Ухвала

від 20.05.2013 по справі 5/153/08-ап

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2013 р. м. Київ К-11940/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» на постановуГосподарського суду Запорізької області від 23.04.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2009 у справі № 5/153/08-АП за позовомДержавної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області ДоВідкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» Простягнення 3212,60 грн.,- ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Енергодар Запорізької області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути податковий борг з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго».

Постановою Господарського суду Запорізької області від 23.04.2008, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2009 у даній справі, позов задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість з податку з доходів найманих працівників у сумі 3212,60 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- Енергодарською об'єднаною державною податковою інспекцією в Запорізькій області проведено планові документальні перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства структурними підрозділами «Запорізька теплова електростанція відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» та «Енергодарський комбінат соціально-побутових послуг відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» за період з 01.01.2003 по 31.12.2004;

- за результатами перевірки складено:

1) довідку №14/23-1/00130872 від 13.05.2005, відповідно до якої було встановлено порушення структурним підрозділом «Запорізька теплова електростанція відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» пп.7.1, пп.7.3 ст.7, ст.ст. 9, 10, 11, 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 та п.п. 7.3, 9, 10, 11, 12 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України №12 від 21.04.1993 в частині не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету прибуткового податку в 2003 році в сумі 999,50 грн.;

2) довідку №15/23-1/00130872 від 16.05.2005, відповідно до якої було встановлено, що структурним підрозділом «Енергодарський комбінат соціально-побутових послуг відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» порушено пп.7.1 ст.7, ст.ст. 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 та п.п. 9, 10 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України №12 від 21.04.1993 в частині не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету прибуткового податку в 2003 році в сумі 606,65 грн.;

- на підставі довідок документальних перевірок та встановлених перевіркою порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0000121720/0 від 18.05.2005, яким визначено відповідачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з доходів громадян) у загальному розмірі 2998,50 грн. (у тому числі 999,50 грн. основного платежу та 1999,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та №0000131720/0 від 18.05.2005, яким визначено відповідачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з доходів громадян) у загальному розмірі 1819,95 грн. (у тому числі 606,65 грн. основного платежу та 1213,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

- відповідач з 12.12.2001 та на момент прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 18.05.2005 №№0000121720/0, 0000131720/0 перебував у процедурі банкрутства;

- вищенаведені податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 24.05.2005, у зв'язку з чим граничним строком сплати визначених ними зобов'язань є 03.06.2005;

- відповідач передбаченим чинним законодавством правом оскарження податкових зобов'язань в адміністративному чи судовому порядку не скористався;

- відповідачем частково погашено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 1606,15 грн. за рахунок переплати на особовому рахунку з цього податку станом на 03.05.2005, відтак, сума податкового зобов'язання, визначена податковими повідомленнями-рішеннями від 18.05.2005 є узгодженою, і станом на 11.02.2008 податкова заборгованість підприємства з податку з доходів найманих працівників до бюджету становить 3212,60 грн.

Оскільки, заборгованість з податку з доходів найманих працівників у розмірі 3212,60 грн. не сплачувалась відповідачем, податковий орган звернувся за його стягненням до суду.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п. 1.3 ст. 1 названого Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 названого Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цим законом, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно абзацу 1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без застосування норм цього Закону.

Аналіз положень статей 1 та 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що мораторій не зупиняє виконання боржником (ВАТ «Дніпроенерго») грошових зобов'язань і зобов'язань зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, і, відповідно, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення податковим органом податкової заборгованості.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчинення процесуальної дії.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 23.04.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний