Постанова

від 24.11.2006 по справі 8/548ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/548ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24.11.06                                                                                 Справа № 8/548ад.

Колегія суддів господарського суду Луганської області у складі: Середа А.П. –головуючий; Ворожцов А.Г. та Палєй О.С. – члени колегії,  розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Антрацитівського району Луганської області в інтересах держави в особі Антрацитіської об'єднаної державної податкової інспекції  Луганської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія», село Індустрія Антрацитівського району, -

про стягнення  81334  грн.  00 коп.,

при секретарі судових засідань  Качановській О.А.,

від прокурора (заявника)  - Гришина Т.А. –прокурор відділу прокуратури області, - посвідчення №912 від 29.03.06 року;

в присутності представників сторін:

від позивача –Черевко Н.О. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №2 від 10.01.06 року; Федотова Н.Б. –головний державний податковий ревізор-інспектор відділу оподаткування фізичних осіб, - довіреність №27 від 18.10.06 року;

від відповідача –Чорній Л.В. –директор, - паспорт ЕМ №602463, вид. Антрацитівським РВ УМВСУ в Луганській області 06.04.00 року, протокол №1 від 14.01.05 року; Самосадний Ю.С. –довіреність №б/н від 25.10.06 року, -   

встановив:

           суть спору: прокурором в інтересах позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з прибуткового податку з громадян (податку з доходів фізичних осіб) у сумі 81334,00 грн.

          Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 05.09.06 року розгляд цієї справи доручено судді названого суду Середі А.П.

          Згідно ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 05.09.06 року.

          На підставі ст. 150 КАСУ розгляд справи було відкладено з 19 вересня до 10 жовтня 2006 року –у зв'язку з заявою відповідача про те, що він проводить власну перевірку  обґрунтованості суми позову та наявності боргу.

          10.10.06 року відповідач заявив клопотання про передачу справи на розгляд колегії суддів господарського суду Луганської області, посилаючись при цьому на підвищену складність цієї справи.

          Представник позивача згоден з таким клопотанням.

          Розпорядженням заступника голови суду Рубцевої О.В. від 10.10.06 року розгляд справи доручено колегії суддів господарського суду Луганської області у складі суддів: Середи А.П. -  головуючий, Ворожцова А.Г. та Палєй О.С. –члени  колегії.

          Ухвалою суду від 10.10.06 року у судовому засіданні оголошено перерву до 26.10.06 року -  у зв'язку з тим, що відповідач не надав прокурору та позивачу наявні у нього  додаткові докази, у т.ч. аудиторський висновок, складений за результатами аудиторської перевірки, проведеної з ініціативи відповідача.

На підставі ст. 150 КАСУ  26.10.06 року у судовому засіданні оголошено перерву до 21.11.06 року - з метою наданням сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Прокурором та представниками сторін у судовому засіданні, яке відбулося 21.11.06 року, не заявлено клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, а тому його зафіксовано шляхом ведення протоколу судового засідання.

Прокурор та представник позивача позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього №б/н від 10.10.06 року, а також додатку до нього від 24.11.06 року №б/н, пославшись на те, що податок з доходів фізичних осіб він дійсно стягував, але не сплачував до бюджету, однак:

1)Антрацитівська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області (далі –ОДПІ, - Позивач) була зобов'язана списати весь податковий борг з прибуткового податку з доходів громадян як безнадійний, але списала лише частину його;

2)позивач невірно посилається у позові та у своїх доводах на те, що прибутковий податок відповідачу належало стягувати на підставі розділів ІІ та ІІІ Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 року №13/92 «Про прибутковий податок з громадян»(далі –Декрет КМУ №13/92), в той час, як його належало стягувати на підставі правил розділу ІУ того ж Декрету;

3)ним (відповідачем) надлишкового утримано з працівників та осіб, які надали у оренду йому свої земельні ділянки, прибутковий податок у сумі 37052,28 грн.;

4)позивачем невірно визначено залишок суми боргу з прибуткового податку, - останній, на думку відповідача, за станом на 01.06.04 року повинен складати 14078,56 грн. на його (відповідача) користь;

5)в матеріалах справи, крім довідки та акту про взаємозвірку суми стягнутого, але не сплаченого до бюджету прибуткового податку, відсутні будь-які належні докази наявності такого боргу.  

          Заслухавши прокурора та представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  колегія суддів  дійшла  наступного.

          І.1. 04.04.2000 року Антрацитівською районною державною адміністрацією Луганської області Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Індустрія» (далі –СТОВ «Індустрія», - Відповідач), ідентифікаційний номер 30846981, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №13621200000000184, - що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи та довідкою управління статистики у Луганській області № 80 від 13.12.05 року.

          26.04.2000 року Антрацитівською ОДПІ  його взято на податковий облік, реєстраційний №00/04-46-240, що підтверджується довідкою № 52 від 29.05.06 року, виданою названою ОДПІ.

         2. Фахівцями ОДПІ в період з 21 по 29 квітня 2004 року проведено документальну  перевірку правильності утримання, повноти та своєчасності перерахування до бюджету прибуткового податку з доходів громадян та податку з власників транспортних засобів СТОВ «Індустрія»за період з 01.05.2001 року по 31.05.2004 року, - за результатами якої 21.06.04 року складено довідку  № 574/17, - згідно якій відповідачем за період з 01.05.01 року по 31.05.04 року утримано з платників податку на прибуток з доходів фізичних осіб у загальній сумі 169,2 тис. грн., але не перераховано до бюджету.  

         Того ж дня з довідкою були ознайомлені керівник та головний бухгалтер СТОВ «Індустрія», які, як вбачається з наявних у справі її примірників, підписали її без будь-яких зауважень, заяв та застережень.

          З урахуванням викладеного суд вважає, що тим самим спростовано твердження відповідача про те, що вимоги позивача ґрунтуються лише на довідці та акті про взаємозвірку сум стягнутого, але не сплаченого до бюджету прибуткового податку.

            3.Відповідач  не надав доказів оскарження чи визнання неправомірними дій фахівців ОДПІ, пов'язаних з проведенням цієї перевірки.

          4.Як вбачається з матеріалів справи, після проведення згаданої вище перевірки, 30.08.04 року відповідач звернувся до ОДПІ з заявою про списання наявного у нього податкового боргу як безнадійного, оскільки у його господарській діяльності мали місце форс-мажорні обставини.

          Рішенням Антрацитівської ОДПІ № 101 від 30.08.04 року було списано частину податкового боргу відповідача зі стягнутого ним, але не сплаченого до бюджету прибуткового податку у сумі 87841,00 грн., який утворився за станом на 05.06.03 року.           5. 25 травня 2006 року позивач та відповідач склали та підписали:

           довідку про заборгованість по податку з доходів фізичних осіб по СТОВ «Індустрія», і.к. 30846981, за станом на 25.05.06 року,

          а 31.08.06 року –акт звірки про суму заборгованості по податку з доходів фізичних осіб по СТОВ «Індустрія», яка виникла у 2004 році, але не сплачена станом на 31.08.06 року.

          Обидва документи містять у собі цілком ідентичні дані про те, що у СТОВ мається заборгованість по податку з доходів фізичних осіб на виплачену заробітну плату у сумі 81334,00 грн.; у цих документах також вказано, що податковий борг у сумі 87841,00 грн. –списано як безнадійний.  

          Отже, суд дійшов висновку про те, що за станом на час розгляду цієї справи у відповідача мається борг зі сплати до бюджету стягнутих, але не сплачених сум прибуткового податку (податку з доходів фізичних осіб) у розмірі 81334,00 грн.   

           При цьому суд виходив з наступного:

           1)згідно додаткам №№3-6 до довідки перевірки №574/17 від 21.06.04 року загальна сума стягнутого, але не сплаченого до бюджету прибуткового податку за перевірений період склала 169175,00  грн. (74148,00 грн.+46819,00 грн. + 24221,00 грн. + 23987,00 грн.),

          2)звідси виходить, що сума у розмірі 169,2 тис. грн., відображена у довідці перевірки, є округленою, а тому суд при визначенні точної суми боргу виходить саме з суми 169175,00 грн.

          Заслухавши  прокурора та представників сторін,  оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          ІІ.1. 1.Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктом 4 частини 1 ст.14 цього Закону  прибутковий податок (податок на доходи фізичних осіб, - далі - ПДФО)  віднесено до загальнодержавних податків.

          2. Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги те, що:

           порушення порядку сплати прибуткового податку (ПДФО) до бюджету відповідачем припущено, починаючи з 01.05.2001 року по 31.05.2004 року; воно продовжує мати місце і на час розгляду цієї справи,  

           порядок нарахування, стягнення та перерахування до бюджету прибуткового податку (а з 01.01.04 року –податку з доходів фізичних осіб) в період, впродовж  якого у відповідача  виник борг зі сплати до бюджету цього виду податку, регулювався Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 року №13-92 „Про прибутковий податок з громадян”, а з 01.01.04 року –Законом України від 22.05.03 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі –ЗУ №889-ІУ).

          Виходячи з того, що:

            основний період виникнення боргу припадає на час дії Декрету №13/92;

            принципових відмінностей в урегулюванні порядку нарахування, стягнення та сплати до бюджету прибуткового податку (ПДФО) Декрет КМУ №13/92 та Закон України №889-ІУ не містять;

свої заперечення проти позову відповідач будує саме на положеннях Декрету №13/92, -

суд у своїй постанові посилається на положення Декрету №13/92, маючи на увазі (з 01.01.04 року по 31.05.04 року) також і положення ЗУ №889-ІУ.

             3.Як сказано у ст. 1 Декрету КМУ №13-92 (ст. 2 ЗУ №889-ІУ), - платниками цього податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі –громадяни), - як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

          4.Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами (частина 1 ст. 2 Декрету; ст. 3 ЗУ №889-ІУ)

          Доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами, якщо інше не передбачено цим Декретом (частина 3 ст. 2 Декрету).

          5.Як сказано у частині 2 ст. 8 розділу ІІ Декрету №13-92 (ст. 4 ЗУ №889-ІУ), оподатковуваними прибутковим податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи за виконання трудових обов'язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, які утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних та соціальних благ у грошовій та натуральній формі, крім сум виплат, які не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, визначених у статті 5 цього Декрету.

          6.Відповідно до частини 1 ст. 9 цього розділу ІІ Декрету; ст. 8 №ЗУ №889-ІУ) нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами –суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів.

          7. Статтею 10 Декрету (ст.8 ЗУ №889-ІУ) передбачено, що:

          підприємства, установи, організації усіх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць (частина 1).

          Зазначені юридичні і фізичні особи одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку (частина 2).

          Чеки на отримання коштів для виплати належних громадянам сум приймаються установами банків тільки за умови пред'явлення платіжного доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку (частина 3).

          Забороняється сплата податку з доходів громадян за рахунок коштів підприємств, установ і організацій та фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності, крім колективних сільськогосподарських підприємств  (КСП) (частина 5).

          Як видно з матеріалів справи, відповідач не належить до числа КСП, а тому на нього дія цієї частини статті 10 Декрету КМУ №13-92 не розповсюджується.

          8.Особою, відповідальною за нарахування, утримання та  сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (ст. ст.9 та 10 Декрету №13-92; ст.ст. 8, 16,17 ЗУ №889-ІУ).

          9.Як сказано у частині 2 ст. 21 Декрету №13-92, за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

           10.Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач припустився порушення  вимог ст.ст. 9 та 10 Декрету №13-92.

          11.Колегія суддів, досліджуючи твердження відповідача про те, що позивач безпідставно вважає, що прибутковий податок (ПДФО) з доходів, отриманих власниками земельних ділянок від передачі йому (відповідачу) в оренду цих ділянок, належало стягувати, керуючись розділом ІУ, а не ІІ та ІІІ Декрету КМУ №13/92, дійшла наступного.

          1.Згідно статті 11 розділу ІІІ Декрету  КМУ №13/92 об'єктом оподаткування доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи (служби, навчання) є

           доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій  та фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, у тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на підставі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

          Частиною 1 ст. 12 розділу ІІІ Декрету №13/92 передбачено, що з доходів, зазначених у статті 11, податок обчислюється за ставками, наведеними у пунктах  2,3 та 4 статті 7, утримується у джерела виплати і перераховується до бюджету в порядку, встановлену статтею 10 цього Декрету (цитована вище у цій постанові).

          2.Відповідно до частини 1 ст. 13 розділу ІУ того ж Декрету

          оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах ІІ та ІІІ цього Декрету.

Але податок у цьому випадку може бути обчислено за двома варіантами, передбаченими пунктами «а»та «б»частини 1 ст. 14 Декрету №13/92, а саме:

а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами –суб'єктами  підприємницької діяльності під час виплати ними впродовж року доходів громадянам, переліченим у цьому розділі Декрету, про що не пізніше, ніж через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Отримані з джерела виплати суми податку приймаються до розрахунку податковим органом під час проведення податкових розрахунків по прибутках, отриманих впродовж оподатковуваного періоду;

б)податковими органами на підставі декларацій, наданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році прибуток або про фактично отриманий впродовж звітного календарного року прибуток та інших відомостях про доходи громадян, названих у цьому розділі.

У частині 2-й ст.14 Декрету прямо сказано:

перерахування утриманих сум  податку до бюджету підприємства, установи, організації та фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють в порядку, передбаченому ст. 10 цього Декрету.

Таким чином, наявними у справі доказами належним чином доведено, що по цьому спору мало місце стягнення прибуткового податку (ПДФО) саме відповідачем (останній цього також не оспорює), - тобто податковий орган (у даному випадку –ОДПІ) не визначав, а громадяни, які здавали свої земельні паї (земельні ділянки) в оренду СТОВ «Індустрія», - окремо не складали та не надавали до ОДПІ  податкової звітності, а також окремо не сплачували до бюджету суми прибуткового податку (ПДФО) у зв'язку з отриманням сум доходу від здачі в оренду вищезгаданих паїв (земельних ділянок), - тобто відповідач сам фактично обрав варіант «а»частини 1 ст. 14 Декрету КМУ №13/92 щодо стягнення податку на прибуток (ПДФО) з доходів, отриманих орендодавцями за здані в оренду земельні паї (крім того, він, у відповідних випадках, стягував з працівників СТОВ податок на прибуток (ПДФО) у зв'язку з виконанням ними трудових обов'язків).

У підпункті 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 ЗУ №889-ІУ чітко врегульовано питання щодо, хто повинен стягувати та перераховувати до бюджету ПДФО у разі виплати доходів за отримані в оренду земельні ділянки:

податковим агентом платника податку –орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю) майнового паю є орендар.

З матеріалів справи також вбачається (і відповідач проти цього не заперечує), що  він, на виконання норм  ст. 14 Декрету №13/92 та пункту 14.1.1 Інструкції №12 від 21.04.93 року направляв до ОДПІ довідку форми №2 –про доходи, виплачені громадянам та стягнуті при цьому суми прибуткового податку (ПДФО).      

          Отже, у даному конкретному випадку  не має принципового значення думка позивача та відповідача з приводу того, якими розділами (ІІ та ІІІ чи розділом ІУ) Декрету КМУ №13/92 належало керуватися відповідачу при  стягненні податку на прибуток (ПДФО), - принципове значення має сам факт СТЯГНЕННЯ відповідачем сум цього податку та неперерахування ним його до бюджету.

          12.Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що Декрет №13-92 не містить у собі механізму примусового стягнення з  організацій, установ, підприємств та фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності  боргу зі сплати до бюджету сум стягнутого прибуткового податку з громадян (ПДФО).  

          13. У зв'язку з цим суд виходить з того, що спірна сума згідно підпункту 3.2.1 пункту 3.2 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  (далі –ЗУ №2181) є бюджетним фондом, що прямо витікає із змісту  підпункту 3.2.1 названого Закону, в якому сказано:

          у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування  уповноважений утримувати податок..., яким оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, ...сума таких податків ... вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх  імені.

          У підпункті 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 цього Закону, далі, сказано, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

          14.Що стосується тверджень відповідача про те, що ОДПІ «була зобов'язана»списати весь борг з податку на прибуток (ПДФО), у т.ч. ту частину, яка є предметом спору по цій справі, то суд виходить з того, що відповідач мав на час винесення рішення про списання безнадійного податкового боргу №101 від 30.08.04 року та має на даний час повну цивільну та адміністративну дієздатність, а тому мав та має реальну можливість захистити свої права та інтереси у порядку, встановленому чинним законодавством.

          Вищеназване рішення не є предметом спору по даній справі, а тому суд не надає доводам відповідача у цій частині правової оцінки.

          ІІІ. Визначені ЗУ №2181-ІІІ процедури надіслання боржнику податкової вимоги (ст.6), права виникнення податкової застави (ст.8), адміністративного арешту активів платника податків (ст.10)  та таке інше –не розповсюджуються на заборгованість зі сплати до бюджету податку на прибуток (ПДФО), оскільки остання не підпадає під визначення «податкове зобов'язання»та «податковий борг»у розумінні ЗУ №2181-ІІІ.

          З огляду на ці обставини  податкові органи, згідно постанови КМУ від 15.04.02 року №538, якою затверджено Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, що перебувають у податковій заставі (далі –Порядок №538), - позбавлені можливості стягнути борг з податку на прибуток (ПДФО), оскільки названий Порядок розроблений на підставі та на виконання вимог ст. 10 ЗУ №2181-ІІІ та стосується лише податкового боргу.

          ІУ.1.Оскільки заявник та позивач звернулися з позовом до суду саме з приводу примусового стягнення цього боргу, то суд, враховуючи, що  податковий борг у судовому порядку не може бути стягнутий у інший спосіб, ніж передбачено підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181-ІІІ, - при вирішенні цього спору керується саме ним.

           Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами”  (далі –ЗУ №2181), активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що відповідач позовні вимоги не спростував.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу зі сплати до бюджету прибуткового податку з фізичних осіб (ПДФО), а також факт його ухилення від його сплати,  - позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з Відповідача судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, ст.9 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”; ст.ст. 1,2,7-14,19,21 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13/92 «Про прибутковий податок з громадян»; ст.ст.6,7,8, 10,16,17,20 ЗУ від 22.05.2003 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб”;  п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1, п.п. 3.2.1 та 3.2.2.п. 3.2 ст. 3 Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись ст.ст. 94, 158-163 та 167 КАС України, суд

                                                         п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія», ідентифікаційний номер 30846981, яке знаходиться за адресою: село Індустрія, вул. Совхозна, 1 Антрацитівського району Луганської області, р/рахунок 2600830220566 у Філії відділення Промінвестбанку у місті Красний Луч Луганської області, МФО 304375, - на користь місцевого бюджету на поточний рахунок №33212800600091, банк УДК у Луганській області, МФО 804013, код платежу –11010100, код отримувача - 25992095, - борг з прибуткового податку  (податку з доходів фізичних осіб) у сумі 81334 (вісімдесят одна тисяча триста тридцять чотири) грн. 00 коп.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України за згодою прокурора та представників сторін у судовому засіданні 24.11.2006 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 29.11.2006 року.

Колегія суддів:

Головуючий                                                                                          А.П.Середа

Члени колегії                                                                           А.Г.Ворожцов

                                                                                                 О.С.Палєй