Ухвала

від 15.05.2013 по справі 2-а-3972/08/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К-52837/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників: позивача:Якубовського Я.Р., відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009

у справі № 2-а-3972/08/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс»

до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс» (надалі - позивач, ТОВ «Укрсервіс») до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (надалі - відповідач, ДПІ в м. Івано-Франківську) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2008 № 0000212200/0. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що закон ставить обов'язок кредитора збільшувати суму свого валового доходу в залежність від настання моменту продажу (реалізації) права вимоги боргового зобов'язання або його погашення боржником, а не від дати отримання права власності на об'єкт переуступки від первісного кредитора.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.12.2007, за результатами якої було складено акт від 18.04.2008 № 2375/22-0/22193583.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп.4.1.2, 4.1.4 п.4.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), внаслідок чого занижено податок на прибуток за перевірений період в сумі 55 133,19 грн., в тому числі: за три квартали 2006 року - 34 028,05 грн., за 2006 рік - 55 133,19 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.02.2006 між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Декра» укладено договір переуступки права вимоги боргу № 4/06 ВБ, згідно якого позивач одержав права вимоги за договорами позики № 1/05П від 13.01.2005, № 8/05П від 31.03.2005, № 13/05П від 25.05.2005, № 16/05П від 26.08.2005, № 18/05П від 18.10.2005, № 26/05П від 16.12.2005, № 27/05П від 22.12.2005, № 3/06П від 20.02.2006, які були укладені між ТОВ «Конотоп Компані» та ТОВ «Фінансова компанія «Декра» на загальну суму 70 503,19 грн.

23.05.2006 між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Декра» укладено договір переуступки права вимоги боргу № 7/06 ВБ, згідно якого позивач одержав право вимоги боргу від ЗАТ «Страхова компанія «Промінь» по договору купівлі-продажу цінних паперів № 48/06Т від 03.03.2006 в сумі 150 030,00 грн.

На виконання вказаних договорів між ТОВ «Укрсервіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Декра» були складені акти прийому-передачі документації від 30.03.2006, відповідно до яких позивачу було передано всі документи, які характеризують процес виникнення боргу у боржників (ТОВ «Конотоп Компані» та ТОВ «Страхова компанія «Промінь»).

В порушення вимог пп. 4.1.2, 4.1.4 п.4.1 ст. 4 та пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» позивачем не включено до валового доходу суму доходів, отриманих у 2006 році при проведенні операцій з переуступки права вимоги боргу по вказаних договорах, що призвело до заниження валового доходу на суму 220 533,19 грн., а саме: за I квартал 2006 року - 70 503,19 грн., півріччя 2006 року - 70 503,19 грн., III квартал 2006 року - 220 533,19 грн., 2006 рік - 220 533,19 грн.

На підставі акта перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.05.2008 № 0000212200/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств, в тому числі: за основним платежем - на суму 55 133,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 27 566,59 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Суть даного спору полягає у визначенні дати збільшення валового доходу від здійснених позивачем операцій відповідно до договорів переуступки права вимоги боргу.

Датою збільшення валового доходу, згідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Із змісту укладених позивачем договорів переуступки права вимоги боргу слідує, що позивач в результаті їх виконання набув права вимоги до боржників, які, у свою чергу, мають прийняти на себе зобов'язання на користь нового кредитора (тобто - сплатити грошові кошти).

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, статтею 513 Кодексу встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Отже, операція з відступлення права вимоги має ознаки операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Передання права вимоги полягає в тому, що кредитор поступається своїм правом вимагати виконання зобов'язання іншій особі - новому кредиторові. А новий кредитор відтепер має право вимагати від боржника виконання зобов'язання.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу включаються, зокрема, доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Разом з тим, пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 цього Закону визначає, що під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що наявність доходу вимагає встановлення факту збільшення вартості активів чи зменшення зобов'язань, що в цілому призводить до збільшення капіталу такого платника податків. За таких обставин правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що в момент укладення договорів або складання актів прийому-передачі документації, що підтверджує право вимоги боргу, позивачем (новим кредитором) доходу від отримання боргових вимог не отримано.

З огляду на положення ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для нового кредитора - набувача права вимоги не настало події, з якою Закон пов'язує обов'язок збільшити валовий дохід.

Отже, момент складання актів прийому-передачі документації від первісного кредитора до нового кредитора, а відтак і момент набуття права вимоги боргу новим кредитором не є першою подією в розумінні пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність тверджень податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо визначення розміру валового доходу.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, виходячи з обставин, встановлених у справі, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 у справі № 2-а-3972/08/0970 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді (підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.