Ухвала

від 30.04.2013 по справі 2а-2201/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року Справа № 141806/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Карпатнафтохім» звернулось до суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.03.2011 року № 000612303/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень-грудень 2009 року, січень-квітень, липень та вересень 2010 року на 12577637,00 грн. (з них на момент перевірки позивачу відшкодовано 9397993,00 грн., не відшкодовано 3179644,00 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2349498,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною Інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні позивачем угод з ПП «Партнер-Буд», ТзОВ «Будмонополія», ТзОВ «Хімол» та ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд». Також суду не надано доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб позивача чи його контрагентів - за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду підтвердження притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача чи його контрагентів та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України, яка б набрала законної сили. Також позивач і його контрагенти на час укладання та виконання спірних правочинів були зареєстровані як платники податку на додану вартість. В матеріалах справи наявні копії відповідних документів (накладні, податкові накладні, прибуткові ордери, карточки складського обліку матеріалів, акти готовності об'єктів до експлуатації та сертифікати відповідності), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях із зазначеними вище контрагентами. Також суд дійшов висновку про помилковість тверджень відповідача про те, що право на бюджетне відшкодування у позивача виникає лише при підтвердженні фактичної надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету його контрагентами, а така несплата розглядається як обставина, що свідчить про відсутність надмірного надходження податку на додану вартість до бюджету, а, отже, виключає можливість бюджетного відшкодування, оскільки сама по собі несплата податку на додану вартість продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. При цьому відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач не надав належних доказів реальності здійснення господарських операцій з ПП «Партнер-Буд», ТзОВ «Будмонополія», ТзОВ «Хімол» та ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд». Крім того, за результатами зустрічних перевірок контрагентів позивача, проведених податковими органами за місцем їх реєстрації щодо більшості підприємств не встановлено їх місця знаходження та доказів сплати ними до бюджету податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТзОВ «Карпатнафтохім». Також апелянт зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом цього Закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

До апеляційної скарги на підставі ст. 192 Кодексу адміністративного судочинства України приєдналась Прокуратура Івано-Франківської області, подавши відповідну заяву від 15.12.2011 року № 05-1099, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Посадовими особами Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Карпатпафтохім» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої був складений акт від 11.03.2011 року № 265/23-02/33129683.

В акті зазначено про порушення ПП «Карпатпафтохім», зокрема, вимог пп.7.2.1 п. 7.2, пп. 7.2.3. пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в загальному розмірі 12667 237 грн. та п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на вказану суму за березень-грудень 2009 року, січень-квітень, липень та вересень 2010 року. В розрізі контрагентів позивача сума такого завищення становить: ПП «Партнер-Буд» 227420,00 грн., ТзОВ «Будмонополія» 7582,00 грн., ТзОВ «Хімол» 312549,00 грн., ДП «ЛК-Укрнафтогазбуд» 12030086,00 грн.

Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі того, що господарські договори між ПП «Карпатпафтохім» та ПП «Партнер-Буд», ТзОВ «Будмонополія», ТзОВ «Хімол» та ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд» були укладені без мети настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемними.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № 000612303/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень-грудень 2009 року, січень-квітень, липень та вересень 2010 року на 12577637,00 грн. (з них на момент перевірки позивачу відшкодовано 9397993,00 грн., не відшкодовано 3179644,00 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2349498,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення зазначених вище господарських операцій, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому бюджетним відшкодуванням згідно із пп. 1.8 ст. 1 цього ж Закону є сума, що підлягає поверненню платникам податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених цим законом.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення зазначених вище господарських операцій між ПП «Карпатнафтохім» і ПП «Партнер-Буд», ТзОВ «Будмонополія», ТзОВ «Хімол» та ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд» підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом, зокрема, наступними.

ПП «Карпатнафтохім» уклало договори на виконання будівельно-монтажних робіт з ПП «Партнер-Буд» на реконструкцію адміністративно-побутового корпусу № 416 та санвузла на 1-му поверсі корпусу № 012 в м. Калуші Івано-Франківської області.

В період з лютого 2009 року по листопад 2009 року ПП «Партнер-Буд» на підставі договорів субпідряду, для виконання спеціальних будівельних робіт, залучав спеціалізовані будівельні організації, які мають право на виконання спеціалізованих робіт, а саме ТОВ «Фінпром Груп», ТОВ «ВКП Трейд Центр» та ТОВ «Будєвростандарт».

