Постанова

від 04.12.2006 по справі 15/423-06-11324а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/423-06-11324А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "04" грудня 2006 р. Справа  № 15/423-06-11324А

            13 год. 15хв.                                                                            м. Одеса.

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                              Фольгін О.Л.;

від відповідача –                          Кострюкова С.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Винфорт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000991320/3 від 18.10.2006 р., посилаючись на неправомірність визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 585,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 109 171,60 грн. у зв'язку з відсутністю порушення п. 13.1, 13.5 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30 жовтня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/423-06-11324А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 листопада 2006 р. у справі № 15/423-06-11324А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду на 24 листопада 2006 р.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, стверджуючи про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000991320/3 від 18.10.2006 р. у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 13.1, 13.2 ст.13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 28.02.2006 року по 11.04.2006 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими  платниками податків у м. Одесі проводилась комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2005 р.

За результатами зазначеної перевірки СДПІ по роботі з великими  платниками податків у м. Одесі було складено акт № 34/13-32.4/30704028/1 від 18.04.2006 р., на підставі якого 04.05.2006 р. СДПІ по роботі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000991320/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 585,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 109 171,60 грн.  

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням ТОВ „Винфорт” звернулось до відповідача зі скаргою від 15.05.2006 р. вих. №360.  Рішенням про розгляд первинної скарги від 30.06.2006 р. вих. № 4846/10/13-37-58 вищезазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга ТОВ „Винфорт” –в цій частині без задоволення.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0000991320/0 від 04.05.2006 р. та рішенням СДПІ по роботі з великими  платниками податків у м. Одесі про розгляд первинної скарги від 30.06.2006 р. вих. № 4846/10/13-37-58, позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Одеській області № 530 від 12.07.2006 р. Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги №19006/25-0007 від 31.07.2006 р. оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення відповідача № 4846/10/13-37-58 від 30.06.2006 р. залишені без змін, а скарга позивача –без задоволення.

Також не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0000991320/0 від 04.05.2006 р. та вказаними вище рішення СДПІ та ДПА в Одеській області, ТОВ „Винфорт” звернулось зі скаргою № 652 від 14.08.2006 р. до ДПА України.  За результатами розгляду вказаної скарги ТОВ „Винфорт” ДПА України прийнято  рішення про результати розгляду повторної скарги № 11523/6/25-0115 від 12.10.2006 р., яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення відповідача і ДПА в Одеській області залишені без змін, а скарга позивача –без задоволення. На підставі вказаного рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги СДПІ по роботі з великими  платниками податків у м. Одесі винесено податкове повідомлення-рішення від 18.10.2006 р. № 0000991320/3.

Проте, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000991320/3 від 18.10.2006 р. прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі в порушенням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 27.10.2003 р. між Компанією „ARNHEM LIMITED” (Кіпр, Лімассол) та ТОВ „Винфорт” укладено кредитний договір, відповідно до п. 1.1 якого  фірма „ARNHEM LIMITED” надає позивачу кредит на суму 2 000 000 дол.США на термін з 27.10.2003 р. по 26.10.2013 р. під 10%.

Здійсненою відповідачем перевіркою встановлено, що відповідно до умов вказаного договору позивачем було сплачено Компанії „ARNHEM LIMITED” відсотки за користування кредитом, однак позивачем не утримано з таких доходів податок за ставкою 15% за серпень місяць 2005 р. на загальну суму 53 817,78 грн., що є порушенням п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв'язку з чим відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.  

Так, згідно п. 13.1 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997 р. будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Пунктом 13.2 ст. 13 вказаного Закону передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до статей 6, 7 Закону України „Про правонаступництво України” від 12.09.1991 р. Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та ст. 19 Закону України „Про систему оподаткування” від 18.02.1997 р. передбачають, що, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цими Законами, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 8 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр „Про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна” від 29.10.1982 р. (яка набрала чинності 26.08.1983р.) проценти, отримані в одній державі особою з постійним місцезнаходженням у другій державі, не підлягають оподаткуванню в першій державі.

Згідно частини 2 статті 10 цієї ж Угоди доходи, що отримуються особою з постійним місцезнаходженням в одній державі від продажу, обміну, оренди чи інших видів використання рухомого майна, за виключенням автотранспортних засобів, що знаходиться в другій державі, підлягають оподаткуванню тільки в першій державі.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування” передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента, підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (проживання) або на іншій підставі, назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана. В цьому ж пункті міститься норма, згідно якої така довідка може бути затребувана у нерезидента органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

Як встановлено судом, у 2003 році позивач отримав від „ARNHEM LIMITED” Свідоцтво про податкову нерезидентність від 03.12.2003 р., зміст якого свідчить про те, що Компанія ARNHEM LIMITED” є резидентом Кіпру, де сплачує податки з власних доходів.

У лютому 2006 року позивач отримав від Компанія „ARNHEM LIMITED” Свідоцтво про податкову резидентність, видане компетентним органом –Міністерством фінансів  Республіки Кіпр, яке містить: повну назву нерезидента „ARNHEM LIMITED”, підтвердження того, що компанія є резидентом у Кіпрі, і відповідно до закону Республіки Кіпр про Прибутковий Податок є відповідною за податок з її доходів в усьому світі; підпис та прізвище посадової особи, якою видано Свідоцтво (С. Кalaitzis), дату видачі (06.02.2006р.). Крім того, у Свідоцтві зазначено, що компанія „ARNHEM LIMITED” виконала усі свої податкові зобов‘язання за податковий 2004р.

Згідно статті 2 Гаазької Конвенції від 05.10.1961 року, до якої приєдналася Україна та яка набрала чинності для України 22.12.2003 р., встановлює, що „кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території”. Республіка Кіпр також є учасником Конвенції.

Таким чином, суд вважає, що Свідоцтво є чинним на території України, не потребує легалізації, при цьому має переклад на українську мову, що повністю відповідає вимогам законодавства України, в т.ч. п. 4 вищевказаного Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України. Крім того, відсутність необхідності консульської легалізації вказаного Свідоцтва підтверджується роз‘ясненнями ДПА України у листі від 17.05.2004 р. № 8780/7/12-0117. „Про дію Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів”.       

Пунктом 6 вищезазначеного Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України встановлено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Більш того, крім Свідоцтва від 03.12.2003 р. та від 06.02.2006 р., податкову резидентність Компанії „ARNHEM LIMITED” у 2005 р. підтверджує довідка дипломованих бухгалтерів-ревізорів (аудиторів) від 13.02.2006 р. і отримане під час розгляду повторної скарги Свідоцтво про резидентність від 06.07.2006 р. Зокрема, у вказаному Свідоцтві зазначається, що вказана компанія є резидентом Кіпру, суб‘єктом податку стосовно доходу з усіх джерел з 25 квітня 2002 р., з дати його реєстрації в Реєстрі Компаній та Офіційного Ліквідатора.

Враховуючи те, що ТОВ „Винфорт” було відомо, що Компанія „ARNHEM LIMITED” є постійним резидентом Кіпру, де компанія сплачує податки з власних доходів, (що підтверджують належним чином оформлені Свідоцтва Міністерства фінансів Кіпру) утримання з доходів нерезидента джерелом походження з України податку за ставкою 15% призвело б до навмисного порушення прав та інтересів вказаної Компанії.

Твердження відповідача про те, що резидентство Компанії, на користь якої позивач  здійснює виплату відсотків, має підтверджуватись кожний календарний рік відповідною довідкою, судом до уваги не приймаються, оскільки такі вимоги не передбачені вказаним вище Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на порушення ТОВ „Винфорт” п. 13.1, 13.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 585,80 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 109 171,60 грн.  

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі податкове повідомлення-рішення № 0000991320/3 від 18.10.2006 р. підлягає скасуванню.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000991320/3 від 18.10.2006 року.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 11.12.2006 р.

                  Суддя                                                                                 Петров В.С.