Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2а-13215/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13215/12/0170/15

16.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Агро-комплекс"- Круть Віктор Васильович, довіреність № 46 від 14.05.13

представник відповідача - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - Чакал Айше Реджепівна, довіреність № 11/9/10-0 від 10.07.12

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Тоскіна Г.Л. ) від 18.12.12 по справі № 2а-13215/12/0170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Агро-комплекс" (вул. Д'яченко, 3, с. Первомайське, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97520)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Агро-комплекс" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0001721502 від 05.11.2012; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Агро-комплекс" судові витрати у сумі 349,46 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Агро-комплекс" відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та невірною оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин справи. Заявник апеляційної скарги посилається на п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та нікчемності правочину між позивачем та ПП «Комманд».

16.05.2013 представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судову засіданні пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34945,43 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 34945,43 грн, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 року за № 00017221502.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту ДПІ від 18.10.2012 року за № 1834/15-02/32503043, яким встановлено заниження на 34945,43 грн. суми ПДВ, яка розрахована ТОВ "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Агро-комплекс" за скороченою декларацією за серпень 2011 р. та вересень 2011 р. (ряд.23 скороченої Декларації з ПДВ) та залишена у власному розпорядженні для цільового використання відповідно до п. 209.2. ст. 209 Податкового кодексу України. Заниження ПДВ за скороченою декларацією за серпень 2011 р. та вересень 2011 р. на 34945,43 грн. розраховане податковим органом, як результат порушення ТОВ "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Агро-комплекс" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1., 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1, ст. 201 Податкового Кодексу України при формуванні податкового кредиту в сумі 34945,43 грн. за період серпень 2011 р. та вересень 2011 р., у т.ч.: за серпень 2011 р. - 21289,67 грн., за вересень 2011 р. - 6666,67 грн. по фінансово - господарським взаємовідносинам із ПП «Комманд».

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Матеріали справи свідчать, що між ПП «Комманд» (Постачальник) та ТОВ «Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство «Агро-комплекс» (Покупець) були укладені договори поставки №03/08 від 03.08.2011 р. та №09/08 від 09.08.2011 р., на виконання умов яких ПП «Комманд» у серпні-вересні 2011 року поставило на адресу позивача товар, що підтверджується наступними документами:

- у серпні 2011р.: видаткова накладна № га-1581 від 03.08.2011р. та акт прийому-передачі від 03.08.2011р. на загальну суму 62500,00 грн., у тому числі ПДВ - 10416,67 грн., видаткова накладна №б/н від 15.08.2011р. та акт прийому-передачі від 15.08.2011р. на загальну суму 12000,00 грн., у тому числі ПДВ - 2000,00 грн., видаткова накладна № 1673 від 22.08.2011р. та акт прийому-передачі від 22.08.2011р. на загальну суму 53238,00 грн., у тому числі ПДВ - 8873,00 грн.

- у вересні 2011р.: видаткова накладна № 1766 від 01.09.2011р. та акт прийому-передачі від 01.09.2011р. на загальну суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

Оплата позивачем по рахунку за 03.08.2011 р. у сумі 62500 грн. в т.ч. ПДВ 10416,67 грн., 15.08.2011 р. - 12000 грн., у т.ч. ПДВ - 2000,00 грн., 23.08.2011 р. - 53238,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8873,00 грн., 01.09.2011 р. - 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн. за поставлений товар підтверджується виписками банку.

У бухгалтерському обліку позивача господарські операції з придбання товарів в сумі 167738 грн. в повному обсязі відображені в регістрах бухгалтерського обліку за період серпень-вересень 2011 р. за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками» в кореспонденції з дебетом субрахунків: №208 «матеріали сільськогосподарського призначення» в сумі 139781,66 грн.; №64 «Розрахунки за податками й платежами» в сумі 27956,34 грн.

По факту отримання вказаних матеріальних цінностей /перерахунку грошових коштів постачальнику ПП «Комманд» позивачу були виписані податкові накладні на загальну суму 167738 грн., в тому числі ПДВ 27956,34 грн., а саме: № 1581 від 03.08.2011р. на загальну суму 62500,00 грн., у тому числі ПДВ - 10416,67 грн., №105 від 15.08.2011р. на загальну суму 12000,00 грн., у тому числі ПДВ - 2000,00 грн., №142 від 22.08.2011р. на загальну суму 53238,00 грн., у тому числі ПДВ - 8873,00 грн., №6 від 01.09.2011р. на загальну суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

Вказані податкові накладні отримані позивачем у серпні-вересні 2011 року та включені до реєстру податкових накладних за серпень-вересень 2011 року.

Податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді серпня-вересня 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Комманд» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПАУ від 21.12.2010 року №969.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Колегією суддів встановлено, що позивачем у період серпень - вересень 2011р. від ПП «Комманд» були отримані засоби захисту рослин.

Відповідно до свідоцтва № 100168250 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, вирощування зернових та технічних культур (КВЕД 01.11.0), надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту (КВЕД 01.41.0).

Також з матеріалів справи вбачається, що постачальник позивача - ПП «Комманд» має Ліцензію №564149 на оптову торгівлю пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин), видану Міністерством аграрної політики України 25.08.2010 р. Отже постачальник позивача мав право на реалізацію пестицидів та агрохімікатів, які були придбані позивачем.

Факт використання позивачем засобів захисту рослин, отриманих від ПП «Комманд», підтверджується актами використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів № 16, 17, 20 та 21, які були надані позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до п.п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Що стосується питання нікчемності правочинів між позивачем та ПП «Комманд», судова колегія зазначає, що податкова відповідальність має індивідуальний характер, а висновок податкової інспекції щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ПП «Комманд» та нікчемності правочину повинен бути доведеним.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та ПП «Комманд» суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, дійсність правочинів між позивачем та ПП «Комманд» не оспорено.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Жодних доказів щодо наміру позивачем та його контрагентом порушити публічний порядок суду не наведено.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, податковою інспекцією під час здійснення перевірки не досліджувалося питання щодо реального виконання умов договорів поставки № 03/08 та 09/08 та використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від ПП «Комманд» засобів захисту рослин. В той же час матеріалами справи підтверджується товарний характер договорів поставки № 03/08 та 09/08 та факт використання засобів захисту рослин, що були отриманні від ПП «Комманд», у власній сільськогосподарській діяльності позивача.

Враховуючи зазначене, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку, що суд першої інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всесторонньо перевіривши обставини справи, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин та прийняв рішення з урахуванням усіх обставин справи у їх сукупності, що мають значення для прийняття рішення, а отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.12 по справі № 2а-13215/12/0170/15 залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 травня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська