Рішення

від 13.05.2013 по справі 910/3848/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3848/13 13.05.13 За позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо", м.Вінниця

до відповідача 1: Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна

залізниця", м.Київ

до відповідача 2: Приватного підприємства "Углесорт", м.Донецьк

про: стягнення 4 926,60 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача 1 Андрощук Є.К. - пред. за довір.

від відповідача 2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" та Приватного підприємства "Углесорт" про стягнення, пропорційно ступеня їх вини, вартості нестачі вугілля на суму 4 926,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що по залізничній накладній № 51276947 у напіввагон № 65240640 на адресу Могилів-Подільського міського паливного складу позивача Приватним підприємством "Углесорт" (відповідач 2) для перевезення відвантажено вугілля вагою 69 000 кг. Постачальником вказаного вугілля за договором №1.83 від 25.09.11р. є ПП «Камтопсервіс». 05.09.12, на станції призначення був встановлений факт недостачі 4950,00 кг. вугілля, про що складено комерційний акт АА № 003340/17 від 05.09.12, у зв'язку з чим, позивач, як (вантажоодержувач) просить суд стягнути з відповідачів, пропорційно ступеня їх вини, вартість недостачі вугілля в розмірі 4926,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.13р. порушено провадження у справі №910/3848/13 та призначено розгляд справи на 25.03.13р.

Судове засідання, призначене на 25.03.2013р. не відбулось, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталася 22-23 березня 2013р. у Київській області та м. Києві" від 25.03.2012 № 152-р робочий день 25.03.2013р. оголошено вихідним днем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.13р. розгляд справи призначено на 15.04.13р.

Через канцелярію суду представником відповідача 1 та представником відповідача 2 подано відзиви на позовну заяву. Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи про те, що в складеному комерційному акті АА №003340/I7 від 05.09.2012р. зафіксовано, зокрема, що вантаж прибув у комерційно та технічно справному вагоні; вагон без дверей, люка щільно закриті, слідів втрати та розкрадання вантажу при прямуванні поїзда не було. Посилаючись на ст. 111 Статуту залізниць України, відповідач 1 вказує, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, та якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Крім того, відповідач 1 у відзиві зазначає, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, а позивачем, як доказ ціни відправленого вантажу, взято рахунок-фактуру №СФ-0000821 від 01.09.12р. Приватного підприємства «Камтопсервіс», який не є стороною договору перевезення вантажу за накладною №51276947.

Відповідач 2 у відзиві проти задоволення позову заперечував, зазначивши про те, що при прийнятті залізницею вугілля до перевезення ніяких порушень при завантаженні і відправленні вантажу залізницею не встановлено (відміток в залізничній накладній про це не зазначено), вантаж передано залізниці з рівномірним завантаженням, поверхню вантажу марковано вапном. При цьому, відповідач2 зазначає, що комерційний акт №003340/I7 від 05.09.2012р. складено з порушення Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.02., оскільки акт не має детального опису поверхні вантажу чи маркування для подальшого встановлення характеру недостачі. Посилаючись на ст.113 Статуту залізниць відповідач2 вказує, що за незбереження вантажу відповідальність несуть залізниці, якщо не доведуть, що втрата, нестача, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

У судове засідання 15.04.13р. з'явився представник відповідача 1, надав пояснення по справі та заявив клопотання про продовження розгляду спору у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.13р. продовжено розгляд справи на 15 днів.

Представник позивача та представник відповідача 2 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки повноважних представників суд не повідомлено, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.13р. відкладено розгляд справи на 13.05.13р.

У судове засідання 13.05.13р. представник відповідача 1 з'явився та надав пояснення по справі.

Представник позивача та представник відповідача 2 у судове засідання не з'явилися. Через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі. Також, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача 2 про розгляд справи без участі представника відповідача 2.

За таких підстав суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача та представника відповідача2, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 13.05.13р. проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 13.05.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1, суд,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2012р. Приватним підприємством «Углесорт» (вантажовідправником) за залізничною накладною №51276947 від 05.09.12р. в вагоні №65240640 було відвантажено на адресу позивача (Могилів-Подільський міський паливний склад, який знаходить за адресою: м.Могилів-Подільський, Вінницька область, вул.Гагаріна, 25-б) вугілля марки АМ, вагою 69 000 кг. Постачальником вказаного вугілля є Приватне підприємство "Камтопсервіс" (далі-ПП «Камтопсервіс») за договором №1.83 від 25.09.2011р., укладеним між позивачем (покупецем) та Приватним підприємством "Камтопсервіс" (постачальником).

Судом встановлено, що відповідно до договору №1.83 від 25.09.2011р. та на підставі виставленого ПП «Камтопсервіс» рахунку-фактури № СФ-0000821 від 01.09.12 позивачем сплачено за придбане вугілля 197 000 грн., що підтверджується копією платіжного дорученням №599 від 04.09.12.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору № 53 від 29.12.10, укладеного ПП «Комтопсервіс» з відповідачем2, останній зобов'язаний був організувати завантаження та доставку вугілля.

Судом встановлено, що на станції «Красний луч» Донецької залізниці відповідачем 2 (вантажовідправником) було завантажено вугілля марки АМ у вагон № 65240640, здійснено маркування вантажу вапном, волога до 6%. Вантаж завантажено навалом, завантаження нижче рівня бортів у вологому стані, що вбачається з залізничної накладної №51276947 від 05.09.12р.

05.09.12р. на станції Могилів-Подільській Південно-Західної залізниці складено комерційний акт АА №003340/I7 від 05.09.2012р., в якому зазначено, що при переважуванні вантажу вагона №65240640 на вимогу одержувача виявлена нестача вантажу вагою 4 950 кг.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що нестача вантажу могла виникнути як з вини вантажовідправника так і перевізника, у зв'язку із чим, просить стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача, пропорційно ступеня їх вини, вартість недостачі вугілля в розмірі 4 926,60 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача2 підлягають задоволенню, а у вимогах позивача до відповідача 1 необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату

Пунктом 6 Статуту передбачено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Згідно із ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Як передбачено ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

Згідно із п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542 кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Як передбачено п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Як вбачається з накладної №51276947 від 05.09.12р. на станції «Красний луч» Донецької залізниці відповідачем 2 (вантажовідправником) було завантажено вантаж навалом, нижче рівня бортів у вологому стані та здійснено маркування вантажу вапном, вологість до 6%.

Як свідчать матеріали справи, на станції Могилів-Подільській Південно-Західної залізниці встановлено невідповідність фактичної ваги даним, зазначеним у залізничній накладній, відповідно до якої маса нетто вантажу складала 69 000,00 кг.

У зв'язку з недостачею вантажу складено комерційний акт АА №003340/I7 від 05.09.2012р.

Як зазначено у Комерційному акті АА №003340/I7 від 05.09.2012р., відповідачем2 у залізничній накладній №51276947 від 05.09.12р. вказана маса нетто -69000 кг., тара - 21500 кг., натомість фактична маса брутто - 85550 кг., тара - 21500 кг (з бруса), нетто - 64 050 кг., що менше на 4950 кг. Вантаж прибув у технічно та комерційно справному вагоні , навантаження вантажу рівномірне по всій довжині та ширині вагона, нижче бортів на 750 мм, без слідів вантажу на бортах вагона. Вагон без дверей, люки щільно закриті, слідів втрати та розкрадання вантажу при прямуванні поїзда не було . Кількість вантажу, якої не вистачає, у вагоні поміститися могла. На вагоні нанесене маркування, що відповідає зазначеному у залізничній накладній №51276947 від 05.09.12р.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що вантаж надійшов у непошкодженому вагоні, завантаженому засобами відправника, без ознак втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 110 Статуту перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, серед іншого, вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно з п.3.19. Роз'яснення Вищого господарського суду "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002, у вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Як вбачається із залізничної накладної №51276947 від 05.09.12р., завантаження вантажу у вагон було здійснено засобами вантажовідправника, відповідача 2, яким було вказано вагу вантажу в розмірі 69 000 кг.

Відповідно до ст. 24 Статуту на вантажовідправника покладається відповідальність за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, що зазначені ним у накладній.

Враховуючи той факт, що вантаж прибув у непошкодженому стані, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, що вбачається з Комерційного акту АА №003340/I7 від 05.09.2012р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення вартості недостачі вугілля з перевізника - відповідача 1 є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач 1 на підставі статті 111 Статуту звільняється від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Однак, той факт, що вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, свідчить про те, що розходження фактичної маси вантажу згідно комерційного акту та маси, вказаної у накладній, мало місце внаслідок неправильності зазначення відповідачем 2 маси вантажу у залізничній накладній №51276947 від 05.09.12р.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем 2 належними доказами не було спростовано той факт, що нестача вантажу сталася не з його вини, а наявні в матеріалах справи залізнична накладна №51276947 від 05.09.12р. та Комерційний акт АА №003340/I7 від 05.09.2012р. спростовують доводи відповідача 2 про те, що нестача вугілля сталася з вини відповідача 1.

Посилання відповідача 2 на те, що в Комерційному акті АА №003340/I7 від 05.09.2012р. не має детального опису поверхні вантажу чи маркування, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, не приймається судом до уваги, оскільки у Комерційному акті АА №003340/I7 від 05.09.2012р. зазначено, що на вагоні нанесене маркування, що відповідає зазначеному у залізничній накладній №51276947 від 05.09.12р., слідів втрати та розкрадання вантажу при прямуванні поїзда не було.

Відповідно до п.13 Листа Вищого господарського суду "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" № 01-8/917 від 29.11.2007р., вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника.

Згідно з пунктом 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі статей 22 та 623 Цивільного кодексу України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника).

Як встановлено судом вище, постачальником вугілля є Приватне підприємство "Камтопсервіс" за договором №1.83 від 25.09.2011р., укладеним між Приватним акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо" (покупець) та Приватним підприємством "Камтопсервіс" (постачальник).

Позивачем було здійснено розрахунок вартості недостачі вугілля на підставі рахунку-фактури №СФ-0000821 від 01.09.2012р., в якому зазначено, що вартість вугілля марки АМ (12-25), одержувачем якого є ПрАТ «Вінницяоблпаливо» за договором №1.83 від 25.09.2011р., становить 79 350,00 грн. за 69000 кг. без ПДВ.

Таким чином, вартість однієї тони вугілля склала 1 150 грн. без ПДВ та 1 380 грн. з ПДВ.

Факт оплати покупцем вугілля, що постачалося за умовами договору №1.83 від 25.09.2011р. підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №599 від 04.09.2012р.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Судом перевірено розрахунок позивача:

69 т. (маса вантажу, зазначена у залізничній накладній) * 2 % : 100% = 1,38 т.(сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто)

4,95 т. (маса недостачі вугілля, зазначена у комерційному акті) - 1,38 т. = 3,57 т. (недостача вугілля, з врахуванням норми природної втрати)

1380,00 грн. * 3,57 т. = 4926,60 грн.

Судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірний.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення вартості недостачі вугілля відповідача 2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на задоволення позову в частині стягнення з відповідача 2 вартості недостачі вугілля, а також, враховуючи те, що звернення позивача з позовом зумовлено неправильними діями відповідача 2, судові витрати згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" до Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" - відмовити.

2. Позов Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" до Приватного підприємства «Углесорт» - задовольнити. Стягнути з Приватного підприємства "Углесорт" (83016, м.Донецьк, вул.Кірова, 17, ідентифікаційний код 32289921) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21021, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, буд.122, код ЄДРПОУ 01880670) 4 926 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 60 коп. - вартості недостачі вугілля, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.05.2013 р.

Суддя Капцова Т.П.