Постанова

від 14.05.2013 по справі 914/94/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа № 914/94/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Желік М.Б.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технології комфорту", м.Львів за №08/04 від 08.04.13 року

на рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2013 року

у справі №914/94/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонбуд", м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Технології комфорту", м. Львів

про: стягнення 35 125 грн. 79 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.03.2013 року у справі № 914/94/13 (суддя Мазовіта А.Б. ) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонбуд", м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю "Технології комфорту", м. Львів про стягнення 35 125 грн. 79 коп. задоволено частково. Вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Технології комфорту" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонбуд" 32 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 393 грн.42 коп. пені, 508 грн.80 коп. 3 % річних , 1 599 грн. 20 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 11.03.2013 року у справі № 914/94/13, відповідач - ТзОВ «Технології комфорту» - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на невстановлення судом вини відповідача у невиконанні своїх зобов'язань за договором поставки, а також не врахував зволікання позивача у прийнятті виконання від відповідача.

На підставі вищезазначеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 11.03.13 р. у справі № 914/94/13 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/94/13 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.13 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 14.05.13 р.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 року, у зв'язку перебуванням судді Малех І.Б. у відпустці, у склад колегії замість судді Малех І.Б. введено суддю Якімець Г.Г.

В судове засідання 14.05.13 року представники сторін не з'явились. Враховуючи, що сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (знаходиться в матеріалах справи), явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 11.03.13 р. у справі № 914/94/13-г слід залишити без змін, з огляду на наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 22.05.2012 р. між ТзОВ "Бетонбуд" (продавець) та ТзОВ "Технології Комфорту" (покупець) укладено договір №ДГ-113 купівлі-продажу (поставки), за яким продавець зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товарний бетон марки М-300, з осіданням конусу 116-18. Пунктом 3.2. договору встановлено, що оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% протягом 10 календарних днів після повної поставки товару. 23.05.2012 р. позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 152000 грн., що підтверджується накладними №105, №107, №938, №939, №941, №944, №945, №946, №948, №951, №953, №955, №957, №959, №960, №961, №962, №963, №964, №965 від 23.05.2012 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №119 від 23.05.2012 р.. Однак, відповідач лише частково оплатив вартість товару в сумі 122000 грн., що підтверджується, зокрема, актом звірки розрахунків від 30.09.2012 р.. Позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №23/10-1 від 23.10.2012 р., в якій вимагав оплатити заборгованість в розмірі 32000 грн., але відповідачем претензія залишена без розгляду та задоволення.

Зазначені обставини не оскаржувались сторонами і в суді апеляційної інстанції. На неврахування доводів скаржника, заявлених суду першої інстанції, скаржник у апеляційній скарзі не посилався. Посилання скаржника на відсутність його вини та прострочку кредитора не доведені у встановленому порядку належними доказами при тому, що ці факти не конкретизовані в змісті апеляційної скарги.

При винесенні рішення суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст..526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст.193 ГК України.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно п. 6.2. договору, при несвоєчасній оплаті товару у відповідності до положень п. 3.2. договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості партії товару.

Позивачем нараховано за період з 04.06.2012 р. по 19.12.2012 р. пеню в розмірі 2616,99 грн. 99 коп. Оскільки пунктом 6 ст.232 ЦК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості товару припиняється 05.12.2012 р., а відтак розмір пені за прострочення оплати вартості товару повинен становити 2393,42 грн., що правильно визначено судом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З врахуванням цих положень, 3% річних становить 508,80 грн..

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 11.03.13 р. у справі № 914/94/13-г прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технології комфорту" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2013 р. у справі № 914/94/13-г - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 20.05.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Якімець Г.Г.