Рішення

від 14.05.2013 по справі 644/624/13- ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

14.05.2013 Суддя Маслов М. І.

РІШЕННЯ справа№644/624/13-ц

2/644/832/2013

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2013 р. Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого - судді - Маслова М.І.

при секретарі - Шпиця Л.ВА.

представника позивача - ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_2 до ОСОБА_4, про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, -, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем за час перебування у шлюбі з 24.10.1981 р. по 23.08.2012 р. вони придбали майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю «Завод рентгенівського обладнання «КВАНТ» код ЄДРПОУ 32871873; Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «КВАНТ» код ЄДРПОУ 25461966; Виробничий кооператив «Шукач» » код ЄДРПОУ 14059860.

Позивачка в судових засіданнях позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила суд їх задовольнити в повному обсязі, пояснюючи це тим, що спірне майно є їх сумісною власністю і вона бажає поділити його між нею та колишнім чоловіком.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснюючи це тим, що майно юридичних осіб є відокремленим майном, не входить до спільної сумісної власності подружжя та не підлягає розподілу у разі розірвання шлюбу.

Вивчивши матеріали справи, оцінив надані позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, з 24.10.1981 р. по 23.08.2012 р. Під час перебування у шлюбі сторони заснували товариства з обмеженою відповідальністю «Заводрентгенівськогообладнання «КВАНТ» код ЄДРПОУ 32871873; Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «КВАНТ» код ЄДРПОУ 25461966; Виробничий кооператив «Шукач» » код ЄДРПОУ 14059860, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Угоди про добровільний поділ майна, що спільною сумісною власністю подружжя не досягнуто.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України , дружина і чоловік мають право на поділ майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України , у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч.1 ст. 71 СК України , майно, що обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від 21.12.2007 року №11 встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та ст.. 372 ЦК України .

При вирішенні спору щодо поділу спільного майна поділу підлягає все майна подружжя, до складу якого включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться в інших осіб; враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

При поділі майна суд виходить із того, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Якщо виділити в натурі частину із загального майна не можна, хтось один із подружжя має право на отримання від іншого грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частини. Проте, така компенсація може бути надана лише за згодою колишньої дружини чи чоловіка. Крім того, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідачем запропоновано мирову угоду, Позивачем запропоновано доповнення до мирової угоди. В судовому засіданні Відповідач наполягав на власній редакції мирової угоди, Позивач запропоновану мирову угоду заперечував.

Так, відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно з законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Таке ж право співвласників передбачено і ч. 3 ст. 358 ЦК України.

Згідно рішення Конституційного суду України від 19.09.2012 р. по справі №17-рп/2012 «Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Також Конституційний суд зазначив: Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга

статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Матеріальну основу діяльності підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства; джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України

(частини перша, друга статті 66 ГК України).

Вклад до статутного капіталу та виділене із спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю; підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Тобто зі змісту цієї статті вбачається, що стосовно підприємства як єдиного майнового комплексу або його частини можуть виникати цивільні права і обов'язки.

На думку Конституційного Суду України, приватне підприємство

(або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11 встановлено, що відповідно до ст. 177 ЦК об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 358, 364 ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнити частково.

Виділити у власність ОСОБА_2 в рахунок поділу майна 50 відсотків майна товариства з обмеженою відповідальністю «Завод рентгенівського обладнання «КВАНТ» код ЄДРПОУ 32871873.

Виділити у власність ОСОБА_2 в рахунок поділу майна 33 відсотка майна Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «КВАНТ» код ЄДРПОУ 25461966

Виділити у власність ОСОБА_2 в рахунок поділу майна 1/3 майна підприємства «Виробничий кооператив «Шукач» » код ЄДРПОУ 14059860.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сплаченого нею судовий збір у сумі 229, 40 грн. (двісті двадцять дев»ять грн.. 40 коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Маслов М.І.