Постанова

від 15.07.2013 по справі 906/348/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" липня 2013 р. Справа №906/348/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон"

на рішення господарського суду Житомирської області від 16.05.2013 р.

у справі № 906/348/13-г (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скраглівське хлібозаготівельне підприємство"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон"

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) фізичної особи-підприємця Беньківського Станіслава Івановича;

2) фізичної особи-підприємця Чубарука Анатолія Івановича

про стягнення 532615,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пасічник В.І.;

від відповідача: Черналівська О.О.;

від третіх осіб:

1) Беньківський С.І.;

2) Чубарук А.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16 травня 2013 року у справі №906/348/13-г задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скраглівське хлібозаготівельне підприємство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон" про стягнення 532615,84 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скраглівське хлібозаготівельне підприємство" - 502 460,00 грн. - основного боргу та 10049,20 грн. - суми судового збору. В стягненні 502,46 грн. - інфляційних, 4942,23 грн. - 3% річних та 24711,15 грн. - пені відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 28 березня 2012 року між ТОВ "Скраглівське ХЗП" (продавець, позивач) та ТОВ "Агро-Регіон" (покупець, відповідач) укладено Договір №М/03, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує аміачну селітру у кількості 143,560 тонн на умовах даного договору (п.1.1 договору).

На виконання умов договору, на підставі виданої відповідачем на ім'я Чепурного Миколи Юрійовича довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 7 від 27.03.2012 р., позивач поставив відповідачу товар на суму 502 460,00 грн.

30.11.2012 р. на адресу відповідача відповідно до умов договору направлено рахунок на оплату поставленого товару та претензію за № 28-11/12 від 28.11.2012 р., в якій ТОВ "Скраглівське ХЗП" зазначає, що за домовленістю сторін строк оплати за товар, поставлений на підставі договору на суму 502 460,00 грн., настав 01.08.2012 р. У зв'язку з порушенням строків оплати позивач просив погасити заборгованість протягом трьох банківських днів з моменту отримання претензії.

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

З витягу журналу реєстрації видачі довіреностей за 2012 рік місцевим судом встановлено, що 27.03.2012 р. працівнику ТОВ "Агро-Регіон" Чепурному Н.Ю. видано довіреність №7 строком дії до 07.04.2012 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника - ТОВ "Скраглівське ХПП", а саме селітри аміачної в кількості 160 тонн.

Відповідачем не надано доказів анулювання виданої ним довіреності чи її відкликання з повідомленням про це позивача. Також не надано доказів її часткового списання.

Судом першої інстанції враховано, що на підставі вказаної довіреності позивачем сформовано видаткові накладні №1-5 від 30.03.2012р., №6-11 від 31.03.2012р., №12-13 від 02.04.2012р., де в графі "отримав" під місцем для підпису зазначено Чепурний М.Ю. за дов. №7 від 27.03.2012р..

Також позивачем складено товарно-транспортні накладні, в яких зазначено назву товару, а саме: аміачна селітра, в загальній кількості 143 560,00 тон, замовником перевезення є ТОВ - "Агро-Регіон" (відповідач), вантажовідправником ТОВ "Скраглівське ХЗП" (позивач), вантажоодержувачем - ТОВ "Агро-Регіон" (відповідач).

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевим судом взято до уваги, що послуги по перевезенню товару від позивача до відповідача надавались фізичними особами-підприємцями, які залучені судом до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору. Також, з письмових поясненнь останніх від 15.05.2013 р. встановлено, що фізичні особи-підприємці здійснювали перевезення добрив за замовленням ТОВ "Агро-Регіон" зі складів Скраглівське ХЗП на підприємство відповідача. Оплату за перевезення товару ТОВ "Агро-Регіон" провело в повному обсязі, в підтвердження чого ФОП Беньківський С.І. надав платіжне доручення від 08.05.2012р., з якого вбачається, що ТОВ "Агро-Регіон" здійснив оплату за надані послуги по перевезенню добрив згідно договору від 30.03.2012р.

З аналізу наведених обставин, судом враховано, що відповідачем не представлено суду доказів наявності інших правовідносин з ФОП Чубаруком А.Н. та ФОП Беньківським С.І., ніж ті, що склались на підставі договору з перевезення товару від позивача та за які відповідач провів розрахунок з третіми особами.

Крім того, місцевим судом враховано, що Бердичівська ОДПІ листом від 13.05.2013р. за №4709/10/153 повідомила, що позивач, як платник ПДВ, надав податковій інспекції копії первинних документів щодо здійснення господарських операцій з ТОВ "Агро-Регіон" - продаж аміачної селітри у березні-квітні 2012р. згідно договору №11/03 від 28.03.2012р., довіреності №7, виданої Чепурному М.Ю., податкових накладних на загальну суму 502460,00грн., а також подав виписані ТОВ "Агро-регіон" податкові накладні на загальну суму 502460,00грн..

З врахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що поставка позивачем відповідачу аміачної селітри була здійснена на суму 502460,00грн. на підставі договору №М/03 від 28.03.2012р., довіреності №7 від 27.03.2012р. на отримання товарно-матеріальних цінностей та накладних, факт отримання товару у позивача та доставка його на підприємство відповідача підтверджується й самими перевізниками, у зв`язку з чим суд задоволив позовні вимоги ТОВ "Скраглівське ХЗП" та стягнув з ТОВ "Агро-Регіон" на користь останнього 502460,00грн. - основного боргу.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення 24711,15 грн. пені, 4942,23 грн. 3% річних та 502,46 грн. інфляційних за період з 01.08.2012р. по 28.11.2012р. господарським судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Місцевим судом з матеріалів справи встановлено, що рахунок на оплату №1/11 від 29.11.2012р. та вимогу про погашення заборгованості позивачем направлено на адресу відповідача 30.11.2012р.

З врахуванням передбаченого сторонами у п.4.2 договору порядку проведення розрахунків та враховуючи семиденний строк, який встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, та триденний термін для поштового обігу, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк оплати отриманого товару настав 11.12.2012р., тобто з 11.12.2012р. у відповідача виник обов'язок оплатити товар, поставлений на підставі договору №М/03 від 28.03.2012р., а у позивача - право на нарахування штрафних санкцій.

Однак, позивач здійснив нарахування пені, інфляційних та 3% річних з 01.08.2012р. по 28.11.2012р., що є неправомірним.

Проаналізувавши вказані вище обставини, суд врахував позовні вимоги ТОВ "Скраглівське ХЗП" в частині стягнення з відповідача 24711,15 грн. пені, 4942,23 грн. 3% річних та 502,46грн. інфляційних за період з 01.08.2012 р. по 28.11.2012 р. необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Агро-Регіон" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 16.05.2013р. у справі №906/348/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, що в судовому засіданні 16.05.2013р. при дослідженні товарно-транспортних накладних Чепурний М.Ю. підтвердив свій підпис лише на двох накладних від 30.03.2012р. (на кількість 22,22 тон аміачної селітри) та від 02.04.2012р. (на кількість 22,94 тон аміачної селітри) і вказав, що на інших накладних проставлений не його підпис, що зафіксовано звукозаписом судового процесу. Викладене вище, на думку скаржника, свідчить про хибні висновки суду першої інстанції в частині встановлення факту поставки позивачем відповідачу аміачної селітри на суму 502460, 00грн.

Звертає увагу, що судом не враховано, що довіреність є тільки підтвердженням повноважень особи на отримання цінностей, а факт та обсяг поставки товару повинні бути підтвердженні іншими первинними документами, а саме товарно-транспортною накладною, актом приймання-здачі чи іншим аналогічним документом. Тобто, висновки суду є хибними і довіреність не є доказом поставки товару у визначеній кількості.

Зазначає, що в рішенні суду взято до уваги платіжне доручення від 08.05.2012р., згідно якого відповідач здійснив оплату за перевезення добрив ФОП Бенівському С.І., що жодним чином не підтверджує факту поставки позивачем відповідачу аміачної селітри в кількості 143,56 тон на суму 502460, 00 грн..

Наголошує, що місцевий суд в оскарженому рішенні посилається на лист Бердичівської ОДПІ від 13.05.2013р. за №4709/10/153, яка повідомила про те, що позивач, як платник ПДВ, надав податковій інспекції копії первинних документів щодо здійснення ним господарських операцій з ТОВ "Агро-Регіон", а саме продаж аміачної селітри у березні - квітні 2012р. згідно договору №11/03 від 28.03.2012р., однак згідно ч.1 ст.43 ГПК України докази оцінюються господарським судом в судовому процесі, а не на підставі оцінки інших органів державної влади.

Крім того, зазначає, що в порушення п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України, податкові накладні були надані позивачем відповідачу лише одночасно із претензією, відповідно зобов`язання із ПДВ були задекларовані позивачем пізніше шляхом коригування податкових декларацій, що було здійснено позивачем для підготовки матеріалів до суду, а не по факту поставки товару.

В свою чергу, від позивача по справі та третіх осіб відзиви на апеляційну скаргу ТОВ "Агро-Регіон" не надійшли, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

15 липня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 16 травня 2013 року у справі № 906/348/13-г слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Скраглівське хлібозаготівельне підприємство" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Треті особи - фізична особа-підприємець Беньківський Станіслав Іванович та фізична особа-підприємець Чубарук Анатолій Іванович в судовому засіданні пояснили, що кожний по 2 рази здійснювали перевезення товару в кількості від 20 до 25 тонн тобто всього 4 машини. Точну кількість товару вказати не можуть оскільки оформленням перевізних документів (ТТН) та прийманням товару займався агроном ТОВ "Агро-Регіон" Чепурний М.Ю., який здійснював перевезення разом з ними.

Вивчивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині стягнення 502 460 грн. основного боргу та 10 049, 20 грн. судового збору, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що 28 березня 2012 року між ТОВ "Скраглівське ХЗП" (Продавець, позивач) та ТОВ "Агро-Регіон" (Покупець, відповідач) було укладено Договір № М/03 (а.с. 9), за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує аміачну селітру у кількості 143,560 тонн на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Згідно з п. 2.2 Договору товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем в момент фактичного отримання товару по товарній накладній/товарно-транспортній накладній та підписанням уповноваженими матеріально-відповідальними особами документів.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що ціна одиниці товару 3500,00 грн. з ПДВ за одну тонну та його загальна вартість складає 502460,00 грн.

Загальна ціна договору становить 502460,00 грн. (143, 560 тонни х 3500,00 грн.)

Пунктом 4.2 Договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, на підставі виставленого рахунку продавця, за згодою обох сторін.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року.

Даний Договір засвідчений підписами та скріплений печатками сторін

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було видано на ім'я Чепурного Миколи Юрійовича довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №7 від 27.03.2012р. (а.с.25).

З витягу журналу реєстрації видачі довіреностей за 2012 рік (а.с.85) вбачається, що 27.03.2012р. працівнику ТОВ "Агро-Регіон" Чепурному М.Ю. видано довіреність №7 строком дії до 07.04.2012р. на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника - ТОВ "Скраглівське ХПП", а саме селітри аміачної в кількості 160 тонн (а.с.86).

В матеріалах справи також містяться видаткові накладні №1-5 від 30.03.2012 р., № 6-11 від 31.03.2012р., № 12-13 від 02.04.2012 р. (а.с.12-24), однак видаткові накладні не містять підпису особи, уповноваженої на отримання товару.

Також позивачем складено товарно-транспортні накладні, в яких зазначено назву товару, а саме: аміачна селітра, в загальній кількості 143560,00 тонн, замовником перевезення є ТОВ - "Агро-Регіон" (відповідач), вантажовідправником ТОВ "Скраглівське ХЗП" (позивач), вантажоодержувачем - ТОВ "Агро-Регіон" (відповідач) (а.с. 27-33).

Згідно товарно-транспортної накладної від 31.03.2012 р. (а.с. 27) позивачем поставлено товар в кількості 23,210 т. У графі "Прийняв" зазначено прізвище Чепурний М.Ю., проте підпис вказаної особи відсутній.

Згідно товарно-транспортної накладної від 31.03.2012 р. (а.с. 28) позивачем поставлено товар в кількості 22,490 т. У графі "Прийняв" зазначено прізвище Чепурний М.Ю. та міститься підпис вказаної особи.

Згідно товарно-транспортної накладної від 30.03.2012 р. (а.с. 29) позивачем поставлено товар в кількості 14,130 т. У графі "Прийняв" зазначено прізвище Максимець В.О. Підпис уповноваженої особи на отримання товарних цінностей - Чепурного М.Ю.а також іншої особи відсутній.

Згідно товарно-транспортної накладної від 30.03.2012 р. (а.с. 30) позивачем поставлено товар кількістю 22,220 т. У графі "Прийняв" зазначено прізвище Чепурний М.Ю. та міститься підпис вказаної особи.

Згідно товарно-транспортної накладної від 30.03.2012 р. (а.с. 31) позивачем поставлено товар в кількості 18, 970 т. У графі "Прийняв" зазначено прізвище Чепурний М.Ю., проте підпис вказаної особи відсутній.

Згідно товарно-транспортної накладної від 02.04.2012 р. (а.с. 32) позивачем поставлено товар в кількості 22,940 т. У графі "Прийняв" зазначено прізвище Чепурний М.Ю. та міститься підпис вказаної особи.

