Постанова

від 13.05.2013 по справі 820/731/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 травня 2013 р. Справа № 820/731/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представників позивача - Копійки О.С., Черненко І.І.,

представника відповідача - Нартової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Спільного підприємства "Українская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Спільне підприємство "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю (надалі за текстом - СП «УВРК» ТОВ, позивач), з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - СДПІ ВПП м. Харкова Харківської області ДПС, відповідач), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000020048 від 17.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 471 012, 41грн. (з яких 471011,41 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) відносно Спільного підприємства "Украінская восточная рибная компанія" товариства з обмеженою відповідальністю.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки № 612/48-019/30665859 від 28 грудня 2012 року висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року. Також позивачем зазначено, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між ним та ПП «Інтенція» є безпідставними, оскільки податковому органу не надано права визначати на свій власний розсуд які правочини є чинними, а які нікчемними. Крім того, на момент постачання товару згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Інтенція» знаходилося за місцем реєстрації. Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товари, які постачались ПП «Інтенція», не використовуються СП «УВРК» ТОВ в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Видані СП «УВРК» ТОВ належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про неправомірність формування СП «УВРК» ТОВ сум податкового кредиту.

В судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог наполягали у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в їх обґрунтування в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмові заперечення, приєднані до матеріалів справи, у яких зазначено, що відповідно до акту перевірки контрагента позивача - ПП «Інтенція» встановлено, що у цього підприємства відсутня необхідна матеріальна база для виконання підприємницької діяльності, підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, посадовими особами документально не підтверджено факт постачання ТМЦ, що у сукупності вказує на нікчемність правочину. У зв'язку з викладеним встановлено відсутність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у постачальників, вони не можуть бути відповідно і реалізовані. Оскільки проведеними перевірками встановлено, що фактичного здійснення господарських операцій не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Також з посиланням на матеріали перевірки відповідач зазначив, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданих заперечень зазначив про правомірність проведених донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставах, зазначених в акті перевірки.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, СП "УВРК" ТОВ зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.02.2011 № 100322632.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за червень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 612/48-019/30665859 від 28 грудня 2012 року, згідно висновків якого, СП "УВРК" ТОВ порушено податкове законодавство з податку на додану вартість, а саме:

- ПП "Інтенція" - акт Алчевської ОДПІ у Луганській області від 10.02.2012 року № 321/231/37156804 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Інтенція", код за ЄДРПОУ 37156804, з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011. по 30.09.2011 р.».

З акту перевірки вбачається, що вказаного контрагента відсутня необхідна матеріальна база для виконання підприємницької діяльності, підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, посадовими особами документально не підтверджено факт постачання ТМЦ, надання послуг, що у сукупності вказує на нікчемність правочину. У зв'язку з викладеним встановлено відсутність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у постачальника, вони не можуть бути відповідно і реалізовані. Зроблено висновки про нікчемність укладених з цим підприємством правочинів.

Оскільки проведеною перевіркою встановлено, що фактичного здійснення господарських операцій не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку і з цього приводу не прийняті відповідачем до уваги при проведенні перевірки, зроблено висновок про неможливість встановлення зв'язку понесених витрат (з урахуванням ПДВ) СП "УВРК" ТОВ в частині взаємовідносин з ПП «Інтенція» за червень 2011 року з господарською діяльністю позивача.

У зв'язку з цим відповідач прийшов до висновку, що СП "УВРК" ТОВ порушено вимоги п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 471011,41 грн. за червень 2011 року.

Таким чином в результаті дослідження ланцюгу постачання щодо взаємовідносин СП "УВРК" ТОВ з платником податків ПП "Інтенція" за червень 2011 року, податковий орган прийшов до висновку про заниження податку на додану вартість у загальній сумі 471011,41 грн..

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000020048 від 17.01.2013 року, яким СП "УВРК" ТОВ збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 471012,41 грн. у т.ч. за основним платежем 471011,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1, 00 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що СП "УВРК" ТОВ задекларовано в декларації з податку на додану вартість за червень 2011 податковий кредит по взаємовідносинам з ПП "Інтенція" в сумі 471011,41 грн. з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.12.2011. № 9013032981.

Згідно матеріалів справи між СП "УВРК" ТОВ та ПП "Інтенція" укладено договір поставки товару № 409/п від 01.02.2011 р. згідно якого ПП "Інтенція" (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (СП "УВРК" ТОВ) товар в асортименті згідно видаткових накладних постачальника, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Згідно з п. 1.6. Договору поставка товару здійснюється на умовах - склад покупця, якщо інші умови поставки не зазначені в додаткових угодах. Додатковою угодою від 1 червня 2011 року до цього договору сторони узгодили, що поставка товару у червні 2011 року здійснюється на умовах - склад постачальника.

Під час розгляду справи встановлено, що 09.01.2012 року між ПП "Інтенція" (первинний кредитор) , ТОВ "ЄВА ПЛЮС 2010" (новий кредитор) та СП "УВРК" ТОВ (боржник) було укладено договір №704 про уступку права вимоги, згідно п.1.1. якого ПП "Інтенція" уступає, а ТОВ «ЄВА ПЛЮС 2010» приймає на себе право вимоги з СП "УВРК" ТОВ по зобов'язанням, які виникли з договору від 01.02.2011 року №409/п.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оглянувши в судовому засіданні зазначені договори, судом не ввстановлено порушень закону в їх укладенні, оскільки ці правочини було укладено право- і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідно до п.п. 3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 р. за № 17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 р. за № 264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, суд доходить висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з СП "УВРК" ТОВ договорів відповідачем до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено. Крім цього суд зазначає, що проведеними невиїзними перевірками контрагентів не досліджувались первинні документи.

На виконання умов договору № 409/п від 01.02.2011 р. ПП "Інтенція" виписано видаткові та податкові накладні: №52 від 07.06.2011 року, №53 від 08.06.2011 року, №54 від 13.06.2011 року, №544 від 20.06.2011 року, №545 від 21.06.2011 року, №547 від 30.06.2011 року, розрахунки за отримані товари проведені у безготівковій формі , згідно платіжних доручень на оплату договору №409/п 01.02.2011 р. та договору №704 про уступку права вимоги, які знаходяться в матеріалах справи.

Перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.4, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704; надалі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними документами юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Судом встановлено, що в акті перевірки відсутні посилання відповідача на невідповідність відомостей, зазначених в первинних документах, фактичним обставинам дійсності, або на завищення вартості товару, послуг. В ході перевірки ДПІ не встановлено проведення СП "УВРК" ТОВ збиткових операцій, не встановлено фактів взаємопов'язаності ПП "Інтенція" та позивача, наявності у перелічених суб'єктів права спільної мети, не встановлено у позивача наміру отримати за договорами поставки товару інший результат, ніж придбання товару, обізнаності позивача та ПП "Інтенція" щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які вказують на відсутність реальності господарських операцій за договором № 409/п від 01.02.2011 р. відповідач суду за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Операції поставки товарів за договором ПП "Інтенція" у червні 2011 року оформлені видатковими накладними, випискою з журналу довіреностей СП «УВРК» ТОВ, податковими накладними, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями щодо здійснення розрахунків у повному обсязі за поставлені товари, журналом - ордером і відомістю по рахунку бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» за червень 2011р., яка підтверджує оприбуткування поставленого товару у повному обсязі на СП «УВРК» ТОВ, прибутковими ордерами (ф. М-4) які підтверджують оприбуткування поставлених товарів на складі-холодильнику СП «УВРК» ТОВ.

На виконання п. 1.6 Договору № 409/п від 01.02.2011 року та додаткової угоди від 1 червня 2011 року до цього договору поставка товару у червні 2011 року здійснювалася на умовах - склад постачальника. Факт поставки товару на складі постачальника підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, договорами оренди автомобілів, наказами про прийняття на роботу водіїв.

Фактична наявність у позивача персоналу для виконання робіт з навантаження-розвантаження товару та його переміщення зі складу на склад підтверджується, наказом про прийняття на роботу комірника, розрахунком фонду оплати праці вантажників СП «УВРК» ТОВ за червень 2011 року та виплатою заробітної плати цим працівникам. Позивач користувався складами та холодильниками позивач на підставі договору суборенди нежитлових приміщень №486/ар від 01.05.2011 року та відповідного Акту передання - приймання нежитлових приміщень від 01.05.2011 року.

Якість поставлених від ПП «Інтенція» рибних продуктів підтверджується сертифікатами якості, наявними в матеріалах справи.

В подальшому придбані у ПП «Інтенція» рибні продукти частково були перероблені СП «УВРК» ТОВ у пресерви та копчену продукцію, а частково реалізовані покупцям з нарахуванням торгівельної націнки. Зазначене та реальність вказаних господарських операцій також підтверджується внутрішніми документами переміщення зі складу на склад, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками про зарахування грошових коштів від покупців рибної продукції, що містяться в матеріалах справи. Окрім того, вказані господарські операції підтверджуються даними бухгалтерського обліку СП «УВРК» ТОВ, а саме журналом-ордером по рахунку 20 «Виробничі запаси», журналом-ордером по рахунку 90 «Собівартість реалізації», журналом-ордером по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями».

Таким чином, придбані товари в подальшому використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності СП «УВРК» ТОВ.

З акту перевірки вбачається та не заперечувалось представником відповідача, що постачальник товару - ПП «Інтенція» на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність за місцезнаходженням або відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, знаходилось на обліку в податковому органі, мало статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, доказів що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані ст. 198 Податкового кодексу України. п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Факт придбання продукції від ПП «Інтенція», проведення розрахунків, підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, документами, що підтверджують розрахунки за отримані товари, даними бухгалтерського обліку СП «УВРК» ТОВ, документами якості отриманої продукції.

Судом встановлено, що отримані товари пов'язані зі здійсненням господарської діяльності СП «УВРК» ТОВ, а саме: виробництво рибних продуктів, оптова торгівля іншими продуктами, що також відображено в акті перевірки відповідача.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності СП «УВРК» ТОВ є виробництво рибних продуктів (код за КВЕД - 15.20.0), оптова торгівля іншими продуктами (код за КВЕД -51.38.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (код за КВЕД - 60.24.0), будівництво будівель (код за КВЕД - 45.21.1) діяльність у сфері інжинірингу (код за КВЕД - 74.20.1), неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (51.39.0).

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Дослідженням податкової звітності СП «УВРК» ТОВ з податку на додану вартість за червень 2011 року встановлено, що позивачем згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Інтенція». Податкові накладні, отримані від ПП «Інтенція» позивачем включено до реєстру отриманих та виданих накладних за червень 2011 року. Суми ПДВ по вказаним податковим накладним відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за червень 2011 року.

Твердження відповідача про нереальність господарських операцій щодо поставки продукції від ПП «Інтенція» у червні 2011 року у зв'язку з тим, що позивач самостійно відмовився від взаємовідносин у червні 2011 року з ПП "Інтенція» на загальну суму 2398568,94грн. (у т.ч. ПДВ - 399761,49грн.) не підтверджено належними доказами.

Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, наданий СП «УВРК» ТОВ відповідачу 30.12.2011. за № 9013032981, яким зменшено суму податкового кредиту за червень 2011 року, свідчить про самостійне виявлення позивачем помилок при обчисленні та сплаті податку на додану вартість за червень 2011 року.

Докази поставки товарів позивачу від ПП «Інтенція» у червні 2011 року на суму 2398568,94грн. (у т.ч. ПДВ - 399761,49грн.) суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Натомість реальність постачання товару у червні 2011 року підтверджується постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року по справі №2-а-11650/12/2070 за адміністративним позовом СП «УВРК» ТОВ до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. Постанова набрала чинності (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року).

В ході розгляду зазначеної справи судом встановлено, що «Посилання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на відсутність у власності ПП "Інтенція" основних засобів (приміщень, транспортних засобів) не спростовують фактичних обставин про наявність орендованих складських приміщень у ПП "Інтенція", постачання товару у червні 2011р. транспортом СП «УВРК» ТОВ та фактичне здійснення робіт з навантаження - розвантаження товару працівниками позивача».

Під час розгляду справи податковим органом під час розгляду справи суду не надано доказів ухвалення компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб ПП "Інтенція" або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті перевірки.

Крім того, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що Харківським окружним адміністративним судом у постанові по адміністративній справі 2-а-11650/12/2070 за позовом СП «УВРК» ТОВ до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, встановлено відсутність порушених кримінальних справ відносно посадових осіб позивача та ПП "Інтенція".

Зокрема встановлено, що Згідно листа Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 29.10.2012 року № 8920/10/07-015 за матеріалами документальної перевірки СП «УВРК» ТОВ (код ЄДРПОУ 30665859) копія акта №432/48-1/30665859 від 26.09.2012 року по результатам якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, 29.10.2012 року винесено постанову №131 від 29.10.2012 р. про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.212 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину п. 2 ст.6 КПК України. (а.с. 184 т.1)

Згідно листа № 47/20178 від 26.11.2012р. СУ ГУМВСУ в Харківській області повідомлено, що кримінальна справа № 49-2999, порушена Генеральною прокуратурою України за фактом створення та придбання фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності та підробки документів підприємств ОСОБА_4, яким на протязі 2003 - 2004 року було створено та придбано сім фіктивних підприємств, серед яких ПП «Інтенція» відсутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню СП «УВРК» ТОВ товару у ПП "Інтенція".

Стаття 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб ПП "Інтенція" або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

Окрім того суд зазначає, що відповідачем не подано до суду належних та допустимих доказів, що свідчать про постачання ПП "Інтенція" у червні 2011 року позивачу товару отриманого від ПП «Тісона» до діяльності якого органом податкової служби встановлено нереальність здійснення господарської діяльності згідно поданих до суду актів перевірок.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість представниками позивача суду документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій.

Таким чином формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено позивачем відповідно до вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 КАС України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону та враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини спірних правовідносин, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п. п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000020048 від 17.01.2013 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судові витрати суд розподіляє на підставі 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Спільного підприємства "Українская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000020048 від 17.01.2013 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, МФО 851011, р/р 31217206784011)на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю (вул. Дзержинського, буд. 55, м. Куп'янськ, Харківська область, 63702, код ЄДРПОУ 30665859) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20.05.2013 року.

Суддя Ю.О.Супрун