Ухвала

від 14.05.2013 по справі 825/575/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/575/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланком» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Ланком» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2012 року №0004462320 та №0004472320, якими товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість встановлення відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам останнього з ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Рокко», ТОВ «Даймонд-Телеком» та ТОВ НВП «Дніпромашбуд».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ланком» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість в складі податкового кредиту операцій з ТОВ НВП «Дніпромашбуд» за березень та травень 2012 року, ТОВ «Хозстройсервіс» за січень 2012 року, ТОВ «Рокко» за січень та березень 2012 року, ТОВ «Даймонд-Телеком» за лютий 2012 року, та податку на прибуток за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами, за підсумками якої складено акт від 19.10.2012 року №2142/22/32818249 та виявлені порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток за 1-2 квартал 2012 року на 32970,00 грн., п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 цього Кодексу, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у загальному розмірі на 32716,00 грн., в тому числі за січень 2012 року - на 14945,00 грн., за лютий 2012 року - на 182,00 грн., за березень 2012 року - на 16714,00 грн., за травень 2012 року - на 875,00 грн.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.11.2012 року №0004462320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41213,00 грн., з них 32970,00 грн. - за основним платежем, 8243,00 грн. - за штрафними санкціями, та №0004472320, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 40894,00 грн. (32716,00 грн. - основний платіж, 8178,00 грн. - штрафні санкції).

Позивачем було застосовано заходи адміністративного оскарження вкзазаних податкових-повідомлень рішень до ДПС у Чернігівській області та ДПС України, проте останні були залишені без змін.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, ТОВ «Ланком» звернулося у суд.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу сум податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення ТОВ «Ланком» коштів, витрачених за договорами купівлі-продажу та виконання робіт, укладеними з ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Рокко», ТОВ «Даймонд-Телеком» та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» до складу валових витрат товариства та до складу податкового кредиту, оскільки вказані договори суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків, - господарські операції за такими договорами не пов'язані зі здійсненням компенсації вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності позивача та не пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва останнього.

Висновки про безпідставність віднесення зазначених сум до складу валових витрат та податкового кредиту ґрунтуються на матеріалах податкових перевірок названих контрагентів.

На спростування приведених доводів, позивачем надано до перевірки первинні документи, що опосередковували його взаємовідносини із вищевказаними контрагентами, проте, контролюючим органом не взято їх до уваги з огляду на встановлене вище.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Так, згідно вимог п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стосовно висновків відповідача щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Хозстройсервіс», колегія суддів установила наступне.

Так, у акті перевірки позивача, посадовими особами ДПІ у м. Чернігові процитовано висновок №01/12-35608685 ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, у якому працівниками названого органу встановлено відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме необхідних дозволів (ліцензій), відсутність у ТОВ «Хозстройсервіс» трудових і виробничих ресурсів, що свідчить про те, що це підприємство фактично не здійснювало операції з купівлі/продажу товарів (робіт, послуг).

Досліджуючи такі господарські операції, колегія суддів зважає на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Хозстройсервіс» (виконавець) було укладено договір про виконання робіт від 02.01.2011 року №201202011, за яким останній за дорученням першого зобов'язався на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, яка згідно п.2.1 договору полягає у підключенні абонентів до комп'ютерної інформаційної мережі «Ланком» у м. Чернігові. Характер робіт деталізовано п.п. 2.2.1 - 2.2.6 цього договору: прокладання кабелю та його кріплення від комутаційного вузла до приміщення абонента; свердлення отворів для вводу кабелю до приміщення абонента; введення кабелю в приміщення абонента, прокладання та кріплення кабелю в приміщенні абонента; підключення кінцевого обладнання абонента; налагодження кінцевого обладнання абонента для роботи в мережі; проведення первинного інструктажу. За цим договором (п. 4.1) вартість робіт становить 150,00 грн., в тому числі ПДВ - 25 грн. за одне підключення. Пунктом 5.1 встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування коштів замовника на розрахунковий рахунок виконавця на підставі актів здачі-приймання робіт.

На виконання умов цього договору сторонами складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2012 року №201202011/1, відповідно до змісту якого виконавцем було виконано наступні роботи: підключення абонентів до комп'ютерної інформаційної мережі з використанням витратних матеріалів замовника, налагодження комп'ютерів та проведення первинного інструктажу. Згідно вказаного акту, ТОВ «Хозстройсервіс» у січні 2012 року здійснило відповідні підключення, налагодження та провело первинні інструктажі 149-ти абонентам. Ціна зазначених робіт складає разом з ПДВ - 22350,00 грн.

Факт розрахунків за виконані роботи підтверджується платіжним дорученням від 20.02.2012 року №965.

Унаслідок проведених робіт, названим контрагентом виписано позивачу податкову накладну від 31.01.2012 року №81. Отримана позивачем податкова накладна містить усі необхідні реквізити, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції внаслідок яких позивачу виписано податкову накладну ТОВ «Хозстройсервіс» підтверджуються належними первинними документами.

Стосовно висновків відповідача щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Рокко», колегія суддів установила наступне.

Так, у акті перевірки позивача, посадові особи ДПІ у м. Чернігові посилаються на довідку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» від 25.06.2012 року №36/224/32218976, якою встановлено, що у січні 2012 року цим товариством задекларовано податковий кредит, значну частку якого сформовано у зв'язку із господарськими операціями з ТОВ «Хозстройсервіс». При цьому, контролюючий орган звертає увагу на вище згаданий висновок №01/12-35608685 ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо ТОВ «Хозстройсервіс». Внаслідок проведеної звірки, з урахуванням висновків працівників відділу податкової міліції, відповідач у акті зазначає, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Хозстройсервіс» - ТОВ «Рокко» - контрагенти / покупці не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Рокко» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №170112/1 від 17.01.2012 року, предметом якого за п. 1.1 є придбання товару за замовленням покупця. Загальна сума договору складає 67321,00 грн., в тому числі ПДВ - 11220,17 грн. Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 цього договору покупець надає замовлення постачальнику, в якому зазначає номенклатуру, асортимент, комплектність та кількість товару. Постачальник, отримавши замовлення від покупця, на його основі формує та надає покупцю видаткову накладну, у якій зазначено номенклатуру, кількість, ціну. За п. 3.2 постачальник повинен відвантажити товар покупцю згідно накладних. Доставка товару здійснюється за допомогою кур'єрських служб, або іншим зручним способом. Послуги по доставці товару оплачуються покупцем. Пунктами 3.5 та 3.6 цього договору встановлено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент підписання видаткової накладної, яку має право підписати довірена особа згідно довіреності покупця. Товар вважається переданим покупцю в момент фактичного його вручення, що підтверджується підписом представника покупця в накладних на товар. За порядком розрахунків (п.4 вказаного договору), покупець проводить оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов цього договору, сторонами складено та підписано видаткові накладні №170112/1/1 від 23.01.2012 року та №170112/1/2 від 27.01.2012 року. Зі змісту першої вбачається, що поставлено товар: антивандальний телекомунікаційний бокс БК-550-з-2-2U у кількості 60 шт. та напольну антивандальну шафу Форпост 24U - 1 шт., загальна вартість яких разом з ПДВ становить 23950,00 грн. Згідно другої видаткової накладної було поставлено блок розеток 16А/250В (60 шт.), автоматичний вимикач однополюсний АВ1-1-20 (60 шт.), кабель Одеса-кабель для внутрішнього прокладання Оk-net КПВ-ВП (25 шт.), кабель силовий мідний у подвійній оболонці ВВГ (200 м), загальна вартість яких разом з ПДВ становить 43371,00 грн.

Факт розрахунків за поставлений товар підтверджується платіжним дорученням від 16.02.2012 року №962.

За наслідками виконання поставки за договором, позивачем отримано від ТОВ «Рокко» податкові накладні від 23.01.2012 року №142 та від 27.01.2012 року №175, що містять усі необхідні реквізити, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України.

Також, колегією суддів установлено, що між позивачем та ТОВ «Рокко» було укладено договір купівлі-продажу №503121 від 05.03.2012 року. Умови доставки та передачі товару, порядок розрахунків відповідають вище дослідженим у договорі №170112/1 від 17.01.2012 року. Загальна вартість товару, що поставляється за цим договором складає 94734,00 грн., в тому числі ПДВ - 15789,00 грн.

Згідно наданих позивачем видаткових накладних №50312/1 від 06.03.2012 року та №50312/2 від 06.03.2012 року було поставлено товар: комутатор мережевий D-Link DES-3200-26 (35 шт.) та кабель Одеса-кабель для внутрішнього прокладання Ok-net КПВ-ВП (10 шт.), загальна вартість яких разом з ПДВ становить 94734,00 грн.

Факт розрахунків за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями від 06.04.2012 року №1008 та №1011.

За наслідками виконання поставки за договором, позивачем отримано від ТОВ «Рокко» податкові накладні №5 та №117 від 06.03.2012 року, що відповідають вимогам до змісту, передбачених статтею 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції внаслідок яких позивачу виписано податкову накладну ТОВ «Рокко» підтверджуються належними первинними документами.

Стосовно висновків відповідача щодо господарських відносин позивача з ТОВ НВП «Дніпромашбуд», колегія суддів установила наступне.

Під час проведення перевірки позивача, контролюючим органом зроблено висновок про відсутність факту реального проведення господарських операцій, що обліковані ТОВ «Ланком» по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Дніпромашбуд», який ґрунтується на матеріалах перевірки названого контрагента ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, зафіксованих в акті №790/225/30714555 від 08.08.2012 року. У акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НВП «Дніпромашбуд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності і та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року, березень 2012 року» працівниками названого органу на підставі даних податкових баз зроблено висновок, що у періоди, що перевірялись назване товариство реально не здійснювало господарську діяльність, так як відсутні відповідні підтверджуючі документи, що супроводжують таку.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як замовником, та ТОВ НВП «Дніпромашбуд», як виконавцем, укладено договір про виконання робіт №03052012 від 03.05.2012 року, предметом якого (п.1.1 договору) є зобов'язання виконавця за дорученням замовника виконати у відповідності до умов даного договору та на власний ризик роботу. Характер роботи деталізований у п. 2 цього договору. За вказаним пунктом робота полягає у підключенні абонентів до комп'ютерної мережі «Ланком» в м. Чернігові, а саме: прокладання кабелю та його кріплення від комутаційного вузла до приміщення абонента; свердлення отворів для вводу кабелю до приміщення абонента; введення кабелю в приміщення абонента, прокладання та кріплення кабелю в приміщенні абонента; підключення кінцевого обладнання абонента; налагодження кінцевого обладнання абонента для роботи в мережі; проведення первинного інструктажу. Вартість робіт, згідно п. 4.1 цього договору, становить 150,00 грн., в тому числі ПДВ - 25 грн. за одне підключення. Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування коштів замовника на розрахунковий рахунок виконавця на підставі актів здачі-приймання робіт (п. 5.1 зазначеного договору).

На підтвердження факту виконання робіт за даним договором у матеріалах справи міститься акт надання послуг №31052012 від 31.05.2012 року. Зі змісту вказаного акту убачається, що ТОВ НВП «Дніпромашбуд» виконано підключення абонентів до комп'ютерної інформаційної мережі з використанням витратних матеріалів замовника, налагодження комп'ютерів та проведення первинного інструктажу у травні місяці 2012 року 35-ти абонентам, і загальна вартість цих робіт складає 5250,00 грн. з ПДВ.

Факт розрахунків за виконані роботи підтверджується платіжним дорученням від 08.06.2012 року №1047.

За наслідками прийняття виконаних робіт, ТОВ НВП «Дніпромашбуд» виписано позивачу податкову накладну №53 від 31.05.2012 року, яка за змістом відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Також, у матеріалах справи міститься складений між позивачем та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» акт надання послуг від 31.03.2012 року №31032012, згідно якого контрагентом позивача було виконано 37 підключень абонентів до комп'ютерної інформаційної мережі в рамках виконання договору про виконання робіт №01032012 від 01.03.2012 року.

За наслідками прийняття позивачем виконаних робіт, виконавцем виписано позивачу податкову накладну №46 від 31.03.2012 року на загальну суму разом з ПДВ 5550,00 грн., зміст якої відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Факт розрахунків за виконані роботи підтверджується платіжним дорученням від 06.04.2012 року №1009.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ НВП «Дніпромашбуд» підтверджуються належними первинними документами.

Досліджуючи господарські відносини позивача з ТОВ «Даймонд-Телеком», колегія суддів зважає на таке.

Як убачається зі змісту акту перевірки позивача, згідно з даними бази «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на момент перевірки рахується розбіжність задекларованого податкового кредиту ТОВ «Ланком» у розмірі 182,00 грн., що сформовано на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Даймонд-Телеком».

У акті перевірки зазначено, що відображена позивачем сума ПДВ у розмірі 182,00 грн. анульована згідно акту перевірки ТОВ «Даймонд-Телеком» від 21.06.2012 № 02038/2202/32827012 з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства, що складений ДПІ у Печерському районі м. Києва. Таким чином, на переконання ДПІ у м. Чернігові, господарські взаємовідносини між ТОВ «Даймонд-Телеком» та ТОВ «Ланком» не підтверджуються за результатами перевірки названого контрагента позивача.

Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів виходить із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що у лютому 2012 року між позивачем та ТОВ «Даймонд-Телеком» було здійснено господарську операцію з поставки товарів: конектор rg45 8p8c, розетка EURO X2, крепёж кабеля 5 мм, стяжки 3Х150 мм у пачках, загальною вартістю 1092,00 грн. з ПДВ.

Факт поставки даного товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000067 від 13.02.2012 року, у якій зазначено найменування товару, одиниці виміру, його кількість та ціна.

Асортимент та номенклатура поставленого товару, що зазначений у вказаній видатковій накладній відповідає виписаному контрагентом позивачу рахунку-фактурі №СФ-0000210 від 10.02.2012 року.

Оплата товару за вищевказаним рахунком підтверджується платіжним дорученням від 10.02.2012 року №960.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що поставка товару, внаслідок якої позивачу виписано податкову накладну ТОВ «Даймонд-Телеком» підтверджується належними первинними документами.

Зважаючи на досліджені первинні документи, які складались у процесі виконання зобов'язань по відносинам позивача з ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «Даймонд-Телеком», колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання у зв'язку із господарськими операціями із названим контрагентами є необґрунтованими і протиправними.

При цьому, колегія суддів ураховує, що податкові накладні, виписані контрагентами позивачу відображені ним у відповідних реєстрах отриманих податкових накладних.

Окрім того, на підтвердження реальності руху активів по вище дослідженим господарським відносинам, позивачем надано накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) придбаних товарів, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Як убачається із довідки АА №757188 Головного управління статистики у Чернігівській області ТОВ «Ланком» проводить діяльність у сфері проводового електрозв'язку, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, іншу діяльність у сфері електрозв'язку, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. Відтак, отримані роботи за договорами з ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» пов'язані з веденням основного виду діяльності позивача.

Наведене свідчить про використання отриманого за такими договорами у власній господарській діяльності.

Використання у власній господарській діяльності отриманих товарів від поставщиків ТОВ «Рокко» та ТОВ «Даймонд-Телеком» підтверджується, зокрема, внутрішнім наказами про проведення модернізації основного засобу виробничого призначення для підвищення якості послуг та введення в експлуатацію малоцінних необоротних матеріальних активів. Фактична реалізація в господарюванні придбаного у ТОВ «Рокко» товару підтверджується актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, а введення в експлуатацію товару - інвентаризаційним описом відповідних активів.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «Даймонд-Телеком», колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071, (який діяв на момент виписки податкових накладних контрагентами позивача) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У абзаці 8 вказаного пункту встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Пунктом 5 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних, вимогам встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується.

Колегія суддів зазначає, що право на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення нею бухгалтерського та податкового обліку.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «Даймонд-Телеком» у І-ІІ кварталах 2012 року.

Зі змісту акту, складеного внаслідок перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган посилається на те, що правочини позивача суперечать інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення злочинного умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи його контрагентів.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М