Рішення

від 15.05.2013 по справі 5016/771/2012(10/8)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа № 5016/771/2012(10/8)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибна компанія "АТОЛ",

54003, м. Миколаїв, вул. Колодязна, 10, кв. 44

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМОРРЯ",

57500, Миколаївська область, місто Очаків, вул. Цокуренко, 125, корпус 2

про стягнення заборгованості в сумі 12729 грн. 15 коп.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників:

від позивача: Корольова С.Л., за довіреністю без номеру від 22.06.2012 року

від відповідача: не з'явився

Суть спору: товариством з обмеженою відповідальністю "Рибна компанія "АТОЛ" (далі-позивач) пред'явлено позов до господарського суду Миколаївської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМОРРЯ" (далі-відповідач) 12729,15 грн. за договором поставки №210 від 01.11.2008 року, з яких: 10951,50 грн. - основний борг, 1204,67 грн. - збитки від інфляції, 572,98 грн. - 3% річних, а також про відшкодування судових витрат - судового збору в розмірі 1641 грн.

Відповідач відзивом від 05.06.2012 року (а.с. 36) позов не визнав, посилаючись на те, що договір №210 від 01.11.2008 року між сторонами не укладався, фактично поставка позивачем не здійснювалася, оскільки у видаткових накладних не вказано особу, яка від імені відповідача отримала товарно-матеріальні цінності, а довіреність на отримання товару за договором з боку відповідача підписана невідомою особою.

У судових засіданнях представник відповідача наполягав на доводах, які викладені у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

З метою з'ясування вказаних обставин, ухвалами суду від 06.06.2012 року, від 12.06.2012 року та від 18.06.2012 року суд викликав у судові засідання для дачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду даної справи, директора відповідача - Шлехаря С.О.

Ухвалою від 26.06.2012 року (а.с. 88) з метою перевірки пояснень Шлехаря С.О. щодо підробки його підписів на накладних № РН - 0001126 від 27.07.2010 року та №РН - 0001084 від 19.07.2010 року та довіреності ЯОБ №312037 від 19.07.2010 року, суд направив відповідне повідомлення із матеріалами до органів міліції та зупинив провадження у справі.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, суд ухвалою від 18.04.2013 року (а.с. 128) поновив провадження.

Ухвалою від 25.04.2013 року (а.с. 130) розгляд справи відкладено у зв'язку із нез'явленням представників сторін у судове засідання.

Під час провадження у справі позивач 12.06.2012 року надав уточнення (а.с. 46) до позовної заяви в частині нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні 15.05.2013 року представник позивача знов уточнив позовні вимоги (а.с. 139), остаточно виклавши їх таким чином: стягнути суму боргу в розмірі 11294,44 грн., з яких: 10951,50 грн. - основний борг та 342,94 грн. - 3% річних; підтримав і просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але повідомлявся судом про дату розгляду справи належним чином.

Оскільки, явка сторін у судове засідання судом не визнавалась обов'язковою, спір розглянуто за наявними у справі матеріалами, дослідивши які, суд прийшов до висновку про задоволення уточнених позовних вимог.

У судовому засіданні 15.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між сторонами склалися господарські правовідносини на підставі договору № 210 від 01.11.2008 року, а обов'язок відповідача сплатити кошти за поставлений товар - рибну продукцію виник за видатковими накладними № РН - 0001126 від 27.07.2010 року та №РН - 0001084 від 19.07.2010 року (а.с. 32, 33). Всього за вказаними накладними позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 10951,50 грн., отримання якого відповідачем, на думку позивача, підтверджується наявністю на видаткових накладних № РН - 0001084, № РН - 0001126 печатки відповідача, підпису уповноваженої особи на отримання товару, наявністю у позивача оригіналу довіреності ЯОБ №312037 від 19.07.2010 року, якою уповноважено Шлехаря С.О. отримати товарно-матеріальні цінності (а.с. 84) у позивача.

Як зазначає позивач в позовній заяві, у зв'язку із проведенням у вересні 2011 року на підприємстві перевірки органами податкової інспекції частину документів було знищено, в тому числі й договір №210 від 01.11.2008 року. Знищення документів позивач підтвердив актом від 01.08.2011 року (а.с. 30). При цьому, позивач зазначив, що факт існування між сторонами договірних відносин з поставки товару підтверджується не лише письмовим договором, а й видатковими накладними складеними та підписаними сторонами із скріпленням їх печатками сторін.

26.06.2012 року викликаний у судове засідання директор відповідача Шлехарь С.О. у своїх письмових поясненнях заперечив факт підписання ним видаткових накладних №РН - 0001126 від 27.07.2010 року та №РН - 0001084 від 19.07.2010 року, а також стверджував що довіреність ЯОБ №312037 від 19.07.2010 року, яка видана від імені відповідача, підписана невідомою йому особою.

За результатами розгляду повідомлення господарського суду Миколаївської області щодо підробки вищезазаначених документів старшим слідчим СВ Очаківського МВ УМВС України в Миколаївській області 18.03.2013 року винесено постанову про закриття кримінального провадження №12012160100000076 у зв'язку із відсутністю події злочину.

В рамках цього кримінального провадження судовим експертом НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області Уманець Н.Д. було проведено експертизу підписів, які містяться на видаткових накладних №РН - 0001126 від 27.07.2010 року та №РН - 0001084 від 19.07.2010 року, довіреності ЯОБ №312037 від 19.07.2010 року, і які схожі на підписи Шлехаря С.О.

Згідно висновку судового експерта підпис у видатковій накладній №РН - 0001126 від 27.07.2010 року в графі "Отпустил", довіреності ЯОБ №312037 від 19.07.2010 року "Підпис", "Керівник підприємства" належать Шлехарю С.О., а вирішити питання про належність підпису у видатковій накладній №РН - 0001084 від 19.07.2010 року не виявилося можливим.

Таким чином, за допомогою висновку судового експерта судом встановлено, що товар у позивача за видатковою накладною №РН - 0001126 від 27.07.2010 року отримав представник відповідача Шлехарь С.О. за довіреністю.

Незважаючи на те, що судовий експерт не зміг встановити приналежність підпису у видатковій накладній №РН - 0001084 від 19.07.2010 року представнику відповідача, суд переконаний, що товар за цією накладною теж був отриманий відповідачем, про що свідчить наявність печатки відповідача на видатковій накладній та наявність у позивача оригіналу довіреності на отримання товару представником відповідача - Шлехарем С.О.

Відповідач не спростував факти наявності на видаткових накладних його печатки та наявності оригіналу довіреності виданої представникові відповідача для отримання товару у позивача.

Таким чином, незважаючи на відсутність договору № 210 від 01.11.2008 року наявність правовідносин між сторонами з поставки товару підтверджується видатковими накладними на загальну суму 10951,50 грн.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями ч. 2 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Закон не пов'язує недійсність договору поставки товару із недодержанням сторонами письмової форми.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з пояснень позивача та наданих ним документальних доказів, відповідач за отриманий товар оплату не здійснив, тому на 26.03.2012 року позивачем був складений акт звірки взаємних розрахунків з наданих послуг (а.с.40), згідно якого за відповідачем рахується борг на суму 10951,50 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Так як, відповідач не розрахувався за отриманий товар, позивач в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з вимогою за №3 від 26.03.2012 року, якою прохав відповідача здійснити розрахунок за поставлений товар в розмірі 10951,50 грн. протягом 7 днів з моменту отримання вимоги (а.с. 14). Вимога направлена відповідачеві 27.03.2012 року, що підтверджується поштовою квитанцією № 1095 від 27.03.2012 року з листом опису вкладення (а.с. 15-16). Разом з вимогою на адресу відповідача був направлений акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 40) підписаний позивачем. Вказана вимога була повернута позивачу 28.04.2012 року з позначкою «за закінченням строку зберігання» (а.с. 38).

Відповідач в визначений позивачем строк вимоги позивача не виконав, кошти за отриманий товар в розмірі 10951,50 грн. позивачеві не сплатив.

У зв'язку із тим, що позивач не зміг представити судові договір № 210 від 01.11.2008 року із зазначенням порядку розрахунків, суд вважає, що грошовий обов'язок відповідача по сплаті коштів наступив з ймовірної дати отримання вимоги позивача про сплату боргу, а саме з 08.04.2012 року.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Оскільки зобов'язання відповідачем не виконані, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості поставленого товару в загальній сумі 10951,50 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних - за порушення строків виконання грошового зобов'язання з оплати товару, суд виходить з такого.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Позивачем з урахуванням уточнень позовних вимог обраховано суму 3% річних за період існування боргу в сумі 342,94 грн., який суд вважає обґрунтованим (а.с. 139).

Будь - яких доказів того, що відповідачем належним чином і в повному обсязі виконано свої зобов'язання, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості товару, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК, судові витрати покладаються на відповідача повністю.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані відповідно до вимог закону та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Уточнені позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМОРРЯ" (57500, Миколаївська область, місто Очаків, вул. Цокуренко, 125, корпус 2, ідентифікаційний код 32178609) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рибна компанія "АТОЛ" (54003, м. Миколаїв, вул. Колодязна, 10, кв. 44, ідентифікаційний код 35564046) грошові кошти в розмірі 11294,44 грн. (одинадцять тисяч двісті дев'яносто чотири грн. 44 коп.), а також судовий збір в розмірі 1609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Рибна компанія "АТОЛ" (54003, м. Миколаїв, вул. Колодязна, 10, кв. 44, ідентифікаційний код 35564046) судовий збір в розмірі 31,50 грн. (тридцять одна грн. 50 коп.), надмірно сплачений за платіжним дорученням №148 від 13.04.2012 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ст. 91, 93 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 21 травня 2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв