Постанова

від 14.05.2013 по справі 5011-28/16199-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 5011-28/16199-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Хандуріна М.І., суддів:Міщенка П.К., Погребняка В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постановугосподарського суду м. Києва від 18.12.2012 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 5011-28/16199-2012 господарського суду м. Києва за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Матрацко" провизнання банкрутом за участю представників сторін: арбітражний керуючий - ліквідатор Корнєв В.М.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.11.2012 року за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Матрацко" (далі - ТОВ "Матрацко") порушено провадження у справі № 5011-28/16199-2012 про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 18.12.2012 року у справі № 5011-28/16199-2012 (суддя - Копитова О.С.) ТОВ "Матрацко" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Корнєва Віталія Миколайовича.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 5011-28/16199-2012 (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Верховець А.А., суддя - Доманська М.Л.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва) залишено без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 18.12.2012 року у справі № 5011-28/16199-2012 - без змін.

Не погоджуючись із постановою господарського суду м. Києва від 18.12.2012 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 5011-28/16199-2012 ДПІ у Оболонському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 5011-28/16199-2012 скасувати, а провадження у справі припинити.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 51 Закону про банкрутство, ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Від ліквідатора ТОВ "Матрацко" Корнєва В.М. надійшов відзив на касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва, в якому ліквідатор просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 5011-28/16199-2012 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Матрацко" була подана в порядку ст. 51 Закону про банкрутство .

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Згідно з ч. 2 зазначеної статті за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора.

Спрощена процедура банкрутства, що передбачена ст. 51 Закону про банкрутство, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи визначені ст. 105 ЦК України та ст. 60 ГК України, яка визначає загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання.

Враховуючи вищезазначені норми, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону про банкрутство є: оцінка вартості наявного майна боржника, внесення запису про прийняття рішення засновників боржника про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, публікація повідомлення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що боржником ТОВ "Матрацко" при зверненні до суду із заявою про визнання банкрутом, дотримано загальних правил проведення ліквідації підприємства, передбачених ст. 51 Закону про банкрутство, ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 ГК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, зверненню із заявою про визнання банкрутом ТОВ "Матрацко" в порядку ст. 51 Закону про банкрутство передувало прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про ліквідацію останнього та створення ліквідаційної комісії.

Ч. 2 ст. 105 ЦК України передбачено, що повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", інформація про проведення державної реєстрації юридичної особи, про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи тощо підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Відповідно до ст. 1 цього Закону, спеціалізований друкований засіб масової інформації - видання спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому відповідно до цього Закону публікуються відомості з Єдиного державного реєстру.

Бюлетень державної реєстрації є єдиним спеціалізованим друкованим засобом масової інформації, в якому обов'язково розміщуються відомості про реєстраційні дії, зокрема, відомості про прийняття засновниками (учасниками) рішення щодо припинення юридичної особи. Таке повідомлення здійснюється за встановленою спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації формою і містить всі передбачені законом обов'язкові реквізити.

Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.08.2009 року № 9786 визначено, що публікація у Бюлетені державної реєстрації повідомлення про припинення юридичної особи і порядок та строк заявлення кредиторами вимог до неї є належним виконанням вимог ч. 4 ст. 105 ЦК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомлення про прийняття засновником (учасником) рішення щодо припинення ТОВ "Матрацко" опубліковано у Бюлетені державної реєстрації № 214 (14) від 25.05.2012 року на сторінці 85 та у газеті "Урядовий кур'єр" № 93 (4737) від 26.05.2012 року (а.с. 32-33, том 1).

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів як першої так і апеляційної інстанцій, що боржник належним чином виконав вимоги ч. 4 ст. 105 ЦК України щодо публікації оголошення.

Крім того, судом апеляційної інстанції були спростовані доводи скаржника щодо ненадання доказів повідомлення боржником явних кредиторів про його ліквідацію.

Зокрема, в матеріалах справи міститься доказ направлення повідомлення до податкових органів про зняття з обліку ТОВ "Матрацко" за формою 8-ОПП з відміткою податкового органу про отримання 25.05.2012 року (а.с. 35, том 1).

Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

На етапі затвердження проміжного ліквідаційного балансу з'ясовуються питання про достатність чи недостатність в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, у разі недостатності яких ліквідаційною комісією здійснюється продаж майна юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вказаних вимог закону та з метою проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна ліквідаційною комісією ТОВ "Матрацко" було проведено оцінку фінансового становища та складено проміжний ліквідаційний баланс.

Заявником до матеріалів справи також було додано довідку про кредиторську заборгованість останнього в розмірі 16 551 879,66 грн.

Відповідно до аудиторського висновку складеного ПП "Аудиторська фірма "Аудит-тест", в ході проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника встановлено, що активи ТОВ "Матрацко" станом на 30.09.2012 року складають 1 433,00 тис. грн., в тому числі: 1 385,00 тис. грн. дебіторська заборгованість перед бюджетом, 48 тис. грн. грошові кошти в національній валюті. Зобов'язання складають 16 552,00 тис. грн., в тому числі 13 161,00 тис. грн. інші довгострокові фінансові зобов'язання, 3 391,00 тис. грн. поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями. Заборгованість з оплати праці та відрахувань на соціальні заходи відсутня. Станом на 30.09.2012 року власний капітал складає - 15 119,00 тис. грн., в тому числі 42,00 тис. грн. статутного капіталу та 15 161,00 тис. грн. непокритого збитку.

Крім того, боржник посилався на наявність в нього дебіторської заборгованості, що утворилась за рахунок переплат по податку на додану вартість до державного бюджету.

В матеріалах справи наявні витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підтвердження відсутності у боржника майна, що знаходиться в публічному обтяженні або в забороні на відчуження.

Наявності в статутному капіталі заявника частки державної власності не встановлено.

Щодо посилання скаржника на ту обставину, що проміжний ліквідаційний баланс боржника не перевірений органами державної податкової служби на предмет його достовірності, що є порушенням норм ч. 5 ст. 60 ГК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 ГК України, що встановлює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання (знаходиться у Розділі ІІ "Cуб'єкти господарювання", Глава 6 "Загальні положення"), ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Слід відзначити, що положеннями ст. 111 ЦК України (Глава 7 "Загальні положення про юридичну особу"), яка визначає порядок ліквідації юридичної особи, передбачено складання як проміжного ліквідаційного балансу (ч. 8 ст. 111), так і ліквідаційного балансу (ч. 11 ст. 111), які по своїй суті не є тотожними.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатором ТОВ "Матрацко" було подано проміжний ліквідаційний баланс (ч. 8 ст. 111 ЦК України), а не ліквідаційний баланс (ч. 11 ст. 111 ЦК України), оскільки останній (як за приписами ЦК України, так і згідно із Законом про банкрутство) складається після проведення розрахунків з кредиторами (чого наразі не проводилось).

Згідно з особливостями провадження за ст. 51 Закону про банкрутство не передбачено обов'язкової перевірки повноти та правильності складення проміжного ліквідаційного балансу податковим органом, як обов'язкової передумови для порушення справи про банкрутство боржника за заявою голови ліквідаційної комісії (ліквідатора). А наявність чи відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язаний перевірити суд, до якого ліквідатор (ліквідаційна комісія) звернулися із відповідною заявою.

Отже, не можуть бути прийняті до уваги посилання ДПІ у Оболонському районі м. Києва в касаційній скарзі на порушення ліквідаційною комісією ТОВ "Матрацко" ч. 5 ст. 60 ГК України.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що боржником при зверненні до суду із заявою про визнання банкрутом, дотримано загальних правил проведення ліквідації підприємства, передбачених ст. 51 Закону про банкрутство, а також виконані в повному обсязі вимоги ст. 60 ГК України, ст. ст. 105, 111 ЦК України.

Крім того, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що боржник ТОВ "Матрацко" неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність достатніх підстав для визнання боржника ТОВ "Матрацко" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Доводи касаційної скарги ДПІ у Оболонському районі м. Києва не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 18.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 5011-28/16199-2012 залишити без змін.

Головуючий М.І.Хандурін

Судді П.К.Міщенко

В.Я.Погребняк