.09.2012р. по 13.09.2012р.) платіж у розмірі 246 881,25 грн., а також, прострочений на 5днів (з 14.09.2012р. по 18.09.2012р.) платіж у розмірі 220 000,00 грн.

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив :

- виконання грошового зобов'язання у розмірі 246 881,25 грн. перед позивачем у період з 05.09.2012р. по 13.09.2012р. (або протягом 9 днів), оскільки 24.08.2012р. - День незалежності України є, згідно з ст.73 Кодексу Законів про працю України святковим, тобто, - неробочим днем;

- виконання грошового зобов'язання у розмірі 220 000,00 грн. перед позивачем у період з 14.09.2012р. по 18.09.2012р. (або протягом 5 днів).

3. При здійсненні оплати за отриману від позивача на умовах Додатку № 3 від 19.09.2012р. до договору та на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції відповідач здійснив належним чином (тобто, у строки та у розмірі, які вказано у Додатку від 19.09.2012р. до договору) перший з передбачених вказаним додатком платежів, а саме - 19.09.2012р. сплатив 115 730,00 грн. попередньої оплати у розмірі 30 % вартості продукції, яку, в подальшому, відповідач отримав від позивача на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343. Оплату залишку отриманої від позивача на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції було здійснено відповідачем не в повному обсязі та з порушенням строків для проведення відповідного платежу, всупереч положенням Додатку № 3 від 19.09.2012р. до договору.

Відповідач є таким, що прострочив перед позивачем виконання грошового зобов'язання з оплати залишку отриманої від позивача на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 43 продукції з 03.10.2012р.

Станом на 30.04.2013р. залишок заборгованості відповідача перед позивачем з оплати вартості отриманої відповідачем від позивача на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції становить 178 032,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст. 193 цього ж кодексу одностороння відмова від виконання умов договору не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Наявність у відповідача заборгованості перед позивачем з оплати вартості отриманої відповідачем від позивача на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції у розмірі 178 032,50 грн. підтверджується такими первинними документами, як, безпосередньо, договір (із Специфікаціями № 1 від 26.07.2012р., № 2 від 13.08.2012р. та № 3 від 19.09.2012р. до договору), рахунками позивача на оплату продукції від 26.07.2012р. №344, від 20.08.2012р. №381, від 19.09.2012р. № 423, видатковими накладними позивача від 27.07.2012р. № 265, від 21.08.2012р. № 305, від 19.09.2012р. № 343, товарно-транспортними накладними від 27.07.2012р., від 21.08.2012р., від 19.09.2012р. (а.с.30,36,42) та довіреностями відповідача від 26.07.2012р. №186, від 20.08.2012р. № 213, від 31.08.2012р. № 235, а також податковими накладними (а.с.29,35,41), виписками банку (а.с.44-58, 103-105, 131-132), випискою банку від 10.04.2013р., яку надано суду позивачем з супровідним листом вх.№ 2/1662/13, та платіжними дорученнями (а.с.79-92, 118-119).

Під час розгляду справи відповідач не заперечував факт існування у нього заборгованості перед позивачем з оплати вартості отриманої відповідачем від позивача на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції, що слідує з відзиву відповідача на позовну заяву (а.с.76-77) та направленого відповідачем позивачу, під час розгляду даної судової справи, листа б/н від 11.03.2013р. (а.с.137). Зокрема, відповідач не заперечував факт існування такої заборгованості за станом на 30.04.2013р. у розмірі 178 032,50 грн. При цьому, доказів сплати за станом на 30.04.2013р. на користь позивача заборгованості у вказаному розмірі, 178 032,50 грн., суду не надав.

За вказаних встановлених судом обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 178 032,50 грн. основного боргу (розмір такого боргу за станом на 30.04.2013р., дату прийняття судом рішення у даній справі - примітка суду ) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 6.3 договору за порушення встановленого договором строку оплати продукції (згідно із п.3.1 договору, що передбачає проведення відповідачем оплати продукції у строк, який вказується у Специфікаціях (Додатках) до договору) відповідач зобов'язався сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки Національного банку України, що діє в період прострочення оплати, за кожен календарний день прострочення оплати, до дня фактичної оплати.

Позовні вимоги про стягнення 21 757,64 грн. пені підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 21 587,30 грн. При нарахуванні заявленої до стягнення пені позивачем не взято до уваги, що кількість днів у 2012, високосному, році становить 366 днів, а також, нарахована пеня на основну заборгованість за дні, в які здійснювалося часткове погашення такої заборгованості, без врахування цього часткового погашення (зменшення) розміру основної заборгованості. При цьому, згідно з наявними у матеріалах справи виписками банку, зарахування платежів відповідача на погашення заборгованості з оплати продукції кожного разу (тобто, щодо кожного платежу) здійснювалося банком саме у день сплати відповідачем кожного з цих платежів. Нарахування пені за період понад шість місяців з того, дня коли зобов'язання з оплати вартості отриманої відповідачем від позивача на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 343 продукції мало б бути виконано відповідачем, а саме за період часу з 03.10.2012р. по 25.04.2013р. здійснено на підставі п. 6.3 договору та узгоджується з положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Судом здійснений розрахунок, за результатами якого розмір пені становить 21 587,30 грн.

Пеня за період з 05.09.2012р. по 13.09.2012р. (або за 9 днів) на суму заборгованості у розмірі 246 881,25 грн. становить 910,63 грн.

910,63 грн. = ((246 881,25 грн. х 9 х 15) /100) / 366

Пеня за період з 14.09.2012р. по 18.09.2012р. (або за 5 днів) на суму заборгованості у розмірі 220 000,00 грн. становить 450,82 грн.

450,82 грн. = ((220 00,00 грн. х 5 х 15) /100) / 366

Пеня за період з 03.10.2012р. по 31.12.2012р. (або за 90 днів) на суму заборгованості у розмірі 270 032,50 грн. становить 9960,21 грн.

9960,21 грн. = ((270 032,50 грн. х 90 х 15) /100) / 366

Пеня за період з 01.01.2013р. по 21.01.2013р. (або за 21 день) на суму заборгованості у розмірі 270 032,50 грн. становить 2330,42 грн.

2330,42 грн. = ((270 032,50 грн. х 21 х 15) /100) / 365

Пеня за 22.01.2013р. (або за 1 день) на суму заборгованості у розмірі 260 032,50 грн. становить 106,86 грн.

106,86 грн. = ((260 032,50 грн. х 1 х 15) /100) / 365

Пеня за період з 23.01.2013р. по 24.01.2013р. (або за 2 дні) на суму заборгованості у розмірі 255 032,50 грн. становить 209,62 грн.

209,62 грн. = ((255 032,50 грн. х 1 х 15) /100) / 365

Пеня за період з 25.01.2013р. по 29.01.2013р. (або за 5 днів) на суму заборгованості у розмірі 245 032,50 грн. становить 503,49 грн.

503,49 грн. = ((245 032,50 грн. х 5 х 15) /100) / 365

Пеня за період з 30.01.2013р. по 07.02.2013р. (або за 9 днів) на суму заборгованості у розмірі 240 032,50 грн. становить 887,79 грн.

887,79 грн. = ((240 032,50 грн. х 9 х 15) /100) / 365

Пеня за період з 08.02.2013р. по 21.02.2013р. (або за 14 днів) на суму заборгованості у розмірі 228 032,50 грн. становить 1311,97 грн.

1311,97 грн. = ((228 032,50 грн. х 14 х 15) /100) / 365

Пеня за період з 22.02.2013р. по 27.02.2013р. (або за 6 днів) на суму заборгованості у розмірі 223 032,50 грн. становить 549,94 грн.

549,94 грн. = ((223 032,50 грн. х 6 х 15) /100) / 365

Пеня за період з 28.02.2013р. по 04.03.2013р. (або за 5 днів) на суму заборгованості у розмірі 203 032,50 грн. становить 417,19 грн.

417,19 грн. = ((203 032,50 грн. х 5 х 15) /100) / 365

Пеня за період з 05.03.2013р. по 21.03.2013р. (або за 17 днів) на суму заборгованості у розмірі 193 032,50 грн. становить 1348,58 грн.

1348,58 грн. = ((193 032,50 грн. х 17 х 15) /100) / 365

Пеня за період з 22.03.2013р. по 09.04.2013р. (або за 19 днів) на суму заборгованості у розмірі 183 032,50 грн. становить 1429,16 грн.

1429,16 грн. = ((183 032,50 грн. х 19 х 15) /100) / 365

Пеня за період з 10.04.2013р. по 25.04.2013р. (або за 16 днів) на суму заборгованості у розмірі 178 032,50 грн. становить 1170,62 грн.

1170,62 грн. = ((178 032,50 грн. х 16 х 15) /100) / 365

Загальна сума вказаної пені становить 21 587,30 грн.

21 587,30 грн. = 910,63 грн. + 450,82 грн. + 9960,21 грн. + 2330,42 грн. + 106,86 грн. + 209,62 грн. + 503,49 грн. + 887,79 грн. + 1311,97 грн. + 549,94 грн. + 417,19 грн. + 1348,58 грн. + 1429,16 грн. + 1170,62 грн.

Позовні вимоги про стягнення 4 351,52 грн. річних (3%) підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 4 317 , 44 грн. При нарахуванні заявлених до стягнення річних позивачем не взято до уваги, що кількість днів у 2012, високосному, році становить 366 днів, а також, нараховано річні на основну заборгованість за дні, в які здійснювалося часткове погашення такої заборгованості, без врахування цього часткового погашення (зменшення) розміру основної заборгованості. При цьому, згідно з наявними у матеріалах справи виписками банку, зарахування платежів відповідача на погашення заборгованості з оплати продукції кожного разу (тобто, щодо кожного платежу) здійснювалося банком саме у день сплати відповідачем кожного з цих платежів. Судом здійснений розрахунок, за результатами якого розмір річних (3 %) становить 4 317 , 44 грн.

Річні за період з 05.09.2012р. по 13.09.2012р. (або за 9 днів) на суму заборгованості у розмірі 246 881,25 грн. становлять 182,12 грн.

182,12 грн. = ((246 881,25 грн. х 9 х 3) /100) / 366

Річні за період з 14.09.2012р. по 18.09.2012р. (або за 5 днів) на суму заборгованості у розмірі 220 000,00 грн. становлять 90,16 грн.

90,16 грн. = ((220 00,00 грн. х 5 х 3) /100) / 366

Річні за період з 03.10.2012р. по 31.12.2012р. (або за 90 днів) на суму заборгованості у розмірі 270 032,50 грн. становлять 1992,04 грн.

1992,04 грн. = ((270 032,50 грн. х 90 х 3) /100) / 366

Річні за період з 01.01.2013р. по 21.01.2013р. (або за 21 день) на суму заборгованості у розмірі 270 032,50 грн. становлять 466,08 грн.

466,08 грн. = ((270 032,50 грн. х 21 х 3) /100) / 365

Річні за 22.01.2013р. (або за 1 день) на суму заборгованості у розмірі 260 032,50 грн. становлять 21,37 грн.

21,37 грн. = ((260 032,50 грн. х 1 х 3) /100) / 365

Річні за період з 23.01.2013р. по 24.01.2013р. (або за 2 дні) на суму заборгованості у розмірі 255 032,50 грн. становлять 41,92 грн.

41,92 грн. = ((255 032,50 грн. х 1 х 3) /100) / 365

Річні за період з 25.01.2013р. по 29.01.2013р. (або за 5 днів) на суму заборгованості у розмірі 245 032,50 грн. становлять 100,70 грн.

100,70 грн. = ((245 032,50 грн. х 5 х 3) /100) / 365

Річні за період з 30.01.2013р. по 07.02.2013р. (або за 9 днів) на суму заборгованості у розмірі 240 032,50 грн. становлять 177,56 грн.

177,56 грн. = ((240 032,50 грн. х 9 х 3) /100) / 365

Річні за період з 08.02.2013р. по 21.02.2013р. (або за 14 днів) на суму заборгованості у розмірі 228 032,50 грн. становлять 262,39 грн.

262,39 грн. = ((228 032,50 грн. х 14 х 3) /100) / 365

Річні за період з 22.02.2013р. по 27.02.2013р. (або за 6 днів) на суму заборгованості у розмірі 223 032,50 грн. становлять 109,99 грн.

109,99 грн. = ((223 032,50 грн. х 6 х 3) /100) / 365

Річні за період з 28.02.2013р. по 04.03.2013р. (або за 5 днів) на суму заборгованості у розмірі 203 032,50 грн. становлять 83,44 грн.

83,44 грн. = ((203 032,50 грн. х 5 х 3) /100) / 365

Річні за період з 05.03.2013р. по 21.03.2013р. (або за 17 днів) на суму заборгованості у розмірі 193 032,50 грн. становлять 269,72 грн.

269,72 грн. = ((193 032,50 грн. х 17 х 3) /100) / 365

Річні за період з 22.03.2013р. по 09.04.2013р. (або за 19 днів) на суму заборгованості у розмірі 183 032,50 грн. становлять 285,83 грн.

285,83 грн. = ((183 032,50 грн. х 19 х 3) /100) / 365

Річні за період з 10.04.2013р. по 25.04.2013р. (або за 16 днів) на суму заборгованості у розмірі 178 032,50 грн. становлять 234,12 грн.

234,12 грн. = ((178 032,50 грн. х 16 х 3) /100) / 365

Загальна сума вказаних річних (3 %) становить 4 317 , 44 грн.

4 317,44 грн. = 182,12 грн. + 90,16 грн. + 1992,04 грн. + 466,08 грн. + 21,37 грн. + 41,92 грн. + 100,70 грн. + 177,56 грн. + 262,39 грн. + 109,99 грн. + 83,44 грн. + 269,72 грн. + 285,83 грн. + 234,12 грн.

Позовні вимоги про стягнення 1290,15 грн. втрат від інфляції протягом періоду часу, починаючи з вересня 2012р. по січень 2013р., включно, підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 810,10 грн. При розрахунку втрат від інфляції позивачем безпідставно нараховано ці втрати на заборгованість у розмірі 270 032,50 грн. за вересень 2012р., оскільки, як було встановлено судом заборгованість у вказаному розмірі виникла у відповідача лише з 03.10.2012р. Також, при розрахунку втрат від інфляції позивачем не враховано наявність дефляції (від'ємного значення індексу інфляції) у листопаді 2012 року. Судом здійснений розрахунок, за результатами якого розмір втрат від інфляції становить 810,10 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 270 032,50 грн. мала місце з 03.10.2012р. по 21.01.2013р. Втрати від інфляції на суму заборгованості у розмірі 270 032,50 грн. мають бути нараховані з урахуванням індексів інфляції, що мали місце у жовтні 2012 року, листопаді 2012 року, грудні 2012 року та січні 2013 року (у відповідності до вимог листа Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"). Відповідні щомісячні індекси інфляції у вказані місяці є наступними - за жовтень 2012 року - 100,0 %, за листопад 2012 року - 99,9 %, за грудень 2012 року - 100,2 %, за січень 2013 року - 100,2 %. Середній індекс інфляції за період часу з жовтня 2012 року по січень 2013 року, включно, складає - 1,003. Це значення середнього індексу інфляції розраховано судом шляхом множення відповідних щомісячних індексів інфляції за вказаний період часу.

1,003 = 1,00 х 0,999 х 1,002 х 1,002

Розмір заборгованості з урахуванням втрат від інфляції за вказаний період становить

270 842,60 грн. = 270 032,50 грн. х 1,003

Тобто, втрати від інфляції за вказаний період становить 40,22 грн.

810,10 грн. = 270 842,60 грн. - 270 032,50 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 240 032,50 грн. мала місце з 30.01.2013р. по 07.02.2013р. (або за 9 днів). З них, лише протягом 2 днів у січні 2013 року: 30 та 31 січня 2013 року. За таких обставин нарахування позивачем втрат від інфляції на суму боргу у розмірі 240 032,50 грн. за січень 2013 року не відповідає вимогам листа Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору визначаються виходячи із встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р. становив 1147,00 грн. Позивач у березні 2013 року подав до господарського суду позовну заяву про стягнення з відповідача 245 280,93 грн. В подальшому, під час розгляду даної справи позивач, в порядку ч.4 ст. 22 ГПК України, неодноразово змінював позовні вимоги. Остання ціна позову (ціна позову згідно з заявою позивача від 29.04.2013р. (вх.№2/1662/13)) становить 205431,81 грн. За подання позовної заяви з вимогами у розмірі 205 431,81 грн. позивач повинен був сплатити 4 108,64 грн. судового збору, а фактично сплатив 4 905,62 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням від 28.02.2013р. № 112 (а.с.8). Різниця між фактично сплаченою позивачем сумою судового збору та сумою судового збору, яка підлягала сплаті позивачем за подання позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 205431,81 грн. відповідно до п. 2.1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", становить (4905,62 - 4 108,64) грн. = 796,98 грн. Зайве сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 796,98 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, які пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплатою послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 99,67 %.

99,67 % = ((204 747,34 грн. (розмір задоволених позовних вимог) / (205 431,81 грн. (ціна позову згідно з заявою позивача від 29.04.2013р. (вх.№2/1662/13))) х 100

У зв'язку із цим 99,67 % або 4 095,08 грн. судового збору покладається на відповідача, решта - на позивача.

Відповідно до ст . 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках неустойку (штраф, пеню), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а також відстрочити або розстрочити виконання рішення. За загальним правилом (згідно з ст.121 ГПК України) відстрочка або розстрочка виконання рішення може бути надана відповідачу за наявності обставин, що ускладнять виконання рішення або зроблять його неможливим, у виняткових випадках залежно від обставин справи. Відповідно до ч. 1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До клопотання відповідача про зменшення розміру пені та про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду (вх.№ 4388/13), на підтвердження наявності вказаних у цьому клопотанні обставин, відповідач додав:

- копію листа Д П І м.Херсона від 04.04.2013р. № 5742/10/20.2-29, згідно з яким станом на 02.04.2013р. наявна заборгованість Державного бюджету перед відповідачем з відшкодування податку на додану вартість, у розмірі 574 412,94 грн.;

- довідку бухгалтерської служби відповідача про наявність значної дебіторської заборгованості контрагентів відповідача (покупців його продукції);

- копії претензій відповідача про сплату боргу до окремих покупців його продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення. Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні питання про відстрочку та (або) розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК України, що позитивне вирішення цього питання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Відповідно до п.7.1.1., п.7.1.2 та п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" застосовуючи заходи, передбачені ст. 121 ГПК України, судам необхідно мати на увазі, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, а розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки рішення повинні визначатися господарським судом. Підставою для відстрочки та (або) розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Обставини, про наявність яких стверджується в клопотанні відповідача про зменшення пені та про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду (вх.№ 4388/13), не мають виняткового характеру, у розумінні винятковості обставин для зменшення розміру неустойки згідно приписів ст . 83 ГПК України, а також для відстрочки та розстрочки виконання рішення суду згідно приписів ч. 1 ст.121 ГПК України, наведених положень постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. № 14 та постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9. У зв'язку із цим, обставини, про наявність яких стверджується у клопотанні відповідача про зменшення пені та про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, не можуть бути підставою для зменшення розміру пені, надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду.

Всупереч вимог ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України, відповідачем не додано до свого клопотання про зменшення пені та про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду будь-яких доказів того, що наявна станом на 02.04.2013р. заборгованість Державного бюджету перед відповідачем з відшкодування податку на додану вартість (наявність якої проконстатовано за текстом листа Д П І м.Херсона від 04.04.2013р. №5742/10/20.2-29) виникла саме за період дії договору. Також, відповідачем не додано до вказаного клопотання будь-яких доказів того, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем з оплати продукції за договором сталося саме внаслідок існування несприятливої фінансово-економічної ситуації в країні, через що знизилася купівельна спроможність покупців продукції відповідача, про що стверджується у вказаному клопотанні. Так само, як не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що наслідки такої ситуації стали негативно впливати на діяльність відповідача саме після укладання договору. При цьому, суд враховує, що вказана відповідачем обставина - "несприятлива фінансово-економічна ситуація в країні", об'єктивно мала б зумовити зниження купівельної спроможності покупців не лише продукції відповідача, а й покупців продукції позивача.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі, а також ділової репутації… Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Згідно з п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування господарськими судами законодавства про інформацію" ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних цій особі нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. До клопотання відповідача про зменшення пені та про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду не додано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач близько 20 років діє на будь-якому товарному ринку, як-то стверджується у клопотанні. Також, до цього клопотання відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності у відповідача будь-якої (позитивної або негативної) репутації, яка напрацьована відповідачем на певному товарному ринку.

Додатково, суд вважає за необхідне зазначити, що стверджуючи у клопотанні про зменшення пені та про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду про своє складне фінансове становище відповідач не надав суду копій власних Звітів про фінансові результати за 2012 рік та перший квартал 2013 року (Форма № 2), за даними яких можливо було б зробити висновки про фінансове становище відповідача. Також, до вказаного клопотання не додано, відомостей про щомісячний дохід (виручку) відповідача за перший квартал 2013 року, на обґрунтування розстрочки тривалістю саме шість місяців.

Також, при розгляді клопотання відповідача про зменшення пені та про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення у даній справі, суд враховує, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем з оплати продукції за договором станом на 30.04.2013р. залишається значним, а саме - 178 032,50 грн. Також, суд враховує, що оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, він зобов'язаний за законом та договором сплатити на користь позивача пеню, річні (3 %) та втрати від інфляції. Розмір річних та втрат від інфляції, які підлягають стягненню з відповідача згідно із даним рішенням суду, відповідно, 4 317,44 грн. та 810,10 грн., не є надмірно великим, порівняно із розміром заборгованості відповідача перед позивачем з оплати продукції за договором станом на 30.04.2013р., а саме - 178 032,50 грн. Так само, не є надмірно великим розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача згідно із даним рішенням суду, а саме 21587,30 грн. порівняно із вказаним розміром заборгованості з оплати продукції. Крім цього, при розгляді вказаного клопотання суд враховує, що за результатами господарської діяльності позивача протягом 2012 року (згідно наявного у матеріалах справи Звіту позивача про фінансові результати за 2012 рік) така діяльність була збитковою, із розміром збитку співрозмірним із розміром наявної за станом на 30.04.2013р. заборгованості відповідача перед позивачем з оплати продукції за договором, а також, що за результатами господарської діяльності позивача протягом першого кварталу 2013 року (згідно наявного у матеріалах справи Звіту позивача про фінансові результати за перший квартал 2013 року) така діяльність була прибутковою, із незначним розміром прибутку. Розмір такого прибутку, за оцінкою суду, є незначним, оскільки його розмір є у кілька разів меншим, ніж розмір наявної за станом на 30.04.2013р. заборгованості відповідача перед позивачем з оплати продукції за договором. Також, при розгляді клопотання відповідача про зменшення пені та про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду суд дійшов висновку, що надання відповідачеві відстрочки або розстрочки виконання рішення суду може унеможливити виконання позивачем своїх зобов'язань перед ПАТ"ТАСкомбанк" за кредитним договором від 20.04.2012р. №Т23.08.2011К29 про надання відкличної кредитної лінії у іноземній валюті (а.с.139-154).

У зв'язку із цим клопотання відповідача про зменшення пені та про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду (вх.№ 4388/13) задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, а також п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" (місцезнаходження - 73000, м. Херсон, пров. Учбовий, 28/50; ідент. код ЄДР - 21298452; п/р 26003002006474, в АТ "Дельтабанк", МФО 380236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ - А" (місцезнаходження - 49041, м.Дніпропетровськ, вул. Стартова, 20; ідент. код ЄДР - 36640282; п/р 26003044691001 в АТ "ТАСкомбанк" у м.Києві, МФО 339500) - 178 032 (сто сімдесят вісім тисяч тридцять дві) грн. 50 коп. основної заборгованості, 21 587 (двадцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім) грн. 30 коп. пені, 4 317 (чотири тисячі триста сімнадцять) грн. 44 коп. в якості річних, 810 (вісімсот десять) грн. 10 коп. в якості компенсації втрат від інфляції, а також 4 095 (чотири тисячі дев'яносто п'ять) грн. 08 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ідеал - А" (місцезнаходження - 49041, м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 20; ідент. код ЄДР - 36640282) зі спеціального рахунку державного бюджету (р/р № 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ - 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонській області) - 796 (сімсот дев'яносто шість) грн. 98 коп. сплаченого, згідно із платіжним дорученням від 28.02.2013р. № 112 судового збору.

Повне рішення складено 18.05.2013р.

Суддя К.В. Соловйов