cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2013 року справа № 5020-1412/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі: головуючого судді Головко В.О., суддів: Архипенка О.М., Щербакова С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лантіком",
ідентифікаційний код 37275337
(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, буд. 15, кв. 10)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пінобетон",
ідентифікаційний код 31752046
(99703, м. Севастополь, Сімферопольське шосе, 15)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Маритен",
ідентифікаційний код 37275316
(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, буд. 15, кв. 10)
про стягнення 165 232,00 грн,
Представники учасників судового процесу:
позивач (ТОВ „Лантіком") - Плешко Є.К. - представник, довіреність № 2 від 04.01.2013;
відповідач (ТОВ „Пінобетон") - Алексєєв Д.М. - представник, довіреність № 20 від 12.03.2013; Рябенко В.П. - представник, довіреність № 20 від 12.03.2013;
третя особа (ТОВ „Маритен") - Плешко Є.К. - представник, довіреність № 2 від 04.01.2013.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду міста Севастополя перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лантіком" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" (далі - відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Маритен" (далі - третя особа), про стягнення 165 232,00 грн збитків за Договором зберігання.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором зберігання № 03/01/12 від 03.01.2012 в частині схоронності переданого на зберігання майна (млина шарового), внаслідок чого частину майна було втрачено, що завдало збитків власникові товару в сумі 165 232,00 грн, з яких: 150 592,00 грн - вартість нових деталей замість розкрадених; 10 000,00 грн - вартість доставки деталей до місця ремонту; 4 640,00 грн - вартість монтажу нових деталей.
23.01.2013 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги відхилив, посилаючись на недоведеність позивачем факту розукомплектування млина шарового саме під час його зберігання відповідачем /том 2, арк. с. 1-3/.
Третя особа у письмових поясненнях по суті спору зазначила, що позивач є власником спірного майна (млина шарового) та особою, якій Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" передано право вимоги до відповідача щодо відшкодування вартості відновлювального ремонту млина шарового /том 1, арк. с. 104/.
Ухвалою суду від 08.02.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи почато заново та призначено на 04.04.2013. В судовому засіданні 04.04.2013 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 24.04.2013.
Присутня в засіданні суду 24.04.2013 представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві /том 1, арк. с. 3-5/ та письмових поясненнях по суті спору /том 1, арк. с. 68; том 2, арк. с. 21-22/.
Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні з тих підстав, що, по-перше, позивач не є особою, якій належить право вимоги до відповідача; по-друге, позивачем не доведено факту передачі майна на зберігання саме із барабаном футерованим; по-третє, при прийнятті майна зі зберігання та складенні відповідних актів третьою особою порушені вимоги Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 (Інструкція П-6). (Більш детально доводи відповідача викладені у письмових поясненнях по суті спору /том 2, арк. с. 46, 59-61, 133-135/.
Представник третьої особи підтримала доводи позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд -
ВСТАНОВИВ:
03.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" (Зберігач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" (Поклажодавець, третя особа) укладено Договір зберігання № 03/01/12 (далі - Договір зберігання) /том 1, арк. с. 11/.
Відповідно до пункту 1.1 Договору зберігання Зберігач зобов'язався зберігати майно, передане йому Поклажодавцем, і повернути це майно Поклажодавцеві у схоронності.
У пункті 2.2 Договору зберігання сторони встановили, що приймання товару проводиться завідуючим складом за супровідними документами: накладною на прийом товару та сертифікатом.
Найменування, асортимент, кількість та вартість майна, що передається на зберігання, далі за текстом: „Майно", зазначаються в актах приймання-передачі (п. 2.1 Договору зберігання).
Передача Майна на зберігання та його повернення Поклажодавцю здійснюється за накладними або актами приймання-передачі (п. 2.3 Договору зберігання).
Із матеріалів справи убачається, що на виконання умов Договору зберігання Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання Майно - Млин шаровий СМ-1456, що підтверджується Актом приймання-передачі від 03.01.2012 /том 1, арк. с. 12/.
Відповідно до пункту 2.5 Договору зберігання Зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів щодо збереження Майна. Проте, за твердженням позивача під час перебування Майна на зберіганні у відповідача Поклажодавцем був виявлений факт його розукомплектування (відсутності частини футеровки та кріплення футеровки); витрати на відновлення Майна склали 165 232,00 грн.
21.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" (Продавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лантіком" (Покупець, позивач) укладено Договір купівлі-продажу № 120906 (далі - Договір купівлі-продажу) /том 1, арк. с. 19-20/, за яким Млин шаровий СМ-1456 (без частини футеровки) був придбаний позивачем.
Також, 21.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" (Цедент, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лантіком" (Цесіонарій, позивач) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) № 1 (далі - Договір цесії) /том 1, арк. с. 101/, за яким третя особа відступила, а позивач в повному обсязі прийняв права вимоги до відповідача щодо відшкодування збитків, спричинених третій особі недостачею (пошкодженням) Майна, переданого відповідачу за Договором зберігання.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором зберігання в частині збереження Майна позивачем були понесені збитки у сумі 165 232,00 грн, які він витратив на відновлення Млина шарового СМ-1456.
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачеві листа за вих. № 34 від 29.10.2012 з вимогою про відшкодування завданої шкоди /том 1, арк. с. 32/, Натомість відповідач спричинені збитки в добровільному порядку не відшкодував, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві пошкодженням речі, переданої на зберігання, тому підпадають під правове регулювання відповідних норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, зокрема глави 66 ЦК України та глави 25 ГК України.
Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як установлено судом, 03.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" укладено Договір № 03/01/12 /том 1, арк. с. 11/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором зберігання.
Так, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України). При цьому зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).
Таким чином, договір № 03/01/12 від 03.01.2012 є підставою виникнення у відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" обов'язку повернути отриманий на зберігання товар у схоронності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Судом установлено, що 21.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лантіком" (новий кредитор) укладено Договір № 1 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги щодо відшкодування збитків, спричинених Товариству з обмеженою відповідальністю „Маритен" (третя особа) недостачею (пошкодженням) Майна, переданого на зберігання за Договором зберігання /том 1, арк. с. 101/.
Отже, вказаний договір є підставою виникнення у позивача права вимоги до відповідача щодо відшкодування збитків за Договором зберігання, укладеним між відповідачем (боржник) і третьою особою (первісний кредитор), а у відповідача перед позивачем - обов'язку відшкодувати збитки, понесені останнім на відновлення Майна, що було розукомплектовано під час його зберігання відповідачем.
За викладених обставин доводи відповідача стосовно того, що позивач не є особою, якій належить право вимоги за Договором зберігання, є хибними та відхиляються судом.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалося вище, у пункті 1.1 Договору зберігання сторони встановили, що Зберігач зобов'язаний зберігати майно, передане йому Поклажодавцем, і повернути це майно Поклажодавцеві у схоронності.
Наведені положення Договору узгоджуються зі статтею 953 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Але всупереч вимогам закону та Договору зберігання відповідач не виконав свого зобов'язання та не повернув Товариству з обмеженою відповідальністю „Маритен" Млин шаровий СМ-1456 у повній комплектації.
Доводи відповідача щодо належного виконання ним своїх зобов'язань та повернення Власнику Майна у повному обсязі спростовуються Актом огляду обладнання, переданого на зберігання від 25.09.2012 /том 1, арк. с. 22/, відповідно до якого комісією у складі трьох осіб - представників ТОВ „Маритен" та ТОВ „Содружество" був виявлений та зафіксований факт розукомплектування (відсутності частини футеровки та кріплення футеровки) Млина шарового СМ-1456 /том 1, арк. с. 22/. Зазначений Акт не підписаний представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" у зв'язку з відмовою від такого підписання, про що складено відповідний Акт /том 1, арк. с. 23/, але відсутність підпису представника відповідача на Акті огляду не впливає на його дійсність.
Після виявлення факту розукомплектування Млина шарового СМ-1456 (відсутності частини футеровки та кріплення футеровки) Товариство з обмеженою відповідальністю „Маритен" надіслало відповідачеві листа за вих. № 10 від 25.05.2012 із вимогою про відшкодування завданих розкраданням збитків чи відновлення обладнання коштом Товариства з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" /том 2, арк. с. 41/.
Отримавши вказаний лист відповідач звернувся до Інкерманського міського відділення міліції Балаклавського РВ УМВС України у місті Севастополі із заявою про встановлення наявності чи відсутності події злочину - розкрадання майна /том 2, арк. с. 40а/.
За наслідками перевірки зазначених у заяві обставин, 02.07.2012 Балаклавським РВ УМВС України у місті Севастополі винесено постанову про відмову в порушення кримінальної справи /том 1, арк. с. 16; том 2, арк. с. 8/. Водночас, у другому пункті резолютивної частини постанови зазначено, що розшук особи, яка є причетною до розкрадання майна ТОВ „Маритен", буде продовжено. Отже, не зважаючи на відмову у порушенні кримінальної справи, вказаною постановою встановлений факт розкрадання (розукомплектування) Млина шарового СМ-1456, який перебував на зберіганні у відповідача.
Доводи відповідача стосовно того, що такий висновок зроблений Балаклавським РВ УМВС України у м. Севастополі „зі слів" представників ТОВ „Маритен" не відповідають фактичним обставинам справи, адже в матеріалах про відмову у порушенні кримінальної справи, досліджених судом у судовому засіданні, окрім листування із ТОВ „Маритен" містяться пояснення опитаних осіб - директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" Добронравова А.А. /том2, арк. с. 42/ та чергового по КПП ТОВ „Пінобетон" Гемзи В.П. /том 2, арк. с. 43/.
Також, на вимогу Балаклавського РВ УМВС України у місті Севастополі за вих. № 12/8380 від 27.06.2012 /том 2, арк. с. 44/ Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" надіслано відповідну заяву за вих. № 22 від 09.10.2012 із розрахунком суми збитків /том 1, арк. с. 24/. Причому з матеріалів справи убачається, що складенню зазначеної заяви передувало звернення третьої особи до певних осіб із запитом щодо вартості запасних частин до Млина шарового СМ-1456 та відновлювальних робіт /том 1, арк. с. 18/.
За викладених обставин доводи відповідача стосовно того, що ТОВ „Маритен" не подавало до правоохоронних органів жодної заяви і не сприяло слідству у встановленні вартості та кількості вкраденого майна, є необґрунтованими, а тому відхиляються судом. При цьому суд вважає за потрібне звернути увагу відповідача на положення частини третьої пункту 30 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 (далі - Інструкція П-6), відповідно до якої саме на керівника відповідача (а не третьої особи) як підприємство-відправника покладено обов'язок щодо звернення до правоохоронних органів у разі виявлення фактів зловживань чи розтрати продукції.
Відповідно до статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Як убачається з матеріалів справи, після купівлі у Товариства з обмеженою відповідальністю „Маритен" недоукомплектованого Млина шарового СМ-1456, що перебував на зберіганні у відповідача, позивач листом за вих. № 34 від 29.10.2012 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" з вимогою про відшкодування завданих розкраданням збитків /том 1, арк. с. 32-33/, проте цю вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму понесених ним збитків у розмірі 165 232,00 грн, з яких: 150 592,00 грн - вартість деталей; 10 000,00 грн - вартість доставки деталей; 4 640,00 грн - вартість монтажу.
Розмір понесених позивачем збитків підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами, а саме: Договором № 121022/1 від 22.10.2012 купівлі-продажу запасних частин /том 1, арк. с. 69-70/; рахунком № 12/11-01 від 01.11.2012 на суму 150 592,00 грн /том 1, арк. с. 26, 71/; накладною № 121101 від 01.11.2012 на суму 150 592,00 грн /том 1, арк. с. 26, 72/; рахунком № 12/11-02 від 01.11.2012 на суму 4 640,00 грн /том 1, арк. с. 28, 73/; Актом виконаних робіт на суму 4 640,00 грн /том 1, арк. с. 29, 74/; Договором № ДГ-ДП-2453 від 24.10.2012 про перевезення /том 1, арк. с. 75-76/; рахунком-фактурою № СФ1025 від 25.10.2012 на суму 10 000,00 грн /том 1, арк. с. 77/; Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 10 000,00 грн /том 1, арк. с. 25, 78/.
Доказів повернення відповідачем товару у повному комплекті в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України суду не надано.
Посилання відповідача на ті обставини, що ані Акт від 03.01.2012 приймання-передачі Майна на зберігання /том 1, арк. с. 12/, ані Акт від 08.10.2012 приймання-передачі Майна зі зберігання /том 1, арк. с. 30/, на відміну від Акта від 23.05.2011 /том 2, арк. с. 5/ та Акта від 23.05.2011 /том 2, арк. с. 63/, не містять вказівок на наявність у складі Млина шарового СМ-1456 барабану футерованого, відхиляються судом, з огляду на наступне.
