Ухвала

від 14.05.2013 по справі 825/517/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/517/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові ДПС, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000561720 від 18.01.2013 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених позивачем з його контрагентом ТОВ «Хозстройсервіс», які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Хозстройсервіс», за наслідками проведення якої складено акт від 18.12.2012 року №2794/17/НОМЕР_1 та виявлені порушення пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2012 року на загальну суму 32115,00 грн.

У зв'язку із перевіркою, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.01.2013 року №0000561720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48173,00 грн., з них 32115,00 грн. - за основним платежем, 16058,00 грн. - штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання з ПДВ стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товару від ТОВ «Хозстройсервіс» за договором, який, на переконання податкового органу, не опосередковує реальний рух активів.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на змісті довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Гротто» від 12.10.2012 року №151/224/31154791 за травень 2012 року. У вказаній довідці податковим органом викладені висновки про ознаки нереальності та фіктивності господарської діяльності ТОВ «Гротто» у травні 2012 року.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 01.11.2011 року між позивачем та ТОВ «Хозстройсервіс» укладено договір поставки запчастин №18. За умовами цього договору був поставлений товар в асортименті, кількості і по ціні, що визначена у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Умови поставки товару передбачені пунктом 2.6 цього договору, за яким продавець поставляє товар згідно домовленості. Порядок розрахунків визначений пунктом 4.1 договору, відповідно до якого розрахунки за товар здійснюються шляхом повної або часткової оплати грошових сум до повного розміру вартості товару згідно виписаних рахунків або накладних на поточних рахунок постачальника.

На підтвердження поставки товару за договором, позивачем надано рахунки фактури, видаткові та податкові накладні, що збігаються за номерами та датами: № 24 від 10.05.2012 року на суму 12840,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2140,00 грн., № 11 від 04.05.2012 року на суму 16440,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2740,00 грн.), № 34 від 14.05.2012 р. на суму 26 526,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4421,00 грн.), № 38 від 17.05.2012 р. на суму 41424,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6904,00 грн.), № 51 від 28.05.2012 р. на суму 53460,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8910,00 грн.), № 57 від 29.05.2012 р. на суму 42000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7000,00 грн.).

Оплата поставки товару підтверджується платіжними дорученнями № 84 від 23.05.2012 р., № 89 від 06.06.2012 р., № 90 від 07.06.2012 р., № 94 від 13.06.2012 р., № 105 від 03.07.2012 р., № 109 від 06.07.2012 р., № 111 від 12.07.2012 р.

Рух товарів підтверджується товарно-транспортними накладними №002815 від 04.05.2012 р., №002816 від 10.05.2012 р., №002817 від 14.05.2012 р., №002818 від 17.05.2012 р., №002819 від 28.05.2012 р., №002820 від 29.05.2012 р., з яких убачається, що позивач самостійно здійснював перевезення придбаних запчастин автомобілем Opel Vivaro НОМЕР_2 з міста Дніпропетровськ до міста Чернігів. До товарно-транспортних накладних позивачем додано відповідні подорожні листи.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ТОВ «Хозстройсервіс», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як убачається з матеріалів справи, на час проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «Хозстройсервіс» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому мало право видавати податкові накладні.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних, вимогам встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується.

Також судова колегія не приймає до уваги покликання відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Хозстройсервіс» через те, що податковим органом встановлено неспроможність одного із контрагентів цього товариства вести господарську діяльність, позаяк відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судова колегія зазначає, що право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку постачальників контрагента позивача.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі необґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Хозстройсервіс» у травні 2012 року.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М