Постанова

від 06.02.2007 по справі 15/423-06-11324а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/423-06-11324А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" лютого 2007 р. Справа № 15/423-06-11324А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Жекова В.І.

суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.

секретар судового засідання Буравльова О.М.

Представники сторін в судове засідання 06.02.2007р. не з'явились

розглянувши  апеляційну скаргу

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову господарського суду Одеської області

від 04.12.2006р.

у справі № 15/423-06-11324А

за позовом ТОВ „Винфорт”

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.4 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2007р., яка надіслана сторонам у справі 18.01.2007р., прийнята до провадження апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на постанову господарського суду Одеської області від 04.12.2006р. та призначена до розгляду на 06.02.2007р., тобто сторони повідомлені про час та місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися у зв'язку з чим фіксація судового процесу не здійснювалась.

27.10.2006р. ТОВ „Винфорт” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом в якому просило  скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000991320/3 від 18.10.2006р., посилаючись на неправомірність визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 585,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 109 171,60 грн. у зв'язку з відсутністю порушення п. 13.1, 13.5 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Постановою господарського суду Одеської області від 04 грудня  2006р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено  у повному обсязі.

СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі в поданій апеляційній скарзі просить Одеський апеляційний господарський суд постанову суду скасувати  та у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, та перевіривши правильність застосування судом норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

З 28.02.2006 року по 11.04.2006 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведена комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.12.2005р. за результатами якої було складено акт  перевірки від 18.04.2006р. № 34/13-32.4/30704028/1.

За висновками акту перевірки   04.05.2006 р. СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000991320/0 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 585,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 109 171,60 грн.

Податкове повідомлення-рішення товариством було оскаржено в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарг СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2006р. № 0000991320/3.

Незадоволення скарг стало підставою звернення товариства до господарського суду із відповідним позовом, який господарським судом було задоволено повністю.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками наведеними в оскаржуваному судовому  рішенні, а відтак не погоджується із доводами скаржника наведеними в апеляційній скарзі виходячи із наступного, так  27.10.2003р. між Компанією „ARNHEM LIMITED” (Кіпр, Лімассол) та ТОВ „Винфорт” укладено кредитний договір, відповідно до п. 1.1, якого фірма „ARNHEM LIMITED”  надала товариству  кредит на суму 2 000 000 дол. США на термін з 27.10.2003р. по 26.10.2013р. під 10%.

З акту перевірки контролюючого органу вбачається, що відповідно до умов вказаного договору товариством було сплачено Компанії „ARNHEM LIMITED”  відсотки за користування кредитом, однак товариством не утримано з таких доходів податок за ставкою 15% за серпень місяць 2005р. на загальну суму 53 817,78 грн., що є порушенням п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв'язку з чим контролюючим органом  було прийнято наведене  податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог п. 13.1 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997р. будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Пунктом 13.2 ст. 13 наведеного Закону  встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до вимог  статей 6, 7 Закону України „Про правонаступництво України” від 12.09.1991р. Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Статтями   18 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та ст.19 Закону України „Про систему оподаткування” від 18.02.1997р. встановлено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цими Законами, застосовуються норми міжнародного договору.

Таким  чином, відповідно до вимог статті 8 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр „Про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна” від 29.10.1982р. (яка набрала чинності 26.08.1983р.) проценти, отримані в одній державі особою з постійним місцезнаходженням у другій державі, не підлягають оподаткуванню в першій державі. За частиною 2 статті 10 наведеної угоди доходи, що отримуються особою з постійним місцезнаходженням в одній державі від продажу, обміну, оренди чи інших видів використання рухомого майна, за виключенням автотранспортних засобів, що знаходиться в другій державі, підлягають оподаткуванню тільки в першій державі.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”, а саме пунктом 4 встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента, підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (проживання) або на іншій підставі, назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана. В цьому ж пункті міститься норма, згідно якої така довідка може бути затребувана у нерезидента органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що товариство у 2003 році  отримало від „ARNHEM LIMITED” Свідоцтво про податкову нерезидентність від 03.12.2003 р., зміст якого свідчить про те, що Компанія „ARNHEM LIMITED” є резидентом Кіпру, де сплачує податки з власних доходів. У лютому 2006 року товариство отримало від Компанія „АКИНЕМ ЕІМІТЕБ” Свідоцтво про податкову резидентність, видане компетентним органом - Міністерством фінансів Республіки Кіпр, яке містить: повну назву нерезидента „ARNHEM LIMITED”, підтвердження того, що компанія є резидентом у Кіпрі, і відповідно до закону Республіки Кіпр про Прибутковий Податок є відповідною за податок з її доходів в усьому світі; підпис та прізвище посадової особи, якою видано Свідоцтво (С. Kalaitzis), дату видачі (06.02.2006р.). Крім того, у Свідоцтві зазначено, що компанія „АКМНЕМ ЕІМІТЕО” виконала усі свої податкові зобов'язання за податковий  період 2004р.

Стаття 2 Гаазької Конвенції від 05.10.1961 року, до якої приєдналась  Україна та яка набрала чинності для України 22.12.2003 р., встановлює, що „кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території". Республіка Кіпр також є учасником Конвенції.

Таким чином, суд вважає, що Свідоцтво є чинним на території України, не потребує легалізації, при цьому має переклад на українську мову, що повністю відповідає вимогам законодавства України, в т.ч. п. 4 вищенаведеного Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України. Відсутність необхідності консульської легалізації вказаного Свідоцтва  також додатково підтверджується роз'ясненнями ДПА України у листі від 17.05.2004р. № 8780/7/12-0117 „Про дію Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів”.

Пунктом 6 вищезазначеного Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України встановлено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Отже, задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов до такого висновку, оскільки такий висновок ґрунтується на обставинах справи та вимогах чинного законодавства України.

Відповідно до вимог  ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, наведене свідчить, що оскаржуване судове рішення прийнято відповідно до обставин справи, вимог чинного законодавства, а тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст. ст.  160, 162, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України,                 колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Постанову господарського суду Одеської області від 04 грудня 2006р. зі справи № 15/423-06-11324А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя

В.І. Жеков

Судді

В.І. Картере

В.Т. Пироговський