По-перше, в матеріалах справи є Технічна документація на Млин шаровий двокамерний 1456А УЗ /том 1, арк. с. 79-99/, з якої убачається, що барабан футерований є складовою частиною Млина шарового, тобто зазначення в Акті приймання-передачі майна на/із зберігання самого млина передбачає наявність барабану футерованого і не потребує його виокремлення.
По-друге, комісією, утвореною третьою особою, та Балаклавським РВ УМВС України у місті Севастополі встановлений факт розукомплектування (розкрадення) Млина шарового, тобто відсутність клину обліцовки 1456.01.02.014 (1 шт.), обліцовки лазу 1456.01.02.006 (2 шт.), секції обліцовки 1456.01.02.009 (104 шт.), секції обліцовки 1456.01.02.011 (26 шт.), футеровки торцевої СМ 6001.01.02.011 (1 шт.), футеровки торцевої СМ 6001.01.02.012 (1 шт.), болтів (6 шт.), гайок до болтів (48 шт.) та шайб (28 шт.), а не усього барабану. Всі перелічені запасні частини є елементами обліцовки, що також убачається з Технічної документації (мал. 2 /том 1, арк. с. 84/).
По-третє, Акти від 23.05.2011 /том 2, арк. с. 5, 63/ не є належними доказами, оскільки стосуються осіб (ТОВ „ВКФ „ЗЕВ" та ТОВ „Содружество"), які не є учасниками даної справи, та датовані одним і тим же самим днем - 23.05.2011, в той час як підписані різними особами у різних містах (перший - у м. Севастополі, другий - у м. Києві). При цьому Акт від 23.05.2011 /том 2, арк. с. 63/ з боку Зберігача (відповідач у справі) не підписаний, тобто взагалі не має юридичної сили.
Доводи відповідача стосовно того, що Акт від 25.09.2012 огляду обладнання, переданого на зберігання, не має юридичного значення, оскільки особи, які його складали та підписували, не могли встановити факт розукомплектування, позаяк не наділені слідчими повноваженнями; не знали, в якому стані обладнання передавалось на зберігання та не затримали особу, що розукомплектовувала обладнання, на місці злочину, так само відхиляються судом з тих підстав, що для встановлення зазначеного факту достатньо зіставити наявне майно з технічною документацією на нього, в якій наведені усі складові млина шарового СМ-1456, і для цього не потрібні якісь конкретні слідчі повноваження, в тому числі - щодо затримання відповідної особи на місці злочину.
Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи те, що відшкодування Зберігачем вартості пошкодженого (втраченого) товару - Млина шарового СМ-1456, є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 165 232,00 грн. При цьому, оскільки на відновлення пошкодженого майна позивач витратив саме 165 232,00 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами, суд вважає, що ця сума і є сумою, на яку знизилась вартість пошкодженої речі (в контексті статті 951 Цивільного кодексу України), адже після відновлювального ремонту Млин шаровий СМ-1456 знову став придатним до експлуатації, що підтверджується Актом від 05.11.2012 огляду обладнання після ремонту /том 2, арк. с. 92/.
Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати (в даному випадку це судовий збір у розмірі 3 304,64 грн) покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" (ідентифікаційний код 31752046; 99703, м. Севастополь, Сімферопольське шосе, 15; п/р 2600700018243 в СФ ПАТ„Укркрексімбанк", МФО 384986, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лантіком" (ідентифікаційний код 37275337; 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, буд. 15, кв. 10; п/р 26006003000077 в ВАТ „Меліор Банк", м. Дніпропетровськ, МФО 307435) 165 232,00 грн (сто шістдесят п'ять тисяч двісті тридцять дві грн 00 коп.), а також судовий збір в розмірі 3 304,64 грн (три тисячі триста чотири грн 64 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.04.2013.
Головуючий суддя підпис В.О. Головко
Суддя підпис О.М. Архипенко
Суддя підпис С.О. Щербаков
Суд | Господарський суд м. Севастополя |
Дата ухвалення рішення | 24.04.2013 |
Оприлюднено | 22.05.2013 |
Номер документу | 31315594 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Гонтар Віктор Іванович
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Волков Костянтин Володимирович
Господарське
Господарський суд м. Севастополя
Головко Валерія Олегівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні