ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2013 р. (10:05) Справа №801/3352/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Дубініної А.В., представників сторін:

від позивача - представника за довіреністю Самойленко Б.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить скасувати наказ № 783 від 15.02.2013р., скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002941501 від 15.03.2013р., №0005261502 від 15.03.2013р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача, а саме ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарів у ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» мають реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, доставка та оприбуткування товару на складі позивача та подальше його використання у господарській діяльності позивача підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Крім того, позивач вказує, що спірний наказ був прийнятий з порушенням вимог Податкового кодексу України, за відсутності передбачених податковим законодавствам підстав.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.04.2013 року за клопотанням представника позивача провадження у справі зупинено. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.05.2013 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.05.2013 року за клопотанням представника позивача позовні вимоги в частині скасування наказу № 783 від 15.02.2013р. були залишені без розгляду.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Під час розгляду справи представник відповідача проте задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 32541639) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 20.06.2003 р.

Відповідно до довідки серії АА № 683561 від 11.10.2012р. основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням (КВЕД 46.69), неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.78).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" з питань взаємовідносин з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки був складений акт від 28.02.2013р. №1268/15.2/32541639 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002941501 від 15.03.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 44259,75 грн., у тому числі за основним платежем - 43464,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 795,75 грн.;

- №0005261502 від 15.03.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43766,00 грн., у тому числі за основним платежем - 37573,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6194,00 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 44259,75 грн., у тому числі за основним платежем - 43464,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 795,75 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), п. 44.1 ст. 44, п. 138.1., п. 138.2., п. 138., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. на суму 187865 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у контрагентів ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 43464,00 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 43766,00 грн., у тому числі за основним платежем - 37573,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6194,00 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" п. 198.1, п. 198.3., п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів у контрагентів ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 37573,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення №0002941501 від 15.03.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 44259,75 грн., у тому числі за основним платежем - 43464,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 795,75 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціях з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» були сформовані позивачем у 2011 році, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і норми ІІІ розділу Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01.04.2011р. порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 138.8.5. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень.

Згідно пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" до валових витрат 2011 р включені витрати по операціям з придбання товарів у контрагентів ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

Так, в акті перевірки зазначено, ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), п. 44.1 ст. 44, п. 138.1., п. 138.2., п. 138., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. на суму 187865 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у контрагентів ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 43464,00 грн., у зв'язку з чим, на підставі спірного податкового повідомлення - рішення податковим органом збільшено грошове зобов'язання з податку на прибутку.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів у контрагентів ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно з постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічної звірки не підтверджено реальність проведення господарських операцій ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

На думку податкового органу діяльність ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" по взаємовідносинах з ПП «Майстер-Торг» суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" та ПП «Майстер-Торг» було укладено договір поставки товарів № 31-Б/19 від 01.03.2011р., відповідно до яких Продавець (ПП «Майстер-Торг») зобов'язується продати Покупцю (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") товарно-матеріальні цінності, у кількості та за ціною, які вказані в накладних. Поставка товарно-матеріальних цінностей здійснюється на склад Замовника. (п. 4.2 Договору).

На виконання умов вказаних договорів ПП «Майстер-Торг» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними: № 114 від 17.03.11р. на суму 15275,35 грн., у тому числі ПДВ 2545,89 грн. (вартість без ПДВ 12729,46 грн.), № 124 від 04.04.11р. на суму 11362,40 грн., у тому числі ПДВ 1893,73 грн. (вартість без ПДВ 11362,40 грн.), № 246 від 09.06.11р. на суму 14863,80 грн., у тому числі ПДВ 2477,30 грн. (вартість без ПДВ 12386,50 грн.), № 282 від 30.06.11р. на суму 12232,30 грн., у тому числі ПДВ 2038,72 грн. (вартість без ПДВ 10193,58 грн.), № 309 від 25.07.11р. на суму 26845,40 грн., у тому числі ПДВ 4474,23 грн. (вартість без ПДВ 22371,17 грн.), № 660 від 16.08.11р. на суму 13618,20 грн., у тому числі ПДВ 2269,70 грн. (вартість без ПДВ 11348,50 грн.), № 708 від 26.09.11р. на суму 9510,00 грн., у тому числі ПДВ 1585,00 грн. (вартість без ПДВ 7925,00 грн.). Загалом було отримано товарів на загальну суму 103707,45 грн. у тому числі ПДВ 17284,57 грн. (вартість без ПДВ 86422,88 грн.)

Судом встановлено, що ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" повністю сплачена вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Майстер-Торг», що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ПП «Майстер-Торг» у 2011р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" (Постачальник) було укладено ряд договорів поставки:

- договір поставки товарів № 7 від 12.01.2010р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ВАТ «Завод Фіолент») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

- договір поставки товарів № 6 від 11.01.2010р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (Дочірнє підприємство «Фіолентмехпласт» ВАТ «Завод Фіолент») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

- договір поставки товарів № 15 від 12.01.2011р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ТОВ «Сімферопольський електротехнічний завод») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

- договір поставки товарів № 19 від 10.01.2011р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ТОВ «Сантехпром-Нова») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

- договір поставки товарів № 14 від 05.01.2011р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (УПО УТОС «Кримпласт») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних.

Судом встановлено, що запчастини та спеціалізоване устаткування, які були отриманні від ПП «Майстер-Торг» в подальшому були реалізовані зазначеним покупцям у тому податковому періоді, у якому вони були придбані, що підтверджується виписаними позивачем податковими та видатковими накладними на користь покупців.

Таким чином, товари (Запчастини та спеціалізоване устаткування), які були придбані у ПП «Майстер-Торг» були використані ним у господарській діяльності у тому періоді, у якому вони були отримані, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 та п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані товарів у ПП «Майстер-Торг» до складу валових витрат у перевіряємому періоді на суму 86422,88 грн.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" по взаємовідносинах з ПП «Укрторгпартнер» суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" та ПП «Укрторгпартнер» було укладено договір поставки товарів № 38Б від 01.06.2011р., відповідно до яких Продавець (ПП «Укрторгпартнер») зобов'язується продати Покупцю (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних. Поставка товарно-матеріальних цінностей здійснюється на склад Замовника. (п. 4.2 Договору).

На виконання умов вказаних договорів ПП «Укрторгпартнер» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними: № 1727 від 13.07.11р. на суму 23158,40 грн., у тому числі ПДВ 3859,73 грн. (вартість без ПДВ 19298,67 грн.), № 63 від 01.08.11р. на суму 14785,80 грн., у тому числі ПДВ 2464,30 грн. (вартість без ПДВ 12321,50 грн.), № 2790 від 01.09.11р. на суму 17380,40 грн., у тому числі ПДВ 2896,73 грн. (вартість без ПДВ 14483.67 грн.), № 3083 від 07.10.11р. на суму 9785,40 грн., у тому числі ПДВ 1630,90 грн. (вартість без ПДВ 8154,50 грн.). Загалом було отримано товарів на загальну суму 65110,00 грн. у тому числі ПДВ 10851,66 грн. (вартість без ПДВ 54258,34 грн.)

Судом встановлено, що ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" повністю сплачена вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Укрторгпартнер», що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ПП «Укрторгпартнер» у 2011р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" (Постачальник) було укладено ряд договорів поставки:

- договір поставки товарів № 7 від 12.01.2010р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ВАТ «Завод Фіолент») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

- договір поставки товарів № 31-Б4 від 01.06.2011р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ПП «Продмаш Техсервіс») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

- договір поставки товарів № 18 від 05.01.2011р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ПАТ «Пневматика») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

- договір поставки товарів № 24 від 17.01.2011р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ТОВ «Юждор ЛТД») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

- договір поставки товарів № 20 від 17.01.2011р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ЗАТ «Кримвтормет») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

Судом встановлено, що запчастини та спеціалізоване устаткування, які були отриманні від ПП «Укрторгпартнер» в подальшому були реалізовані зазначеним покупцям у тому податковому періоді, у якому вони були придбані, що підтверджується виписаними позивачем податковими та видатковими накладними на користь покупців.

