Ухвала

від 25.04.2013 по справі 2а-11649/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К/800/1742/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Демчук В. О.

представники відповідача Шестаков М. А., Литвиненко С. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХП-Україна" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "СХП-Україна" (далі - ТОВ "СХП-Україна" ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "СХП-Україна" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "СХП-Україна" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2011 року - скасовано. Позовні вимоги ТОВ "СХП-Україна" задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Святошинському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2012 року.

ТОВ "СХП-Україна" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "СХП-Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податків у банку за червень, жовтень 2009 року, березень, серпень, вересень, грудень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення, що декларувалось за період травень, вересень 2009 року, лютий, липень, серпень, листопад 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 24 липня 2012 року №16/15-309/33399382.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ "СХП-Україна" п.1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ТОВ "СХП-Україна" завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1208886,65 грн., у тому числі за червень 2009 року на суму 73813,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 74436,00 грн., за березень 2010 року на суму 86997,00 грн., за серпень 2010 року на суму 349854,65 грн., за вересень 2010 року на суму 305366,00 грн., за грудень 2010 року на суму 318420,00 грн.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено відсутність надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету у періодах, коли виникло від'ємне значення, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 208 883,65 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Положення п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови його повернення з бюджету платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження суми бюджетного відшкодування сум ПДВ та фактичного здійснення господарської операції позивачем надано копії договорів, акти прийомки - передачі виконаних (робіт) послуг, накладні, податкові накладні оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, які видані ТОВ "СХП-Україна" контрагентами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем правомірно визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров