Постанова

від 14.05.2013 по справі 927/4/6б/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа№ 927/4/6б/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Гарник Л.Л.

Шипка В.В.

за участю секретаря Левківській Т.Г.,

представників:

від заявника - Посмашний Р.В. - директор, наказ № 1 від 21.01.2011,

від боржника - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодес"

на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 05.03.2013

у справі № 927/4/6б/13 (суддя Тимченко М.Г.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тодес" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена", як відсутнього боржника, на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ, в редакції, яка діяла до 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2013 було порушено провадження у справі № 927/4/6б/13.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2013 (суддя Тимченко М.Г.) припинено провадження у справі № 927/4/6б/13.

Ухвала мотивована недоведеністю заявником факту відсутності боржника за місцезнаходженням, та як наслідок відсутністю підстав для подальшого провадження у даній справі з врахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону про банкрутство, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню.

При цьому, суд керувався п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 40, 52 Закону про банкрутство.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, заявник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу від 05.03.2013, винести постанову про визнання боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначити ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тодес".

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 52 Закону про банкрутство, ст. 93 Цивільного кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та невідповідністю висновків суду обставинам справи, щодо відсутності доказів на підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням та відсутності ведення боржником підприємницької діяльності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодес".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 16.04.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 відхилено клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про залучення банку до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодес" про продовження строку розгляду справи, продовжено строк розгляду справи № 927/4/6б/13 відповідно до ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України на 24.04.2013.

Відповідно до розпорядження в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013, у зв'язку з перебуванням суддів Разіної Т.І., Гарник Л.Л., Доманської М.Л. у відпустці, доручено здійснити розгляд справи № 927/4/6б/13 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Верховець А.А., Шипко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодес" у справі № 927/4/6б/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 29.04.2013.

Відповідно до розпорядження в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013, у зв'язку з перебуванням судді Верховця А.А. у відпустці, доручено здійснити розгляд справи № 927/4/6б/13 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Шапран В.В., Шипко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодес" у справі № 927/4/6б/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.05.2013.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013, у зв'язку з виходом судді Гарник Л.Л. з відпустки, доручено здійснити розгляд справи № 927/4/6б/13 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Гарник Л.Л., Шипко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодес" у справі № 927/4/6б/13.

В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

В судове засідання представники інших сторін та учасників судового процесу не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності їх представників.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодес", яка мотивована тим, що боржник не спроможний виконати зобов'язання за простим векселем серії АА № 1253507, виданим 21.11.2012 на суму 499000,00 грн., який був опротестований про неоплату проти векселедавця приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Коваленко І.М. та на якому вчинено виконавчий напис від 08.01.2013. Також у заяві ініціюючий кредитор вказав, що за місцем реєстрації - м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 4, боржник не знаходиться.

На підтвердження викладених у заяві обставин ініціюючий кредитор надав довідку з Держреєстру, з якої вбачається наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" 25.10.2004 включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа та було зареєстроване за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, 67, кв. 2-3, з 22.06.2010 зареєстроване за адресою: м. Чернігів, вул. Толстого, 28, а з 05.12.2012 місцезнаходження боржника: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 4.

02.01.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 4, а 04.01.2013 внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Отже, у даній справі судом першої інстанції порушено провадження на підставі статті 52 Закону про банкрутство, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Статтею 52 Закону про банкрутство встановлені особливості банкрутства відсутнього боржника. Відповідно до вимог цієї статті підставами для порушення провадження у справі про банкрутство є відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Відповідно до абзацу 1 ст. 1 Закону про банкрутство неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, і в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до абзацу 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Частина 3 статті 6 Закону про банкрутство визначає ознаки неплатоспроможності боржника. Згідно з вказаною нормою справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 1 статті 52 вказаного Закону передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника.

Відповідно до приписів Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за особливою процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні бути підтверджені та мати безспірний характер.

Статтею 1 Закону про банкрутство встановлені загальні положення з визначенням, що безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Вимоги до боржника мають бути підтверджені виконавчими документами (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо), за якими здійснюється стягнення коштів з рахунку боржника.

Виходячи з приписів Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" факт відсутності боржника повинен підтверджуватись витягом (довідкою) із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Так, місцевим судом було встановлено, що запис про відсутність боржник за останньою адресою - вул. Князя Чорного, 4, зареєстрований 05.12.2012.

В той же час, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 15538781, яка міститься в матеріалах справи, державним реєстратором 04.01.2013 внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

На підтвердження факту відсутності у боржника підприємницької діяльності, судом першої інстанції були витребувані від ДПІ у м. Чернігові докази щодо здійснення боржником підприємницької діяльності.

Відповідно до листа Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 14.02.2013 боржником було подано останню звітність за листопад 2012 року.

Виходячи із системного аналізу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" остаточне вирішення питання про наявність та підтвердженість належними доказами ознак відсутності боржника в порядку норм ст. 52 Закону здійснюється судом у судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, зокрема, факт наявності запису 04.01.2013 та подання боржником звітності до податкових органів протягом 2012 року, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою у зв'язку з наявністю запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 4, який в даному випадку не можна вважати чинним станом на 04.01.2013, оскільки до реєстру внесено рішення засновників про припинення Товариства, тобто місцезнаходження боржника є підтвердженим.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідно до матеріалів справи, на момент прийняття оскаржуваної ухвали, не існувало ознак відсутності боржника за його місцезнаходженням, що унеможливлює вчинення місцевим господарським судом подальших процесуальних дій, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" згідно з установленою процедурою.

В той же час, за результатами дослідження матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що заявником не підтверджено належним чином вимоги до боржника, оскільки не надано оригіналу простого векселя серії АА № 1253507, а копія, що додана до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не відповідає вимогам пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затверджена наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.

Крім того, дослідивши копію простого векселя серії АА № 1253507, апеляційний суд вважає, що він не може підтверджувати факту наявності обов'язку боржника здійснити оплату саме на користь ініціюючого кредитора враховуючи наступне.

Згідно преамбули Закону України "Про обіг векселів в Україні" цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинна мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Відповідно до ст. 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Виходячи з положень ст. 77 вказаного Закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення, зокрема, щодо індосаменту (статті 11 - 20).

Згідно зі ст. 13 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Дослідивши вексель АА № 1253507, колегія суддів встановила, що на зворотному боці даного цінного паперу міститься індосамент, який складається з підпису скріпленого печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондовий Форекс" (код 36424950), на користь ТОВ "ФК "Атлас". Наступний індосамент на користь ТОВ "Тодес", який підписаний керівником Федоровим А.В. та не засвідчений печаткою підприємства.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заявником не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження факту набуття прав вимоги за векселем Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондовий Форекс", а отже і ініціюючим кредитором.

Оскільки, заявником не надано суду будь-яких доказів на підтвердження правових підстав видачі боржником простого векселя та набуття прав за ним Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондовий Форекс", факт наявності обов'язку у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" здійснення оплати за векселем АА № 1253507 саме ТОВ "Тодес" колегія суддів вважає недоведеним.

Згідно п. 36 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство", оскільки Законом про банкрутство не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору і яка підлягає застосування у разі помилкового порушення провадження у справі.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом ст. 52 Закону банкрутство, ст. 93 Цивільного кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржником не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2013 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 - 106 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодес" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2013 у справі № 927/4/6б/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Сотніков С.В.

Судді Гарник Л.Л.

Шипко В.В.