Постанова

від 17.04.2013 по справі 801/1680/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2013 р. (о 12:44) Справа №801/1680/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Шиленко О.В.,

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТВО "Крим"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «НТВО «Крим» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби №00112022204 від 04.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «НТВО «Крим» з податку на додану вартість на загальну суму 316083,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 257197 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 58886,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача, а саме ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, у зв'язку з чим, на думку податкового органу укладені угоди є нікчемними, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання робіт у ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» мають реальний характер, отримання робіт та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач також вказує, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання угод нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.04.2013 р. за клопотанням представника позивача провадження у справі зупинено та витребувано додаткові документи у позивача. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.04.2013 р. поновлено провадження у справі.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НТВО «Крим» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 13777440) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 30.06.2006р.

Відповідно до довідки серії АА № 687133 від 21.12.2012 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (КВЕД 71.12), діяльність у сфері архітектури (КВЕД 71.11).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «НТВО «Крим» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «НТВО «Крим» з питань взаємовідносин з ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.

За результатами перевірки був складений акт від 05.10.2012р. № 22010/10/22-8 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №00112022204 від 04.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «НТВО «Крим» з податку на додану вартість на суму 316083,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 257197 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 58886,25 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 316083,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 257197 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 58886,25 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3., п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України по операціям з придбання робіт у ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 257197 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення №00112022204 від 04.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «НТВО «Крим» з податку на додану вартість на суму 316083,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 257197 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 58886,25 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» був сформований позивачем у періоді 2010, 2011 рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про податок на додану вартість" так і норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 05.10.2012р. № 22010/10/22-8 позивач безпідставно нарахував податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання робіт у ПП ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» у розмірі 257197 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно з постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ «НТВО «Крим» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012 р.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 257197 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ «НТВО «Крим» з КП «Альянс» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та КП «Альянс» було укладено ряд договорів, а саме:

- договір № 1595 від 05.12.2011р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альняс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Робочій проект посилення конструкції церкви в с. Грушевка Судакського району», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 1594 від 01.12.2011р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альняс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Розрахунок та конструювання фундаментної плити ГРК в пгт. Сімеїз», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 1455 від 30.09.2011р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альняс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Архівні роботи по пам'ятникам загиблих вояків в період Великої Вітчізняної війни (м. Керч, Ленінський та Білогірський район), а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 1243 від 15.09.2011р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альняс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Архівні роботи по пам'ятникам загиблих вояків в період Великої Вітчізняної війни (м. Керч, Ленінський Красногвардійський, Кіровський район)», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 1148 від 01.09.2011р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Робочий проект генерального плану території пансіонату «Вікторія», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 980 від 15.06.2011р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Архівні роботи по пам'ятникам загиблих вояків в період Великої Вітчізняної війни (Білогірський, Кіровський район, Старий Крим)», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 2075 від 22.11.2010р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Корегування першого варіанту перед проектних розробок житлового комплексу в пгт. Лівадія», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 2074 від 02.11.2010р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Корегування першого варіанту ескізного проекту житлового комплексу в пгт. Лівадія», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 1675 від 24.09.2010р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Робочий проект пристосування по житловій будівлі, в якій жив ОСОБА_2», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 1490 від 30.08.2010р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Передпроектні розробки 3-з варіантів житлового комплексу пгт. Лівадія», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 1484 від 16.08.2010р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Архівні дослідження по території пгт. Лівадія», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 1251 від 16.07.2010р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Архівні дослідження по центральній частині м. Євпаторія», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 1252 від 16.07.2010р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Архівні дослідження південно-восточної частині історичного ареалу м. Ялта», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 1245 від 21.04.2010р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Розрахунок несучих конструкцій будівлі готелю в пгт. Сімеїз», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 1368 від 02.04.2010р., відповідно до якого Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Геофізичні дослідження частки будівництва туристичного комплексу «Жуковка» в пгт. Паркове», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

На виконання умов вказаних договорів КП «Альянс» виконало зазначені роботи на користь ТОВ «НТВО «Крим», які були передані позивачу за актами прийому виконаних робіт: №1 від 25.10.2010 р. на загальну суму 69978,00 грн., в т.ч. ПДВ 11663,00 грн., №1 від 22.12.2012 р. на загальну суму 20742,00 грн., в т.ч. ПДВ 3457,00 грн., №1 від 29.11.2010 р. на загальну суму 91536,00 грн., в т.ч. ПДВ 15256,00 грн., №1 від 12.10.2011 р. на загальну суму 92520,00 грн., в т.ч. ПДВ 15420,00 грн., №1 від 25.08.2010 р. на загальну суму 97860,00 грн., в т.ч. ПДВ 16310,00 грн., №1 від 23.12.2010 р. на загальну суму 24492,00 грн., в т.ч. ПДВ 4082,00 грн., №1 від 24.12.2010 р. на загальну суму 56016,00 грн., в т.ч. ПДВ 9336,00 грн., №1 від 27.09.2010 р. на загальну суму 73554,00 грн., в т.ч. ПДВ 12259,00 грн., №1 від 27.09.2010 р. на загальну суму 23670,00 грн., в т.ч. ПДВ 3945,00 грн., №1 від 30.08.2010 р. на загальну суму 41910,00 грн., в т.ч. ПДВ 6985,00 грн., №1 від 27.08.2010 р. на загальну суму 56148,00 грн., в т.ч. ПДВ 9358,00 грн., №1 від 22.12.2010 р. на загальну суму 30858,00 грн., в т.ч. ПДВ 5143,00 грн., № б/н від 29.07.2010 р. на загальну суму 89958,00 грн., в т.ч. ПДВ 14993,00 грн., № б/н від 22.04.2010 р. на загальну суму 60744,00 грн., в т.ч. ПДВ 10124,00 грн. Загалом було виконано робіт на загальну суму 829986,00 грн., в т.ч. ПДВ 138331,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок КП «Альянс» грошових коштів на загальну суму 829986,00 грн., в т.ч. ПДВ 138331,00 грн., що підтверджується виписками з банку ТОВ «НТВО «Крим».

Відповідно у перевіряємому періоді по даті зарахування на банківський рахунок коштів від покупця (ТОВ «НТВО «Крим») в оплату робіт, що підлягають поставці/передачі виконаних робіт, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168 та п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України у КП «Альянс» виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 138331,00 грн.

По факту перерахування коштів/передачі робіт КП «Альянс» були виписані податкові накладні: №215 від 26.12.2011 р. на суму 30858,00 грн., в т.ч. ПДВ 5143,00 грн., №193 від 22.12.2011 р. на суму 20742,00 грн., в т.ч. ПДВ 3457,00 грн., №246 від 29.11.2011 р. на суму 45768,00 грн., в т.ч. ПДВ 7628,00 грн., № 207 від 24.11.2011 р. на суму 45768,00 грн., в т.ч. ПДВ 7628,00 грн., № 85 від 12.10.2011 р. на суму 41634,00 грн., в т.ч. ПДВ 6939,00 грн., № 51 від 06.10.2011 р. на суму 50886,00 грн., в т.ч. ПДВ 8481,00 грн., №233 від 30.08.2011 р. на суму 44940,00 грн., в т.ч. ПДВ 7490,00 грн., № 156 від 18.08.2011 р. на суму 52920,00 грн., в т.ч. ПДВ 8820,00 грн., № 4891 від 27.12.2010 р. на суму 28008,00 грн., в т.ч. ПДВ 4668,00 грн., № 4879 від 23.12.2010 р. на суму 24492,00 грн., в т.ч. ПДВ 4082,00 грн., № 4878 від 23.12.2010 р. на суму 28008,00 грн., в т.ч. ПДВ 4668,00 грн., № 3940 від 25.10.2010 р. на суму 69978,00 грн., в т.ч. ПДВ 11663,00 грн., № 3473 від 27.09.2010 р. на суму 73554,00 грн., в т.ч. ПДВ 12259,00 грн., № 3478 від 27.09.2010 р. на суму 23670,00 грн., в т.ч. ПДВ 3945,00 грн., № 1072 від 22.04.2010 р. на суму 60744,00 грн., в т.ч. ПДВ 10124,00 грн., № 2573 від 26.07.2010 р. на суму 44979,00 грн., в т.ч. ПДВ 7496,50 грн., № 2586 від 29.07.2010 р. на суму 44979,00 грн., в т.ч. ПДВ 7496,50 грн., № 2976 від 26.08.2010 р. на суму 56148,00 грн., в т.ч. ПДВ 9358,00 грн., № 301 від 30.08.2010 р. на суму 41910,00 грн., в т.ч. ПДВ 6985,00 грн. Загалом було виписано податкових накладних на загальну суму 829986,00 грн., в т.ч. ПДВ 138331,00 грн., які були внесені позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2010 - 2011 року.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у ТОВ «НТВО «Крим» виникло право на формування податкового кредиту у 2010 - 2011 роках по взаємовідносинах з КП «Альянс» в сумі 138331,00 грн.

Судом встановлено, що постачальник - КП «Альянс» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах 2010-2011 років по взаємовідносинам з КП «Альянс» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ «НТВО «Крим» з ТОВ «Бренд Строй» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» було укладено ряд договорів, а саме:

- договір № 1148 від 01.09.2011р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Робочий проект генерального плану території пансіонату «Вікторія», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 980 від 15.06.2011р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Архівні роботи по пам'ятнику культурної спадщини м. Ялта», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 880 від 07.07.2011р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Архівні роботи для виготовлення паспортів на пам'ятники загиблих вояків в період Великої Вітчізняної війни», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 614 від 30.05.2011р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Корегування підрозділів ГП, АД, ИК туристичного готельного комплексу в пгт. Голубий Залив», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 444 від 04.03.2011р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Корегування громадянський споруд та будівель в частині генерального плану туристичного готельного комплексу на 48 місць в пгт. Голубий Залив», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 936 від 01.12.2010р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Архівні дослідження по будівлі, в якій жив ОСОБА_2», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 653 від 10.09.2010р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Корегування геплану споруд та будівель туристичного готельного комплексу на 48 місць в пгт. Голубий Залив», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 540 від 02.08.2010р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Складання програми корегування генплану туристичного готельного комплексу на 48 місць в пгт. Сімеїз», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 361 від 30.06.2010р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Порівняльний аналіз виконаних робіт туристичного готельного комплексу на 48 місць в пгт. Сімеїз», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

- договір № 361 від 30.06.2010р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується по завданню Замовника (ТОВ «НТВО «Крим») розробити: «Порівняльний аналіз виконаних робіт туристичного готельного комплексу на 48 місць в пгт. Сімеїз», а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та сплати зазначені роботи;

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Бренд Строй» виконало зазначені роботи на користь ТОВ «НТВО «Крим», які були передані позивачу за актами прийому виконаних робіт: №1 від 01.09.2011 р. на загальну суму 75726,00 грн., в т.ч. ПДВ 12621,00 грн., №1 від 29.08.2011 р. на загальну суму 48942,00 грн., в т.ч. ПДВ 8157,00 грн., №1 від 12.08.2011 р. на загальну суму 50220,00 грн., в т.ч. ПДВ 8370,00 грн., №1 від 22.12.2010 р. на загальну суму 38820,00 грн., в т.ч. ПДВ 6470,00 грн., №1 від 23.06.2011 р. на загальну суму 89970,00 грн., в т.ч. ПДВ 14995,00 грн., №1 від 27.04.2011 р. на загальну суму 39966,00 грн., в т.ч. ПДВ 6661,00 грн., №1 від 29.10.2010 р. на загальну суму 134886,00 грн., в т.ч. ПДВ 22481,00 грн., №1 від 29.09.2010 р. на загальну суму 50514,00 грн., в т.ч. ПДВ 8419,00 грн., №1 від 30.08.2010 р. на загальну суму 97254,00 грн., в т.ч. ПДВ 16209,00 грн., №1 від 29.07.2011 р. на загальну суму 86898,00 грн., в т.ч. ПДВ 14483,00 грн. Загалом було виконано робіт на загальну суму 713196,00 грн., у тому числі ПДВ 118866,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Бренд Строй» грошових коштів на загальну суму 713196,00 грн., у тому числі ПДВ 118866,00 грн., що підтверджується виписками з банку ТОВ «НТВО «Крим».

Відповідно у перевіряємому періоді по даті зарахування на банківський рахунок коштів від покупця (ТОВ «НТВО «Крим») в оплату робіт, що підлягають поставці/передачі виконаних робіт, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168 та п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України у ТОВ «Бренд Строй» виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 118866,00 грн.

По факту перерахування коштів/передачі робіт ТОВ «Бренд Строй» були виписані податкові накладні: №1324 від 27.08.2010 р. на суму 97254,00 грн., в т.ч. ПДВ 16209,00 грн., №1636 від 29.09.2010 р. на суму 50514,00 грн., в т.ч. ПДВ 8419,00 грн., №1850 від 28.10.2010 р. на суму 67443,00 грн., в т.ч. ПДВ 11240,00 грн., №1851 від 29.10.2010 р. на суму 67443,00 грн., в т.ч. ПДВ 11240,50 грн., №2779 від 22.12.2010 р. на суму 38820,00 грн., в т.ч. ПДВ 6470,00 грн., №155 від 27.04.2011 р. на суму 39966,00 грн., в т.ч. ПДВ 6661,00 грн., №43 від 09.06.2010 р. на суму 44985,00 грн., в т.ч. ПДВ 7497,50 грн., №170 від 23.06.2011 р. на суму 44985,00 грн., в т.ч. ПДВ 7497,00 грн., №182 від 29.07.2011 р. на суму 86898,00 грн., в т.ч. ПДВ 14483,00 грн., №124 від 19.08.2010 р. на суму 50220,00 грн., в т.ч. ПДВ 8370,00 грн., №248 від 31.08.2011 р. на суму 48942,00 грн., в т.ч. ПДВ 8157,00 грн., №21 від 04.10.2011 р. на суму 75726,00 грн., в т.ч. ПДВ 12621,00 грн. Загалом було виписано податкових накладних на загальну суму 713196,00 грн., у тому числі ПДВ 118866,00 грн., які були внесені позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2010 - 2011 року.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у ТОВ «НТВО «Крим» виникло право на формування податкового кредиту у 2010 - 2011 роках по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» в сумі 118866,00 грн.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Бренд Строй» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах 2010-2011 років по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та передачі (отримання) робіт постачальником виписані податкові накладні.

ПДВ в сумі 257197 грн. сформований по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс», включений ТОВ «НТВО «Крим» до складу податкового кредиту 2010-2011р., відповідає вимогам п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України та, сплачений у складі витрат на придбання робіт, які були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «НТВО «Крим», виходячи з наступного.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих робіт від ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» у 2010-2011 роках з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Крім того, Податковий кодекс України також містить поняття господарської діяльності, відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 якого, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до довідки серії АА № 687133 від 21.12.2012 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (КВЕД 71.12), діяльність у сфері архітектури (КВЕД 71.11).

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ТОВ «НТВО «Крим» по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» судом встановлено, що господарські операції з вказаними контрагентами здійснені у зв'язку з укладенням договорів з наступними суб'єктами господарювання: ТОВ «ИК «Стандартінвест», ТОВ «Дитячий санаторій Приморський», Євпаторійське відділення Республіканської організації «Кримська філармонія», Приватне виробничо-комерційне підприємство фірма - «Крим-Росс», Управління культури Євпаторійської міської ради, ТОВ «Кантерінвест», ФОП ОСОБА_4, ПП «Мега-Т», ТОВ «Долина гір», Республіканський комітет з охорони культурної спадщини, ТОВ «Центрінвест», Православна громада на честь ікони Божої Матері "Знамення", ТОВ «Ванда», ТОВ «Югмедфарм-Лівадія», ДП «Санаторій Лівадія» ЗАТ «Укрпрофздравниця», ПАТ «Укртелеком» Кримський філіал, ОСОБА_5, ТОВ «Центр відпочинку на воді», ГУ «Дитячий спеціалізований санаторій ім. Сакко і Ванцетті» МОЗ України, Комунальний заклад «Євпаторійський центр дитячої та юнацької творчості «Ровесник»», Виробничий кооператив «Санаторій « Золотий берег»», ГО «Опікунська рада гімназії ім. І. Сельвінського», ТОВ «Фінземпроекти».

Судом встановлено, що роботи, отримані від КП «Альянс» та ТОВ «Бренд Строй», були передані зазначеним замовникам, що підтверджується актами прийому виконаних робіт, які залучені до матеріалів справи.

Як вбачається з актів прийому виконаних робіт, об'єкти на яких виконувалась роботи для зазначених вище замовників, а саме: ТОВ «ИК «Стандартінвест», ТОВ «Дитячий санаторій Приморський», Євпаторійське відділення Республіканської організації «Кримська філармонія», Приватне виробничо-комерційне підприємство фірма - «Крим-Росс», Управління культури Євпаторійської міської ради, ТОВ «Кантерінвест», ФОП ОСОБА_4, ПП «Мега-Т», ТОВ «Долина гір», Республіканський комітет з охорони культурної спадщини, ТОВ «Центрінвест», Православна громада на честь ікони Божої Матері "Знамення", ТОВ «Ванда», ТОВ «Югмедфарм-Лівадія», ДП «Санаторій Лівадія» ЗАТ «Укрпрофздравниця», ПАТ «Укртелеком» Кримський філіал, ОСОБА_5, ТОВ «Центр відпочинку на воді», ГУ «Дитячий спеціалізований санаторій ім. Сакко і Ванцетті» МОЗ України, Комунальний заклад «Євпаторійський центр дитячої та юнацької творчості «Ровесник»», Виробничий кооператив «Санаторій « Золотий берег»», ГО «Опікунська рада гімназії ім. І. Сельвінського», ТОВ «Фінземпроекти», співпадають з об'єктами, на яких виконувались роботи КП «Альянс» та ТОВ «Бренд Строй» для позивача, що було встановлено судом під час дослідження та аналізу актів прийому виконаних робіт позивача у розрізі замовників з субпідрядниками.

Суд зазначає, що зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням вказаних робіт, були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується деклараціями з податку на додану вартість ТОВ «НТВО «Крим».

Таким чином, при передачі замовникам робіт, отриманих від КП «Альянс» та ТОВ «Бренд Строй», позивачем було отримано валовий дохід, що призвело до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання робіт від ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» та їх передача замовникам з метою отримання прибутку.

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Крім того, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» булі вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт від ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму 257197 грн. та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Суд також зазначає, що за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем з ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт від ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» (зокрема доказів отримання вказаних робіт від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт саме від ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд зазначає, що відсутність ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» за місцезнаходженням, а також відсутність у них достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з виконання робіт: адже необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у ТОВ «НТВО «Крим» відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту та інших необоротних активів ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту ТОВ «НТВО «Крим» від наявності вказаних параметрів у ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним: внаслідок укладання та виконання ТОВ «НТВО «Крим» та ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» правочинів.

Суд наголошує, що відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, що без відповідних доказів про відсутність реальності поставок робіт, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203. частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту у розмірі 257197 грн. по операціям з ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість».

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №00112022204 від 04.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «НТВО «Крим» з податку на додану вартість на загальну суму 316083,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 257197 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 58886,25 грн., прийняте з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.04.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 22.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №00112022204 від 04.12.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТВО «Крим» (ЄДРПОУ 13777440) 2294,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна