Постанова

від 24.11.2006 по справі 8/280-06-10209а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/280-06-10209А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" листопада 2006 р.Справа  № 8/280-06-10209А

Позивач: Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів.;

Відповідач: Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна дільниця № 4”;

про стягнення  12 591, 19 грн.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Суддя                                                       Атанова Т.О.

Представники сторін:

від позивача: Кіндяк Н.В. –довіреність № 04-1/445 від 28.12.2005 р.

від відповідача: Гедз І.П. –довіреність № 288/а від 22.06.2006 р.

   Суть спору: Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна дільниця № 4” про стягнення штрафних санкцій у розмірі             12 591, 19 грн. за не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 р.

  Представник відповідача у судове засідання з'явився, відзив на позов надав, позов не визнав з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Розглянувши  матеріали справи, заслухавши представників сторін,

суд встановив:

  Відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в редакції Закону України від 05.07.2001 р. № 2606-111) та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій до відділень соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 р. № 1767 відповідач повинен був забезпечити працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а у разі не забезпечення зазначеного нормативу перерахувати Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.     

    Розмір відповідних відрахувань підприємствами коштів до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів залежить від кількості не створених робочих місць.  

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними у ч. 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

    Посилаючись на звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік,  позивач вважає, що у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна дільниця № 4”  фактично  створило 1 робоче місце.

    Таким чином, кількість не зайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 (один) та згідно розрахунку платежу Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна дільниця № 4”  повинно сплатити штрафні санкції  у сумі 11 987, 04 грн.   

     Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, яка згідно розрахунків позивача становить 604, 15 грн.

18.06.2005 р. за № 03-1/1867 на адресу відповідача була направлена претензія про сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яка залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

     Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

          На думку суду, представник відповідача довів суду певними засобами доказування, що створив робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 р., інформував Державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця для їх працевлаштування, що підтверджено звітами форми 3-ПН за 2005 р. та Листами начальника Управління праці та соціального захисту населення від 20.03.2006 р. за № 790 та від 14.11.2006 р. за № 2489, колективним договором від 05.03.2005 р., листом Южненського міського центру зайнятості від 13.11.2006 р.

    Таким чином, суд вважає, що представник позивача не довів суду, що Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна дільниця № 4” не здійснювало заходи, передбачені чинним законодавством, щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 р. відповідно до встановленого  нормативу, а навпаки ствердження представника позивача є непереконливими, спростовуються матеріалами справи та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

      На підставі ст. 18 Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

      Таким чином, Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” покладає відповідальність на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, але обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати інвалідів на створені робочі місця.       

    Враховуючи вище викладене, оцінюючи надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна дільниця № 4” штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 12 591, 19 грн. задоволенню  не підлягають, так як вони не обґрунтовані, не засновані на чинному законодавстві та спростовуються доданими до справи  документами.

Керуючись ст.ст.  94, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.У позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Атанова Т.О.