Рішення

від 21.05.2013 по справі 911/1042/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. справа № 911/1042/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара ферма», м. Київ

до Приватного підприємства «Спрінт-К», Київська обл., с. Сошників

про стягнення 559 071,60 гривень

за участю представників:

від позивача: Филик А.І. (довіреність б/н від 01.03.2013р.)

від відповідача: Харченко Л.І. (довіреність №16 від 02.04.2013р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стара ферма» (далі-ТОВ «Стара ферма»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Спрінт-К» (далі-ПП «Спрінт-К»/відповідач) про стягнення 1 095 000,00 грн. вартості попередньо оплаченого та непоставленого товару.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2013р. порушено провадження у справі №911/1042/13 та призначено справу до розгляду на 09.04.2013р.

08.04.2013р. та 07.05.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надходили клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначені клопотання судом задоволені.

Ухвалами господарського суду Київської області від 09.04.2013р. та 07.05.2013р. розгляд даної справи відкладався на 23.04.2013р. та 21.05.2013р. відповідно.

19.04.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти в розмірі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки суду не надано доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 ГПК України, у задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено з огляду на її необґрунтованість.

В судовому засіданні 23.04.2013р. оголошувалась перерва до 07.05.2013р.

07.05.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких, опрацювавши заперечення відповідача проти позову, а також враховуючи здійснену відповідачем додаткову поставку попереднього оплаченого товару, позивач просив суд стягнути з останнього 559 071,60 грн., з яких: 329 784,00 грн. авансу, сплаченого за договором №06/08-1/12 від 06.08.2012р. та 229 287,60 грн. авансу, сплаченого за договором №03/09/12 від 03.09.2012р. Зазначені уточнення судом прийняті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2012р. між ТОВ «Стара ферма» (далі-покупець) та ПП «Спрінт-К» (далі-постачальник) укладено договір поставки товару №06/08-1/12 (далі-Договір 1), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити товар загальною вартістю 555 000,00 грн.

Постачальник зобов'язується передати товар покупцеві до 15.08.2012р. (п. 2.1.1 Договору 1).

Крім того, як зазначає позивач, у відповідності до проекту договору поставки товару №03/09/12 від 03.09.2012р. (далі-Договір 2) та наданої суду електронної переписки сторін, відповідач, як постачальник, зобов'язався здійснити поставку товару загальною вартістю 540 000,00 грн. до 31.12.2012р.

Протягом вересня 2012 року позивачем, як покупцем за вказаними договорами, було сплачено відповідачу 1 095 000,00 грн. у якості попередньої оплати вартості товару, що підлягає поставці, з яких: 555 000,00 грн. за Договором 1 та 540 000,00 грн. за Договором 2, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням позивача №255 від 04.09.2012р., №260 від 05.09.2012р., №261 від 06.09.2012р., №267 від 10.09.2012р., №268 від 11.09.2012р., №276 від 14.09.2012р., №288 від 18.09.2012р., №292 від 20.09.2012р. та №296 від 21.09.2012р.

Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання в частині поставки попередньо оплаченого товару належним чином не виконав, здійснивши поставку товару лише загальною вартістю 535 928,40 грн., з яких:

- за Договором 1 поставка на суму 225 216,00 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитками печатки відповідача на накладних: №8 від 05.04.2013р. на суму 90 774,00 грн., №9 від 05.04.2013р. на суму 108 846,00 грн.,б/н від 16.11.2012р. на суму 12 600,00 грн., б/н від 16.11.2012р. на суму 12 996,00 грн.;

- за Договором 2 поставка на суму 310 712,40 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитками печатки відповідача на накладних: №7 від 05.04.2013р. на суму 271 357,20 грн., б/н від 14.12.2012р. на суму 16 054,20 грн., б/н від 16.11.2012р. на суму 11 250,00 грн., б/н від 25.10.2012р. на суму 12 051,00 грн.

Отримання товару за вказаними накладними з боку позивача (покупця) було здійснено представником останнього - Карпенком О.А., який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2). Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач попередньо оплачений товар поставив частково, а залишок отриманого авансу не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача 559 071,60 грн. решти сплаченої попередньої оплати з підстав ст. 693 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 175, 265 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статей 712, 662, 663, 693 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду наведеного, неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки попередньо оплаченого товару, у відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, породжує у відповідача обов'язок по поверненню сплаченого позивачем авансу.

Посилання ж відповідача на повне виконання ним своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого позивачем товару, що, на думку останнього, підтверджується наданими суду накладними: б/н від 09.01.2013р. на суму 36 062,00 грн., б/н від 09.01.2013р. на суму 48 438,00 грн., №10 від 11.09.2012р. на суму 11 430,00 грн., б/н від 25.09.2012р. на суму 10 260,00 грн., б/н від 23.08.2012р. на суму 5 415,00 грн., б/н від 09.01.2013р. на суму 136 790,00 грн., б/н від 28.09.2012р. на суму 11 880,00 грн., б/н від 31.08.2012р. на суму 8 568,00 грн., судом не приймаються з огляду на відсутність в осіб, які приймали товар за вказаними накладними від імені позивача, довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Покладені ж в основу заперечень проти позову акти приймання-передачі від 20.10.2011р. на суму 40 644,50 грн., облікові листи трактористів, подорожні листи водіїв та спеціалістів, в яких містяться відомості про надання відповідачем позивачу послуг на суму 276 012,57 грн. та на суму 278 563,08 грн., судом оцінюють критично, оскільки вказані документи не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджуються факт поставки відповідачем решти попереднього оплаченого позивачем товару за Договором 1 на суму 329 784,00 грн. та за Договором 2 на суму 229 287,60 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи той факт, що відповідач частково поставив попередньо оплачений позивачем товару, а суму решти сплаченої попередньої плати не повернув, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 559 071,60 грн. решти сплаченої попередньої оплати з підстав ч. 2 ст. 693 ЦК України підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2012р. у справі №16/35/2011/5003.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також пропорційно розміру заборговності, яка існувала на момент порушення провадження у даній справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Спрінт-К» (08363, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Сошників, вул. Коцюбинського, 33, ідентифікаційний код 21658413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара ферма» (03150, м. Київ, вул. Горького, 72, кв. 117, ідентифікаційний код 37413316) 559 071 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімдесят одну) грн. 60 коп. попередньої оплати та 20 600 (двадцять тисяч шістсот) грн. 98 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 21.05.2013р.

Суддя В.А. Ярема