Згідно товарно-транспортної накладної від 31.03.2012 р. (а.с. 33) позивачем поставлено товар в кількості 19,600 т. У графі "Прийняв" зазначено прізвище Чепурний М.Ю. та міститься підпис вказаної особи.

Таким чином, з урахуванням товарно-транспортних накладних, на яких міститься підпис Чепурного М.Ю., очевидним є те, що відповідачем було прийнято товар згідно чотирьох товарно-транспортних накладних кількості 87, 250 т. на суму 305 375, 00 грн. (87,250 т. х 3500, 00 грн.).

30.11.2012р. на адресу відповідача відповідно до умов договору направлено рахунок на оплату поставленого товару та претензію за №28-11/12 від 28.11.2012р., в якій ТОВ "Скраглівське ХЗП" зазначає, що за домовленістю сторін строк оплати за товар, поставлений на підставі договору на суму 502460,00грн., настав 01.08.2012р. У зв'язку з порушенням строків оплати позивач просив погасити заборгованість протягом трьох банківських днів з моменту отримання претензії (а.с.10-11; 35).

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності визначених законом підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією №99 "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р., дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п.2.2. Положення).

Відповідно до пункту 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей , який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 інструкції).

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

З аналізу наведених вище нормативно-правових приписів вбачається, що довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Таким чином, наявна в матеріалах справи довіреність №7 від 27.03.2012 р. є належним доказом на підтвердження повноважень працівника ТОВ "Агро-Регіон" Чепурного М.Ю. на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника - ТОВ "Скраглівське ХПП", а саме селітри аміачної в кількості 160 тонн.

Відповідачем не надано доказів анулювання виданої ним довіреності чи її відкликання з повідомленням про це позивача. Також не надано доказів її часткового списання.

В той же час, підтвердженням факту отримання вищевказаною особою товарно-матеріальних цінностей є її особистий підпис на первинному документі (видатковій накладній чи ТТН) про отримання товару.

Підпис Чепурного Ю.М. про отримання товару від позивача в кількості 87,250 т. міститься лише на чотирьох товарно-транспортних накладних (а.с.28,30,32,33).

В силу дії ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов'язань в частині поставки товару відповідачу в кількості 87,250 тонн. Факт прийняття поставленого товару відповідачем у вказаній кількості засвідчується підписом особи, уповноваженої на отримання від імені відповідача товарних цінностей - Чепурного М.Ю., у графі "Прийняв" чотирьох товарно-транспортних накладних (а.с.28,30,32,33).

Із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач, всупереч наведеним вище положенням діючого законодавства та умовам договору, не виконав свого обов'язку за договором щодо оплати поставленого товару в кількості 87,250 тонн на суму 305 373 грн.

На момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідачем не було подано жодних належних доказів на підтвердження факту погашення основної суми боргу в розмірі 305 373 грн.

Крім того, факт передачі та отримання товару в кількості 87,250 тонн на суму 305 373 грн. підтверджується поясненнями третіх осіб підприємця Беньківського Станіслава Івановича та підприємця Чубарука Анатолій Іванович, які безпосередньо надані в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, які пояснили, що кожний по 2 рази здійснювали перевезення товару в кількості від 20 до 25 тонн тобто всього 4 машини. Точну кількість товару вказати не можуть оскільки оформленням перевізних документів (ТТН) та прийманням товару займався агроном ТОВ "Агро-Регіон" Чепурний М.Ю., який здійснював перевезення разом з ними.

Якщо співставити кількість рейсів ( 4), кількість товарно-транспортних накладних (4) та кількість перевезеного товару 87,250 т. ( в середньому 21, 8125 т. за ходку), то пояснення третіх осіб, які є незацікавленими у результатах вирішення спору, підтверджують факт поставки селітри в кількості 87,250 тонн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 305 373 грн. грунтуються на умовах договору та закону, є правомірними та такими, що підтверджуються наявними а матеріалах справи доказами, а тому підлягають до задоволення.

У зв'язку з цим, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 197 087, 00 грн. слід відмовити, оскільки інші три товарно-транспортні накладні (а.с.27,29,31) не містять підпису уповноваженої особи відповідача Чепурного М.Ю. (п.2.2 Договору та п.2.4 Положення). Крім того, факт перевезення та отримання товару по вказаним товарно-транспортним накладним спростовується поясненнями третіх осіб підприємців Беньківського С. І. та Чубарука А. І.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд критично ставиться до пояснень Чепурного М.Ю., щодо отримання ним товару лише по двох ТТН, оскільки він і по даний час працює на посаді агронома ТОВ "Агро-Регіон" та є зацікавленою особою, матеріали справи містять чотири товарно-транспортні накладні з його підписом на отримання товару в кількості 87,250 тонн і довіреності на отримання ТМЦ на його ім'я, а факт перевезення та отримання товару Чепурним М.Ю. в кількості 87,250 тонн. крім зазначених вище первинних бухгалтерських документів, додатково підтведжується поясненнями третіх осіб підприємців Беньківського С. І. та Чубарука А. І.

З цих самих підстав апеляційним господарським судом відхиляється клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі для з'ясування питання чи підписував Чепурний М.Ю. товарно-транспортні накладні від 31.03.2012р. (а.с.28,33), як необгрунтоване та направлене на затягування розгляду справи та ухилення від виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару.

З урахуванням суми основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, та приписів ст. 49 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судовий збір, який слід стягнути за результатами розгляду справи судом першої інстанції з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скраглівське хлібозаготівельне підприємство" становить 6 107, 46 грн.

Натомість, суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, дійшов помилкового висноку про задоволення в повному обсязі позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 502 460 грн., у зв'язку з чим стягнув судовий збір з відповідача в розмірі 10 049, 20 грн.

Відповідно до п. 4 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків позивача та відповідача у спірних правовідносинах.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

За наведених обставин, судова колегія вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції від 16.05.2013 р. у справі № 906/348/13-г в частині розміру суми основного боргу та судового збору, які підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 24711,15 грн. пені, 4942,23 грн. 3% річних та 502,46 грн. інфляційних за період з 01.08.2012 р. по 28.11.2012 р., то суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами п. 4.2 договору №11/3 від 28.03.2012 р. порядок проведення розрахунків здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, на підставі виставленого рахунку продавця, за згодою обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок на оплату № 1/11 від 29.11.2012 р. та вимогу про погашення заборгованості позивачем направлено на адресу відповідача 30.11.2012 р. (а.с.10, 34-35).

З огляду на передбачений сторонами у п. 4.2 договору порядок проведення розрахунків та враховуючи семиденний строк, який встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України, та триденний термін для поштового обігу, строк оплати отриманого товару настав 11.12.2012 р.

Таким чином, з 11.12.2012 р. у відповідача виник обов'язок оплатити товар, поставлений на підставі договору № М/03 від 28.03.2012 р., а у позивача - право на нарахування штрафних санкцій.

Всупереч вказаному, позивач здійснював нарахування пені, інфляційних та 3% річних за період з 01.08.2012 р. по 28.11.2012 р., що є неправомірним.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку стосовно того, що вимоги в частині стягнення з відповідача 24711,15 грн. пені, 4942,23 грн. 3% річних та 502,46 грн. інфляційних за період з 01.08.2012р. по 28.11.2012 р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи встановлені обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що доводи скаржника з приводу відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 197 087 грн. є обгрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають в цій частині до задоволення.

На підтвердження решти вимог, наведених в апеляційній скарзі, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В частині рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 24711,15 грн. пені, 4942,23 грн. 3% річних та 502/46 грн. інфляційних за період з 01.08.2012 р. по 28.11.2012 р. судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основної суми боргу в частині 197 087 грн. є обгрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Житомирської області від 16 травня 2013 року у справі №906/348/13-г слід змінити в частині стягнення основної суми боргу та судового збору з відповідача, стягнувши 305 373 грн. основного боргу та 6 107 грн. 45 коп. судового збору. В частині стягнення 197 087 грн. основного боргу в позові відмовити, а врешті рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляціійну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 16.05.2013 року у справі № 906/348/13-г змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини в наступніій редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон" (Житомирська область, Любарський район, с. В. Деревичі, вул. Жовтнева, 12, код 32282203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скраглівське хлібозаготівельне підприємство" (Житомирська область, Бердичівський район, с. Скраглівка, вул.Чуднівська, 104, код 37042486)

- 305 373 грн. основного боргу;

- 6 107 грн. 45 коп. судового збору.

В частині стягнення 197 087 грн. основного боргу в позові відмовити."

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скраглівське хлібозаготівельне підприємство" (Житомирська область, Бердичівський район, с. Скраглівка, вул.Чуднівська, 104, код 37042486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон" (Житомирська область, Любарський район, с. В. Деревичі, вул. Жовтнева, 12, код 32282203) - 1970 грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Справу № 906/348/13- г надіслати господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.