Постанова

від 20.05.2013 по справі 5009/4560/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.05.2013 р. справа №5009/4560/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Данканич Є.І. - довіреність №б/н від 01.01.2013р. від відповідача: Перепелиця В.М. - довіреність №б/н від 08.04.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Л-Брік", м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 15.02.2013р. (повний текст підписано 22.02.2013р.) у справі№5009/4560/12 (суддя Носівець В.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Брік", м. Запоріжжя про виселення відповідача з приміщення кінотеатру "ім. Маяковського"

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.02.2013р. у справі №5009/4560/12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Брік", м. Запоріжжя про виселення відповідача з приміщення кінотеатру "ім. Маяковського" - задоволені в повному обсязі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Л-Брік", м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржик зазначає, що судом не з`ясована обставина щодо відсутності у позивача права користуватися спірним приміщенням у зв`язку з фактичним припиненням дії договору оренди.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати, у позові відмовити. Також відповідачем надане клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом справи №904/570/13-г.

Втім, дослідивши заявлене клопотання, розглянувши матеріали справи №5009/4560/12 та заслухавши заперечення представника позивача з цього приводу, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню як безпідставне та таке, що не спрямоване на захист прав і охоронюваних законом інтересів сторін, виходячи з наступного.

Приписами статті 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Як зазначено в п.3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Наразі, наявних в матеріалах даної справи доказів цілком достатньо для їх оцінки, а обставини можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Таким чином, результати вирішення Дніпропетровським апеляційним господарським судом справи №904/570/13-г не матимуть для суду преюдиціального значення при вирішенні спору у справі №5009/4560/12. У будь-якому випадку відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому нормами розділу XIII ГПК України.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Брік", м. Запоріжжя про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення площею 86,7 кв.м. в кінотеатрі "ім. Маяковського", за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 167, яке відповідач займає на підставі договору суборенди 02/01 від 23.12.2005р.

На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 16.01.2013р. уточнив позовні вимоги та просив виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Брік" з приміщення кінотеатру ім. "Маяковського", що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 167, в холі кінотеатру імені "Маяковського" (бар для обслуговування відвідувачів кінотеатру), займає площу 86,7 кв.м. в приміщенні №2 відповідно до експлікації та викопіровки з технічного паспорту.

Господарським судом справа розглянута з урахуванням вказаної заяви.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Брік", м. Запоріжжя обґрунтовані порушенням норм права щодо нотаріального посвідчення договору суборенди та державної реєстрації цього договору, оскільки до договорів піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму (оренди). Нормативно позов обґрунтований ст.ст.203, 215, 220, 216, 640, 774, 793, 794, 1212 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із відсутності між сторонами правовідносин суборенди, а отже і правових підстав для займання (перебування, використання) відповідачем об'єкту нерухомості, що був предметом договору суборенди.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 06.05.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина" (орендар), Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець) та Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №13" (балансоутримувач) укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 945,7 кв.м., що знаходиться на балансі КП "ВРЕЖО №13" та розташовані за адресою м. Запоріжжя, проспект Леніна, 167.

Пунктом 11.1 договору оренди сторони визначили, що цей договір набуває чинність з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до 15.09.2019р.

Договір оренди у відповідності до приписів діючого законодавства був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 06.05.2005р. та зареєстрований в реєстрі за №836, запис про вчинення правочину внесений до Державного реєстру правочинів під номерами 586482 та 586542.

Додатковою угодою від 01.06.2011р. на підставі рішень Запорізької міської ради від 18.02.2011р. №6 "Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради" від 06.04.2011р. №20 "Про передачу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради окремих повноважень щодо управління об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя" сторони дійшли до згоди замінити сторону в договорі оренди б/н від 06.05.2005р., а саме орендодавця з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Однак, вказана додаткова угода нотаріально не посвідчена та не має державної реєстрації.

Втім, в матеріалах справи міститься додатковий договір від 01.08.2012р. до договору оренди нежитлового приміщення від 06.05.2005р. за реєстраційним №836, згідно якого вбачається, що орендодавцем за спірним договором оренди є Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Заперечення сторін щодо невірно визначеного орендодавця за договором оренди нежитлового приміщення від 06.05.2005р. при підписанні додаткового договору від 01.08.2012р. відсутні. Вказаний додатковий договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №2822.

Таким чином, твердження відповідача про те, що зміна орендодавця за договором оренди від 06.05.2005р. не відбулась та цей договір припинив свою дію 23.03.2012р. у зв`язку із ліквідацією Управління житлового господарства Запорізької міської ради - спростовуються вищевказаним додатковим договором від 01.08.2012р. до договору оренди нежитлового приміщення від 06.05.2005р.

Згідно з п.6.2 договору оренди, орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду фізичним та юридичним особам за згодою орендодавця виключно на підставі рішення міськвиконкому.

23.12.2005р. філія "Кіносистема-Запоріжжя" ТОВ "Кінотеатр "Валентина" (орендар) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Брік" (суборендар), за погодженням Управління житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець) підписали договір суборенди №02/01, відповідно до якого орендар (позивач у справі) передає, а суборендар (відповідач у справі) примає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 86,7 кв.м., яке розташоване в приміщенні кінотеатру "імені Маяковського" за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна, 167. Об'єкт суборенди передається з метою розташування бару, підсобних приміщень та офісу для обслуговування відвідувачів кінотеатру.

Пунктом 10.1 договору суборенди сторони встановили, що цей договір діє з моменту державної реєстрації суборендаря і до 15 вересня 2019 року.

23.12.2005р. сторони підписали Акт прийому-передачі нежитлового приміщення, розташованого за адресою: 69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 167, згідно з яким ТОВ "Кінотеатр Валентина" (орендар) передав в строкове, платне користування ТОВ "Л-Брік" (суборендар) нежитлове приміщення, площею 86,7 кв.м., що розташоване на 1 поверсі нежитлового будинку по пр. Леніна, 167, відповідно до експлікації та викопіровки з технічного паспорту доданого до експертної оцінки.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з недотриманням сторонами положень п.10.1 договору суборенди, позивач на адресу відповідача надіслав лист №174 від 25.12.2012р. з повідомленням про відсутність між сторонами правовідносин внаслідок нездійснення нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору суборенди, що в свою чергу свідчить, що договір є недійсним, та на підставі чого просив звільнити займане ним приміщення у добровільному порядку.

У відповіді на вказаний лист відповідач зазначив, що в нього наявні всі правові підстави для користування спірним нежитловим приміщенням та запросив позивача здійснити нотаріальне посвідчення договору суборенди у місті Дніпропетровську 10.01.2013р. о 12-00 години.

В той же час, як свідчать надані до суду документи, уповноважений представник відповідача у призначений ним час (10.01.2013р. о 12-00 год.) без поважних причин до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу для нотаріального посвідчення договору суборенди не з'явився, про що представниками позивача було складено відповідний Акт та зафіксовано свідоцтвом нотаріуса (запис у реєстрі №35).

У зв`язку з викладеним позивач вважає, що відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення, що й стало підставою звернення до суду із відповідними позовними вимогами про виселення відповідача з приміщення кінотеатру "ім. Маяковського".

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності в їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч.6 ст.283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст.288 Господарського кодексу України орендар комунального майна має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Згідно з ч.3 ст.774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтєю 793 ЦК України (в редакції, що діяла на момент підписання договору) передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації (ст.794 ЦК України в редакції, що діяла на момент підписання договору).

Крім того, згідно ч.2 п.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписом ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно зі ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Стаття 640 ЦК України (в редакції з 29.09.2005 по 01.01.2006, тобто що діяла на момент підписання договору) передбачала, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Приписи частини другої статті 220 ЦК України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.210 ЦК України, пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін (Інформаційний лист ВГСУ від 21.11.2011 року №01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки договір суборенди №02/01 від 23.12.2005р. підлягав і нотаріальному посвідченню (ст.793 ЦК України), і державній реєстрації (ст.794 ЦК України, ч.2 п.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а таких дій сторонами вчинено не було, то він є неукладеним.

Аналіз вищевикладених обставин свідчить про відсутність між сторонами правовідносин суборенди, а отже і правових підстав для займання (перебування, використання) відповідачем об'єкту нерухомості, що був предметом договору суборенди, не виникло та не має на даний час.

Оскільки відповідач до теперішнього часу в добровільному порядку не звільнив приміщення та не повернув його орендарю (доказів зворотнього сторонами не представлено, судом не встановлено), тому колегія суддів вважає, що вимоги позивача про виселення ТОВ "Л-Брік" з приміщення кінотеатру ім. "Маяковського", що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 167, в холі кінотеатру "імені Маяковського" (бар для обслуговування відвідувачів кінотеатру), площею 86,7 кв.м. в приміщенні №2 відповідно до експлікації та викопіровки з технічного паспорту, судом першої інстанції задоволені обґрунтовано в силу правил, встановлених нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності місцевим судом правомірно не прийнята до уваги, оскільки позивачем ставилися вимоги не про застосування наслідків нікчемності правочину та проведення реституції і не про витребування свого майна від особи, яка незаконно заволоділа ним (віндикаційний позов). Позивач підставою своїх вимог зазначив те, що договір суборенди (який не пройшов державної реєстрації та нотаріально не посвідчений) не створив жодних юридичних наслідків і відповідач користується спірним приміщенням не маючи на це жодних правових підстав і на вимоги позивача звільнити займане приміщення не реагує (ст.1212 ЦК України).

Відповідно до абзаців 3, 4, 5 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними": згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач по даній справі, як суборендодавець, має право звертатись до суду із відповідними позовними вимогами, оскільки:

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Згідно зі ст.395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Стаття 396 ЦК України передбачає, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

За приписом ст.397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (ст.398 ЦК України).

Відповідно до ст.400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що ТОВ "Кінотеатр "Валентина" на підставі договору оренди з власником спірного майна правомірно володіє цим майном, тому ТОВ "Кінотеатр "Валентина", як добросовісний володілець, має право пред'явити позов про витребування спірного майна від ТОВ "Л-Брік" шляхом виселення відповідача з приміщення кінотеатру "ім. Маяковського".

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 15.02.2013р. у справі №5009/4560/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Брік", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.02.2013р. у справі №5009/4560/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 14.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 17.05.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко