Ухвала

від 15.05.2013 по справі 2а-14595/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 2а-14595/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

предстаників відповідача Верешаки Н.В, Новікової І.Д.,

представника позивача Коншина В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтар-2010" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. по справі № 2а-14595/11/2070

за позовом Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтар-2010"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року адміністративний позов Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтар-2010" про стягнення коштів задоволено.

Стягнуто з розрахункового рахунку ТОВ "Інтар-2010" (код ЄДРПОУ 37090519) - р/р 26007279957500 АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, на користь Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС (код 38160162) заборгованість у розмірі 1121266 (один мільйон сто двадцять одна тисяча двісті шістдесят шість) грн.65 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.1.15 ст. 15, п. 17.2 ст. 17, ст. 12, пп. 9.6.2 п. 9.2 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем по справі подано до податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємств № 9006393896, якою визначено до сплати у бюджет 1514,00 грн. (а.с.19-20, т.1); з податку на додану вартість № 9006672670 та № 90050844995, якими визначено до сплати у бюджет відповідно 3017,00 грн. та 186304,00 грн. (а.с.23-26,т.1); з екологічного податку № 9005879884, якою визначено до сплати 13069,00 грн. (а.с.21-22, т.1). крім того за результатами камеральної перевірки з питань своєчасності сплати сум самостійно визначених грошових зобов'язань від 05.09.2011 року (акт № 2020/15-09-36) винесено податкове повідомлення рішення форми "ш" від 05.09.2011 року № 0001461520 на суму 1439,30 грн., яке відповідачем отримано та не оскаржено (а.с.14, т.1) Відповідно до п.п. 56.11. ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач доказів на спростування вимог позивача суду не надав, податковий борг в сумі 1121266,65 грн. не сплатив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 57.1 ст.57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач у строки визначені законом вказаний обов'язок у повному обсязі не виконав, що підтверджується зворотнім боком облікових карток платника податків.

Внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов'язання податковим органом відповідно до положень п.59.1 ст.59 ПК України сформовано та направлено на адресу підприємства податкову вимогу № 591 від 02.08.2011 року, проте сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "Інтар - 2010" вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 05.05.2010 р. по 09.09.2011 р. За результатами перевірки складено акт № 2374/23-03-05/370905119 від 23.09.2011 року, яким встановлено порушення п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 п.201.1 ст.201 ПК України, п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб". За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення від 04.10.2011 року за № 0001072303, яким підприємству податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 916843,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням підприємство оскаржило його у судовому порядку. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 року вказане рішення податкового органу залишено в силі (а.с.106-109, т.1).Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу та за результатами апеляційного оскарження скарга відповідача повернута йому внаслідок не усунення недоліків (а.с.128, т.1), а отже постанова суду першої інстанції по вказаній справі набула законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 255 КАС України передбачено, що обставини, встановленні постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи, що рішення податкового органу від 04.10.2011 року за № 0001072303, яким підприємству податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 916843,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн., на підставі якого позивач просить стягнути штрафні санкції, залишено в силі постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 року і зазначене рішення набуло законної сили, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблений вірний висновок про обґрунтованість заявленої вимоги.

За змістом п.95.1 ст.95 та п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України першим заходом примусового погашення податкового боргу, що має застосовуватись податковим органом відносно платника податків є звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за податковим боргом. Колегія суддів вважає, що за наведеною вимогою одночасно має вирішуватись питання про стягнення як коштів у безготівковій формі, так і коштів у готівковій формі.

У ході розгляду справи встановлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень до стягнення сума коштів відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, податковий обов'язок відповідачем не виконаний, підстави для припинення податкового обов'язку у спірних правовідносинах відсутні, строк давності відносно спірної суми боргу не сплинув, існуюча спірна заборгованість не підпадає під ознаки безнадійного податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідач доказів на спростування вимог позивача суду не надав, податковий борг в сумі 1121266,65 грн. не сплатив.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.1.15 ст. 15, п. 17.2 ст. 17, ст. 12, пп. 9.6.2 п. 9.2 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтар-2010" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. по справі № 2а-14595/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.05.2013 р.