Постанова

від 23.01.2007 по справі 8/280-06-10209а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/280-06-10209А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" січня 2007 р. Справа № 8/280-06-10209А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді –доповідача          Картере В.І.

суддів:                    Пироговського В.Т., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача –Кіндяк Н. В.

від відповідача –Гедз І. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову господарського суду Одеської області від 24.11.06р.

по справі № 8/280-06-10209А

за позовом скаржника

до Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця №4” про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 12591,19 грн.

В С Т А Н О В И В:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця №4” адміністративно-господарських санкцій у сумі 11987,04 грн. за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005р. та пені в сумі 604,15 грн. за порушення термінів сплати зазначених адміністративно-господарських санкцій.

Постановою господарського суду Одеської області від 24.11.06р. (суддя Атанова Т.О.) в позові відмовлено.

Приймаючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у 2005 році належним чином виконав обов'язки щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Не погоджуючись із постановою місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач стверджує, що висновок суду першої інстанції про те, що відсутності з боку відповідача порушень законодавства про соціальний захист інвалідів не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки всупереч приписів п. 14 „Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95р. №314 не створив за власні кошти одне робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Відповідач заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні” здійснення працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів

Згідно зі статтею 19 цього ж Закону, в редакції, що діяла у 2005 році, відповідач був зобов'язаний створити робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості робочих місць на підприємстві, а також, відповідно до приписів п.14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314, інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма 10-ПІ) вбачається, що на підприємстві відповідача у 2005р. середньооблікова чисельність працюючих складала 54 особи, отже у 2005р. на підприємстві відповідача повинно було працювати два інваліда, однак фактично на підприємстві відповідача у 2005 році працював один інвалід.

Разом з тим, як вбачається зі звітів відповідача по формі 3-ПН за 2005р., листів Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради та Южненського міського центру державної служби зайнятості, відповідач протягом 2005р регулярно інформував Державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості, однак інваліди на підприємство відповідача у кількості, що необхідна для дотримання законодавчо визначного нормативу, вказаними органами не були направлені у зв'язку з відсутністю таких.

Вказані обставини свідчать про те, що саме відсутність інвалідів на обліку в Державній службі зайнятості в 2005 році унеможливлювала виконання відповідачем нормативу з працевлаштування інвалідів.

Окремо слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства у 2005р. відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів наступала у разі наявності вини господарюючого суб'єкта, а в даному випадку наведені вище обставини свідчать про відсутність вини відповідача у недотриманні нормативу працевлаштування інвалідів у 2005р, і як наслідок відсутність правових підстав для застосування до нього відповідних адміністративно-господарських санкцій.

Ствердження скаржника про порушення відповідачем приписів п. 14 „Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95р. №314 спростовується наведеним вище, у зв'язку з чим не приймається до уваги апеляційним господарським судом.

З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування або зміни оскарженої постанови.

Керуючись ст.ст.160,162,198,195,196,200,205,206 КАС України, апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Одеської області від 24.11.06р. по справі № 8/280-06-10209А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач          :                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В. Т Пироговський

В.І. Жеков