Постанова

від 20.05.2013 по справі 902/182/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Справа № 902/182/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Електро" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2013 року у справі №902/182/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Електро"

до відділу освіти Теплицької райдержадміністрації

про стягнення 95657,38 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача - Похилька О.С., Кириленка В.П.;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арм-Електро» звернулось з позовом до відділу освіти Теплицької районної державної адміністрації про стягнення 95657,38 грн., з яких 89000 грн. основного боргу, 6657,38 грн. пені.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.03.2013 року (суддя Говор Н.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

У обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав, що пунктом 4.3. договору про закупівлю та поставку товарів сторони погодили здійснювати оплату товару на умовах відстрочки платежу протягом 3 банківських днів з дати отримання товару покупцем, яке в свою чергу відповідно до п. 6.1. договору має бути підтверджене підписанням сторонами акту прийому-передачі. Акт прийому - передачі сторонами не підписаний, а тому з урахуванням ст.526, ч.1 ст.530, ст.629 ЦК України у відповідача не виник обов'язок з оплати поставленого позивачем товару.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. Апелянт зокрема вказує, що долученими до матеріалів справи видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей в повному обсязі підтверджено факт передачі товару визначеного умовами договору в розпорядження покупця. Відповідачем проведено часткову оплату за поставлений товар. Невиконання зобов'язання щодо монтажу поставленого товару не перебуває в залежності від зобов'язання відповідача по оплаті за його придбання.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали свої доводи, що викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до п. 1, п. 2 постанови Пленуму ВГСУ №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись, зокрема на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та визначення правової норми, яка підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зазначених вимог судом першої інстанції повною мірою дотримано не було.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до Закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.

Ст. 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Апеляційним судом встановлено, що 25.08.2010 року відділ освіти Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області, як покупець та товариство з обмеженою відповідальністю "Арм - Електро", як постачальник уклали договір № 01/10-50Г про закупівлю та поставку товарів, відповідно до п. 1.1, п. 2.1., п. 3.2, п. 3.3 якого постачальник передає у власність покупця, а покупець оплачує модульну газову котельню 100 кВт в кількості 1 шт. за ціною 89000 грн. та модульну газову котельню 300 кВт в кількості 1 шт. за ціною 159000 грн., загальною вартістю 248000 грн..

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідача не виник обов'язок по оплаті товару, оскільки, у відповідності до п. 6.1. договору сторонами не було підписано акт прийому - передачі. Однак, з таким висновком суд апеляційної інстанції погодитись не може з наступних підстав.

Частина 2 статті 712 ЦК України визначає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що право власності на майно (товар) переходить до покупця з моменту передачі йому майна продавцем.

Перехід права власності на товар відбувається після передачі постачальником покупцю всіх товаросупровідних документів, а саме : товарної накладної, технічного паспорту, інструкції по експлуатації товару (п. 5.3 договору).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. (п. 2.2. Положення).

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки продукції згідно договору.

Як вбачається з матеріалів справи, накладні № 376 від 15.10.2010 року, № 429 від 26.11.2010 року за змістом не суперечать вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому можуть вважатися належними первинними бухгалтерськими документами та бути доказами проведення господарської операції з поставки товару.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 (Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено, що у виконання зобов'язань за договором позивач передав відповідачу товар на загальну суму 248000 грн., що підтверджується накладними № 367 від 15.10.20110 року на суму 89000 грн., № 429 від 26.11.2010 року на суму 159000 грн., товарно - транспортними накладними від 15.10.2010 року, 26-27.11.2010 року, довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 179347 від 13.10.2010р., № 336261 від 26.11.2010 року.

Відсутність підписаного між сторонами акту прийому - передачі товару, що вимагається пунктом 6.1. договору, за наведених підстав та з урахуванням часткової оплати за поставлений товар, а також визнання факту поставки товару відповідачем у претензії від 07.12.201 року не може свідчити про невиконання зобов'язання позивача з поставки товару у власність покупця. Будь-яких доказів щодо некомплектності переданого товару чи невідповідності його якості матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.4.3. договору, сторонами погоджено порядок розрахунків на умовах відстрочки платежу протягом 3 банківських днів, з дати отримання товару покупцем.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, здійснивши оплату Модульної газової котельні КМ-2-300-Т-ГН в сумі 159000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1420 від 20.10.2010 року на суму 89000 грн., № 1712 від 06.12.2010 року на суму 70000 грн..

Поряд з тим, свої зобов'язання за договором по оплаті поставленої Модульної газової котельні КМ-2- 100-Т-ГН в сумі 89000 грн. відповідач не виконав, а тому колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вирішуючи спір, на підставі положень ст. ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України щодо обов'язку покупця сплатити певну грошову суму за поставлений товар, а також на підставі ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, позов в частині стягнення боргу підлягає задоволенню повністю.

За змістом п. 6.2 договору постачальник забезпечує передпродажну підготовку, монтаж та введення товару в експлуатацію за свій рахунок.

Однак, у відповідності до ч. 3 ст. 538 ЦК України невиконання позивачем зобов'язання, передбаченого п. 6.2. договору не може бути підставою для відмови в позові в частині стягнення боргу за поставку товару, оскільки за змістом договору виконання таких зобов'язань не є зустрічним.

Не може бути підставою для відмови в позові відсутність бюджетного фінансування, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечоткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України у справі №11/466 від 15.05.2012 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Однак, договір поставки не містить положень щодо відповідальності покупця за невиконання визначених в ньому зобов'язання у виді неустойки, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення відповідної позовної вимоги.

Судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга є підставою для скасування прийнятого у справі рішення в частині відмови в стягненні боргу та прийняття нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Електро" задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2013 року у справі №902/182/13-г скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділу освіти Теплицької райдержадміністрації (код ЄДРПОУ 02141443, вул. Незалежності, 7, смт. Теплик, Вінницька область) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Електро" (код ЄДРПОУ 34736163, вул. Кірова 3/36, м. Коростень, Житомирська область) 89000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, а також 1780 грн. судового збору.

Стягнути з відділу освіти Теплицької райдержадміністрації (код ЄДРПОУ 02141443, вул. Незалежності, 7, смт. Теплик, Вінницька область) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Електро" (код ЄДРПОУ 34736163, вул. Кірова 3/36, м. Коростень, Житомирська область) 890 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видачу судових наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу №902/182/13-г повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.