Ухвала

від 15.05.2013 по справі 1570/6029/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 р.Справа № 1570/6029/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.

- Шевчук О.А.

при секретарі - Троян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними дій по встановленню в акті перевірки від 27.09.2012 року №5731/22-5/3307296 висновку про неможливість підтвердження реальності угод ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ» по придбанню та продажу за 2011 рік на суму податкового кредиту 17286523,58 грн. ст.185, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України та податкових зобов'язань на суму 17286523,58 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси по встановленню в акті перевірки від 27.09.2012 року №5731/22-5/3307296 висновку про неможливість підтвердження реальності угод ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 33072796) по придбанню та продажу за 2011 рік на суму податкового кредиту 17286523,58 грн. ст.185, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України та податкових зобов'язань на суму 17286523,58 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ» 03.08.2004 року зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради. Основними видами діяльності ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ є оптова торгівля меблями, покриттям для підлоги та неелектричними побутовими приладами; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням; здавання в оренду власного нерухомого майна.

Товариство перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби з 12.08.2004 року за №5375.

Згідно наказу ДПІ від 05.09.2012 року №1870 та відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, була визначена необхідність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС складено акт від 27.09.2012 року №5731/22-5/3307296.

Водночас, у висновку вказаного акту зазначено те, що у ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1,5 ст. 203, пунктами 1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, угоди купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт позивача з контрагентами за перевірний період мають ознаки нікчемності, не спричиняють реального настання правових наслідків та в результаті неможливість підтвердження реальності угод ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ» по придбанню та продажу за 2011 рік на суму податкового кредиту 17286523,58 грн. ст.185, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України та податкових зобов'язань на суму 17286523,58 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів правомірності висновків акту, у зв'язку з чим, позовні вимоги належить задовольнити.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлючами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорювальний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

З наведеного слідує, що висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інсанці, що наведені в акті перевірки порушення та докази не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Крім того, в матеріалах справи містяться письмові докази, які підтверджують фактичне виконання укладених договорів: свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ позивача, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача, податкові накладні та товарно-транспортні накладні щодо перевезення фактичного перевезення автомобільним транспортом, договори оренди транспортних засобів, дані оборотно-сальдових відомостей по рахункам 3611.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано достатніх доказів правомірності висновку акта по результатам перевірки, а дії по внесенню до акта перевірки висновків щодо неможливості підтвердження реальності угод, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг) за яким був сформований податковий кредит є протиправними, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: