Постанова

від 31.10.2011 по справі 2а-2201/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2201/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3;

прокурора - Савчук Л.Є.;

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000612303/0 від 28.03.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" звернулось в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000612303/0 від 28.03.2011 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області (надалі -відповідач) планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»(надалі -позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, складено акт від 11.03.2011 року №265/23-02/33129683, згідно з яким виявлено, зокрема, порушення позивачем п.1.8. ст.1, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в загальному розмірі на 12577637,00 грн.

Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішенні форми «В1»від 28.03.2011 року №000612303/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12577637,00 грн. З вказаним податковим повідомленням -рішенням позивач не погоджується, вважає таким, що винесене на підставі неправомірних висновків, сформованих на основі актів зустрічних перевірок безпосередніх продавців - контрагентів по ланцюгу їх постачальників, які не можуть слугувати доказами для висновків щодо недійсності правочинів, укладених позивачем, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові. В судовому засіданні пояснили, що товарність проведених господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами та безпосереднім оприбуткуванням товарних матеріальних цінностей, що було предметом перевірки, а надання ремонтно-будівельних послуг підтверджується як документально так і фактично виконаним роботами щодо поліпшення основних засобів - адміністративних приміщень позивача, а також здійсненим новим будівництвом та здачею в експлуатацію установки з виробництва полівінілхлориду суспензійного та установки мембранного електролізу. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмовому запереченні, додатково пояснив, що за результатами зустрічних перевірок контрагентів позивача, проведених працівниками ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, Центральної МДПІ Довгінцевського району м. Кривий Ріг, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва та ДПІ у Приморському районі м.Одеси серед переважної більшості контрагентів не встановлено їх місцезнаходження, проведеними перевірками не підтверджено, а підприємствами не надано для перевірки документів щодо виконання ними своїх податкових зобов'язань із сплати ПДВ в ціні товару та наданих послуг, отриманих від контрагентів-постачальників та контрагентів субпідрядників, тобто не підтверджено фактичну надмірну сплату ПДВ по ланцюгу постачальників та виконавців ремонтно-будівельних робіт, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до приписів Закону України «Про податок на додану вартість». Просив в задоволенні позову відмовити.

Прокурор Івано-Франківської області, що вступив у справу в інтересах держави на стороні відповідача, відповідно до заяви від 01.08.2011р., (а.с.55) в судовому засіданні подані відповідачем заперечення підтримав в повному обсязі. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, прокурора та представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Карпатнафтохім" (код ЄДРПОУ 33129683) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 11.03.2011 року №265/23-02/33129683.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в загальному розмірі 12 667 237 грн. та порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування в загальному розмірі на 12 577 637 грн. ( том №2 а.с.107).

На підставі висновків, наведених в акті перевірки, відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000612303/0 від 28.03.2011 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 12577637 грн. У зв'язку із тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки позивачу відшкодовано в розмірі 9397993,00 грн., оскаржуваним рішенням зобов'язано позивача сплатити суму податку на додану вартість в розмірі 9397993,00 грн., та штрафні фінансові санкції в розмірі 2349498,00 грн. (том №1 а.с.15,17). Визначена відповідачем сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка згідно з оскаржуваним рішенням підлягає зменшенню, в загальному розмірі 12577637,00 грн., в розрізі контрагентів позивача, сформована на підставі правочинів укладених з: 1). ПП «Партнер-Буд»- ПДВ 227420,00 грн.; 2). ТзОВ «Будмонополія» - ПДВ 7582,00 грн.; 3). ТзОВ «Хімол»- ПДВ 312549,00 грн.; 4). ДП «ЛК-Укрнафтогазбуд»- ПДВ 12030086,00 грн.

1 . Так, судом встановлено, що позивачем укладено договори на виконання будівельно-монтажних робіт з ПП «Партнер-Буд»на реконструкцію адміністративного-побутового корпусу №416 та санвузла на 1-му поверсі корпусу №012 в м.Калуші.

Ремонтно-будівельні роботи ПП «Партнер-Буд»виконував на основі ліцензії Серія АВ №479538 на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно із додатком), виданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області 22.09.2009 року.

ПП «Партнер-Буд»в період з лютого 2009 року по листопад 2009 року на підставі договорів субпідряду, для виконання спеціальних будівельних робіт, залучав спеціалізовані будівельні організації, які мають право на виконання спеціалізованих робіт, а саме : ТОВ «Фінпром Груп», ТОВ «ВКП Трейд Центр»та ТОВ «Будєвростандарт».

За результатами проведеної ДПІ в м. Івано-Франківськ перевірки ПП «Партнер-Буд»складено акт від 21.09.2010р. №15821/23-2/31524937, згідно з яким встановлено, що ПП «Партнер-Буд»за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року проводились операції на підставі нікчемних правочинів з ТОВ «Фінпром Груп», ТОВ «ВКП Трейд Центр»та ТОВ "Будєвростандарт" (том №2 а.с.109 - 136).

Висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтувались на наступних обставинах:

- по ТОВ «Фінпром Груп», - фактична адреса не встановлена (лист ДПІ в Печерському районі м. Києва №19491/7/23-1110 від 31.08.2010 року, вхідний №49642 від 31.08.2010 року та акт №4758/23-11/35810808 від 30.08.2010 року про неможливість проведення перевірки, юридична адреса масової реєстрації);

- по ТОВ «ВКП Трейд Центр»- стан платника «9»(лист ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №17234/7/23-1106 від 10.09.2010р., вхідний №52154 від 13.09.2010. про неможливість проведення зустрічної перевірки, стан платника «9»- направлено повідомлення за формою №18-ОПП);

- по ТОВ «Будєвростандарт»- порушено провадження у справі про банкрутство (лист ДПІ в Обухівському районі №1017/7/232-025 від 21.08.2010р. про неможливість проведення перевірки);

- по ПП «Західпромінвестбуд»на направлений запит від 21.08.2010 р. №6534/7/23-245/11280 до ДПІ в Личаківському районі м. Львова станом на день складення Акту перевірки - 21.09.2010., відповіді не отримано.

Таким чином, в ході перевірки відповідач дійшов висновку, що договори між ТОВ "ВКП "Трейд-Центр", ТОВ "Фінпром Груп", ТОВ "Будєвростандарт", ПП "Західпромінвестбуд" та ПП "Партнер-Буд" укладені без мети настання реальних наслідків, а тому відповідно до п.п. 1,2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 , п.п. 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПП «Партнер-Буд»включено до складу валових витрат вартість вищезазначених підрядних робіт на загальну суму 1137096 грн. без ПДВ.

Відтак, як зазначав відповідач, в порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.4,п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 227420,00 грн. за операціями, що проведені на підставі укладених правочинів з ПП «Партнер-Буд», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит в сумі 227 420,00 грн., за період 01.01.2009р. по 31.12.2009 р.

Виконання ремонтно-будівельних робіт ПП «Партнер-Буд»по реконструкції адміністративно-побутового корпусу №416 та переплануванню першого поверху корпусу №012 підтверджується матеріалами справи, а саме: актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, розрахунками вартості матеріалів та механізмів, актами звірки взаємних розрахунків, фотознімками проведених ремонтних робіт (том №1 а.с.89-109; том №2 а.с.148-250; том №3 а.с.1-143).

2 . В судовому засіданні встановлено, що в серпні 2010 року позивачем придбано у ТзОВ «Будмонополія»відводи відповідно до договору №А201002709 від 09.08.2010 року на загальну суму 45493,20 грн., в тому числі ПДВ 7582,20 грн. (накладна на відпуск товару №1708372 від 17.08.2010 року, податкова накладна №1708372 від 17.08.2010 року).

Однак, відповідно до акту перевірки ДПІ у Бабушкінському р-ні м.Дніпропетровська №77/23-3/34825017 від 26.01.2011р., встановлено порушення ТОВ «Будмонополія»ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недотримання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання. Згідно з вказаним актом «вигодонабувачем»товару отриманого від ТОВ «Будмонополія»є позивач (том №2 а.с.77).

На підставі вищенаведеного відповідачем зроблені висновки, що позивачем завищено податковий кредит на суму 7 582,00 грн. у серпні 2010 року за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину з ТзОВ «Будмонополія».

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем на підставі наступних первинних бухгалтерських документів: накладної №1708372 від 17.08.2010 року; податкової накладної від 17.08.2010 року №1708372; прибуткового ордеру №5000012625 від 17.08.2010., отримано від ТОВ «Будмонополія» відводи в кількості 36 штук на загальну суму 45493,20 грн., в тому числі ПДВ - 7582,20 грн. (том №3 а. с. 228-230). Факт оприбуткування позивачем вказаних матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи карточками складського обліку (том №3 а.с.231-234).

Отже, висновки відповідача сформовано виключно на матеріалах зустрічних перевірок ТОВ «Будмонополія»щодо правочинів, здійснених останнім з іншими контрагентами по ланцюгу придбання та постачання.

3 . В судовому засіданні встановлено, що позивачем придбавався кабель в асортименті в ТОВ «Хімол».

З матеріалів перевірки вбачається, що ТОВ «Хімол»виступав посередником в поставці кабелю позивачу та отримував продукцію від ТОВ «Альфа-буд-2005»(відповідь ДПІ у Бабушкінському р-ні ОСОБА_5 від 22.10.2010 року №46674/7/23-321).

До ДПІ у Шевченківському р-ні м.Києва 29.10.2010 року за №8933/7/23-03 направлено запит на проведення зустрічної перевірки ТОВ «Альфа-буд-2005»як постачальника кабелю в асортименті. Відповідно до інформації отриманої від ДПІ у Шевченківському р-ні м.Києва від 10.11.2010 року №22869/7/23-1106 здійснити перевірку ТОВ «Альфа-буд-2005»не має можливості у зв'язку з тим, що стан платника (23) - Місцезнаходження не встановлено. Кількість співробітників ТОВ «Альфа-буд-2005»-1 (том №1 а.с.237,238). Проте, згідно з довідкою Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі від 07.10.2010 р. №3253/235/32411246 перевіркою ТОВ «Хімол»не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ «Карпатнафтохім», яке мало правовідносини з платником податків, а також перевіркою встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «Карпатнафтохім», яке мало правовідносини з платником податків (том № 1 а.с.231-233).

Судом встановлено, що позивачем в червні 2010 року придбано кабель в асортименті від ТОВ «Хімол»відповідно до Договору №А201000760 від 03.03.2010., на підстав наступних первинних документів: податкова накладна №33 від 02.06.2010., на загальну суму 1875291,56 грн., в тому числі ПДВ 312548,59 грн.; видаткова накладна №38 від 02.06.2010.; прибутковий ордер від 08.06.2010., № НОМЕР_1 (том №3 а. с.150-157). Факт оприбуткування позивачем кабелю в асортименті, згідно із вказаними первинними документами, підтверджується карточками складського обліку матеріалів (том № 3 а. с. 158-223).

4 . Судом встановлено, що в період з 01.01.2009. по 30.09.2010. позивачу, у відповідності до укладених договорів (том № 1 а. с.206) надано послуги з будівництва установки з виробництва полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік та установки мембранного електролізу потужністю 200 тис.т/рік соди каустичної. Будівництво здійснювалось генеральним підрядником -Дочірнім підприємством «ЛК-Укрнафтогазбуд»закритого акціонерного товариства «Глобалбуд-Інжинірінг»(надалі -ДП «ЛК-Укрнафтогазбуд»).

Як встановлено перевіркою відповідача основними субпідрядниками ДП «ЛК-Укрнафтогазбуд»при виконанні будівельних робіт були компанії «Інбуд»ТОВ та ТОВ «Дунайводбуд-17».

Так, відповідно до акту/довідки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 21.06.2010., №3453/23-1/20986664 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки Компанії «Імбуд»ТОВ код ЄДРПОУ 20986664, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд»ЗАТ «Глобалбуд-Інжинірінг», код ЄДРПОУ 316402201 за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2010 р.»перевіркою Компанії «Інбуд»ТОВ не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд», яке мало правові відносини з платником податків. А також перевіркою підтверджено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд»(том №1 а.с.247; том №2 а.с. 5). Аналогічні висновки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси відображені в довідці від 21.06.2010 р. за результатами перевірки ТОВ «Дунайвод - 17»щодо правовідносин з ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд».

Висновки відповідача, як і у вищенаведених випадках, ґрунтувались на не підтвердженні сплати ПДВ по ланцюгу постачання від субпідрядників, а саме:

- ТОВ «Дунайводбуд-17»залучав до виконання будівельних робіт ТОВ «Майстербуд», ТОВ «Альфа Строймонтаж», ТОВ «Будкомплекс», ТзОВ «Стройконсалт Миколаїв», які в свою чергу залучали до виконання робіт ТОВ «Міконд-торг», ТОВ «Строймарк», ТОВ «УКРБУД-НКБ».

Згідно з інформаційними листами ДПІ у Ленінському р-ні м.Миколаєва провести невиїзну документальну перевірку ТОВ «Міконд-торг», ТОВ «Укрбуд-НКБ»та ТОВ «Строймарк»з питань підтвердження правових взаємовідносин з контрагентами не має можливості у зв'язку з тим, що місцезнаходження не встановлено, згідно бази «Облік»-8- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а по ТОВ «Строймарк»згідно бази «Облік»-16- припинено (ліквідовано, закрито).

Згідно з отриманою відповіддю ДПІ у Приморському р-ні м.Одеси від 28.09.2010 року провести зустрічну перевірку ТОВ «Майстербуд»неможливо, фактичне місцезнаходження не встановлено, матеріали передано до відділу податкової міліції у Приморському р-ні м.Одеси ( том № 2 а.с. 21).

- Компанія «Інбуд»ТОВ залучала до будівельних підрядних робіт субпідрядника - ПП «Одеська будівельна компанія», код ЄДРПОУ- 34319643.

Відповідно до відповіді ДПІ у Приморському р-ні м.Одеси від 26.01.2011 року №3231/23-513/02, отриманої на повторний запит відповідача, неможливо провести перевірку оскільки місцезнаходження ПП «Одеська будівельна компанія»невідомо (акт про неможливість проведення документальної перевірки ПП "Одеська будівельна компанія" від 25.01.2011 року №54/23-513/34319643) (том №2 а.с.79).

Таким чином, як зазначає відповідач, позивачем не дотримано однією з обов'язкових умов включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: лише при наявності фактичної надмірної сплати податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Оскільки, за наведених обставин, відповідачем не підтверджено сплату ПДВ по ланцюгу постачальників товарів, робіт, послуг позивача, останнім завищено суму податкового кредиту за 2009 рік та 9 місяців 2010 року на 12342635,00 грн.

Судом встановлено, що будівельні роботи генпідрядником ДП «ЛК-Укрнафтогазбуд»здійснювались на підставі ліцензії Серія АВ № 357924, виданої Міністерством регіонального розвитку та будівництва України від 03.09.2007 року, відповідно до переліку видів робіт провадження будівельної діяльності (том №1, а.с.145-148).

Обсяги виконаних робіт та порядок розрахунків за виконані роботи підтверджується актами звірки між ДП «ЛК-Укрнафтогазбуд»та ТОВ «Карпатнафтохім»та довідками по актах виконаних робіт згідно реєстру договорів (том №1 а.с. 190-207).

Факт виконання будівельних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи: Актом готовності об'єкта до експлуатації №1055 від 29.12.2010 року Установки з виробництва полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік; Сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об'єкта №ІФ001055 від 29.12.2010 року; Актом готовності об'єкта до експлуатації №544 від 09.09.2010р., Установки мембранного електролізу потужністю 200 тис.т/рік соди каустичної; Сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об'єкта №ІФ 000544 від 09.09.2010 року; фотознімками об'єктів будівництва (том №1 а. с. 149-188).

Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлені підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів укладених позивачем з ПП «Партнер-Буд», ТзОВ «Будмонополія»та ТзОВ «Хімол» є безпідставними.

Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного законодавства вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009р., до правочинів, що порушують публічний порядок відносяться правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП «Партнер-Буд», ТзОВ «Будмонополія», ТзОВ «Хімол»та ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Суду не надано доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб позивача чи його контрагентів - за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду підтвердження притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача чи його контрагентів та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 КК України, яка б набрала законної сили.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання та виконання спірних правочинів, були зареєстровані як платники ПДВ. Вказані обставини також не заперечується відповідачем у справі та відображені в Актах перевірки контрагентів позивача.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (накладні, податкові накладні, прибуткові ордери, карточки складського обліку матеріалів, акти готовності об'єктів до експлуатації та сертифікати відповідності), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Таким чином, в судовому засіданні не підтверджені доводи податкового органу про безтоварність операцій та неправомірне завищення позивачем сум бюджетного відшкодування, що ґрунтуються виключно на обставинах неможливості проведення зустрічних перевірок по ланцюгу окремих контрагентів постачальників товарів, робіт, послуг позивача.

Водночас суд вважає помилковими твердженнями відповідача, що право на відшкодування в позивача виникає лише при підтвердженні фактичної надмірної сплати податку на додану вартість, а відтак несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга розглядається як обставина, що свідчить про відсутність надмірного надходження податку на додану вартість до бюджету, а отже виключає можливість бюджетного відшкодування, оскільки як засвідчує аналіз судової практики Верховного Суду України, сама по собі несплата податку на додану вартість продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Таким чином Верховним Судом України підтверджено тезу про те, що відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»).

За наведених обставин та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000612303/0 від 28.03.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_6

Постанова складена в повному обсязі 04.11.2011 року.