ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2013 р. (12:10) Справа №801/4124/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:
від позивача - Овсяннікова І.В.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Будінвестсанація"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Приватне акціонерне товариство "Будінвестсанація" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0006741502 від 02.04.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24768,70 грн., у тому числі за основним платежем - 19815,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4953,70 грн., № 0005231501 від 02.04.2013р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 99075 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагента позивача, а саме Фірми «Капітель-Плюс» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарів у Фірми «Капітель-Плюс» мають реальний характер, отримання, оприбуткування товарів та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, заперечень на адміністративний позов не надав.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Будінвестсанація" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 31553287) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 03.07.2001 р.
Основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, будівництво трубопроводів (КВЕД 42.21 ), будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20).
Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Будінвестсанація" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31095815) за червень 2010р.
За результатами перевірки був складений акт № 1648/15.2/31553287 від 15.03.2013 р. (далі акт перевірки).
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0006741502 від 02.04.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24768,70 грн., у тому числі за основним платежем - 19815,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4953,70 грн.,
- № 0005231501 від 02.04.2013р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 99075 грн.
Зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток визначена податковим органом внаслідок порушення ПАТ "Будінвестсанація" п.5.1. ст.5, п.п. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за перевіряємий період на суму 99075 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у Фірми «Капітель-Плюс».
Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість визначена податковим органом внаслідок порушення ПАТ "Будінвестсанація" пп. 7.4.1 пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, по операціям з придбання товарів у Фірми «Капітель-Плюс», в результаті чого занижене ПДВ на загальну суму 19815,00 грн., у тому числі: за червень 2010 року в сумі 19815,00 грн.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень № 0005231501 від 02.04.2013р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 99075 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціям з Фірмою «Капітель-Плюс» були сформовані позивачем у 2 кварталі 2010р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки ІІІ розділу Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств» набрав чинності з 01.04.2011 року.
Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.
Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.
У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.
Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.
Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.
Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
З 01.04.2011р. порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).
Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що ПАТ "Будінвестсанація" до валових витрат у 2 кварталі 2010р. включені витрати по операціям з придбання товарів у контрагента - Фірми «Капітель-Плюс».
За даними податкового органу, завищення валових витрат у розмірі 1524482 грн., пов'язане з тим, що ПАТ "Будінвестсанація" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання робіт у контрагента Фірми «Капітель-Плюс» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів.
Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно з постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.
Згідно акту про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій Фірмою «Капітель-Плюс» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ПАТ "Будінвестсанація" за перевіряємий період.
На думку податкового органу діяльність контрагента позивача, а саме Фірми «Капітель-Плюс» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.
У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з Фірмою «Капітель-Плюс» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.
Крім того, відносно посадових осіб контрагента позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.
При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ПАТ "Будінвестсанація" по взаємовідносинах з Фірмою «Капітель-Плюс», судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що на підставі усної домовленості Фірмою «Капітель-Плюс» на користь ПАТ "Будінвестсанація" були передані товарно-матеріальні, а саме будівельні матеріали у асортименті, що підтверджується видатковою накладною № РН-0001031 від 30.06.2010р. на суму 118889,10 грн., у тому числі ПДВ 19814,85 грн. (вартість без ПДВ - 99074,25 грн.).
Судом встановлено, що ПАТ "Будінвестсанація" повністю сплатило Фірмі «Капітель-Плюс» грошові кошти у сумі 118889,10 грн., у тому числі ПДВ 19814,85 грн., що підтверджується звітами про використання коштів наданих на відрядження або під звіт та відповідними фіскальними чеками, які залучені до матеріалів справи.
У журналах-ордерах по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ПАТ "Будінвестсанація" за червень 2010р. операції з оприбуткування товарів, отриманих від Фірми «Капітель-Плюс», відображені на загальну суму 118889,10 грн.
А відтак, за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів/датою оприбуткування платником податку товарів, відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді суму у розмірі 99074,25 грн.
Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від Фірми «Капітель-Плюс» з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.
Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має матеріально-технічні можливості, а саме складські приміщення, для зберігання придбаних будівельних матеріалів, що підтверджується наступним.
Так, позивачем було укладено договір оренди нерухомого майна, яке належить АР Крим від 11.02.2002р., відповідно до якого Орендодавець (ПП «Кримпчелопром») передає частину нерухомого майна за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Д.Ульянова, 70 загальною площею 924,60 кв.м., а орендар (ПАТ "Будінвестсанація" ) приймає його в оренду.
