Ухвала

від 14.05.2013 по справі 802/289/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/289/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представників апелянта Панасюка Володимира Борисовича

представників позивача Павлюк Оксани Сергіївни, Віязловської Світлани Миколаївни, Галика Руслана Олеговича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (надалі - ТОВ "Кусто Агро", позивач) звернулось до Вінницького апеляційного адміністративного суду з позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - Крижопільська МДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою від 05.03.2013 року Вінницький окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного їх з'ясування і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

У ході судового засідання представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, надав пояснення, аналогічні доводам, зазначеним у скарзі.

Представники позивача під час судового розгляду апеляційну скаргу не визнали, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що у липні-серпні 2012 року посадовими особами Крижопільської МДПІ проводилася документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кряж" (у подальшому переіменованого на TOB "Елеваторна компанія "Кусто Агро") з питань правильності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на додану вартість за період з 01.12.2011 року по 31.03.2012 року.

За її результатами складено Акт № 1099/2201/37084484 від 09.08.2012 року.

Перевіркою виявлено та відображено в Акті, зокрема, порушення товариством п.187.9 ст.187, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, Кодекс), Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Мінфіну України №1379 від 01.11.2011 року. Так, платником зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 декларації) на суму 7 955 983 грн.; зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд.19 декларації) у розмірі 1 759 419 грн., а також самостійно зменшено суму від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, що переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 Декларації) на суму 4 068 818 грн.

Мотивом для таких висновків стало твердження перевіряючого органу про безпідставність включення товариством до складу податкового кредиту за звітний період коштів, виплачених по авансових платежах за договорами підряду. Так, зазначені правочини, на переконання податкової інспекції, є довгостроковими, тобто такими, стосовно яких законодавець передбачив спеціальні правила податкового обліку. Податкові зобов'язання, згідно з нормами ПК України, до завершення виконання умов таких контрактів (у даному випадку - отримання замовником об'єктів будівництва) не виникають.

Також в Акті перевірки зазначено про непідтвердженість віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) з придбання товарно-матеріальних цінностей, що здійснювалось, на думку відповідача, у межах зазначених вище договорів підряду. При цьому встановлено, що дані роботи, товари, послуги не включено до актів виконаних робіт за вказаними договорами.

На підставі Акта перевірки 27.08.2012 року податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0000392350, яким зменшено розмір від'ємного значення розміру ПДВ на суму 7955983,00грн., а 28.08.2012 року - податкове повідомлення-рішення №0000402350, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 759419,00грн.

Позивач, вважаючи прийняті рішення неправомірними, скористався правом на їх адміністративне оскарження, звернувшись із скаргою до Державної податкової служби у Вінницькій області та повторною скаргою до Державної податкової служби України. Процедура оскарження до зміни чи скасування податкових повідомлень-рішень не призвела, тому позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що терміни робіт, з урахуванням наявних у матеріалах справи належних доказів, по кожному з договорів генерального підряду не перевищують 1 року, а відтак, такі угоди довгостроковими не являються. Право ж на формування податкового кредиту по придбаних будівельних матеріалах, роботах та обладнанню у позивача виникає також у загальному порядку, визначеному п. 198.2 ст. 198 ПК України, при цьому факт здійснення операцій у межах господарської діяльності позивача знайшов своє документальне підтвердження.

Колегія суддів погоджується із такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до договору підряду №58 від 20.05.2011 року, проходило капітальне будівництво комплексу по прийомці, сушінню, очищенню та зберіганню зерна потужністю 25 тис. тон в с. Росоша Липовецького району Вінницької області. Генеральним підрядником виступило TOB "Енекс груп". Також, згідно з договором підряду №124 від 20.07.2011 року, відбувалось будівництво аналогічного комплексу потужністю 40 тис. тон в м. Козятин Вінницької області, де генеральним підрядником стало TOB "Агроцентрелеватормлинбуд". На виконання ж договору підряду 40/10 від 10.02.2011 року здійснювалось будівництво такого ж комплексу потужністю 25 тис. тон в м. Жмеринка Вінницької області (генеральний підрядник - ПП "Оптиміст-Л").

Перевіркою встановлено, що дані договори є контрактами, технологічний цикл робіт по кожному з яких перевищує 1 рік. В Акті перевірки також зазначено, що даними договорами не передбачено поетапного здавання робіт, а лише їх часткове виконання, що підтверджується відповідними актами (2-КБ, КБ-3), які оформляються підрядником для контролю та поетапного фінансування.

Відповідно до п. 187.9 ст. 187 ПК України, віднесеного перевіряючими до числа порушених позивачем норм, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно з п. 187.9 ст. 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Тобто, на формування податкового кредиту по таких господарських зобов'язаннях правило "першої події", яким скористалось товариство, не розповсюджується.

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

У відповідності до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011 року №461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно з п. 11 Порядку №461, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Так, дату початку технологічного циклу будівництва за договором підряду №58 від 20.05.2011 року на капітальне будівництво с. Росоша Липовецького району Вінницької області засвідчує наявна в матеріалах справи декларація про початок виконання будівельних робіт 12.09.2011 року зареєстрована інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області за №ВН 08311039998.

Декларація № ВН 14312101119 від 19.06.2012 року підтверджує готовність об'єкта до експлуатації та свідчить про завершення будівництва комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна в селищі Липовець 18.06.2012 року.

Таким чином, тривалість робіт за договором генерального підряду не перевищує 1 року.

Окрім того, не зважаючи на те, що в п.2.4 Договору підряду №58 при його укладанні вказувалось про визначення прав та обов'язків сторін на тривалий час, додатковими угодами до нього від 24.10.2011 року та від 28.10.2011 року даний пункт договору викладено вже в іншій редакції: "Виконання даного договору здійснюється поетапно".

Щодо Договору підряду № 124 від 20.07.2011 року між позивачем та TOB "Агроцентрелеватормлинбуд" на капітальне будівництво комплексу в м. Козятин Козятинського району Вінницької області, то він також укладався як довгостроковий, у відповідності з п.2.4 даного договору. У подальшому ж додатковою угодою №2 від 28.10.2011 року п.2.4 договору змінено з зазначенням: "Виконання даного договору здійснюється поетапно".

Моментом початку виконання робіт за договором генерального підряду № 124, як передбачено його пунктом 4.2, є дата прийняття передачі дозвільної проектної документації та декларації. Тому декларація, зареєстрована інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області за №ВН 08311039996, підтверджує, що обумовлені будівельні роботи розпочато 12.09.2011 року.

Декларація № ВН 14312101120 від 19.06.2012 року свідчить про готовність об'єкта в місті Козятин до експлуатації станом на 18.06.2012 року.

Отже, загальна тривалість робіт, проведених на виконання договору генерального підряду, знову ж таки, не більша 1 року.

За таких же підстав не являється довгостроковим і Договір генерального підряду №40/10 від 10.02.2011року, де генеральним підрядником виступає ПП "Оптиміст-Л". Тривалість технологічного циклу будівництва за даним договором аналогічно засвідчують декларація про початок виконання будівельних робіт №ВН 08311039997 від 12.09.2011 року та декларація №ВН 14312101121 від 19.06.2012 року про готовність об'єкта до експлуатації.

Більше того, на момент формування позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся, а саме: грудень 2011 - березень 2012 р.р., висновки замовника про остаточну тривалість робіт за кожним з договорів підряду були б передчасними. На час проведення перевірки (липень-серпень 2012 року) річний термін з дати початку будівельних робіт - з вересня 2011 року - також ще не сплив.

Що стосується категоричного твердження апелянта в Акті перевірки про нетотожність понять «поетапного здавання», визначеного податковим законодавством, та «поетапного виконання», передбаченого в додаткових угодах позивачем, то суд не бере його до уваги, як непереконливе та відповідачем не доведене.

З огляду на викладене, колегія суддів повністю погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає, що як виконання так і здавання робіт за спірними договорами здійснювалось поетапно, а висновок податкового органу щодо довгостроковості зазначених вище договорів підряду є необгрунтованим.

Окрім того, перевіряючими було знято з податкового кредиту суми ПДВ за накладними та вантажно-митними деклараціями, оформленими при придбані товарно-матеріальних цінностей, переданих для використання підрядникам.

Матеріалами справи підтверджується, що TOB "Елеваторна компанія "Кусто Агро" сформувало податковий кредит за перевіряємий період у межах договорів з постачальниками - резидентами та нерезидентами для подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності: для спорудження комплексів по прийомці, сушінню, очищенню та зберіганню зерна. Придбані ТМЦ дійсно передавались для монтажу та проведення робіт будівельним організаціям. Проте, як зазначено позивачем, при цьому не відбувалося переходу права власності, і передане залишалося власністю замовника, не монтуючись в межах договорів генерального підряду.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок окружного суду, що договори купівлі-продажу визначають особливості податкового обліку господарських операцій лише між позивачем та підприємствами-постачальниками і не мають відношення до формування податкового кредиту в межах договорів генерального підряду.

Так, згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду ( п.198.3 ст.198 ПК України).

Відповідно до, п. 198.6 ст. 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано під час перевірки та до суду первинні документи на підтвердження факту здійснення господарських операцій щодо придбання товарів, робіт, послуг. При цьому, податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані бухгалтерські документи.

Вказані докази були досліджені судом першої інстанції, на їх підставі ним зроблено обґрунтований висновок, що суми ПДВ по таких операціях зняті, згідно з матеріалами акту перевірки, з податкового кредиту всупереч п. 198.1, п 198.2, п. 198.6. ст. 198 ПКУ, а дії позивача щодо формування відповідних податкових зобов'язань є правомірними.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених під час судового розгляду фактів, колегія суддів вважає, що приймаючи податкові повідомлення-рішення №0000392350 від 27.08.2012 року та №0000402350 від 28.08.2012 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 198, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року- без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 травня 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Совгира Дмитро Іванович