Постанова

від 15.05.2013 по справі 820/1276/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 травня 2013 р. №820/1276/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді: Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Зеленькова О.В.,

представників : позивача - Січної-Литвинової Л.О., відповідача - Лисенка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕКС-ГАЗ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕКС-ГАЗ", з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд, визнати протиправними (недійсними) та скасувати № 0000362330 від 23.01.2012 р., № 0000332330 від 23.01.2012 р.; визнати протиправними висновки акту перевірки № 2417/23-304/34630463 від 26.12.2011 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на правильність обчислення ним податкового кредиту з податку на додану вартість і правомірність включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в період, що перевірявся, та наполягав на тому, що реальність правочинів між ним та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, у зв'язку з чим висновки відповідача у акті перевірки є хибними, необгрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам та фактам, не доведені належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства; а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі цього акту, підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, посилаючись на матеріали перевірки та стверджуючи, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм чинного законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, документальна позапланова виїзна перевірка проведена у відповідності до положень ст. 78 Податкового кодексу України, за наявності підстав для її проведення, у зв'язку з чим просила в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕКС-ГАЗ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними висновків акту перевірки, в частині вимоги щодо визнання протиправними висновків акту перевірки № 2417/23-304/34630463 від 26.12.2011 року .

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила задовольнити їх, надала пояснення щодо зазначених у позові обставин.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова Кузьміною була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТЕХЕКС-ГАЗ» для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах із ТОВ «СПЕЦІНЖБУД», код за ЄДРПОУ 36556392, у періоді з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 2417/23-304/34630463 від 26.12.2011 року.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Спецінжбуд», в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на 120466 грн., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду періоду (рядок 25 декларації) у серпні 2011 року на суму 161073 грн.

В обґрунтування цього відповідач в своєму акті послався на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 30.11.2011 р. за №1444/3-23-30-36556392 щодо ТОВ «Спецінжбуд» про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецінжбуд» щодо підтвердження господарських відносин за серпень 2011 р. з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ «Промтехноопт».

На підставі висновків акту перевірки № 2417/23-304/34630463 від 26.12.2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення: №0000362330 від 23.01.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 120.466,00грн.; №0000332330 від 23.01.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сума грошового зобов'язання: за основним платежем - 161.073,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40.268,25грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки № 2417/23-304/34630463 від 26.12.2011 року вищевказані висновки відповідача про порушення позивачем чинного законодавства щодо податку на додану вартість: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно Постанови Кабінету міністрів №981 від 21 вересня 2011 року «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова реорганізована в Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України.

Позивач, ТОВ «ТЕХЕКС-ГАЗ», зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, знаходиться на обліку в в Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були також визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності позивачем, в період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року було вчинено операції по придбанню товарів у ТОВ "СПЕЦІНЖБУД». Так, в період, що перевірявся, згідно до матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Спецінжбуд» було укладено наступні договори поставки: № 11/08 від 11 серпня 2010 року, згідно до якого ТОВ «Спецінжбуд» як постачальник передавав у власність позивачу як покупцю обладнання, будівельні матеріали та інший товар, а позивач - приймав товар та оплачував вартість товару; №31 від 26 липня 2011 року, згідно до якого ТОВ «Спецінжбуд» як Постачальник передавав у власність позивачу товар - блоки котлові котельні КБМВ 12,45 мВт, а позивач - приймав товар та оплачував вартість товару; №2/08 від 2 серпня 2011 року, згідно до якого ТОВ «Спецінжбуд» як постачальник передавав у власність позивачу як покупцю товар - мінікотельню, а позивач - приймав товар та оплачував вартість товару.

Ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оглянувши в судовому засіданні зазначені договори поставки товару, суд не вбачає порушень закону в їх укладенні, позаяк ці правочини було укладено право і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно - правовими взаємовідносинами, суд доходить висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «СПЕЦІНЖБУД» здійснював поставку визначених у вищевказаних договорах товарів у серпні 2011 року, що підтверджується видатковими накладними №РН-215 від 02.08.2011 року, №РН-92 від 09.08.2011 року, №РН-94 від 09.08.2011 року, №РН-91 від 10.08.2011 року, №РН-106 від 10.08.2011 року, №РН-107 від 10.08.2011 року, №РН-138 від 10.08.2011 року, №РН-108 від 16.08.2011 року, №РН-109 від 17.08.2011 року, №РН-113 від 17.08.2011 року, №РН-93 від 25.08.2011 року, №РН-114 від 31.08.2011 року, №РН-115 від 31.08.2011 року всього на загальну суму 534942,30грн. в т.ч. ПДВ 89157,04 грн. та податковими накладними №1 від 01.08.2011 р., №3 від 02.08.2011 р., №6 від 03.08.2011 р., №11 від 04.08.2011 р., №16 від 05.08.2011 р., №19 від 05.08.2011 р., №20 від 05.08.2011 р., №21 від 08.08.2011 р., №24 від 09.08.2011 р., №27 від 10.08.2011 р., №31 від 11.08.2011 р., №32 від 12.08.2011 р., №37 від 15.08.2011 р., №44 від 17.08.2011 р., №47 від 18.08.2011 р., №51 від 22.08.2011 р., №53 від 23.08.2011 р., №54 від 23.08.2011 р., №55 від 25.08.2011 р., №58 від 26.08.2011 р., №59 від 26.08.2011 р., №62 від 30.08.2011 р., №64 від 31.08.2011 р., №65 від 31.08.2011 р. всього на загальну суму 2939590,81 грн. в т.ч. ПДВ 489931,8 грн.

Зобов'язання по оплаті вартості товарів були виконані позивачем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «СПЕЦІНЖБУД», що підтверджується банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Витребувані судом і приєднані до справи копії первинних документів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено, відповідачем порушень в них не виявлено та в акті не вказано.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що суми сформованого позивачем податкового кредиту підтверджені податковими накладними, які не мають недоліків, відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Обставини реальності господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме договорами №11\08 від 11.08.2011 р.. № 31 від 26.07.2011 р., №2\08 від 02.08.2011 р., видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами про перевезення, банківськими виписками. Отримання товару здійснено уповноваженою особою - ОСОБА_3 за довіреностями, що були зареєстровані в журналі виданих довіреностей, копія якого долучена до матеріалів справи.

За переліченими правочинами місцем поставки сторони визначили склад постачальника/покупця, СРТ, згідно до умов ІНКОТЕРМС 2000. При цьому склад постачальника знаходився на той період за тією ж адресою, що і склад позивача, а саме вул. Виконкомівська, 32 у м. Харкові, що підтверджується договорами оренди №7/2011 від 04.01.2011р., №27/2011 від 01.07.2011р. та актами прийому - передачі приміщень.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, договорами перевезення вантажу, укладеними позивачем з ТОВ «Транспортна компанія «САТ», ТОВ «ПРОКОП-2», ТОВ «Мелавтотранс», ПАТ «Завод залізобетонних виробів 5», актами здачі - прийняття робіт\послуг з перевезення, платіжними дорученнями про перерахування коштів за надані послуги з перевезень.

Придбаний у ТОВ "СПЕЦІНЖБУД" товар використовувався позивачем при здійсненні господарської діяльності, а саме: на будівництві об'єктів замовників: згідно до договору №17 від 22.07.2011 р. з ВКБ Мелітопольської міської ради (будівництво газової котельні поліклініки); що засвідчено довідками про виконані роботи та їх вартість за серпень 2011 р. і подальші періоди, актом приймання виконаних робіт, декларацією про готовність до експлуатації від 15.12.2011 р., ТУ, копією титульного листа паспорта; згідно до договору №18 від 25 липня 2011 р. ВКБ Мелітопольської міської ради (будівництво котельні 75 кварталу), що засвідчено договом, довідками про виконані роботи та їх вартість, актами приймання виконаних робіт, декларацією про готовність від 21.11.2012 р.; згідно до договору підряду №54 від 14.07.2008 р. З УКГ м. Бердянська на газифікацію Бердянської коси, що засвідчено договором, актами приймання виконаних робіт; - згідно до договору будівельного підряду №26 від 19.08.2010 р. З УБРР Харківської міської ради (палац дитячої та юнацької творчості), що засвідчено договором, довідкою про вартість виконаних робіт та витрат.

В зазначених документах, оригінали яких оглянуто судом, вказані придбані позивачем, в тому числі, і у ТОВ "СПЕЦІНЖБУД" матеріали (товари), які використовувалися при будівництві об'єктів замовників. Вказані акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, приймально-здавальні акти тощо, складені за типовими формами, містять всі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами чинного законодавства. Подальше використання отриманого товару відповідає видам діяльності позивача, так, позивачем до матеріалів справи були надані належним чином завірені копії ліцензії на проведення будівельних робіт та дозволів на продовження виконання робіт з підвищеної небезпеки виданих ТОВ "Техекс-газ".

З огляду на викладене, висновки відповідача, викладені в акті перевірки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими обставинами. Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних постачальник товару ТОВ "СПЕЦІНЖБУД» був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, доказів, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення податкових накладних отриманих від ТОВ "СПЕЦІНЖБУД», по яких позивачем сформовано податковий кредит у серпні 2011 року.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання (постачання) товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими договорами поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач до суду не подав.

Щодо акту.про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецінжбуд» щодо підтвердження господарських відносин за серпень 2011 р. з ТОВ «Промбуд-монтаж інвест» та ТОВ «Промттехноопт», суд зазначає наступне.

Стаття 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Спецінжбуд» на час вчинення господарської операції та складання такого акту було зареєстровано як юридична особа.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ТОВ «Спецінжбуд» договорів поставки ДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено. Крім цього суд зазначає, що зустрічною звіркою не досліджувались первинні документи.

Таким чином, при виконанні зобов'язань за переліченими правочинами сторони договорів діяли добросовісно, розсудливо, з достатньою обачливістю, адже були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були наділені необхідним обсягом господарської компетенції, що підтверджується матеріалами справи.

До суду відповідачем не надано доказів фактичної відсутності операцій з придбання позивачем товару у ТОВ "СПЕЦІНЖБУД". Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про порушення, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.03.2012 р. у справі №5023/952/12 було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними договорів поставки укладених між ТОВ «ТЕХЕКС-ГАЗ» та ТОВ «Спецінжбуд» №11/08 від 11.08.2010 р., №31 від 26.07.2011 р., № 2/08 від 02.08.2011 р., з огляду на те, що договори поставки відповідають вимогам цивільного законодавства, направлені на настання реальних наслідків, що полягають в отриманні доходів від здійснення господарської діяльності, фактичне здійснення господарських операцій за вказаними договорами підтверджується первинними документами.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що посилання податкового органу на відсутність реального здійснення господарських операцій за вказаними договорами є неправомірними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 та інших вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України)

Оскільки позивачем правомірно сформовано податковий кредит, висновок відповідача про завищення від'ємного значення не ґрунтується на фактичних обставинах справи та вимогах чинного законодавства.

Відтак, оспорюванні позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

В ході розгляду справи відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень та не надав доказів на обґрунтування висновків про порушення позивачем як платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання. .

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкових повідомлень - рішень відповідача N 0000362330 від 23.01.2012 р. та N 0000332330 від 23.01.2012 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕКС-ГАЗ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000362330 від 23.01.2012 р., № 0000332330 від 23.01.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, платник - УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДР 37999628, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕКС-ГАЗ" (юридична адреса: 61017, м. Харків, вул. Котлова б. 185-Л-1, код ЄДРПОУ 34630463) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 травня 2013 року.

Суддя Волошин Д.А.