При цьому відповідач враховував, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську було проведено перевірку ПП «Партнср-Буд», за результатами складено акт від 21.09.2010 року № 15821/23-2/31524937, в якому зазначено, що ПП «Партнер-Буд» за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року проводились операції на підставі нікчемних правочинів з ТОВ «Фінпром Груп», ТОВ «ВКП Трейд Центр» та ТОВ «Будєвростандарт». Висновки податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтувались на отриманих відповідях від інших інспекцій за місцем реєстрації вказаних підприємств, в яких, зокрема, вказувалось, що фактична адреса ТзОВ «Фінпром Груп» не встановлена та складено акт про неможливість проведення перевірки; щодо ТОВ «ВКП Трейд Центр» неможливо провести зустрічну перевірки, стан платника « 9», направлено повідомлення за формою № 18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням; по ТОВ «Будєвростандарт» порушено провадження у справі про банкрутство та неможливо провести перевірку; по ПП «Західпромінвестбуд» направлений запит, станом на день складення акту перевірки відповіді не отримано. Тому податковий орган дійшов висновку, що договори між ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», ТОВ «Фінпром Груп», ТОВ «Будєвростандарт», ПП «Західпромінвестбуд» та ПП «Партнер-Буд» укладені без мети настання реальних наслідків, а тому відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Проте факт реального виконання ПП «Партнер-Буд» ремонтно-будівельних робіт з реконструкції адміністративно-побутового корпусу № 416 та перепланування першого поверху корпусу № 012 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, розрахунками вартості матеріалів та механізмів, актами звірки взаємних розрахунків, фотознімками проведених ремонтних робіт.

В серпні 2010 року ПП «Карпатнафтохім» придбало у ТзОВ «Будмонополія» відводи в кількості 36 штук відповідно до укладеного між ними договору від 09.08.2010 року № А201002709 на загальну суму 45493,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 7582,20 грн.

Висновок відповідача про безтоварність зазначених господарських операцій ґрунтується на відомостях акту перевірки Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.01.2011 року № 77/23-3/34825017, в якому зазначено про порушення ТОВ «Будмонополія» ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного України в частині недотримання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання. Згідно з вказаним актом вигодонабувачем товару, отриманого від ТОВ «Будмонополія», є позивач.

Однак факт реального придбання позивачем зазначеного товару підтверджується накладною на відпуск товару від 17.08.2010 року № 1708372 та податковою накладною від 17.08.2010 року № 1708372. Факт оприбуткування позивачем вказаних матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи карточками складського обліку.

В червні 2010 року ПП «Карпатнафтохім» придбало у ТзОВ «Хімол» кабель в асортименті відповідно до договору від 03.03.2010 року № А201000760.

З відповіді Державної податкової інспекції у Набушкінському районі м. Дніпропетровська від 22.10.2010 року № 46674/7/23-321 вбачається, що ТзОВ «Хімол» виступав посередником в поставці кабелю позивачу та отримував продукцію від ТзОВ «Альфа-буд-2005». В відповідно до інформації отриманої від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 10.11.2010 року № 22869/7/23-1106 здійснити перевірку ТОВ «Альфа-буд-2005» немає можливості у зв'язку з тим, що стан платника « 23» Місцезнаходження не встановлено, кількість співробітників ТОВ «Альфа-буд-2005» - 1.

Разом з тим, як зазначено в довідці Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 07.10.2010 року № 3253/235/32411246 перевіркою ТзОВ «Хімол» не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТзОВ «Карпатнафтохім», яке мало правовідносини з платником податків, а також перевіркою встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТзОВ «Карпатнафтохім», яке мало правовідносини з платником податків.

При цьому факт реального отримання позивачем товарів від ТзОВ «Хімол» підтверджується видатковою накладною від 02.06.2010 року № 38, прибутковим ордером від 08.06.2010 року № 5000008998 та податковою накладною від 02.06.2010 року № 33 на загальну суму 1875291,56 грн., в тому числі податок на додану вартість 312548,59 грн. Факт оприбуткування позивачем придбаного кабелю підтверджується карточками складського обліку матеріалів.

Також в період з 01.01.2009 року до 30.09.2010 року ДП «ЛК-УкрНафтогогазбуд» ЗАТ «Глобалбуд-Інжинірінг» як генеральний підрядник відповідно до укладених договорів надало ТзОВ «Карпатнафтохім» послуги з будівництва установки з виробництва полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.тонн/рік та установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. тонн/рік соди каустичної..

Основними субпідрядниками ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд» при виконанні зазначених будівельних робіт були ТзОВ «Інбуд» та ТзОВ «Дунайводбуд-17».

Відповідно до акту Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 21.06.2010 року № 3453/23-1/20986664 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки Компанії «Імбуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд» ЗАТ «Глобалбуд-Інжинірінг», за період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року» перевіркою Компанії «Інбуд» не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд», яке мало правові відносини з платником податків. А також перевіркою підтверджено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд». Аналогічні висновки Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси відображені в довідці від 21.06.2010 року за результатами перевірки ТзОВ «Дунайвод - 17» щодо правовідносин з ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд».

Висновки відповідача в даному випадку ґрунтувались на непідтвердженні сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання від субпідрядників, а саме, податкові органи зазначали, що ТзОВ «Дунайводбуд-17» залучав до виконання будівельних робіт ТзОВ «Майстербуд», ТзОВ «Альфа Строймонтаж», ТзОВ «Будкомплекс», ТзОВ «Стройконсалт Миколаїв», які в свою чергу залучали до виконання робіт ТзОВ «Міконд-торг», ТзОВ «Строймарк», ТзОВ «УКРБУД-НКБ».

Як зазначено в інформаційних листах Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва провести невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Міконд-торг», ТзОВ «Укрбуд-НКБ» та ТзОВ «Строймарк» з питань підтвердження правових взаємовідносин з контрагентами немає можливості у зв'язку з тим, що місцезнаходження не встановлено, до бази «Облік» стан « 8» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а по ТзОВ «Строймарк» згідно бази «Облік» стан « 16» припинено (ліквідовано, закрито).

Згідно з отриманою відповіддю Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 28.09.2010 року провести зустрічну перевірку ТзОВ «Майстербуд» неможливо, фактичне місцезнаходження не встановлено, матеріали передано до відділу податкової міліції у Приморському районі м. Одеси.

Компанія «Інбуд» залучала до будівельних підрядних робіт субпідрядника ПП «Одеська будівельна компанія». У відповіді Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 26.01.2011 року № 3231/23-513/02, отриманій на повторний запит відповідача, зазначено, що неможливо провести перевірку, оскільки місцезнаходження ПП «Одеська будівельна компанія» невідоме.

При цьому, як встановлено судом, факт виконання генеральним підрядником ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд» будівельних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме актом готовності до експлуатації Установки з виробництва полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис. тонн/рік від 29.12.2010 року № 1055, Сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об'єкта від 29.12.2010 року № ІФ 001055, Актом готовності до експлуатації Установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. тонн/рік соди каустичної від 09.09.2010 року № 544, Сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об'єкта від 09.09.2010 року № ІФ 000544, фотознімками об'єктів будівництва. Обсяги виконаних робіт та порядок розрахунків за виконані роботи підтверджується наданими позивачем актами звірки між ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд» та ТзОВ «Карпатнафтохім» та довідками по актах виконаних робіт згідно реєстру договорів.

Як вбачається із зазначених вище документів, копії яких є в матеріалах справи, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також виписані контрагентами позивача податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідав чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у ТзОВ «Карпатнафтохім» виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «Партнер-Буд», ТзОВ «Будмонополія», ТзОВ «Хімол» та ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд».

Факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) відповідачем не оспорюється.

Відповідно правомірність віднесення позивачем вказаних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вказані вище податкові періоди підтверджує його право на бюджетне відшкодування цього податку.

Також колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП «Партнер-Буд», ТзОВ «Будмонополія», ТзОВ «Хімол» та ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд» були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ПП «Карпатнафтохім» у ПП «Партнер-Буд», ТзОВ «Будмонополія», ТзОВ «Хімол» та ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд» зазначених вище товарів (робіт, послуг), які використовувались позивачем в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

Тому колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що підприємства, з якими зазначені вище контрагенти позивача мали господарські відносини, зокрема, залучали їх як субпідрядників, не сплатили податку на додану вартість до бюджету, оскільки за обставини коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, що перевірялись, заявлена з дотриманням вимог законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а відповідачем не надано доказів його правомірності.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року у справі № 2а-2201/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 30.04.2013 року