А відтак, суд робить висновок, що ПАТ "Будінвестсанація", враховуючи сукупну кількість будівельних матеріалів, отриманих від Фірми «Капітель-Плюс», мав матеріально-технічні ресурси, а саме складські приміщення, для їх зберігання та використання у власній господарській діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, будівництво трубопроводів (КВЕД 42.21 ), будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20).
ПАТ "Будінвестсанація" має ліцензію АГ № 576668 Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури дійсну з 06 червня 2011 р. по 9 березня 2015р.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Головним управлінням капітального будівництва при Раді міністрів АР Крим 25.02.2010р. було укладено договір № 136/982/070 «Реконструкція мереж системи водопостачання с. Артемівка Чорноморського району».
Згідно п. 1.1 договору від 25.02.2010р. замовник, відповідно до протоколу №2 від 15.02.2010р. засідання тендерного комітету Головного управління капітального будівництва при Раді міністрів АР Крим по здійсненню закупівель згідно положення про закупівель товарів робіт (послуг) за державні кошти, доручає, а виконавець (ПАТ "Будінвестсанація") на свій ризик приймає на себе зобов'язання призвести роботи по об'єкту «Реконструкція мереж системи водопостачання с. Артемівка Чорноморського району».
На виконання умов зазначеного договору позивачем були виконанні роботи з реконструкції системи водопостачання, що підтверджується актами виконаних будівельних робіт за серпень 2010р., вересень 2010р., жовтень 2010р. та листопад 2010р.
Досліджуючи зазначені акти виконаних будівельних робіт, судом встановлено, що товари (будівельні матеріали в асортименті), придбані у Фірми «Капітель-Плюс» були використані позивачем під час зазначеної реконструкції мереж водопостачання, тобто використані у господарській діяльності позивача.
Таким чином, по даті передачі робіт замовнику, з використання будівельних матеріалів, отриманих від Фірми «Капітель-Плюс», у позивача виникли, в тому числі, зобов'язання по формуванню об'єкта оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість.
А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 99074,25 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на виконання господарських операцій за договорами з Замовником), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334.
У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 99074,25 грн. по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель-Плюс» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених позивачем у перевіряємому періоді.
Таким чином, суд зазначає, що ПАТ "Будінвестсанація" виконані усі умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням товарів у Фірми «Капітель-Плюс» на суму 99074,25 грн. (вартість без ПДВ), оскільки за результатами вказаних витрат отриманий дохід.
За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.
А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 99074,25 грн., у зв'язку з чим, зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 99075 грн. є протиправним.
Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0006741502 від 02.04.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24768,70 грн., у тому числі за основним платежем - 19815,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4953,70 грн., суд зазначає наступне.
В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з Фірмою «Капітель-плюс» був сформований позивачем у червні 2010р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість".
Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).
Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.
За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.
Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи
або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на
додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної
особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в АР Крим Державної податкової служби № 1648/15.2/31553287 від 15.03.2013 р. ПАТ "Будінвестсанація" безпідставно нарахувало податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів у Фірми «Капітель-Плюс» у розмірі 19815,00 грн.
Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно з постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.
Згідно акту про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій Фірмою «Капітель-Плюс» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ПАТ "Будінвестсанація" за перевіряємий період.
На думку податкового органу діяльність контрагента позивача, а саме Фірми «Капітель-Плюс» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.
У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з Фірмою «Капітель-Плюс» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.
Крім того, відносно посадових осіб контрагента позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.
Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 19815,00 грн.
Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.
Як було зазначено вище, на підставі усної домовленості Фірмою «Капітель-Плюс» на користь ПАТ "Будінвестсанація" були передані товарно-матеріальні, а саме будівельні матеріали у асортименті, що підтверджується видатковою накладною № РН-0001031 від 30.06.2010р. на суму 118889,10 грн., у тому числі ПДВ 19814,85 грн. (вартість без ПДВ - 99074,25 грн.).
Таким чином, у перевіряємому періоді червня 2010р. за датою передачі товарів на загальну суму 118889,10 грн., у тому числі ПДВ 19814,85 грн., у продавця (Фірми «Капітель-Плюс») відповідно до п. 1.6 ст. 1, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 19814,85 грн.
За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ Фірма «Капітель-Плюс» виписало позивачу податкову накладну № 1031 від 30.06.2010р. на суму 118889,10 грн., у тому числі ПДВ 19814,85 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за відповідний звітний період червня 2010р.
Судом встановлено, що ПАТ "Будінвестсанація" повністю сплатило Фірмі «Капітель-Плюс» грошові кошти у сумі 118889,10 грн., у тому числі ПДВ 19814,85 грн., що підтверджується звітами про використання коштів наданих на відрядження або під звіт та відповідними фіскальними чеками, які залучені до матеріалів справи.
У зв'язку з чим, по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ПАТ "Будінвестсанація" виникло право на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з Фірми «Капітель-Плюс» на суму 19814,85 грн. у перевіряємому періоді червня 2010р.
Судом встановлено, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні/перераховані грошові кошті в оплату виконаних товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписана податкова накладна, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за відповідний звітний період 2010 року.
Судом встановлено, що постачальник - Фірма «Капітель-Плюс» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).
Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).
Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді 2010 року по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель-Плюс» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.
При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ПАТ "Будінвестсанація" по взаємовідносинах з Фірмою «Капітель-Плюс» судом встановлено, що господарські операції з вказаним контрагентом відповідають діяльності за КВЄД відповідно до правовстановлюючих документів товариства, отримані товари були використані позивачем під час реконструкції мереж водопостачання (за договором № 136/982/070 від 25.02.2010р. з Головним управлінням капітального будівництва при Раді міністрів АР Крим) та увійшли до вартості прямих витрат, що підтверджується актами передача виконаних будівельних робіт в оподаткованих операціях при виконанні договору підряду № 136/982/070 від 25.02.2010р., отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі, що підтверджується матеріалами справи.
За результатом вказаних операцій позивачем нараховані податкові зобов'язання з ПДВ, які були відображені в документах податкової звітності позивача. У зв'язку з чим, вчинені господарські операції з придбання товарів у Фірми «Капітель-Плюс» призвели до зміни у структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.
А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів від Фірми «Капітель-Плюс».
Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з Фірмою «Капітель-Плюс» правочинів, то суд вказує на наступне.
Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.
Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.
Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334 є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
В даному випадку, позивачем та Фірмою «Капітель-Плюс» булі вчинені господарські операції з придбання товарів. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.
А відтак, зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.
Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.
Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.
В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з Фірмою «Капітель-Плюс» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.
Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.
Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.
В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів від Фірми «Капітель-Плюс», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.
Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.
Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).
Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.
Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.
Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.
Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи, суд зауважує, що матеріали кримінальної справи, використані податковим органом під час перевірки, не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також зазначає, що за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та Фірмою «Капітель-Плюс», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товарів від Фірми «Капітель-Плюс» (зокрема доказів отримання товарів від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товарів саме від Фірми «Капітель-Плюс» та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.
Крім того, відсутність Фірми «Капітель-Плюс» за місцезнаходженням, а також відсутність у нього достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ним господарських операцій з виконання робіт: адже необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).
Більш того, у ПАТ "Будінвестсанація" відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту та інших необоротних активів Фірми «Капітель-Плюс», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту ПАТ "Будінвестсанація" від наявності вказаних параметрів у Фірми «Капітель-Плюс» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).
Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».
ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».
Більш того, суд звертає увагу податкового органу, що факт відсутності підприємства за юридичною адресою був встановлений під час проведення перевірки, ані під час вчинення господарських операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24768,70 грн., у тому числі за основним платежем - 19815,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4953,70 грн., та зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 99075 грн., знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0006741502 від 02.04.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24768,70 грн., у тому числі за основним платежем - 19815,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4953,70 грн. та № 0005231501 від 02.04.2013р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 99075 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.
У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.
Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.
Під час судового засідання, яке відбулось 16.05.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 21.05.2013 року.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0006741502 від 02.04.2013р. та № 0005231501 від 02.04.2013р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Будінвестсанація" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 31553287) 1238,44 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Г.Л.Тоскіна
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 16.05.2013 |
Оприлюднено | 22.05.2013 |
Номер документу | 31317961 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Дадінська Тамара Вікторівна
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Дадінська Тамара Вікторівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Тоскіна Г.Л.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Тоскіна Г.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні