Постанова

від 13.05.2013 по справі 802/1847/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

13 травня 2013 р. Справа № 802/1847/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

представника позивача: Данилюка В.М.,

представника відповідача: Бугая А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Башак» (далі - ПП «Башак») про стягнення адміністративно-господарських санкцій

в с т а н о в и в :

16 квітня 2013 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Башак» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5672,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості 1 особи, в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством. Підтвердженням невиконання нормативу є самостійно поданий відповідачем звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік. Крім того, відповідач у 2012 році подавав до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН з інформацією про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів лише починаючи з червня місяця. Протягом січня-травня звіти підприємством не подавались. За таких обставин відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначав, що підприємством було вжито всіх необхідних заходів, передбачених чинним законодавством щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Зокрема, звіти про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, підприємством подавались систематично до Чечельницького РЦЗ та належним чином. Проте в період з січня по травень 2012 року включно, такі звіти підприємством не подавались, оскільки згідно штатного розпису підприємства чисельність займаних посад не включала 8 робочих місць, тому була відсутня необхідність у виконанні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, як того передбачає законодавство. З червня місяця 2012 року підприємство, звернулось до РЦЗ з проханням направити безробітних громадян, яким встановлено інвалідність, відповідно до запропонованих професій, оскільки на підприємстві збільшились робочі місця для такого працевлаштування. У зв'язку з тим, що підприємство вжило усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, то вина підприємства у їх не працевлаштуванні на створені робочі місця за звітний період 2012 року відсутня, що виключає можливість застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно звіту «Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік» Форми №10-ПІ поданого ПП «Башак» 05.02.2013 року на підприємстві протягом 2012 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 9 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1 особа, фактично працюючих інвалідів - осіб, фонд оплати праці штатних працівників в 2012 році складав 102,1 тис.грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2012 році 11344,44 грн.

Також, судом з'ясовано, що відповідачем самостійно у звіті (Рядок 6 звіту) не розраховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік в сумі 5672,22 грн. (а.с.4).

Дані правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини 3 статті 18-1 цього Закону, пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803 передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Визначаючись щодо позовних вимог, судом враховано той факт, що листом Чечельницького районного центру зайнятості від 26.03.2013 року № 03-19/441, повідомлено відділення Фонду, що відповідач звіти про наявність вакансій Форми 3-ПН стосовно робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2012 року подавав лише з червня 2012 року (а.с.7). Зазначені звіти містяться в матеріалах справи (а.с.10-16).

Проте, як того вимагає законодавство України, звіти про наявність вакансій за період січня-травня 2012 року підприємством до Чечельницького РЦЗ не подавались.

Щодо вище зазначеного, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за період з січня по травень 2012 року включно, не подавались до Чечельницького РЦЗ, оскільки чисельність штатних працівників підприємства не відповідала нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, як то передбачено статтею 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалід в Україні». Тому, необхідність у прийняті на роботу інваліда була відсутня.

Однак, суд зазначає, що згідно наданих представник відповідача, як докази, таблиць про штатний розпис підприємства, вбачається, що в квітні 2012 року на підприємстві працювало 8 осіб (а.с.30), що відповідає нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що і в травні 2012 року на підприємстві штат працівників збільшився на 2 одиниці.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З аналізу наведених положень випливає, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів, а у разі недотримання вимог чинного законодавства сплачувати адміністративно-господарські санкції.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що у 2012 році відповідачем не виконано обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда, чим порушено вимоги чинного законодавства України.

Крім того, відсутність поданих відповідачем звітів не спричинила обов'язку у центру зайнятості направляти інвалідів. Так, на думку суду, неподача вказаних звітів є суттєвим фактором, що впливає на загальну кількість інвалідів, які могли бути працевлаштовані за умови саме щомісячної подачі звітності ПП «Башак» до центру зайнятості.

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Постановою Національного банку України від 21.03.2012 року № 102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 23.03.2012 року встановлена облікова ставка у розмірі 7,50 відсотків річних за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 1,13 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем вжито не всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не забезпечив виконання абз. 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та не вжив всіх залежних від нього заходів по недопущенню порушення.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається бездіяльність відповідача, а також його вина у не працевлаштуванні інвалідів внаслідок неподачі щомісячної звітності до центру зайнятості у 2012 році, що є складовими господарського правопорушення. ПП «Башак» не здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, з вищенаведених правових норм вбачається обов'язок роботодавця самостійно розраховувати та сплатити штрафні санкції, а судовий процес стягнення є вимушеною процедурою у випадку не сплати штрафних санкцій добровільно.

Відповідно до статей 11, 71 та 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Башак" (вул. Леніна, 37, смт. Чечельник, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32225831) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Чечельницького району, р/р 31215230700670, код ЄДРПОУ 37647658, банк одержувач: ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2012 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 5672 (п'ять тисяч шістсот сімдесят дві гривні) 22 (двадцять дві) копійки.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович