Постанова

від 22.05.2013 по справі 37/321

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.05.2013 р. справа №37/321

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: не прибув від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргумалого приватного підприємства «Будавтотехніка», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області Від 03.04.2013р. по справі№37/321 (суддя Чернова О.В.) за позовоммалого приватного підприємства «Будавтотехніка», м.Донецьк до публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат», м. Донецьк простягнення заборгованості за проведення ремонту крану МКГ-25БР у розмірі 36041,32грн.

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство «Будавтотехніка», м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат», м. Донецьк про стягнення заборгованості за проведення ремонту крану МКГ-25БР у розмірі 36041,32грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2013р. у задоволені позову відмовлено повністю.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2013р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норм матеріального права. Вважає, що висновок суду про відсутність згоди відповідача на проведення ремонту, ухилення відповідача від проведення ремонтних робіт та відсутність у позивача законних підстав проводити ремонт об'єкту оренди самостійно, не відповідають обставинам справи. На думку апелянта, без проведення відновлювального ремонту предмет оренди не міг використовуватися відповідно до його призначення. Також скаржник зазначає, що не відповідають обставинам справи доводи суду першої інстанції щодо відсутності електродвигуна підйому Р-30кВт-90об/хв., що вказує на повернення позивачем з оренди крану у неналежному стані, що виключає можливість відшкодування витрат на ремонт через відсутність доказів відремонтованого стану крана на момент його повернення.

Представник позивача у судове засідання не прибув, причини невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, направив клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з необхідністю виконати вимоги суду щодо надання акту звірки та неможливості надати відзиву з причин ненадходження на його адресу апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає заявлене клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ухвалою від 25.04.2013р. про порушення апеляційного провадження у справі №37/321 відповідача було зобов'язано надати докази зарахування судового збору, а не акти звірки, на які посилається відповідач. В матеріалах справи відсутні інші докази щодо зобов'язання відповідача надати апеляційному суду акти звірки.

Посилання апелянта на неможливість надання відзиву з підстав неотримання апеляційної скарги, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявна копія поштової квитанції №8494 від 18.04.2013р. та опис поштового вкладення до цінного листа, з яких вбачається, що апеляційна скарга з додатками були відправлені на адресу відповідача. Також за приписами частини 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, чим відповідач не скористався.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників сторін, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі №37/321 від 25.04.2013р. сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2005р. між Позивачем (орендарем) та Відповідачем (орендодавцем) укладений договір оренди №18 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування кран МКГ-25БР, зав.№356, вантажопідйомністю 25 т., надалі майно, та здійснює щомісячні платежі за користування майном на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору орендоване майно передається Орендодавцем Орендатору за актом приймання-передачі не пізніше 10 днів з моменту підписання даного договору. Вступ Орендатора у тимчасове платне користування орендованим майном настає після підписання сторонами даного договору та акту приймання-передачі.

Згідно з пунктом 6.3. договору Орендатор має право здійснювати ремонт майна в залік витрат за орендну плату у разі наявності письмового узгодження Орендодавця на такий ремонт. Сума таких залікових коштів не може перевищувати амортизаційних відрахувань на орендоване майно за відповідний період відповідно до калькуляції орендної плати.

Пунктом 10.1 визначено, що даний договір діє з моменту його підписання протягом одного року.

22.02.2006р. сторонами правочину було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №18 від 23.02.2005р., якою пункт 10.1 договору викладено у новій редакції, згідно якої договір діє з моменту його підписання до 22.02.2009р.

Даний договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Спірний договір за правовою природою є договором найму (оренди) рухомого майна, що підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 767 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Приписами частини 2 статті 283 Господарського кодексу України також встановлено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві майна оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно з пунктом 7.1 договору орендодавець зобов'язується передати орендатору на умовах цього договору в оренду майно за актом приймання - передачі.

Пунктом 2.1. договору визначено, що документом який підтверджує передачу об'єкту оренди є - акт приймання-передачі майна, в якому зазначається стан майна на момент його передачі.

