Ухвала

від 16.05.2013 по справі 801/99/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/99/13-а

16.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 07.02.13 у справі № 801/99/13-а

за позовом Приватного підприємства "Оріон" (вул. 1-ої Кінної армії, 17 А, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95024)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Оріон» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби , в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.12.2012 р. № 0007881501 та №0013191502.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2013 року позов Приватного підприємства "Оріон" - задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 05.12.2012 р. № 0013191502 та № 007881501.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Кримбудіндустрія», КП «Альянс» за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої 23.11.2012 р. був складений акт № 9324/15-2/ 31578579.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в наслідок чого занижено податок на прибуток в періоди, що перевірялись, на загальну суму 108875 грн., порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2., п.п.7.4.5. п. 7.4. , п.п.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1, ст.185,п. п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 87100 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 05.12.2012р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0007881501, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 108875грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 27218,75грн., та № 0013191502 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 87100 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21775 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом зроблено помилкові висновки про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» та як наслідок - безпідставне прийняття податкових повідомлень- рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

На час проведення позивачем господарської діяльності у квітні 2010 р. - грудні 2010 р., тобто за перевіряємий період, спірні правовідносини регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оподаткування ПДВ у перевіряємий період регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість».

У п.1.4. ст.1 цього Закону вказувалось, що під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховувалась у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховувалась до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

В акті перевірки №9324/15-2/ 31578579 від 23.11.2012 р. податковим органом зазначено, що основними видами діяльності позивача є, зокрема, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого профілю, складське господарство.

Апеляційним розглядом установлено, що між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія» 01.04.2010 р. був укладений договір оренди приміщення №99, згідно з умовами якого позивачем були орендовані складські приміщення площею 756 кв.м, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10 Г.

Факт передачі приміщень позивачу підтверджений актом приймання- передачі від 01.04.2010р., податковою накладною №224 від 30.04.2010 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Судовою колегією встановлено, що позивачем в період часу, що перевірявся, на виконання умов договору оренди приміщення №99 від 01.04.2010р. перераховано ТОВ «Кримбудіндустрія» орендної плати у сумі 370200 грн.

За даних обставин слід визнати, що оренда позивачем складського приміщення, зазначеного вище, не суперечить видам його діяльності та це приміщення застосовується у господарській діяльності позивача, про що також свідчить договір зберігання, укладений 02.04.2010 р. з ПП "АТП «Оріон». Отже, реальність цієї господарської операції підтверджена первинними бухгалтерськими документами, які містять всі необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" копії яких наявні в матеріалах справи, а тому позивач правомірно сформував валові витрати за цією господарською операцією.

До матеріалів справи залучені копії оформлених КП «Альянс» видаткової накладної № 4659 від 29.11.2010 р., податкової накладної № 4659 від 29.11.2010 р. , які свідчать про придбання позивачем офісних меблів загальною вартістю 24000 грн. ( в тому числі ПДВ).

Колегією суддів безперечно встановлено, що позивачем оплачені придбані товари, вони обліковуються як необоротні активи на картці рахунку 6851. Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, копії яких наявні у справі.

Однак, дана обставина залишилася поза увагою податкового органу.

На підставі письмових доказів апеляційним розглядом встановлено, що в період часу, що перевірявся, КП «Альянс», відповідно до умов договору №462 від 01.04.2010р., виконані роботи по ремонту належного позивачу приміщення, розташованого за адресою: м. Сімферополь,вул. Воровського 65.

Позивачем прийняті роботи, виконані КП «Альянс» по договору №462 від 01.04.2010р., на суму 128400 грн. ( в тому числі ПДВ), перерахована їх вартість (в тому числі ПДВ). В бухгалтерському обліку платника податків вказані операції обліковані відповідно до вимог чинного законодавства.

Як зазначено в акті перевірки №9324/15-2/ 31578579 від 23.11.2012 р., при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу, що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ТОВ «Кримбудіндустрія», КП «Альянс» при проведенні розрахунків за товар та послуги, які були надані ними (отримані) на виконання укладених сторонами договорів. На думку податкового органу діяльність зазначених суб'єктів господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та укладені з ними договори не мають реального товарного характеру. Також, відповідач вважає безпідставним віднесення до складу витрат, понесених платником податків в період часу, що перевірявся, коштів, сплачених ТОВ «Кримбудіндустрія», КП «Альянс», визнаючи нікчемними правочини між позивачем та його контрагентами зазначеними вище.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що податковий орган не наділений повноваженнями самостійно в акті перевірки визнавати правочини нечинними.

Належних доказів (судове рішення, вирок суду) на підставі яких встановлено недійсність або нікчемність угод (ст. 228 ЦК України), відповідачем в акті перевірки не зазначено та при проведенні перевірки не становлено.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія», КП «Альянс» спростовуються матеріалами справи, оскільки колегією суддів безперечно встановлено реальність угод та їх товарність, а тому, у позивача були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди та зарахування сплачених ним коштів до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вірно послався на приписи ст.71 КАС України, зазначивши про недоведеність відповідачем своїх доводів про відсутність необхідності у оренді приміщення позивачем та те, що договір оренди не пов'язаний з господарською діяльністю позивача.

Враховуюче вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги та визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.13 у справі № 801/99/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна