Постанова

від 21.05.2013 по справі 826/4473/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 21 травня 2013 року                      № 826/4473/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті-Сі-Електронікс - Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконними дії, скасування наказу. ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті-Сі-Електронікс - Україна»  (далі по тексту також – позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі також – відповідач), в якому просив: - визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС, пов'язані з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс -Україна», в результаті якої був складений Акт №751/22-521/34292276 від 26.02.2013 року «Про проведення виїзної позапланової перевірки, щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Біас», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011р.»;                                                                      -  визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо визнання в Акті №751/22-521/34292276 від 26.02.2013 року нікчемними правочинів, укладених з ТОВ «Біас»;           - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача;           - зобов'язати відповідача відкликати акт №751/22-521/34292276 від 26.02.2013 року.; - заборонити поширювати висновки викладені в Акті. №751/22-521/34292276 від 26.02.2013 року органами ДПС України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідачем допущено цілу низку порушень норм податкового та цивільного законодавства, що завдає шкоди охоронюваним правам та інтересам позивача.           Відповідач проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.                Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає  з огляду про наступне.                     Матеріалами справи встановлено, що на підставі Наказу начальника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Держаної податкової служби № 342 від 12.02.2013р., та згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку позивача щодо взаємовідносин з ТОВ «Біас» (код за ЄДРПОУ 32343020) за серпень 2011р.           За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 5682/22-521/32343020 від 07.12.2012р. про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «БІАС» (код за ЄДРПОУ 32343020) щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Еден» (код за ЄДРПОУ 24430136) за період з 01.08.2011р. по 30.09.2011р. Вирішуючи спір по суті суд, керуючись імперативними приписами податкового законодавства України, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити правомірність призначення та проведення невиїзної позапланової перевірки. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.           Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку,   ведення яких   передбачено   законом,   первинних   документів,   які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.           Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка може бути проведена за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Як слідує із матеріалів справи встановлено, що відповідачем 29.01.2012р. направлено позивачу письмовий запит № 1627/10/22-511 від 24.01.2013р. про надання підтверджуючих документів, в якому міститься вимога надати пояснення та підтверджуючі документи стосовно правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Біас». Водночас, на вищевказаний письмовий запит позивачем направлено відповідь в якій не надано належної первинної документації на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Біас», а саме не надано договори та документи, підтверджуючі транспортування придбаних товаро - матеріальних цінностей. Зазначене є обставиною для проведення позапланової перевірки платника податків. Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. При цьому, виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Матеріалами справи підтверджено, що наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 342 від 12.02.2013р. та повідомлення про проведення перевірки № 286 від 13.02.2013р. було вручено позивачу 13.02.2013р. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, суд звертає увагу на наступне. Згідно статті 20 ПК України визначено права органів державної податкової служби, де зокрема йдеться про те, що органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах визначених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.                                                                                                                                  Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.      Нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані. При цьому, наказ - це правовий акт, що видається на підставі і на виконання чинних законів, указів, урядових постанов і розпоряджень, наказів, положень та інструкцій органів вищого рівня. Наказ є актом внутрішнього управління, чинність якого не виходить за межі певної галузі конкретного підприємства, об'єднання, установи. Отже, наказ керівника органу ДПС - це управлінське рішення, яке не підпадає під визначення будь-яке інше рішення у розумінні статей 55 та 56 Кодексу та не підлягає адміністративному оскарженню у встановленому статтею 56 Кодексу.                                                  Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.                                                                                                                                  Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.                                                                                          Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.                                                                      Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідачем дотримано всіх вимог законодавства щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо взаємовідносин з ТОВ «Біас».                                                                      Відповідач як суб"єкт владних повноважень  діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а   тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.                                                                                                     Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.                                                                                З аналізу матеріалів справи та норм закону, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено їх порушене право, а отже, підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.                                                                                                                                            Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи  державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства  України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -                                                   ПОСТАНОВИВ:                                                                                                                                             У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті-Сі-Електронікс - Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконними дії, скасування наказу,  - відмовити повністю.               Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                          І.А. Качур