Ухвала

від 27.06.2013 по справі 802/1847/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1847/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Башак" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Башак" про стягнення адміністративно-господарських санкцій , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Башак" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року адміністративний позов задоволено, а саме: стягнуто з Приватного підприємства "Башак" (вул. Леніна, 37, смт. Чечельник, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32225831) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Чечельницького району, р/р 31215230700670, код ЄДРПОУ 37647658, банк одержувач: ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2012 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 5672 (п'ять тисяч шістсот сімдесят дві гривні) 22 (двадцять дві) копійки.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився . Про причини своєї неявки суд не повідомив .

Представник позивача 18.06.2013 року за Вх.№ 167486/13 надав суду апеляційної інстанції заперечення проти апеляційної скарги та 27 червня 2013 року за Вх. № 168286/13 заяву про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Колегія суддів на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року- без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості 1 особи, в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством. Підтвердженням невиконання нормативу є самостійно поданий відповідачем звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік. Крім того, відповідач у 2012 році подавав до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН з інформацією про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів лише починаючи з червня місяця. Протягом січня-травня звіти підприємством не подавались. За таких обставин відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не забезпечив виконання абз. 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та не вжив всіх залежних від нього заходів по недопущенню даного порушення, а відтак його вина у не працевлаштуванні інвалідів внаслідок неподачі щомісячної звітності до центру зайнятості у 2012 році, що є складовими господарського правопорушення. ПП "Башак" не здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того,суд першої інстанції зазначив, що обов'язок роботодавця самостійно розраховувати та сплатити штрафні санкції, а судовий процес стягнення є вимушеною процедурою у випадку не сплати штрафних санкцій добровільно.

Суд апеляційної інстанції погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку правовідносинам що виникли, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок, підстави та умови участі суб'єктів господарювання в реалізації державних гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875 від 21.03.1991.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " від 21.03.1991 № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно звіту "Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік" Форми №10-ПІ поданого ПП "Башак" 05.02.2013 року на підприємстві протягом 2012 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 9 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1 особа, фактично працюючих інвалідів - осіб, фонд оплати праці штатних працівників в 2012 році складав 102,1 тис.грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2012 році 11344,44 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем самостійно у звіті (Рядок 6 звіту) не розраховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік в сумі 5672,22 грн.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25.06.1991 №1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (у редакції до 18.03.2006) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23.02.2006 №3483-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Більше того, у 2012 році відповідачем не виконано обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда, чим порушено вимоги чинного законодавства України.

Крім того, відсутність поданих відповідачем звітів не спричинила обов'язку у центру зайнятості направляти інвалідів, а відтак, неподача вказаних звітів є суттєвим фактором, що впливає на загальну кількість інвалідів, які могли бути працевлаштовані за умови саме щомісячної подачі звітності ПП "Башак" до центру зайнятості.

Отже апелянт повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Постановою Національного банку України від 21.03.2012 року № 102 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 23.03.2012 року встановлена облікова ставка у розмірі 7,50 відсотків річних за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 1,13 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем вжито не всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Башак", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С.

Сторчак В. Ю.