Ухвала

від 20.05.2013 по справі 109/832/2013-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

Справа №: 22-ц/190/2828/13Головуючий суду першої інстанції:Мязгов Л.О. Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

"20" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В. СуддівАдаменко О.Г., Горбань В.В. При секретаріГаліч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, правонаступником якого є ОСОБА_7, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес АРК» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес АРК» на рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 11 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2011 року ОСОБА_6, правонаступником якого є ОСОБА_7, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес АРК» (далі ТОВ «Гермес АРК» ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 на підставі держаного акту на землю серії I-КМ №000688, виданого 03 вересня 2002 року, є власником земельної ділянки площею 4,780 га, розташованої на території Мар'янівської сільської ради Красногвардійського району АР Крим, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 01 листопада 2007 року між ОСОБА_6 та СВК «Гермес», правонаступником якого є ТОВ «Гермес АРК», було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,780 га, строком на 10 років. Але договір з боку ОСОБА_6 підписаний не власноручно ОСОБА_6, а іншою особою, договір не відповідає його внутрішній волі, тому він є недійсним.

Справа слухалась судами неодноразово. Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 08 лютого 2012 року у задоволенні позову було відмовлено (а.с.21-22). Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 08 лютого 2012 року було залишено без змін. (а.с.85-86). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 січня 2013 року рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 08 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с.103-104).

Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 11 березня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки від 01 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та СВК «Гермес» недійсним. Стягнуто з ТОВ «Гермес АРК» на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 94 грн. 10 коп., а також витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Гермес АРК» просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що рішення суду є незаконним, ухвалено при неповно з'ясованих обставинах справи. Посилається на те, що судом не враховано в повній мірі тієї обставини, що від імені ОСОБА_6 договір оренди підписала його дружина ОСОБА_7, а тому до спірних правовідносин необхідно застосувати положення ст.54 СК України. Крім того, апелянт вважає, що ОСОБА_7, яка є правонаступником (спадкоємцем) позивача ввела в оману відповідача, підписуючи договір від імені свого чоловіка.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, правонаступником якого є ОСОБА_7, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

З такими висновками суду судова колегія погоджується, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи і відповідають вимогам ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 був власником земельної ділянки площею 4,780 га, розташованої на території Мар'янівської сільської ради Красногвардійського району АР Крим, виділеної для введення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на землю серії I-КМ №000688, виданого 03 вересня 2002 року. (а.с.8).

01 листопада 2007 року між ОСОБА_6 та СВК «Гермес» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,780 га, строком на 10 років (п.8 Договору) договір зареєстрований у встановленому законом порядку 07 травня 2008 року. (а.с.4-6).

Земельна ділянка передана в користування СВК «Гермес» за актом прийому-передачі від 01 листопада 2007 року (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після пред'явлення позову до суду, позивач ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1, актовий запис №03 від 13 лютого 20102 року Мар'янівської сільської ради Красногвардійського району АР Крим (а.с.6).

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є його дружина - ОСОБА_7 (а.с.52-69).

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ч.4 ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Проте, як зазначено позивачем у позові та це не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні суду першої інстанції та при апеляційному перегляді справи, ОСОБА_6 не підписував договір оренди земельної ділянки, а від його імені договір було підписано його дружиною ОСОБА_7

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 не видавав своїй дружині довіреності та не уповноважував її на укладання від його імені договору оренди земельної ділянки з відповідачем. Отже, на укладення договору оренди земельної ділянки волевиявлення ОСОБА_6 не було, а тому висновки суду першої інстанції про недійсність договору оренди земельної ділянки від 01.11.2007 року між ОСОБА_6 та СВК «Гермес» є обґрунтованими та відповідають обставинам справи.

Довід апеляційної скарги про необхідність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ст.54 СК України, колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні матеріального закону, оскільки зазначена норма закону стосується вирішення обов'язків та питань життя сім'ї, зокрема і щодо розпорядження спільним майном подружжя, а підписання договору оренди землі дружиною позивача ОСОБА_7, яка не мала повноважень на укладення спірного договору від імені ОСОБА_6, не відноситься до питань, пов'язаних із життям сім'ї, а пов'язане з розпорядженням земельною ділянкою, яка є особистою власністю ОСОБА_9

Що стосується доводу апеляційної скарги про не вирішення судом першої інстанції питання застосування наслідків визнання недійсним договору оренди землі, то судова колегія їх відхиляє як необгрунтовані.

Відповідно до вимог ч.5 ст.215 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Зі змісту зазначеної норми закону вбачається, що суд може застосувати з власної ініціативи наслідки недійсності лише нікчемного правочину, що є правом суду. У відношенні оспорюваних право чинів, таким правом суди не наділені.

З позовних вимог ОСОБА_6 вбачається, що ним заявлені вимоги про визнання недійсним договору оренди землі на підставі статей 203,215 ЦК України, які за своєю правовою природою відносяться до оспорюваних правочинів, а не до нікчемних правочинів.

Оскільки позивачем не заявлялись вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України у межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, які були надані сторонами на засадах змагальності. Крім того, при наявності рішення суду про визнання недійсним договору оренди землі, сторони не позбавлені права заявити позов про застосування наслідків недійсності договору.

За таких обставин, оскільки вимоги про застосування наслідків недійсності правочину не були заявлені і не були предметом дослідження у суді першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості з власної ініціативи застосовувати додаткові способи захисту у вигляді застосування наслідків недійсності оспорюваних правочинів.

Суд, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони на засадах змагальності (ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України), дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам, згідно зі ст.212 ЦПК України, та постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес АРК» відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 11 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.