Відповідно до частини 1 статті 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Приписами частини 3 статті 767 Цивільного кодексу України визначено, що наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору 23.02.2005р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі орендованого майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду кран МКГ-25БР, реєстраційний номер 92563, залишковою вартістю 80000,00грн. В даному акті також зазначено, що кран розукомплектований. Відсутні запасні частини, агрегати та вузли зазначені в дефектній відомості, що додається до даного акту та підписані сторонами за договором. Акт приймання-передачі підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Комісією, яка складалася із працівників малого приватного підприємства "Будавтотехніка" та публічного акціонерного товариства "Донецький заводобудівельний комбінат" у 2005 році був складений дефектний акт на предмет комплектності крану МКГ-25БР зав. №356. В результаті огляду, розробки, дефектовки вузлів та деталей крану працівниками приватного підприємства "Будавтотехніка" комісією встановлено, що на крані вибраковано або повністю відсутні вузли та деталі, які перелічена в даному акті у кількості 23 штуки. Складений дефектний акт затверджений головою правління публічного акціонерного товариства "Донецький заводобудівельний комбінат".

Позивачем була складена Калькуляція відновлювального ремонту крану МКГ-25БР зав. №356, в якій зазначені найменування витрат, кількість, ціна за одиницю та загальна сума. Відповідно до складеної калькуляції загальна сума відновлювального ремонту баштового крану складає 27631,41грн. Дана калькуляція була погоджена сторонами.

Отже, цією калькуляцією орендодавець письмово надав згоду на ремонт крану МКГ-25БР зав. №356.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист позивача №24/4 від 10.04.2006р., направлений відповідачу про надання згоди на виконання робіт по ремонту крану МКГ-25БР на суму 27631,41грн. в рахунок орендної плати, на якому міститься резолюція відповідача про здійснення взаєморозрахунок на суму 27631,41грн., що не спростовує пропозицію позивача щодо виконання ремонту та підтверджує надання згоди на виконання ремонтних робіт.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що сторонами погоджено виконання робіт по ремонту крану МКГ-25БР на суму 27631,41грн. та вважає необґрунтованим твердження апелянта про ненадання ним такої згоди.

Позивачем 02.03.2005р. були придбані запчастини та вузли агрегатів, згідно дефектного акту необхідних для проведення робіт по відновленню та ремонту крану МКГ-25БР зав. №356 на загальну суму 16139,64грн., що підтверджується накладною №249/09 від 02.03.2005р., податковою накладною №249/09 від 02.03.2005р. та рахунком №249/09 від 01.03.2005р.

Після проведення відновлювального ремонту товариством з обмеженою відповідальністю „Лабораторія неруйнівного контролю та технічної діагностики" було проведене експертне обстеження технічного стану крану МКГ-25БР зав. №356, реєстраційний номер № 92563, заводський номер №356.

Згідно технічного висновку №Кр 92563.Д-2005-П від 10.03.2005р. по обстеженню крану МКГ-25БР, реєстраційний номер № 92563, заводський номер №356, подальша експлуатація крану технічний стан крану допускало його тимчасову експлуатацію за умови позитивних результатів позачергового технічного огляду та отримання дозволу та експлуатацію у встановленому порядку.

Після спливу договору оренди, 27.10.2009р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі орендованого майна, відповідно до якого Орендатор передав, а Орендодавець прийняв крану МКГ-25БР зав. №356, реєстраційний №92563. Акт підписано обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

З матеріалів справив вбачається, що 23.09.2011р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою сплатити проведений ремонт крану на загальну суму 27631,41грн., що підтверджується фіскальним чеком №0061 від 23.09.2011р., описом вкладення до цінного листа та повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого претензія була отримана відповідачем 23.09.2011р.

Відповідно до частини 1 статті 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що Орендар має право здійснювати ремонт майна в залік витрат по орендній платі у випадку наявності письмової згоди орендодавця на такий ремонт.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про відсутність доказів надання орендодавцем згоди на ремонт орендованого майна, оскільки в матеріалах справи наявна калькуляція відновлювального ремонту крану МКГ-25БР зав. №356, затверджена обома сторонами правочину, що фактично є згодою орендодавця на такий ремонт.

Крім того, в подальшому, як зазначалось, відповідач своїми конклюдентними діями, а саме прийняттям виконаних робіт з ремонту, підтвердив цю згоду.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 1 частини 3 статті 776 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує проведення ремонту переданого в оренду крану з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі від 23.02.2005р. підтверджується, що переданий в оренду кран був розукомплектований, сторонами було зафіксовано найменування та кількість бракованих та повністю відсутніх вузлів та деталей, що відображено у дефектному акті.

Тобто, на час передачі в оренду даного крану він був розукомплектований та не придатний до експлуатації. Однак, позивачем було придбано запчастини та вузли агрегатів, що підтверджується накладною та податковою накладною від 02.03.2005р. на суму 16139,64грн. та здійснено відновлювальний ремонт. З акту приймання-передачі робіт №86/10 від 25.10.2005р., підписаного обома сторонами правочину вбачається, що позивачем було здійснено ремонт крану на гусеничному ходу МКГ-25БР на загальну вартість 27631,42грн. Також, відповідачем було погоджено проведення відновлювального ремонту на суму 27631,42грн., що відображено в калькуляції.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок господарського суду, що недоведеність позивачем факту ухилення відповідача від проведення ремонтних робіт вказує на відсутність у позивача законних підстав проводити ремонт об'єкта оренди самостійно.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи та наданими сторонами доказами підтверджується проведення позивачем відновлювального ремонту крану.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позивачем крану з оренди в неналежному стані, що виключає можливість відшкодування витрат на ремонт через відсутність доказів відремонтованого стану крану на момент його повернення, оскільки відповідач не довів, що без недоліків, зазначених у акті приймання-передачі крану від орендатора орендодавцю, неможлива експлуатація крану і його стан є неналежним.

В матеріалах справи відсутні будь які-докази оплати відповідачем ремонту орендованого крану, здійсненого позивачем або зарахування даних витрат в рахунок сплати орендних платежів.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо відшкодування витрат на проведення ремонту крану або зарахування даних витрат в рахунок сплати орендних платежів на загальну суму 27631,42грн., колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 27631,41грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позову, оскільки наявними матеріалами справи повністю підтверджуються позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 27631,41грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2221,11грн. та інфляційних витрат в сумі 6161,80грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, наданий позивачем розрахунок індексу інфляції та 3% річних колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 6161,80грн. та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 2221,11грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивач належним чином довів та обґрунтував свої позовні вимоги, як це передбачено статями 32-34 Господарського процесуального кодексу України і позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга малого приватного підприємства «Будавтотехніка», м.Донецьк підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2013р. у справі №37/321 підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на публічне акціонерне товариство «Донецький заводобудівний комбінат», м. Донецьк.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Будавтотехніка», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2013р. у справі №37/321 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2013р. у справі №37/321 скасувати.

Позовні вимоги приватного підприємства «Будавтотехніка», м.Донецьк до публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат», м. Донецьк про стягнення заборгованості за проведення ремонту крану МКГ-25БР у розмірі 36041,32грн. задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Донецький заводобудівельний комбінат" (83030, м. Донецьк, вул. Баумана, 1-г, код ЄДРПОУ 01235188) на користь малого приватного підприємства "Будавтотехніка" (83017, м. Донецьк, вул. Серова, 56, код ЄДРПОУ 20368831) борг за проведення ремонту крану МКГ-25БР у розмірі 27631,41грн. інфляційні витрати в сумі 6161,80грн., 3% річних в сумі 2221,11грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 360,14грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 860,25грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1-2. Позивачу;

3. Відповідачу;

4. У справу,

5. ДАГС,

6. ГСДО