Таким чином, товари (Запчастини та спеціалізоване устаткування), які були придбані у ПП «Укрторгпартнер» були використані ним у господарській діяльності у тому періоді, у якому вони були отримані, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані товарів ПП «Укрторгпартнер» до складу валових витрат у перевіряємому періоді на суму 54258,34 грн.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" по взаємовідносинах з ПП «Скіпер» суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" та ПП «Скіпер» було укладено договір поставки товарів № 33Б/31 від 01.04.2011р., відповідно до яких Продавець (ПП «Скіпер») зобов'язується продати Покупцю (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних. Поставка товарно-матеріальних цінностей здійснюється на склад Замовника. (п. 4.2 Договору).

На виконання умов вказаних договорів ПП «Скіпер» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними: № 245 від 20.05.11р. на суму 10385,40 грн., у тому числі ПДВ 1730,90 грн. (вартість без ПДВ 8654,50 грн.), № 335 від 14.06.11р. на суму 12682,40 грн., у тому числі ПДВ 2113,73 грн. (вартість без ПДВ 10568,67 грн.), № 384 від 06.07.11р. на суму 16498,50 грн., у тому числі ПДВ 2749,75грн. (вартість без ПДВ 13748,75 грн.), № 447 від 29.07.11р. на суму 17050,40 грн., у тому числі ПДВ 2841,73 грн. (вартість без ПДВ 14208,67 грн.). Загалом було отримано товарів на загальну суму 56616,70 грн. у тому числі ПДВ 9436,11 грн. (вартість без ПДВ 47180,59 грн.)

Судом встановлено, що ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" повністю сплачена вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Скіпер», що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ПП «Скіпер» у 2011р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" (Постачальник) було укладено ряд договорів поставки:

- договір поставки товарів № 25 від 05.01.2011р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ВАТ Електромашинобудівельний завод «Фірма СЕЛМА») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

- договір поставки товарів № 31-Б4 від 01.06.2011р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ПП «Продмаш Техсервіс») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

- договір поставки товарів № 18 від 05.01.2011р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ПАТ «Пневматика») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

- договір поставки товарів № 24 від 17.01.2011р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ТОВ «Юждор ЛТД») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних;

- договір поставки товарів № 19 від 10.01.2011р., відповідно до якого Продавець (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") зобов'язується продати Покупцю (ТОВ «Сантехпром-Нова») товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних.

Судом встановлено, що запчастини та спеціалізоване устаткування, які були отриманні від ПП «Скіпер» в подальшому були реалізовані зазначеним покупцям у тому податковому періоді, у якому вони були придбані, що підтверджується виписаними позивачем податковими та видатковими накладними на користь покупців.

Таким чином, товари (Запчастини та спеціалізоване устаткування), які були придбані у ПП «Скіпер» були використані ним у господарській діяльності у тому періоді, у якому вони були отримані, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані товарів ПП «Скіпер» до складу валових витрат у перевіряємому періоді на суму 47180,59 грн.

У бухгалтерському обліку ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" господарські операції з придбання товарів у ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» в повному обсязі в сумі 225434,17 грн. відображені в регістрах бухгалтерського обліку за період березень-жовтень 2011р. за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками» в кореспонденції з дебетом субрахунків: №28 "Товари" в сумі 187861,81 грн.; №64 «Розрахунки за податками й платежами» в сумі 37572,36 грн.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до довідки серії АА № 683561 від 11.10.2012р. основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням (КВЕД 46.69), неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.78).

Як вбачається з матеріалів справи, отримані товари, а саме запчастини та спеціалізоване устаткування були в подальшому реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності.

Судом встановлено, що при передачі товарів, отриманих від ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер», позивачем було отримано економічну вигоду, що призвело до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 187861,81 грн. (47180,59 + 54258,34 + 86422,88 ) по взаємовідносинам з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених позивачем у 2011 році.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

Як вбачається з висновків акту перевірки, розрахунків до податкового повідомлення - рішення та акту перевірки, податковим органом по контрагентам ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» був виключено валових витрат на загальну суму 187865 грн., проте, в порушення ст. 72 КАС України, ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми у розмірі 187865 грн. зі складу податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» у перевіряємому періоді 2011р.

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження правомірності формування валових витрат у перевіряємому періоді 2011р. позивачем були надані первинні бухгалтерські документи по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді по взаємовідносинам з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» на загальну суму валових витрат у розмірі 187861,81 грн. Пояснень з приводу вибіркового виключення сум валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» представником відповідача під час розгляду справи не надано.

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 187861,81 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на отримання прибутку від подальшої реалізації запчастин та спеціалізованого устаткування), використані позивачем в оподаткованих операціях (передані покупцям), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд зазначає, що ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" виконані усі умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковим кодексом України, для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням товарів у ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» на суму 187861,81 грн., оскільки за результатами вказаних витрат отриманий дохід.

А відтак, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 44259,75 грн., у тому числі за основним платежем - 43464,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 795,75 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень №0005261502 від 15.03.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43766,00 грн., у тому числі за основним платежем - 37573,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6194,00 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» був сформований позивачем у 2011 р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. За висновками акту податкового органу ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" безпідставно нарахувало податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів у ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» у розмірі 37573,00 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно з постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічної звірки не підтверджено реальність проведення господарських операцій ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

На думку податкового органу діяльність ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 37573,00 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" з ПП «Майстер-Торг» суд вказує на наступне.

Як було зазначено вище, між між ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" та ПП «Майстер-Торг» було укладено договір поставки товарів № 31-Б/19 від 01.03.2011р., відповідно до яких Продавець (ПП «Майстер-Торг») зобов'язується продати Покупцю (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних. Поставка товарно-матеріальних цінностей здійснюється на склад Замовника. (п. 4.2 Договору).

На виконання умов вказаних договорів ПП «Майстер-Торг» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними: № 114 від 17.03.11р. на суму 15275,35 грн., у тому числі ПДВ 2545,89 грн. (вартість без ПДВ 12729,46 грн.), № 124 від 04.04.11р. на суму 11362,40 грн., у тому числі ПДВ 1893,73 грн. (вартість без ПДВ 11362,40 грн.), № 246 від 09.06.11р. на суму 14863,80 грн., у тому числі ПДВ 2477,30 грн. (вартість без ПДВ 12386,50 грн.), № 282 від 30.06.11р. на суму 12232,30 грн., у тому числі ПДВ 2038,72 грн. (вартість без ПДВ 10193,58 грн.), № 309 від 25.07.11р. на суму 26845,40 грн., у тому числі ПДВ 4474,23 грн. (вартість без ПДВ 22371,17 грн.), № 660 від 16.08.11р. на суму 13618,20 грн., у тому числі ПДВ 2269,70 грн. (вартість без ПДВ 11348,50 грн.), № 708 від 26.09.11р. на суму 9510,00 грн., у тому числі ПДВ 1585,00 грн. (вартість без ПДВ 7925,00 грн.). Загалом було отримано товарів на загальну суму 103707,45 грн. у тому числі ПДВ 17284,57 грн. (вартість без ПДВ 86422,88 грн.)

Судом встановлено, що ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" повністю сплачена вартість будівельних матеріалів, отриманих від ПП «Майстер-Торг», що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою передачі товарно-матеріальних цінностей /за датою списання грошових коштів в оплату товарів вартістю 103707,45 грн. у тому числі ПДВ 17284,57 грн., у продавця (ПП «Майстер-Торг») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 17284,57 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ПП «Майстер-Торг» виписала позивачу податкові накладні: № 05 від 17.03.11р. на суму 15275,35 грн., у тому числі ПДВ 2545,89 грн. (вартість без ПДВ 12729,46 грн.), № 1 від 04.04.11р. на суму 11362,40 грн., у тому числі ПДВ 1893,73 грн. (вартість без ПДВ 11362,40 грн.), № 11 від 09.06.11р. на суму 14863,80 грн., у тому числі ПДВ 2477,30 грн. (вартість без ПДВ 12386,50 грн.), № 36 від 30.06.11р. на суму 12232,30 грн., у тому числі ПДВ 2038,72 грн. (вартість без ПДВ 10193,58 грн.), № 55 від 25.07.11р. на суму 26845,40 грн., у тому числі ПДВ 4474,23 грн. (вартість без ПДВ 22371,17 грн.), № 43 від 16.08.11р. на суму 13618,20 грн., у тому числі ПДВ 2269,70 грн. (вартість без ПДВ 11348,50 грн.), № 62 від 26.09.11р. на суму 9510,00 грн., у тому числі ПДВ 1585,00 грн. (вартість без ПДВ 7925,00 грн.).

Загалом було виписано податкових накладних на суму 103707,45 грн., у тому числі ПДВ 17284,57 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2011р.

У зв'язку з чим, по даті отримання товарів, що підтверджено податковими накладними/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2011 році по взаємовідносинах з ПП «Майстер-Торг» в сумі 17284,57 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ПП «Майстер-Торг» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2011 році по взаємовідносинам з ПП «Майстер-Торг» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" з ПП «Укрторгпартнер» суд вказує на наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" та ПП «Укрторгпартнер» було укладено договір поставки товарів № 38Б від 01.06.2011р., відповідно до яких Продавець (ПП «Укрторгпартнер») зобов'язується продати Покупцю (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних. Поставка товарно-матеріальних цінностей здійснюється на склад Замовника. (п. 4.2 Договору).

На виконання умов вказаних договорів ПП «Укрторгпартнер» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними: № 1727 від 13.07.11р. на суму 23158,40 грн., у тому числі ПДВ 3859,73 грн. (вартість без ПДВ 19298,67 грн.), № 63 від 01.08.11р. на суму 14785,80 грн., у тому числі ПДВ 2464,30 грн. (вартість без ПДВ 12321,50 грн.), № 2790 від 01.09.11р. на суму 17380,40 грн., у тому числі ПДВ 2896,73 грн. (вартість без ПДВ 14483.67 грн.), № 3083 від 07.10.11р. на суму 9785,40 грн., у тому числі ПДВ 1630,90 грн. (вартість без ПДВ 8154,50 грн.). Загалом було отримано товарів на загальну суму 65110,00 грн. у тому числі ПДВ 10851,66 грн. (вартість без ПДВ 54258,34 грн.)

Судом встановлено, що ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" повністю сплачена вартість будівельних матеріалів, отриманих від ПП «Укрторгпартнер», що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою передачі товарно-матеріальних цінностей /за датою списання грошових коштів в оплату товарів вартістю 65110,00 грн. у тому числі ПДВ 10851,66 грн., у продавця (ПП «Укрторгпартнер») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 10851,66 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ПП «Укрторгпартнер» виписала позивачу податкові накладні: № 206 від 13.07.11р. на суму 23158,40 грн., у тому числі ПДВ 3859,73 грн. (вартість без ПДВ 19298,67 грн.), № 24 від 01.08.11р. на суму 14785,80 грн., у тому числі ПДВ 2464,30 грн. (вартість без ПДВ 12321,50 грн.), № 11 від 01.09.11р. на суму 17380,40 грн., у тому числі ПДВ 2896,73 грн. (вартість без ПДВ 14483.67 грн.), № 50 від 07.10.11р. на суму 9785,40 грн., у тому числі ПДВ 1630,90 грн. (вартість без ПДВ 8154,50 грн.).

Загалом було виписано податкових накладних на суму 65110,00 грн. у тому числі ПДВ 10851,66 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2011р.

У зв'язку з чим, по даті отримання товарів, що підтверджено податковими накладними/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2011 році по взаємовідносинах з ПП «Укрторгпартнер» в сумі 10851,66 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ПП «Укрторгпартнер» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2011 році по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" з ПП «Скіпер» суд вказує на наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" та ПП «Скіпер» було укладено договір поставки товарів № 33Б/31 від 01.04.2011р., відповідно до яких Продавець (ПП «Скіпер») зобов'язується продати Покупцю (ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект") товарно-матеріальні цінності, у кількості та по ціні, які вказані в накладних. Поставка товарно-матеріальних цінностей здійснюється на склад Замовника. (п. 4.2 Договору).

На виконання умов вказаних договорів ПП «Скіпер» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними: № 245 від 20.05.11р. на суму 10385,40 грн., у тому числі ПДВ 1730,90 грн. (вартість без ПДВ 8654,50 грн.), № 335 від 14.06.11р. на суму 12682,40 грн., у тому числі ПДВ 2113,73 грн. (вартість без ПДВ 10568,67 грн.), № 384 від 06.07.11р. на суму 16498,50 грн., у тому числі ПДВ 2749,75грн. (вартість без ПДВ 13748,75 грн.), № 447 від 29.07.11р. на суму 17050,40 грн., у тому числі ПДВ 2841,73 грн. (вартість без ПДВ 14208,67 грн.). Загалом було отримано товарів на загальну суму 56616,70 грн. у тому числі ПДВ 9436,11 грн. (вартість без ПДВ 47180,59 грн.)

Судом встановлено, що ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" повністю сплачена вартість будівельних матеріалів, отриманих від ПП «Скіпер», що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою передачі товарно-матеріальних цінностей /за датою списання грошових коштів в оплату товарів вартістю 56616,70 грн. у тому числі ПДВ 9436,11 грн., у продавця (ПП «Скіпер») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 9436,11 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ПП «Скіпер» виписала позивачу податкові накладні: № 27 від 20.05.11р. на суму 10385,40 грн., у тому числі ПДВ 1730,90 грн. (вартість без ПДВ 8654,50 грн.), № 44 від 14.06.11р. на суму 12682,40 грн., у тому числі ПДВ 2113,73 грн. (вартість без ПДВ 10568,67 грн.), № 10 від 06.07.11р. на суму 16498,50 грн., у тому числі ПДВ 2749,75грн. (вартість без ПДВ 13748,75 грн.), № 98 від 29.07.11р. на суму 17050,40 грн., у тому числі ПДВ 2841,73 грн. (вартість без ПДВ 14208,67 грн.).

Загалом було виписано податкових накладних на суму 56616,70 грн. у тому числі ПДВ 9436,11 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2011р.

У зв'язку з чим, по даті отримання товарів, що підтверджено податковими накладними/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2011 році по взаємовідносинах з ПП «Скіпер» в сумі 9436,11 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ПП «Скіпер» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2011 році по взаємовідносинам з ПП «Скіпер» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, по взаємовідносинам позивача з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» у 2011 році був сформований податковий кредит у розмірі 37573,00 грн.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ТОВ "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" по взаємовідносинах з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» судом встановлено, що отримані товарно-матеріальні цінності (запчастини та спеціалізоване устаткування) від перелічених контрагентів були у подальшому реалізовані іншим суб'єктам господарювання, отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів від ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України та Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» булі вчинені господарські операції з придбання товарів. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів від ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму 37573,00 грн. та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Суд також зазначає, що за відсутністю безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товарів від ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» (зокрема доказів отримання вказаних товарів від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товарів саме від ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» та його використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд зазначає, що відсутність ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» за місцезнаходженням, а також відсутність у них достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів у ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним: внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» правочинів.

Суд наголошує, що відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, що без відповідних доказів про відсутність реальності поставок робіт, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203. частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту у розмірі 37573,00 грн. та виключення валових витрат по операціям з ПП «Майстер-Торг», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» знаходяться поза межами вимог Закону України «Про оподаткування підприємств» та Податкового кодексу України.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002941501 від 15.03.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 44259,75 грн., у тому числі за основним платежем - 43464,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 795,75 грн. та №0005261502 від 15.03.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43766,00 грн., у тому числі за основним платежем - 37573,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6194,00 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, замість визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим відповідно до ст. 11 КАС України вийти за межи позивних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002941501 від 15.03.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 44259,75 грн., у тому числі за основним платежем - 43464,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 795,75 грн. та №0005261502 від 15.03.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43766,00 грн., у тому числі за основним платежем - 37573,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6194,00 грн.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.05.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 21.05.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002941501 від 15.03.2013р. та №0005261502 від 15.03.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Виборничо-техничне підприємство "Укрпромкомплект" (ЄДРПОУ 32541639) 881,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна

Дата ухвалення рішення 16.05.2013
Зареєстровано 22.05.2013
Оприлюднено 23.05.2013

Судовий реєстр по справі 801/3352/13-а

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 08.07.2013 Севастопольський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 07.06.2013 Севастопольський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Постанова від 16.05.2013 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим Адміністративне
Ухвала від 16.05.2013 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим Адміністративне
Ухвала від 16.04.2013 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим Адміністративне
Ухвала від 01.04.2013 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 801/3352/13-а

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону