Постанова

від 14.05.2013 по справі 2а-6778/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 травня 2013 року Справа № 2а-6778/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс", вул. Мала Морська, 25, кв. 24(а/с 17/334 Миколаїв), м.Миколаїв,54001

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби, вул. Чкалова, 20, м.Миколаїв,54017

проскасування податкового повідомлення - рішення від 28.04.2011р. № 0000210037, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби від 28.04.2011 року № 0000210037.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладені в акті перевірки висновки є такими, що не відповідають фактичним обставинам і не ґрунтуються на чинному законодавстві, у зв'язку із чим податкове рішення, прийняте Відповідачем за результатами перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в запереченнях, вважає висновки перевірки правомірним та обґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0000210037-таким, що не підлягає скасуванню.

Суд вивчив доводи позову та заперечень, всебічно і повно з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.

В період з 21.03.2011 року по 01.04.2011 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (надалі за текстом - СДПІ, Відповідач) було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» (надалі за текстом - ТОВ «Грінтур-Екс», Позивач) з питання правомірності визначення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2011 року.

За результатами даної перевірки СДПІ було складено Акт від 08.04.2011 року № 402/37/25380435. Згідно висновків Акту перевірки ТОВ «Грінтур-Екс» допущено порушення: пп. 14.1.8 ст. 14, пп. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ «Грінтур-Екс» завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2011 року в розмірі 156938,49 грн.

На підставі висновків акту перевірки Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0000210037, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 156938,49 грн., та застосовано штрафну санкцією 1 грн.

Суд вважає висновки перевірки та податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0000210037 такими, що ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Згідно п.п.14.1.8 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Детальний аналіз цих норм показує, що право на бюджетне відшкодування виникає за умови фактичної сплати ПДВ або постачальнику, або напряму до бюджету. Позивач не заявляв дані суми як бюджетне відшкодування. ТОВ «Грінтур-Екс», керуючись нормами ПКУ, включило ці суми до рядка 26 декларації з декларації з ПДВ за січень 2011 р.Згідно п.п. 198.1ст. 198 ПК України від 02.12.10 №2756-VІ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно п.п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Підпунктом 5.9.2. п. 5.9 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок №166) визначено, якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації.

А згідно п. 5.11 Порядку №166 встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Норми Податкового кодексу України не передбачають обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності (по другому, третьому і т.д. ланцюгам постачання), з якими зокрема у ТОВ «Грінтур-Екс» взагалі не мало будь-яких господарських правовідносин.

В порушення вищевказаних норм, в Акті перевірки відсутні посилання на будь-які первинні документи, що підтверджували б факт порушень з боку Позивача. Накладення відповідачем відповідальності на ТОВ «Грінтур-Екс» за дії третіх осіб прямо порушує ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

До того ж, в Акті перевірки не враховано, що відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, одним із принципів господарської діяльності є самостійний вибір постачальників і споживачів продукції. ТОВ «Кондор і Ко» та ТОВ «Сок Трейд» мають виключне право обирати своїх постачальників; у ТОВ «Грінтур-Екс» відсутні правові механізми будь-яким чином впливати на вибір ТОВ «Кондор і Ко» та ТОВ «Сок Трейд» своїх контрагентів або якимось чином перевіряти сплату цими контрагентами податкових зобов'язань перед Державним бюджетом України. Отже на ТОВ «Грінтур-Екс» не може бути покладено відповідальність за дії ТОВ «Кондор і Ко» та ТОВ «Сок Трейд» та самостійно обраних ним контрагентів.

Судом в судовому засіданні досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, фактичне виконання господарських операцій та право позивача на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування по розрахункам між ТОВ «Грінтур-Екс» та його першими прямими контрагентами: ТОВ «Сок Трейд» та підтверджують копії: договору на поставку від 22.04.2010 р. №84/04-10 із додатками; податкових накладних - від 01.06.2010 р. №55, від 21.06.2010 р. №60, від 21.06.2010 р. №59, від 21.06.2010 р. №58; видаткових накладних від 21.06.2010 р. №РН-0000033, від 21.06.2010 р. №РН-0000032, від 01.06.2010 р. №РН-0000028.; ТОВ «Кондор і Ко» - копія договору підряду від 07.05.2010 р. №8/ГР-07/05-1 із додатками; податкових накладних від 19.07.2010 р. №21; від 19.07.2010 р. №22, від 12.05.2010 р. №15; узгодження договірної ціни на будівництво ПМ 700-У1 (переобладнання), на будівництво ПМ 700-У 1 (пусконалагоджування ); копія локального кошторису №01-03/2010 на модернізацію ПМ 700-У; узгодження договірної ціни на будівництво ПМ 700-У 1 (модернізація повороту); Копія довідки про вартість виконаних робіт за липень 2010 р.; копія акту приймайня-передачі виконаних підрядних робіт за липень 2010 р. від 19.07.2010 р.; копія довідки про вартість виконаних робіт за липень 2010 р.; копія акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт за липень 2010 р. від 19.07.2010 р.; копія довідки про вартість виконаних робіт за липень 2010 р.; копія акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт за липень 2010 р. від 19.07.2010 р.; копія локального кошторису №01-03/2010 на переобладнання пересипних пристроїв; узгодження договірної ціни на будівництво ПМ 700-У 1 (пусконалагоджування ); копія додаткової угоди від 22.11.2010 р. №2 до Договору підряду від 07.05.2010 р. №8/ГР-07/05-1 із додатками; копія довідки про вартість виконаних робіт за липень 2010 р.; копія акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт за липень 2010 р. від 19.07.2010 р.; копія договору підряду від 05.07.2010 р. №12/ГР-05/07-1 із додатками; копія довідки про вартість виконаних робіт за серпень 2010 р.; копія акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт за серпень 2010 р. від 04.08.2010 р.; копія довідки про вартість виконаних робіт за серпень 2010 р.; копія акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт за серпень 2010 р. від 04.08.2010 р.; копія Актів приймання-передачі обладнання в монтаж від 02.08.2010 р.; копія локального кошторису №04/07/2010 на заміну ролікоопор ПМК 900-У1; узгодження договірної ціни на заміну ролікоопор ПМК 900-У 1; копія локального кошторису №01-07/2010 на заміну ролікоопор ПМК 900-У 1; узгодження договірної ціни на пусконалагодження ПМК 900-У 1; копія додаткової угоди від 22.11.2010 р. №1 до договору підряду від 05.07.2010 р. №12/ГР-05/07-1; копія податкової накладної від 04.08.2010 р. №25; копія договору підряду від 12.07.2010 р. №ГР-12/07-1 із додатками; копія локального кошторису №01-07/2010 на пусконалагодження конвеєрів ПМ700-У1; узгодження договірної ціни на модернізацію ролікоопор ПМ 700-У 1; копія локального кошторису №04/07/2010 на модернізацію ролікоопор ПМ700-У1; копія додаткової угоди від 22.11.2010 р. №1 до Договору підряду від 12.07.2010 р. № 1ГР-12/07-1; копія довідки про вартість виконаних робіт за липень 2010 р.; копія акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт за липень 2010 р. від 20.07.2010 р.; копія довідки про вартість виконаних робіт за липень 2010 р. від 19.07.2010 р.; копія акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт за липень 2010 р. від 19.07.2010 р.; копія довідки про вартість виконаних робіт за липень 2010 р. від 20.07.2010 р.; копія акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт за липень 2010 р. від 20.07.2010 р.; копія актів приймання-передачі обладнання в монтаж від 12.07.2010 р.; копія податкової накладної від 20.07.2010 р. №23; Банківські виписки ИНГ БАНК УКРАЙНА з рахунку ТОВ «Грінтур - Екс» щодо сплати коштів у т.ч. на користь за поставлений товар, виконані роботи та надані послуги.

Виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між ТОВ СП „НІБУЛОН" та його першими прямими контрагентами ТОВ «Кондор і Ко» та ТОВ «Сок Трейд».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Судом було встановлено, та не заперечувалось відповідачем, що на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагенти були належним чином зареєстрованими та відносилися до платників податку на додану вартість.

Крім того, згідно п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до п.25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість ", затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (із змінами і доповненнями), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість ". Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Згідно п.1 розділу V "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978 (далі - Положення №978), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 ст.184 розділу V Податкового кодексу України.

А пунктом 2 розділу V Положення №978 встановлено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з реєстру платників ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючій на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як термін « фіктивне підприємство»,застосований у акті перевірки, визначений Кримінальним Кодексом України, як злочин , відповідальність за який встановлена ст.205 КК України та є створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона , а факт скоєння вказаного злочину в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду ,який набув законної сили , а не актом перевірки податкового органу .

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та її не обґрунтував.

За таких підстав суд приходить до висновку про те, що зафіксоване СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві в акті від 08.04.2011 року № 402/37/25380435 та податковому повідомленні-рішенні від 28.04.2011 року № 0000210037 порушення положень Податкового кодексу України не відповідає дійсним обставинам, а податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві Державної податкової служби від 28.04.2011 року № 0000210037 суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає визнанню протиправними і скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби від 28.04.2011 року №0000210037.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби (ідентифікаційний код 22440171) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" (ідентифікаційний код 25380435) судовий збір в сумі 1569,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник