Рішення

від 20.05.2013 по справі 905/3163/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.05.2013р. справа № 905/3163/13

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Гребенюк О.І. - довіреність від 17.05.2013р.,

від відповідача - Герасимова Н.О. - довіреність від 11.12.2012р.,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Енергокомплект» м. Запоріжжя

до відповідача - Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м. Донецьк

про стягнення 71057,77грн. заборгованості, 3% річних, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 71057,77грн., з яких: 64647,06грн. - заборгованість, 2343,78грн. - 3% річних, які нараховані за період з 07.02.2012р. по 23.04.2013р., 4066,93грн. - пеня, яка нарахована за період з 07.02.2012р. по 07.07.2012р. до умов п. 5.4 договору.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір поставки № 1870 від 07.12.2011р. з специфікацією, рахунок-фактуру № СФ-0000027 від 07.12.2011р. на суму 64647,06грн., видаткову накладну № РН-0000022 від 07.12.2011р. на суму 64647,06грн., по якій уповноважена особа відповідача на підставі довіреності № 392 від 07.12.2011р. отримала товар, товарно-транспортну накладну від 07.12.2011р., податкову накладну, претензію № 2/12ЮР від 22.03.2012р. з вимогою сплатити борг, яка отримана відповідачем 29.03.2012р.

Відповідач погодився із сумою заявленого до стягнення боргу за поставлений і прийнятий ним товар, але не приймає вимоги щодо стягнення пені і 3% річних, оскільки вважає, що позивачем порушений строк поставки, який передбачений пунктами 3.1, 3.4 договору, тобто поставка проведена без заявки.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за отриманий по договору поставки № 1870 від 07.12.2011р. товар, який залишився не сплаченим та 3% річних і пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Позивач довів, що відповідач листом № 179 від 05.12.2011року просив позивача провести поставку товару до 09.12.2011р. двох найменувань: лебедка ЛВ- 25РИ в кількості 1 штуки і рама ЛВ-25.00.030 СБ в зборі з електродвигуном АИУ 180 М4 У2, 5 380/660В в кількості 1 шт. на адресу ТЕ «УМТЗ» ДП «ДУЕК» для ВП «Шахта «Трудовская» з погодженням оплатити його згідно відповідно оформленого договору.

07.12.2011р. сторонами підписаний договір поставки № 1870, відповідно до пунктів 1.1, 4.2 якого, з урахуванням специфікації, постачальник (позивач) передає у власність покупця (відповідача) раму ЛВ-25.00.030 СБ в зборі з електродвигуном АИУ 180 М4 У2, 5 380/660В в кількості 1 шт. загальною вартістю 64647,06грн. (з ПДВ), а покупець приймає продукцію і своєчасно оплачує її з відстрочкою платежу 60 календарних днів з моменту поставки продукції. Пунктом 8.1 договору встановлений строк його дії - з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині виконання зобов'язань - до повного і належного їх виконання.

Таким чином, суд вважає безпідставними заперечення відповідача стосовно відсутності з його боку заявки на поставки товару.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За своїм змістом та правовою природою договір № 1870 від 07.12.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару № СФ-0000027 від 07.12.2011р. на суму 64647,06грн.

Господарським судом встановлений факт, що по накладній № РН-0000022 від 07.12.2011р. позивач передав, а уповноважена особа відповідача на підставі довіреності № 392 від 07.12.2011р. отримала обумовлений в договорі товар на загальну суму 64647,06грн.

Факт поставки товару також підтверджується наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної від 07.12.2011р.

В цей же день позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару № СФ-0000027 від 07.12.2011р. на всю суму поставленого товару.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за продукцію, що постачається постачальником за даним договором, здійснюються покупцем з відстроченням платежу 60 календарних днів з моменту поставки продукції.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити отриманий товар за накладною № РН-0000022 від 07.12.2011р. на суму 64647,06грн. - до 06.02.2012р.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідач отриманий від позивача товар в порушення умов договору не сплатив, у зв'язку з чим позивач 22.03.2012р. звернувся до нього з вимогою оплатити борг, яка залишена без відповіді і задоволення.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 64647,06грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи, те що відповідач не оплатив отриманий товар, позивач просить стягнути з нього 2343,78грн. 3% річних, які нараховані за період з 07.02.2012р. по 23.04.2013р.

Вирішуючи правомірність цих вимог, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором, що являється порушенням грошового зобов'язання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 2343,78грн. 3% річних, задовольняє вимоги в цій частині в повному обсязі, оскільки матеріалами справи доведений факт поставки товару відповідачу та його несплати останнім, і розрахунок проведений позивачем у відповідності з вимогами загальної методики нарахування 3% річних.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 4066,93грн. пені за період з 07.02.2012р. по 07.07.2012р. до умов п. 5.4 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою. Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 5.4 договору, відповідно до якого, сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання за даним договором, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленої продукції за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Оскільки сторонами договором встановлені: а) строк виконання грошового зобов'язання (п. 4.2 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання (п. 5.4 договору - пеня); в) розмір пені (п. 5.4 договору), а також доведено факт прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд, перевіривши наданий розрахунок, проведений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, задовольняє вимоги позивача в повному обсязі, оскільки позивач нарахував пеню у відповідності до вимог загальної методики нарахування.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі, сплаченому позивачем при зверненні до господарського суду.

На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49, 82, 84, 81-1, 85 Господарського процесуального України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Енергокомплект» м. Запоріжжя до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м. Донецьк про стягнення 71057,77грн., з яких: 64647,06грн. - заборгованість, 2343,78грн. - 3% річних, 4066,93грн. - пеня в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м.Донецьк, вул. Артема, буд. 63, ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Енергокомплект» (69002, м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Дзержинського/вул. Радянська, буд. 51/21, кв. 18, ЄДРПОУ 22137573) заборгованість в сумі 64647,06грн., 2343,78грн. - 3% річних, 4066,93грн. - пені, 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 20.05.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя С.Ю. Гринько