Рішення

від 15.05.2013 по справі 916/977/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2013 р. Справа № 916/977/13

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Подмазко А. В. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міського комунального підприємства „Теплодарводоканал";

до відповідача: Садового товариства „Радуга";

про стягнення 33 142, 62 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ : Позивач - Міське комунальне підприємство „Теплодарводоканал" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Садового товариства „Радуга", в якій просить суд, з врахуванням наданих уточнень позовних вимог, стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 33 142, 62 грн., з яких 26 381, 18 грн. сума основного боргу, 6232,43грн. пені, 16,76 грн. інфляційних, 512,25 грн. - 3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між МКП „Теплодарводоканал" та СТ „Радуга" договору на надання послуг водопостачання №19/11 від 11.10.2011р., позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим відповідач за послуги надані у період з 22.08.2012р. по 22.03.2013р. не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2013 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було порушено провадження по справі №916/977/13 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

У судовому засіданні від 15.05.2013 року, представник позивача заявлені позовні вимоги з врахуванням наданих уточнень підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення судових відправлень. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

11.10.2011 року між КП „Теплодарводоканал" (надалі -постачальник) та СТ „Радуга" (надалі - замовник) укладений договір на послуги водопостачання №15/11 (надалі -договір), згідно з яким позивач надає послуги з подання-використання питної води (далі вода), збросу-відведенню та очистки стічних вод (далі стоки).

Пунктом 1 договору встановлено, що сторони зобов'язуються керуватися діючими „Правилами користування системами централізованого комунального водопроводу та каналізації у населених пунктах України".

Згідно з п.2 договору зокрема передбачено обов'язок постачальника забезпечувати водою замовника у розмірі встановленого ліміту у кількості 90000 м3/рік, 7500 м3/місяць.

Відповідно до п. 3 договору зокрема передбачено, що замовник зобов'язується надавати для узгодження розрахунки необхідності води, включаючи всіх субабонентів, іншу документацію за запитом постачальника, своєчасно, не пізніше 20 числа кожного місяця та в повному об'ємі оплачувати послуги, включаючи рахунки за порушення діючих правил та умов договору.

Положеннями п. 3 договору, зокрема, встановлено, що оплата здійснюється по тарифам, затвердженими у встановленому діючим законодавством порядку. На момент укладання договору діють наступні тарифи: вода - 6,00 грн. за 1 м3, в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 5 договору, облік кількості використаної води здійснюється за показами приладів обліку MTK-UA, 08.04.11р., 50мм, № 200805006082.

Пунктом 7 договору встановлено, що загальна сума за цим договором складає приблизно 540000 грн./рік.

Відповідно до п.8 договору, розрахунки за надані послуги здійснюються щомісячно протягом 15 днів після вручення розрахунку постачальника. Представник замовника зобов'язаний отримати розрахунок в бухгалтерії постачальника не пізніше 5-го числа кожного місяця для забезпечення оплати у вказаний строк. За кожен день просрочки платежу стягується пеня 0,1% від суми платежу.

Згідно з п.15 договору встановлено, що цей договір діє з 11.10.2011р. по 11.10.2012р. Якщо за 30 діб до закінчення строку дії договору жодна з сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, отже, договір є діючим.

Як встановлено матеріалами справи, згідно розрахунку позивача, за відповідачем, на момент розгляду справи, рахується заборгованість за послуги з водопостачання за період з 22.08.2012р. по 22.03.2013р., які надані позивачем на виконання умов вищевказаного договору, у розмірі 33 142,62грн., що підтверджується рахунками-фактурами доданими до позовної заяви та виписками з банківського рахунку позивача про часткову сплату заборгованості.

Отже, позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором на надання послуг водопостачання та водовідведення № 15/11 від 11.10.2011 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір на послуги водопостачання, згідно з яким позивач зобов'язався надавати послуги з подання питної води та прийому стічних вод на об'єкти відповідача, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг щомісячно до 20 числа кожного місяця.

За результатами розгляду справи, судом встановлено, що відповідач порушив виконання взятих на себе зобов'язань, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив вартість наданих послуг по водопостачанню за період з 22.08.2012 року по 22.03.2013 року, в зв'язку з чим за СТ „Радуга" рахується заборгованість перед позивачем за договором №15/11 від 11.10.2011р. у розмірі 26 381, 18 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені за прострочку оплати за надані послуги з водопостачання у розмірі 6 232, 43 грн., інфляційних у розмірі 16, 76 грн. та 3% річних у розмірі 512,25 грн. суд зазначає наступне.

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Крім того, частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищезазначене, а також перевіривши розрахунки позивача інфляційних у розмірі 16, 76 грн. та 3% річних у розмірі 512,25 грн., вважає їх вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, при перевірці розрахунку пені, судом встановлено, що при здійсненні даного розрахунку позивачем допущено помилку, у зв'язку з чим, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", в межах заявленого періоду, було зроблено власний розрахунок суми пені, згідно з яким її розмір становить 6217, 01 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед КП „Теплодарводоканал" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги КП „Теплодарводоканал" про стягнення з СТ „Радуга" 33 142, 62 грн. боргу за послуги водопостачання за період з 22.08.2012р. по 22.03.2013р. за договором №15/11 від 11.10.2011 року підлягають задоволенню частково.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Садівничого товариства „Радуга" (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Садова, буд.1, код ЄДРПОУ 20990074) на користь Міського комунального підприємства „Теплодарводоканал" (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Польова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31250097) 26 381 /двадцять шість тисяч триста вісімдесят одна/грн. 18 коп. основного боргу, 6217/шість тисяч двісті сімнадцять/грн. 01 коп. пені, 16 /шістнадцять/ грн. 76 коп. інфляційних, 512/пятсот дванадцять/ грн. 25 коп. - 3% річних, та 1720/одна тисяча сімсот двадцять/грн. 50 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.05.2013р.

Суддя Невінгловська Ю.М.