Постанова

від 20.05.2013 по справі 815/3410/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3410/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

15 травня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) Фадєєвої Л.В.

представника відповідача (за довіреністю) Лупуленко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Берег Юг» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси в Одеській області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000782250 від 17.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання TOB «Берег юг» (код ЄДРПОУ 36233280) з податку на прибуток у розмірі 184 728 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000792250 від 17.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання TOB «Берег юг» (код ЄДРПОУ 36233280) з податку на додану вартість у розмірі 319 804 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004001701 від 17.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання TOB «Берег юг» (код ЄДРПОУ 36233280) з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3222,74 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що суперечать приписам чинного податкового законодавству України.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000782250 від 17.04.2013р., №0000792250 від 17.04.2013 р., №0004001701 від 17.04.2013р.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення (т. 2 а/с. 86-90) в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 77 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС направлень, відповідно до затвердженого плану перевірки (додаток № 1), згідно із п.77.1. п 77.4 ст.77 Податкового Кодексу України, проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Берег Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р.

ТОВ «Берег Юг» проінформоване про проведення планової виїзної перевірки наказом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 20.11.2012 року № 1830, який отримано під розписку 27.11.2012 року директором ОСОБА_2

Перевірку проведено з відома та в присутності директора ОСОБА_2

У журналі перевірок ТОВ «Берег Юг» вчинено запис № 4.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

За результатами перевірки було складено акт № 000047/15-32-22-50/36233280/10 від 04.04.2013р. яким встановлено порушення:

- п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 п.138.4 ст.138 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 159367 грн.;

- п. 1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.п. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.4 п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 263781 грн.;

- ст. 163, абз. б, г пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 165.1.9 п. 165.1 ст. 165 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 2578,19грн. (т. 1 а/с. 11-50).

На підставі акту, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0000782250 від 17.04.2013 р., яким донараховано податок на прибуток - 184 728 грн., в т.ч. штрафних санкцій - 25361 грн.(т. 1 а/с. 52); податкове повідомлення - рішення №0000792250 від 17.04.2013 р., яким донараховано податку на додану вартість - 390 804грн., в т.ч. штрафних санкцій - 56 023грн.(т. 1 а/с. 51) та податкове повідомлення - рішення №0004001701 від 17.04.2013 р., яким донараховано податок на доходи фізичних осіб - 3 222 74 грн., в т.ч. штрафних санкцій - 644, 55 грн.(т. 1 а/с. 53)

Перевіряючи вказані висновки відповідача та прийняте на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, судом встановлено.

Щодо порушення законодавства про нарахування податку на прибуток, судом встановлено .

В ході перевірки податковим органом встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» на загальну суму 546415 грн. по періодам:

1 квартал 2010 року у сумі 131848 грн.;

2 квартал 2010 року у сумі 230781 грн.;

3 квартал 2010 року у сумі 43125 грн.;

1 квартал 2011 року у сумі 140661грн.

Завищення валових витрат в періоді що перевірявся 2010 року встановлено у зв'язку із включенням до складу валових витрат вартості придбаних у ПП «Інстрейд-К» товарів, яким «було організовано схему незаконної діяльності по сприянню підприємствам в мінімізації їх податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету».

Податковий орган у акті перевірки посилається на акт № 5422/23-6/35819706 від 17.09.2010р., складений ДПІ у Суворовському районі «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Інстрейд-К» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року», за результатами якого встановлено порушення п.1, п.5 ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст. 228, ст. 629, ст. 626, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інстрейд-К» з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, одним із покупців ПП «Інстрейд-К» є TOB «Берег юг». Надалі в акті зазначається, що правочин, укладений TOB «Берег юг» з ПП «Інстрейд-К» стосовно постачання металопрокату укладено з порушенням вимог частини 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з тим, що ПП «Інстрейд-К» не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність.

В свою чергу, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Абз. 4 п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 цього Закону, заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат, крім зазначених у цьому Законі. Отже, підставою для включення певних видатків до складу валових є розрахункові, платіжні та інші документи, встановлені законодавством.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що між ТОВ «Берег Юг» і ПП «Інстрейд-К» укладено договір купівлі продажу металопрокату в асортименті, на виконання зазначеного договору сторонами були складені первинні документи.

Судом були досліджені надані позивачем первинні документи, а саме: видаткові накладні ПП «Інстрейд-К», податкові накладні, виписки з рахунку (т. 1 а/с. 177-206), та з урахуванням чого суд прийшов до висновку, що зазначені документи відповідають приписам чинного законодавства України, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансова звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового облік). Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю га впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Отже, витрати понесені позивачем у зв'язку з оплатою поставленої продукції, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що вказує на необґрунтованість висновку податкового органу та його не відповідність приписам чинного законодавства України.

Крім того, суд критично ставиться до визначення у Акті перевірки податковим органом на недодержання вимог ЦК України щодо вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акти перевірок не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу ТОВ «Берег Юг» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний дравочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між позивачем правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Як вбачається із змісту Актів перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, зазначені в Акті перевірки від 10.09.2012, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Берег Юг» на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Крім того, податковий орган у акті перевірки зазначає, що в 1 кварталі 2011 року, TOB «Берег Юг» врахувало до складу валових витрат суму придбання металопрокату у TOB «Мостплюсс» без підтверджуючих документів на суму 140661 грн. без ПДВ.

Судом з цього приводу встановлено, що 05.11.2011 року між ТОВ «Мостплюсс» (Постачальник) та TOB «Берег Юг» (Покупець) укладено договір поставки № 0501/3, згідно якого, поставляється Товар (металопродукція в цілому). Також п.1.1 Договору, встановлено, що вантажовідправниками та вантажоотримувачами можуть бути треті особи (т. 1 а/с. 153).

TOB «Берег Юг» були надані первинні документи на виконання зазначеного договору, які досліджені судом, а саме: договір поставки № 0501/3, видаткові накладні, рахунки - фактура, податкові накладні (т. 1 а/с. 153-176).

З урахуванням чого, суд прийшов до висновку, що позивачем належним чином оформленні первинні документи у спірній господарській операції по поставці металопродукції.

Також, податковим органом встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 98969 грн., в тому числі у 2 кварталі 2011 року на суму 98969 грн. Під час визначення суми витрат по податкових періодах встановлені розбіжності між даними бухгалтерського обліку та даними Декларацій про прибуток підприємства (рядок 05.1), а саме: сума витрат за даними перевірки в 2 кварталі 2011 року становить 3139535 грн., сума витрат, яку вказано у рядку 05.1 з податку на прибуток підприємства, становить 3238504 грн. Відхилення - 98969 грн.

Собівартість продукції (індивідуальні витрати виробництва), прибуток, кредит і відсоток, земельну ренту, заробітну плату та ін. Ці категорії є фор мами використання законів товарного виробництва. Крім того, вони є формами прояву суті (вартості), але відбивають цю суть у перетво реному, модифікованому вигляді.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6 ст.138 ПКУ).

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Так, згідно досліджених в судовому засіданні оборотно-сальдова відомість за 2 квартал 2011 року, журнал-ордер і відомість по рахунку 902 Собівартість реалізованих товарів за 2 квартал 2011 року, журнал-ордер і відомість по рахунку 902 Собівартість реалізованих товарів за квітень 2011 року, журнал-ордер і відомість по рахунку 902 Собівартість реалізованих товарів за травень 2011 року, журнал-ордер і відомість по рахунку 902 Собівартість реалізованих товарів за червень 2011 року, бухгалтерська довідка щодо передплати за квітень, травень та червень 2011 року, журнал-ордер і відомість по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за 2 квартал 2011 року, та виписки по рахунках за відповідні періоди, судом встановлено, що дані бухгалтерського обліку відповідають даним Декларації TOB «Берег Юг».

При цьому суд наголошує на тому, що в порушення приписів «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», податковим органом при встановленні порушення, а саме: завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», не визначено конкретні порушення передбачені податковим законодавством, та не відображено інформації щодо письмових пояснень посадових осіб платника податків по встановленому порушенню.

Приймаючи до уваги приписи чинного податкового законодавства у розрізі спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000782250 від 17.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 184 728 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушення законодавства про нарахування податку на додану вартість, судом встановлено.

Податковим органом у Акті перевірки визначено про завищення TOB «Берег Юг» податку на додану вартість на загальну суму 263 781 грн. TOB «Берег юг» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 97 747 грн. у зв'язку з придбанням товару у TOB «Транс агентство метал», TOB «Пілон вест», ПП «ТТ-Транс», тоді як постачальник у Додатку № 5 до декларації з ПДВ за квітень 2010 року, за травень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, за вересень 2010 року по взаєморозрахункам з перевіряємим підприємством взагалі не декларували та не сплачували податкових зобов'язань, що, як зазначає податковий орган, руйнує систему оподаткування.

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту TOB «Берег Юг» були віднесені суми на підставі належним чином оформлених TOB «Транс агентство метал», TOB «Пілон вест», ПП «ТТ-Транс» на виконання господарських операцій визначених договорами податкових накладних, видаткових накладних (т. 1 а/с. 207-240).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 вказаного Закону «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.2.3., 7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом.

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме - лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що позивачем наданими документами доведено факт дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Крім того, судом відхиляються доводи відповідача стосовно нікчемності взаємовідносин ТОВ «Берег Юг» з зазначеними контрагентами, які відображені у акті перевірки, стосовно того, що господарські операції між ТОВ «Берег Юг» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів, оскільки для того, щоб здійснювати купівлю-продаж та перевезення товарів не є обов'язковим наявність трудових ресурсів, транспортних засобів, технічного персоналу тощо.

Також, податковий орган зазначає, що сума ПДВ в загальному розмірі 39 707 грн. по податкових накладних, виписаних TOB «Мостплюсс» та TOB «Дакар» в порушення п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, безпідставно віднесена до податкового кредиту, оскільки TOB «Мостплюсс» та TOB «Дакар», в свою чергу, не відобразили податкові накладні в сумі своїх податкових зобов'язань, тобто фактично не підтвердили даний податковий кредит.

Відповідно до п. 198.6 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу.

Судом були дослідженні первинні документи по взаємовідносинах з TOB «Мостплюсс» та TOB «Дакар» і встановлено, що вони відповідають вимогам законодавства, а отже повністю підтверджують здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведені висновки щодо порушень позивачем норм чинного законодавства та відповідно правомірність своїх рішень.

З листів Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року та № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року вбачається, що саме до компетенції судів віднесено дослідження та встановлення факту реальності здійснення господарської операції та руху активів у процесі господарської діяльності.

Судом при дослідженні господарських операцій позивача із контрагентами встановлено факт реального здійснення господарської операції і не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту у перевіряємий період.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження сплати податку на додану вартість його контрагентами або в залежність від наявності чи відсутності контрагента позивача за своїм місцезнаходженням після здійснення господарської операції.

При цьому, слід зазначити, що ні чинний Податковий кодекс України, ні Бюджетний кодекс України, не ставлять в залежність право платника податку на податковий кредит, формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання товару/послуг.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09 та постанові 14.11.2012 р. № К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит, є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ», стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також, обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини, є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000792250 від 17.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 263 781 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Берег Юг» з податку на доходи фізичних осіб, судом встановлено .

Податковим органом в акті перевірки встановлено, що підприємством не утримано податок на доходи фізичних осіб з виплачених протягом 2011-2012 року доходів у загальній сумі 17187,96, грн. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1., в зв'язку із чим донараховано податку у сумі 2578,19 грн., за транспортні послуги, а саме: у 2011 р. - 9980, 84 грн., у 2012 р. - 7207, 12 грн. при відсутності на момент перевірки підстав для неутримання податку на доходи фізичних осіб податковим агентом.

При цьому, в акті перевірки (т. 1 а/с. 48), не вказано навіть конкретне порушення за яке, передбачена відповідальність.

Представник позивача в судовому засіданні спростував висновки відповідача, пояснивши, що TOB «Берег юг» здійснювало оплату за транспортні послуги фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. на підставі договору (т. 1 а/с. 241). Крім того, надано свідоцтво платника єдиного податку суб'єкту господарювання ОСОБА_1.(т. 1 а/с. 242 - 244). А отже, підстави для нарахування податку на доходи фізичних осіб відсутні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням обставин встановлених судом, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000782250 від 17.04.2013 року, № 0000792250 від 17.04.2013 року, № 0004001701 від 17.04.2013 року , а тому позовні вимоги ТОВ «Берег Юг» підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000782250 від 17.04.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000792250 від 17.04.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0004001701 від 17.04.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000782250 від 17.04.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000792250 від 17.04.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0004001701 від 17.04.2013 року.

20 травня 2013 року.

.