Постанова

від 02.07.2013 по справі 5020-1412/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5020-1412/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Дмитрієва В.Є.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Лантіком";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Пінобетон";

третьої особи: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Маритен";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пінобетон" на рішення господарського суду міста Севастополя (головуючого судді Головко В.О., колегії суддів: Архипенка О.М., Щербакова С.О.) від 24 квітня 2013 року у справі №5020-1412/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лантіком" (вул. Короленка, буд. 15, кв. 10, Дніпропетровськ, 49000)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пінобетон" (Сімферопольське шосе, 15,Інкерман, Севастополь, 99703)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Маритен" (вул. Короленко, буд. 15, кв. 10, Дніпропетровськ, 49000)

про стягнення 165232,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лантіком" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пінобетон", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Маритен" про стягнення 165 232,00 грн збитків за Договором зберігання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором зберігання № 03/01/12 від 03.01.2012 в частині схоронності переданого на зберігання майна (млина шарового), внаслідок чого частину майна було втрачено, що завдало збитків власникові товару в сумі 165 232,00 грн, з яких: 150 592,00 грн - вартість нових деталей замість розкрадених; 10 000,00 грн - вартість доставки деталей до місця ремонту; 4 640,00 грн - вартість монтажу нових деталей.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 квітня 2013 року у справі №5020-1412/2012 (головуючого судді: Головко В.О., суддів: Архипенка О.М., Щербакова С.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лантіком" задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Лантіком" 165 232,00 грн., а також судовий збір в розмірі 3 304,64 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Севастополя, товариство з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення винесено з порушенням норм процессуального та матеріального права, та підлягає скасуванню, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає що, позивачем документально не доведено передачу відповідачу вкрадених деталей, та вказує про те, що майно було повернуто у тому стані, в якому його було отримано.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 червня 2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючого - судді Волкова К.В., судді Борисової Ю.В., та Гонтаря В.І.

Розпорядженням секретаря судової палати від 11 червня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Борисової Ю.В. замінено у складі колегії на суддю Черткову І.В., та у зв'язку з поважними причинами суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Дмитрієва В.Є.

Розпорядженням секретаря судової палати від 02 липня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Волкова К.В. замінено у складі колегії на суддю Гонтаря В.І., та у зв'язку з відпусткою судді Черткової І.В. замінено на суддю Рибіну С.А.

Головуючим у справі призначено Гонтаря В.І.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив рішення господарського суду міста Севастополя від 24 квітня 2013 року залишити без змін.

Представник відповідача на задоволенні апеляційної скарги наполягав, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи підтримав доводи позивача.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, встановила наступне.

03.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" (Зберігач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" (Поклажодавець, третя особа) укладено Договір зберігання № 03/01/12 (далі - Договір зберігання) (том 1, арк. с. 11).

Відповідно до пункту 1.1 Договору зберігання Зберігач зобов'язався зберігати майно, передане йому Поклажодавцем, і повернути це майно Поклажодавцеві у схоронності.

У пункті 2.3 Договору зберігання сторони встановили, що передача Майна на схов та його повернення Поклажодавцем здійснюється за накладними або актами приймання-передачі.

Найменування, асортимент, кількість та вартість майна, що передається на зберігання, зазначаються в актах приймання-передачі (п. 2.1 Договору зберігання).

Із матеріалів справи убачається, що на виконання умов Договору зберігання Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання Майно - Млин шаровий СМ-1456, що підтверджується Актом приймання-передачі від 03.01.2012 (том 1, арк. с. 12).

Відповідно до пункту 2.5 Договору зберігання Зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів щодо збереження Майна. Проте, за твердженням позивача під час перебування Майна на зберіганні у відповідача Поклажодавцем був виявлений факт його розукомплектування (відсутності частини футеровки та кріплення футеровки); витрати на відновлення Майна склали 165 232,00 грн.

21.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" (Продавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лантіком" (Покупець, позивач) укладено Договір купівлі-продажу № 120906 (далі - Договір купівлі-продажу) (том 1, арк. с. 19-20), за яким Млин шаровий СМ-1456 (без частини футеровки) був придбаний позивачем.

Також, 21.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лантіком" укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) № 1 (далі - Договір цесії) (том 1, арк. с. 101), за яким третя особа відступила, а позивач в повному обсязі прийняв права вимоги до відповідача щодо відшкодування збитків, спричинених третій особі недостачею (пошкодженням) Майна, переданого відповідачу за Договором зберігання.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія апеляційну скаргу визнає такою, що підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду таким, що підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та не правильним застосуванням судом норм матеріального права, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 147 ГК України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено склад та розмір відшкодування збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання згідно із ч.2 ст. 623 ЦК України , доказується кредитором.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за завдання збитків є правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: шкоду, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.

Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в п.2 постанови від27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Отже, для застосування деліктної відповідальності до відповідача необхідною умовою є наявність складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Як встановлено вище та підтверджується матеріалами справи, що 03.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" (Зберігач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" (Поклажодавець, третя особа) укладено Договір зберігання № 03/01/12 (том 1, арк. с. 11).

Згідно пункту 2.6. договору зберігання № 03/01/12 визначено, що Поклажодавець зобов'язаний під час прийняття майна від Зберігача провести огляд майна.

Актом від 03.01.2012 приймання-передачі Майна на зберігання (том 1, арк. с. 12), та Актом від 08.10.2012 приймання-передачі Майна при повернені (том 1, арк. с. 30) вбачається, що Млин шаровий було прийнято та повернуто в тому ж стані, що й передано на зберігання. Зазначення факту розукомплектування та претензій з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Маритен" (Поклажодавець, третя особа) відсутні.

Відповідно до статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином сторони зобов'язані діяти у межах укладеного ними на підставі вільного волевиявлення договору та у суворій відповідності його умовам.

Також з матеріалів справи вбачається, а саме з постанови від 23.04.2013 року про закриття кримінального провадження, що відсутня подія скоєння кримінального правопорушення, у зв'язку з наявністю документації, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Маритен" отримав майно в повній комплектації.

У відповідності зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме Товариство з обмеженою відповідальністю „Маритен" повино довести, що збитки були заподіяні діями відповідача внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків і розмір відшкодування.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю „Маритен" не підтверджено наявність всіх обставин, що зумовлюють настання відповідальності відповідача, зокрема не доведено порушення відповідачем господарського зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про задоволення вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 165 232, 00 грн.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Севастополя від 24 квітня 2013 року у справі №5020-1412/2012 - скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 2 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Пінобетон" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 24 квітня 2013 року у справі №5020-1412/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову - відмовити.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді В.Є. Дмитрієв

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лантіком" (вул. Короленка, буд. 15, кв. 10, Дніпропетровськ, 49000)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пінобетон" (Сімферопольське шосе, 15, Інкерман, Севастополь, 99703)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маритен" (вул. Короленко, буд. 15, кв. 10, Дніпропетровськ, 49000)