Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2а-11790/12/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11790/12/0170/12

16.05.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Котарева Г.М. ) від 19.11.2012 по справі 2а-11790/12/0170/12

за позовом Приватного підприємства ".Вітязь." (вул. Волкова, 14, кв. 6, с. Ліснівка, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96560)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Курортна, 57, м. Саки, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 року адміністративний позов Приватного підприємства ".Вітязь." до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 09.10.2012 року № 0001072301, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 555716,00 грн. за основним зобов'язанням та 121575,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 09.10.2012 року № 0001082200, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 461000,00 грн. за основним зобов'язанням та 100795,00 грн. - за штрафними санкціями; стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства ".Вітязь." за рахунок коштів на утримання Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби 2146,00 грн. судового збору.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким Приватному підприємству ".Вітязь." відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на нікчемність правочинів між позивачем та КП «Альянс», ПП «Комманд», ПП «Пан Буд», ПП «Грандпродукт», ПП «Укрторгпартнер».

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений шляхом надіслання тексту повістки електронною поштою.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою на адресу електронної пошти, який міститься в Єдиній базі даних електронних адрес. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується і приєднується секретарем судового засідання до справи. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

До матеріалів справи долучена Довідка секретаря судового засідання від 29 квітня 2013 року про те, що протягом двох робочих днів на електронну адресу судді Дадінської Т.В. не надійшло підтвердження від Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про отримання повістки та процесуальних документів, надісланих електронною поштою відповідно до статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, відповідач сповіщений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи позивач сповіщений належний чином.

Представник позивача надіслав на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін та розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань своєчасності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182), ПП "Комманд" (код ЄДРПОУ 37081766), ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ 37081614), ПП "Базис Торг" (код ЄДРПОУ 36165986), ПП "Визит Торг" (код ЄДРПОУ 37081939), ПП "Грандпродукт" (код ЄДРПОУ 34946788), ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415) за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 за результатами якої складено акт перевірки від 02.10.2012 № 737/22-00/36286704, яким встановлені наступні порушення: ч. 1 ст.5, ст.203, ст.215 ч.1, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП ".Вітязь." з КП "Альянс", ПП "Комманд", ПП "Пан Буд", ПП "Базис торг", ПП "Візіт торг", ПП "Грандпродукт", ПП "Укрторгпартнер"; п.п.3.1.1. п.3.1. ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) та п. 185.1. ст.185. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 N2 2755-VI (з наступними змінами), що виразилося у завищенні позивачем податкового кредиту на суму 461 000,44 грн. по взаємовідносинам з КП "Альянс", ПП "Комманд", ПП "Пан Буд", ПП "Базис торг", ПП "Візит торг", ПП "Грандпродукт", ПП "Укрторгпартнер"; ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) та пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), що виразилося у завищенні позивачем валових витрат у сумі 2 520 117,15 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 555 716 грн., у т.ч. податку на прибуток за ставкою 25% за 2009 - 1кв.2011 на суму 352 758 грн., за ставкою 23% за 2-4 кв.2011 року на суму 175089,34 грн., за ставкою 21% за 1 кв.2012 року на суму 27 868,47 грн. по взаємовідносинам з КП "Альянс", ПП "Комманд", ПП "Пан Буд", ПП "Базис торг", ПП "Візіт торг", ПП "Грандпродукт", ПП "Укрторгпартнер".

На підставі акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 в загальній сумі 2520117,15грн, сформованих за рахунок господарських відносин позивача щодо придбання товарів (послуг) з КП "Альянс", ПП "Комманд", ПП "Пан Буд", ПП "Базіс Торг", ПП "Візіт Торг", ПП "Грандпродукт", ПП "Укторгпартнер".

Натомість у висновках Акту перевірки відповідачем встановлено порушення законодавства про оподаткування прибутку підприємств по контрагентах - ТОВ "Бренд Строй", БВП "Строітель Плюс", ПП "Севелітстрой", які не були визначені в наказі про проведення перевірки та по яких відповідач не встановлював взаємовідносини з позивачем.

До вказаного висновку відповідач дійшов з урахуванням того, що діяльність постачальників позивача , а саме: КП "Альянс", ПП "Комманд", ПП "Пан Буд", ПП "Базіс Торг", ПП "Візіт Торг", ПП "Грандпродукт", ПП "Укторгпартнер", визнається відповідачем такими, що мають ознаки "фіктивності" з посилань на наступні акти: від 11.04.12р. №36/22/32468182 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки КП "Альянс", код за ЄДРПОУ 32468182, від 06.04.12р. №32/22/37081766 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Комманд", код за ЄДРПОУ 37081766, від 06.04.12р. №21/22/37081614 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Пан Буд", код за ЄДРПОУ 37081614, від 06.04.12р. №10/22/36165986 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Базіс Торг", код за ЄДРПОУ 36165986, від 06.04.12р. №26/22/37081939 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Візит Торг", код за ЄДРПОУ 37081939, від 06.04.12р. №24/22/34946788 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Грандпродукт", код за ЄДРПОУ 34946788, від 06.04.12р. №19/22/36693415 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Укрторгпартнер", код за ЄДРПОУ 36693415, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р."

При цьому, відповідач посилається на лист від 28.05.2012 № 4318/7/22-320, яким до відповідача було направлено відомості про вказані підприємства як підприємства - "вигодонабувачі", які отримали податковий кредит від СПД "податкових ям", "транзитерів", у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 69-0146, за обвинуваченням директора ТОВ "Союз КДС" Кірюшка С.М., за ч.3 ст.212 КК України та інших осіб, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

Таким чином, висновки податкової інспекції щодо завищення позивачем валових витрат виробництва та сум податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, безпосередньо ґрунтується на висновку щодо нікчемності правочинів між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаними суб'єктами господарської діяльності у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Жодних доказів щодо наміру позивачем та його контрагентами порушити публічний порядок суду не наведено.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та КП "Альянс", ПП "Комманд", ПП "Пан Буд", ПП "Базіс Торг", ПП "Візіт Торг", ПП "Грандпродукт", ПП "Укторгпартнер" та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів товарів (робіт, послуг). В той же час в матеріалах справи наявні письмові докази, що свідчать не тільки про товарний характер фінансово-господарських операцій позивача із вказаними суб'єктами господарської діяльності, але свідчать і про використання позивачем отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а саме: отримані позивачем самовивозом продукти питання були поставлені позивачем ПП «Евпаторіятурсервіс», КРП ВПВКГ м. Саки; матеріали та обладнання поставлені КРП ВПВКГ м. Євпаторія, ПАТ «Феодосійський завод коньяків та вин», ДП «Судак», ПАТ «С. Перовської», ТОВ «Виноградний», ДП « Малореченське», ТОВ «Сакська водна компанія», Сакське міжрайонне управління водного господарства, ДП «Гурзуф», ТОВ «Фермер ЛТД», ТОВ «Агрофірма Золотая Балка», ТОВ «Янтарний», ДП «Лівадія», ДП «Таврида», ДП «Приветне». Вказані фінансово-господарські операції підтверджені відповідними угодами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відомостями бухгалтерського обліку позивача, що підтверджують відповідний рух товару.

Вказані обставини суд першої інстанції ретельно з'ясував та дослідив. Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Судом першої інстанції ретельно досліджені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача щодо фінансово-господарських взаємовідносин із КП "Альянс", ПП "Комманд", ПП "Пан Буд", ПП "Базіс Торг", ПП "Візіт Торг", ПП "Грандпродукт", ПП "Укторгпартнер", наявність яких податковою інспекцією не спростовується, та у повному обсязі з'ясовано питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг). Суду не надані докази, яки б спростовували факт отримання від контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання останніх у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем зі вказаним контрагентами було укладено наступні договори:

- ПП ".Вітязь." укладено договір купівлі - продажу №120 від 01.04.2010 із КП «Альянс». На виконання вказаного договору ПП ".Вітязь." від КП "Альянс" отримані податкова накладна N1121 від 30.04.2010 на суму ПДВ - 3666,67грн. (вказана сума включена до складу податкового кредиту у квітні 2010року), акт ремонту двигуна б/н від 30.04.2010по рахунку №28 від 30.04.2010, звіти про використання коштів, наданих на відрядження під звіт з додатками до них фіскальних чеків та прибутково касових ордерів. Позивачем до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) віднесена сума 18 333,33 грн. у т.ч. за II кв.2010року - 18 333,33грн. До складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010 року віднесена сума З 666,67грн.

- ПП ".Вітязь." укладено договір купівлі - продажу №160 від 01.04.2010 із ПП «Комманд». На виконання вказаного договору ПП ".Вітязь." від ПП "Комманд" отримані податкові накладні (перелічені на арк.11,12 акту перевірки) на загальну суму 129 336,34 грн. (вказана сума включена до складу податкового кредиту у березні 2012року), звіти про використання коштів, наданих на відрядження під звіт з додатками до них фіскальних чеків та прибутково касових ордерів. Позивачем до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) віднесена сума 646 681,64 грн., у т.ч. II кв.2011 року - 105 304,8 грн., III кв.2011року - 269 405,56 грн., IV кв. 2011року - 147 696,92грн., І кв.2012року - 124 274,36грн. До складу податкового кредиту з ПДВ віднесена сума 129 336,33грн, у т.ч. квітень 2011року - 12896,96грн., травень 2011року - 8164 грн., серпень 2011року - 45087,07грн., вересень 2011року - 8794,04грн., жовтень 2011року - 16182,80грн., листопад 2011року - 9936,72 грн., грудень 2011року - 3419,86грн., січень 2012року - 325,44 грн., лютий 2012року -6073,71грн., березень 2012року - 18455,73грн.

- ПП ".Вітязь." укладено договір купівлі - продажу №255 від 01.08.2010 та № 20 від 10.01.2011 із ПП «Пан Буд». На виконання вказаного договору ПП ".Вітязь." від ПП "Пан Буд" отримані податкові накладні (перелічені на арк.22,23 акту перевірки) на загальну суму 166 386,83 грн. (вказана сума включена до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах), звіти про використання коштів, наданих на відрядження під звіт з додатками до них фіскальних чеків та прибутково касових ордерів. Позивачем до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) віднесена сума 831 937,09 грн., у т.ч. III кв.2010року - 91 174 грн., IV кв. 2010 року - 632 638,49грн., І кв.2011року - 108 124,60 грн. До складу податкового кредиту з ПДВ віднесена сума 166 387,43грн, у т.ч. серпень 2010року - 16 072,8грн., вересень 2010року - 2 162 грн., жовтень 2010року - 45 523,78грн., листопад 2010року - 6 699,52 грн., грудень 2010року - 74 304,41грн., січень 2011року - 3 745 грн., лютий 2011року - 10 640грн., березень 2011року - 7 239,92 грн.

- ПП ".Вітязь." укладено договір купівлі - продажу №174 від 01.05.2010 із ПП «Базіс Торг». На виконання вказаного договору ПП ".Вітязь." від ПП "Базіс Торг" отримані податкові накладні (перелічені на арк. ЗЗ акту перевірки) на загальну суму 28 485,02 грн. (вказана сума включена до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах), звіти про використання коштів, наданих на відрядження під звіт з додатками до них фіскальних чеків та прибутково касових ордерів. Позивачем до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) віднесена сума 142 425,2 грн., у т.ч. II кв.2010року - 55 691,6 грн., III кв.2010року -86733,6грн. До складу податкового кредиту з ПДВ віднесена сума 28 484,92 грн, у т.ч. червень 2010року - 11 138,32грн., липень 2010року - 17 346,7грн.

- ПП ".Вітязь." укладено договір купівлі- продажу №185 від 01.10.2011 із ПП «Візіт Торг». На виконання вказаного договору ПП ".Вітязь." від ПП "Візіт Торг" отримані податкові накладні (перелічені на арк.43,44 акту перевірки) на загальну суму 9 217,62 грн. (вказана сума включена до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах), звіти про використання коштів, наданих на відрядження під звіт з додатками до них фіскальних чеків та прибутково касових ордерів. Позивачем до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) віднесена сума 46 088,10 грн., у т.ч. IV кв. 2011 року - 37 654,75 грн., І кв.2012 року - 8 433,35 грн. До складу податкового кредиту з ПДВ віднесена сума 9 217,62 грн., у т.ч. жовтень 2011року - 2 671,85грн., листопад 2010року - 2 321,56грн., грудень 2011року - 2 537,54грн., січень 2012року - 1 686,67 грн.

- ПП ".Вітязь." укладено договір купівлі - продажу №112 від 01.04.2009 із ПП «Грандпродукт». На виконання вказаного договору ПП ".Вітязь." від ПП "Грандпродукт" отримані податкові накладні (перелічені на арк.53,54,55 акту перевірки) на загальну суму 57 622,67 грн. (вказана сума включена до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах), звіти про використання коштів, наданих на відрядження під звіт з додатками до них фіскальних чеків та прибутково касових ордерів. Позивачем до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) віднесена сума 288 113,22 грн., у т.ч. II кв.2009року - 75 388,34 грн., III кв. 2009 року - 153 531,84грн., IV кв.2009 року - 8 513,05 грн., І кв.2010 року - 40 559,71грн., II кв.2010 року - 11 120,38грн. До складу податкового кредиту з ПДВ віднесена сума 57 622,67 грн., у т.ч. квітень 2009 року - 642,4 грн., травень 2009 року - 1640,8грн., червень 2009 року - 12 794,46 грн., липень 2009 року - 13 479,64грн., серпень 2009 року - 14 465,43 грн., вересень 2009 року - 2 561,3 грн., жовтень 2009 року - 907,46грн., листопад 2009 року - 276,48 грн., грудень 2009 року - 518,67грн., січень 2010 року - 1 130,50грн., лютий 2010 року - 1 976,17грн., березень 2010 року - 5 005,28 грн., квітень 2010 року - 2 224,08грн.

- ПП ".Вітязь." укладено договір купівлі - продажу №51 від 10.01.2011 із ПП «Укрторгпартнер». На виконання вказаного договору ПП ".Вітязь." від ПП "Укрторгпартнер" отримані податкові накладні (перелічені на арк.66,67,68 акту перевірки) на загальну суму 109 307,74 грн. (вказана сума включена до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах), звіти про використання коштів, наданих на відрядження під звіт з додатками до них фіскальних чеків та прибутково касових ордерів. Позивачем до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) віднесена сума 546 538,67 грн., у т.ч. II кв.2010 року - 76 105,28грн., III кв.2010 року - 189 855,91 грн., IV кв. 2010 року - 41 237,25грн., І кв.2011 року - 38 142,73 грн., II кв.2011 року - 37 545,3грн., III кв.2011 року - 163 652,2грн. До складу податкового кредиту з ПДВ віднесена сума 109 307,74 грн., у т.ч. травень 2010року - 2 604,85грн., серпень 2010 року - 12 616, 21 грн., липень 2010 року - 17 666,91 грн., серпень 2010 року - 11 574,17грн., вересень 2010 року. - 8 730,1 грн., жовтень 2010 року - 4 243,02 грн., листопад 2010 року - 2 251,38грн., грудень 2010 року - 17653,05грн., січень 2011 року -1 525,84грн., лютий 2011 року - 2 230,93грн., березень 2011 року - 3 871,78грн., квітень 2011 року - 3 454,6 грн., травень 2011 року - 4 054,46грн., серпень 2011 року - 25 371,8грн., вересень 2011 року-7358,64грн.

Наявні у матеріалах справи письмові докази - первинні документи бухгалтерського та податкового обліку: рахунки-фактури, виписки по розрахунковому рахунку, платіжні документи,, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передання (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів, звіти за проводками бухгалтерського обліку по рахунках, звіти, договори, рахунки, кошториси, акти приймання-передання товарів (робіт, послуг), довідки щодо вартості виконаних підрядних робіт, розрахунки амортизації, акти приймання виконаних будівельних робіт, локальні кошториси, пояснювальні записки по об'єктам, що надані за кожною фінансово-господарською операцією, підтверджується як фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) так і використання отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача.

Суд першої інстанції ретельно дослідив вказані докази та повно з'ясував обставини справи, надав правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам.

Посилання податкової інспекції на окремі недоліки заповнення бухгалтерських документів не може розцінюватися судом як відсутність у позивача права на віднесення сум понесених витрат з придбання товарів (робіт, послуг) та сплати ПДВ до складу валових витрат виробництва та податкового кредиту при доведеності реального вчинення правочинів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування обставин, що свідчать про незаконність операцій, на підставі яких виникло право на бюджетне відшкодування, покладається на податкові органи.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Доводи податкової інспекції щодо наявності у діях КП "Альянс", ПП "Комманд", ПП "Пан Буд", ПП "Базіс Торг", ПП "Візіт Торг", ПП "Грандпродукт", ПП "Укторгпартнер" ознак фіктивної діяльності є передчасним, оскільки не ґрунтується на належному доказі, під яким положеннями частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України розуміється відповідний вирок суду у кримінальній справі.

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 по справі 2а-11790/12/0170/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська