Рішення

від 16.05.2013 по справі 906/348/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "16" травня 2013 р. Справа № 906/348/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Пасічник В.І., довіреність № б/н від 12.12.2012р. ;

Головко В.С. - директор;

від відповідача: Черналівська О.О. довіреність № б/н від 14.02.2013р.;

від третіх осіб: Беньківський С.І., Чубарук А.І.;

за участю головного бухгалтера та головного агронома ТОВ "Агро-Регіон" Кушніра В.А. та Чепурного М.Ю., які надавали пояснення в порядку статті 30 ГПК України,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скраглівське хлібозаготівельне підприємство" (с.Скраглівка, Бердичівський район, Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон" (с.В.Деревичі, Любарський район, Житомирська область)

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізичної-особи підприємця Беньківського Станіслава Івановича (с.Громада, Любарський район, Житомирська область) та Фізичної-особи підприємця Чубарука Анатолія Івановича (с.Н.Любар, Любарський район, Житомирська область)

про стягнення 532615,84грн.,

з перервою в судовому засіданні з 14.05.2013р. по 16.05.2013р. згідно ст.77 ГПК України.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 532615,84грн. заборгованості, з яких: 502460,00грн. - основного боргу, 24711,15грн. - пені, 4942,23грн. - 3% річних, 502, 46 - інфляційних. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, що відповідач не провів оплату за товар, поставлений згідно договору №М/03 від 28.03.2012р.

Ухвалою суду від 16.04.2013р. до участі у справі залучено в якості третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Фізичних осіб-підприємців Беньківського Станіслава Івановича та Чубарука Анатолія Івановича, які здійснювали перевезення для відповідача поставленого позивачем товару (а.с.75-76).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях (а.с.59-61; 71 80), в яких відповідач зазначає, що в підтвердження своїх вимог позивач надав суду видаткові накладні, підписані тільки однією стороною - позивачем, що ніяким чином не підтверджує факт поставки аміачної селітри згідно умов договору. Разом з тим, відповідач посилається, що право на оплату за непоставлений товар не виникло (а.с.61), оскільки виходячи із п.4.2 договору строк та порядок розрахунків за поставлений товар підлягає окремому погодженню двома сторонами, а не в порядку виставлення в односторонньому порядку рахунку на оплату за товар.

Оскільки в підтвердження поставки товару позивач надав довіреність, видану відповідачем на ім'я Чепурного М.Ю. для отримання у позивача товару, ухвалою суду від 16.04.2013р. в судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України викликано Чепурного Ю.М. для дачі пояснень по суті спору та головного бухгалтера підприємства відповідача, а саме щодо отримання у позивача товару.

В судовому засіданні 14.05.2013р. особа, яка була уповноважена на отримання товару - Чепурний М.Ю., та головний бухгалтер ТОВ "Агро-Регіон" - Кушнір В.А. підтвердили факт отримання товару від позивача. Також головний бухгалтер пояснив, що отриманий товар відповідачу не повертався, довіреність на отримання товаро-матеріальних цінностей не анульована, однак не списана, оскільки відсутні видаткові накладні на отримання товару.

Треті особи ФОП Беньківський С.І. та ФОП Чубарук А.І. в судове засідання надали письмові пояснення, в яких зазначили, що здійснювали перевезення добрив в період з 30.03.2012р. по 31.03.2012р. зі складів позивача на підприємство відповідача, СТОВ "Агро-Регіон" оплату за перевезення товару провело в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 08.05.2012р. (а.с.95-97).

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2012 року між ТОВ "Скраглівське ХЗП" (Продавець, позивач) та ТОВ "Агро-Регіон" (Покупець, відповідач) укладено Договір №М/03 (а.с.9), за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує аміачну селітру у кількості 143,560 тонн на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем в момент фактичного отримання товару по товарній накладній/товарно-транспортній накладній та підписанням уповноваженими матеріально-відповідальними особами документів (п.2.2 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна одиниці товару 3500,00грн. з ПДВ за одну тонну та його загальна вартість складає 502460,00грн.

Загальна ціна договору становить 502460,00грн. (143,560 тонни х 3500,00грн.)

Згідно п.4.2 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, на підставі виставленого рахунку продавця, за згодою обох сторін.

На виконання умов договору, на підставі виданої відповідачем на ім'я Чепурного Миколи Юрійовича довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №7 від 27.03.2012р. (а.с.25, 85-86), позивач поставив відповідачу товар на суму 502460,00грн.

В матеріалах справи також містяться видаткові накладні №1-5 від 30.03.2012р., №6-11 від 31.03.2012р., №12-13 від 02.04.2012р., та товарно-транспортні накладні (а.с.12-33), однак видаткові накладні не містять підпису особи, уповноваженої на отримання товару.

30.11.2012р. на адресу відповідача відповідно до умов договору направлено рахунок на оплату поставленого товару та претензію за №28-11/12 від 28.11.2012р., в якій ТОВ "Скраглівське ХЗП" зазначає, що за домовленістю сторін строк оплати за товар, поставлений на підставі договору на суму 502460,00грн., настав 01.08.2012р. У зв'язку з порушенням строків оплати позивач просив погасити заборгованість протягом трьох банківських днів з моменту отримання претензії (а.с.10-11; 35).

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема з договору.

Підставою для стягнення з відповідача суми 532615,84грн. позивач визначив Договір №М/03 від 28.03.2012р.

Під підставою позову слід розуміти фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально - правового характеру, що визначаються нормами матеріального права та які зумовлюють виникнення, зміну та припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність зазначених юридичних фактів.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами поставки товару.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи стверджується, а сторонами не спростовано, що питання визнання недійсним або розірвання, укладеного між сторонами договору № М/03 від 28.03.2012р. в установленому законом порядку не порушувалось, також між сторонами відсутні інші господарські відносини, ніж ті, що виникли на підставі договору №М/03 від 28.03.2012р.

Відповідач не визнає факт отримання товару на підставі договору №М/03 від 28.03.2012р., а саме селітри аміачної в кількості 143560,00 тонн на суму 502460,00грн., посилаючись на те, що видаткові накладні не містять підпису особи, уповноваженої на отримання товару, а тому не підтверджують факт поставки товару згідно умов договору.

При цьому в судовому засіданні особа, якій видано довіреність №7 від 27.03.2012р. на отримання матеріальних цінностей (селітри аміачної) - Чепурний М.Ю., викликаний для дачі пояснень в порядку ст.30 ГПК України, підтвердив отримання товару, також повідомив, що з моменту виникнення правовідносин пройшов тривалий термін, у зв'язку із чим не може підтвердити відомості щодо кількості отриманого товару, що зафіксовано звукозаписом судового процесу судового засідання від 14.05.2013р. Разом з тим, в судовому засіданні 16.05.2013р. визнав факт отримання товару лише по двом товарно-транспортним накладним від 30.03.2012р. (а.с.30), та від 02.04.2012р. (а.с.32).

Як зазначено вище, видаткові накладні, подані представником позивача в якості доказу поставки товару (аміачної селітри) на суму 502460,00грн., не підписані представником відповідача.

Зважаючи на відсутність підпису представника відповідача у видаткових накладних, суд приймає до уваги наступне:

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією №99 "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р., дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п.2.2. Положення).

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2 Інструкції №99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за д о в і р е н і с т ю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей , який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 інструкції).

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Судом прийнято до уваги, що довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - товарно-транспортну накладну на відпуск цінностей, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку. Оформлення накладної здійснюється після подання довіреності.

Відповідно до п.5 Інструкції №99 довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

При позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку (п.9 інструкції).

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

При цьому невикористані довіреності повинні бути повернуті не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться позначка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів. Відповідно до Переліку № 41 довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей (у тому числі анульовані довіреності) мають зберігатися на підприємствах, в установах та організаціях протягом трьох років.

Відповідно до п.13 Інструкції №99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за отримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п.15 інструкції).

З витягу журналу реєстрації видачі довіреностей за 2012 рік (а.с.85) вбачається, що 27.03.2012р. працівнику ТОВ "Агро-Регіон" Чепурному Н.Ю. видано довіреність №7 строком дії до 07.04.2012р. на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника - ТОВ "Скраглівське ХПП", а саме селітри аміачної в кількості 160 тонн (а.с.86). Оригінал довіреності надавався суду позивачем для огляду в засіданні.

Відповідачем не надано доказів анулювання виданої ним довіреності чи її відкликання з повідомленням про це позивача. Також не надано доказів її часткового списання.

На підставі вказаної довіреності позивачем сформовано видаткові накладні №1-5 від 30.03.2012р., №6-11 від 31.03.2012р., №12-13 від 02.04.2012р., де в графі "отримав" під місцем для підпису зазначено Чепурний М.Ю. за дов. №7 від 27.03.2012 р."(12-24).

Також позивачем складено товарно-транспортні накладні, в яких зазначено назву товару, а саме: аміачна селітра, в загальній кількості 143560,00 тон, замовником перевезення є ТОВ - "Агро-Регіон" (відповідач), вантажовідправником ТОВ "Скраглівське ХЗП" (позивач), вантажоодержувачем - ТОВ "Агро-Регіон" (відповідач).

Судом встановлено, та відповідачем підтверджено (а.с.71), що ТОВ "Агро-Регіон" в установленому порядку не відмовлявся від договору, а також не звертався до відповідача з вимогою про поставку чи допоставку товару.

Судом приймається до уваги, що послуги по перевезенню товару від позивача до відповідача надавались фізичними особами-підприємцями, у зв'язку з чим, ФОП Беньківського С.І. та ФОП Чубарука А.Н. залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору. В письмових поясненнях від 15.05.2013р. (а.с.95-96) фізичні особи-підприємці підтвердили, що здійснювали перевезення добрив за замовленням ТОВ "Агро-Регіон" зі складів Скраглівське ХЗП на підприємство відповідача. Оплату за перевезення товару ТОВ "Агро-Регіон" провело в повному обсязі, в підтвердження чого ФОП Беньківський С.І. надав платіжне доручення від 08.05.2012р., з якого вбачається, що ТОВ "Агро-Регіон" здійснив оплату за надані послуги по перевезенню добрив згідно договору від 30.03.2012р. (а.с.97).

Відповідачем не представлено доказів наявності інших правовідносин з ФОП Чубаруком А.Н. та ФОП Беньківським С.І., ніж ті, що склались на підставі договору з перевезення товару від позивача та за які відповідач провів розрахунок з третіми особами.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2013р. Бердичівська ОДПІ листом від 13.05.2013р. за №4709/10/153 повідомила, що позивач, як платник ПДВ, надав податковій інспекції копії первинних документів щодо здійснення господарських операцій з ТОВ "Агро-Регіон" - продаж аміачної селітри у березні-квітні 2012р. згідно договору №11/03 від 28.03.2012р., довіреності №7, виданої Чепурному М.Ю., податкових накладних на загальну суму 502460,00грн., а також подав виписані ТОВ "Агро-регіон" податкові накладні на загальну суму 502460,00грн. (а.с.93).

Враховуючи вищевикладене, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши всі обставини справи в їх сукупності; дослідивши подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізувавши зобов'язальні відносини сторін, суд прийшов до висновку те, що поставка позивачем відповідачу аміачної селітри була здійснена на суму 502460,00грн. на підставі договору №М/03 від 28.03.2012р., довіреності №7 від 27.03.2012р. на отримання товарно-матеріальних цінностей та накладних.

Доводи відповідача щодо неотримання товару, оскільки видаткові накладні та товаро-транспортні накладні оформлені з порушенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", спростовуються матеріалами справи.

Так, норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять вимог щодо доказів поставки товарів та надання послуг.

Згідно преамбули вказаного Закону ним визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. При цьому, ст.9 Закону, визначає підставу для бухгалтерського обліку господарських операцій - первинні та зведені облікові документи, а також вимоги до реквізитів вказаних документів.

Отже, норми вказаного Закону не регулюють спірні правовідносини, оскільки предметом спору не є правильність ведення сторонами бухгалтерського обліку або складання фінансової звітності. Даний Закон не містить вимог щодо підтвердження факту передачі товарів та надання послуг певними доказами - документами з визначеними ст.9 Закону реквізитами. Неточність або неповнота відповідних даних у первинних облікових документах є підставою для застосування до відповідальних за ведення бухгалтерського обліку винних осіб визначеної чинним законодавством відповідальності.

Факт відсутності підпису на первинних документах бухгалтерського обліку уповноваженої на отримання товару особи не є беззаперечним доказом неотримання товару.

За вказаних обставин доводи скаржника свідчать про недоліки при оформленні процедури отримання продукції та ніяким чином не спростовують факт отримання відповідачем даного товару (селітри аміачної) в кількості 143560,00тон та необхідності проведення її оплати на суму 502460,00грн.

Що стосується стягнення 24711,15грн. пені, 4942,23грн. 3% річних та 502/46грн. інфляційних за період з 01.08.2012р. по 28.11.2012р. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що умовами договору №11/3 від 28.03.2012р. сторони визначили порядок проведення розрахунків, а саме: шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, н а п і д с т а в і виставленого рахунку продавця, за згодою обох сторін (п.4.2 договору).

Тобто сторони визначили, що підставою для проведення розрахунків є виставлений рахунок.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо с т р о к (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що рахунок на оплату №1/11 від 29.11.2012р. та вимогу про погашення заборгованості позивачем направлено на адресу відповідача 30.11.2012р. (а.с.10, 34-35).

З огляду на передбачений сторонами у п.4.2 договору порядок проведення розрахунків та враховуючи семиденний строк, який встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, та триденний термін для поштового обігу, строк оплати отриманого товару настав 11.12.2012р., тобто з 11.12.2012р. у відповідача виник обов'язок оплатити товар, поставлений на підставі договору №М/03 від 28.03.2012р., а у позивача - право на нарахування штрафних санкцій.

Натомість позивач здійснював нарахування пені, інфляційних та 3% річних з 01.08.2012р. по 28.11.2012р., що є неправомірним.

За вказаних обставин, вимоги в частині стягнення з відповідача 24711,15грн. пені, 4942,23грн. 3% річних та 502,46грн. інфляційних за період з 01.08.2012р. по 28.11.2012р. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд у порядку виконання припису ст.43 ГПК України приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи частково на суму 502460,00грн. основного боргу, яка підлягає задоволенню.

В частині стягнення 24711,15грн. пені, 4942,23грн. 3% річних та 502,46грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон" (Житомирська область, Любарський район, с.В.Деревичі, вул.Жовтнева, 12, код 32282203)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скраглівське хлібозаготівельне підприємство" (Житомирська область, Бердичівський район, с.Скраглівка, вул.Чуднівська, 104, код 37042486)

- 502460,00грн. основного боргу;

- 10049,20грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 502,46грн. інфляційних, 4942,23грн. 3% річних та 24711,15грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.05.13

Суддя Соловей Л.А.