Ухвала

від 20.05.2013 по справі 801/1242/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1242/13-а

20.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Оріон-Інвест"- Борецька Ольга Геннадіївна, довіреність № б/н від 04.04.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О. ) від 04.03.2013 у справі № 801/1242/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Оріон-Інвест" (пр. Задорожний, 3 Б, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95047)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Оріон-Інвест" задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 17.01.2012: № 0000972204 та №0000982204, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Оріон-Інвест» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2012: № 0000972204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 13 592,50 грн., що складається з основного платежу у розмірі 10 874,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2 718,50 грн.; № 0000982204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 85 278,75 грн., що складається з основного платежу у розмірі 68 223,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17 055,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року, ІІІ квартал 2012 року та суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у період за лютий, липень 2012 року з посиланням на нікчемність взаємовідносин позивача по господарських операціях з ВКП «Агротехпром» та ТОВ «Аір-Бласт», на відсутність останніх за юридичною адресою, відсутність у них адміністративно-господарських можливостей (трудових ресурсів, основних засобів, складських ресурсів, транспорту тощо) для виконання взятих договірних зобов'язань та ненадання ними первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій з позивачем у зазначені періоди.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача та, відповідно, про відсутність правових підстав у відповідача приймати спірні повідомлення-рішення.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 17.01.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0000972204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 13 592,50 грн., що складається з основного платежу у розмірі 10 874,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2 718,50 грн.; № 0000982204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 85 278,75 грн., що складається з основного платежу у розмірі 68 223,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17 055,75 грн.

Передумовою збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість став акт від 24.12.2012 №10414/22-3/33267186 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий, липень 2012 року, та витрат, що нараховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств за І, ІІІ квартал 2012 року, при здійсненні взаємовідносин з ВКП «Агротехпром» та ТОВ «Аір-Бласт».

Перевіркою встановлені порушення позивачем: підпунктів 14.1.191, 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме: до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у ІІІ кварталі 2012 року, позивачем необґрунтовано включено суми придбання матеріалів у ТОВ «Аір-Бласт» на загальну суму 51779,00 грн., тим самим завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у ІІІ кварталі 2012 року на зазначену суму, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10 874, грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: позивачем завищено у лютому 2012 року суму податкового кредиту в розмірі 28 514,00 грн. та у липні 2012 року завищено суму податкового кредиту на суму 39 709,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68 223,16 грн.

Підставою для висновку відповідача про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств та завищення податкового кредиту є їх формування за рахунок угод з контрагентами, які, в свою чергу, не мають реальної можливості здійснювати господарську діяльність через відсутність у них трудових, матеріальних ресурсів, основних фондів та відсутність первинних документів, наявність яких підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість через наступне.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків- сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно пункту 201.7 Податкового кодексу України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 30.11.2011 між позивачем (покупець) та ВКП «Агротехпром» (постачальник) було укладено договір №15/11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити його вартість відповідно до наданого рахунку-фактури.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що виконання зазначеного договору підтверджується наступними документами: рахунком № 3-29 від 29.02.2012 за обладнання та матеріали на загальну суму 171084,96 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 514,16 грн., наданий ВКП «Агротехпром» для сплати позивачу; податковою накладною № 294 від 29.02.2012 на загальну суму 171084,96 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 514,16 грн.; видатковою накладною № 3-29 від 29.02.2012 на загальну суму 171084,96 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 514,16 грн. Отримання вказаної податкової накладної позивачем від ВКП «Агротехпром» підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за лютий 2012 року.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на виконання умов договору №15/11 ТОВ "Бізнес комфорт" у березні 2011 року здійснило на користь позивача продаж товарів (засувка фланцева, фланець сталевий) на загальну суму 369000,00 грн., у тому числі, податок на додану вартість- 61500,00 грн.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 27.06.2012 та 07.09.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Аір-Бласт» (постачальник) було укладено договори №80 та №42/12 відповідно, згідно з умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити його вартість відповідно до наданого рахунку-фактури.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що виконання зазначених договорів підтверджується наступними документами: рахунком № 1-31 від 31.07.2012 за обладнання та матеріали на загальну суму 238254,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 39 709,00 грн., наданий ТОВ «Аір-Бласт» для сплати позивачу; податковою накладною № 311 від 31.07.2012 на загальну суму 238 254,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 39 709,00 грн.; видатковою накладною № 1-31 від 31.07.2012 на загальну суму 238 254,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 39 709,00 грн.; рахунком-фактурою № СФ-0000169 від 07.09.2012 на загальну суму 113 238, 53 грн., в тому числі податок на додану вартість 18873,09 грн., наданий позивачем для сплати ТОВ «Аір-Бласт»; рахунком-фактурою № СФ-0000170 від 07.09.2012 на загальну суму 99 998,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 16 666, 47 грн., наданий позивачем для сплати ТОВ «Аір-Бласт»; податковою накладною № 2 від 07.09.2012 на загальну суму 113 238, 53 грн., в тому числі податок на додану вартість 18873,09 грн.; податковою накладною № 3 від 07.09.2012 на загальну суму 99 998,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 16 666, 47 грн.; видатковою накладною № РН-000139 від 07.09.2012 на загальну суму 2 996,51 грн., в тому числі податок на додану вартість 499,42 грн.; видатковою накладною № РН-000140 від 07.09.2012 на загальну суму 99 998,2 грн., в тому числі податок на додану вартість 16 666,47 грн.; видатковою накладною № РН-000141 від 07.09.2012 на загальну суму 110 242,02 грн., в тому числі податок на додану вартість 18 373,67 грн.; довіреностями № 273, № 274 від 07.09.2012 на отримання товару за договором № 42/12 від 07.09.2012; актом взаєморозрахунків зустрічних вимог від 07.09.2012 укладеного між позивачем та ТОВ «Аір-Бласт», згідно з яким сторони дійшли домовленості про припинення зобов'язань шляхом взаєморозрахунку вимог по наступним договорам та рахункам:

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що отримання та видача вказаних податкових накладних позивача на адресу ТОВ «Аір-Бласт», підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що документи, що долучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Слід зазначити, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання у ВКП «Агротехпром» та ТОВ «Аір-Бласт» товару, оприбуткування цього товару в бухгалтерському обліку, його використання в господарській діяльності позивача не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Слід зазначити, що будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем не надано та судом також не встановлено.

Матеріалами справи безспірно підтверджено, що отримані товари та послуги було використано в господарській діяльності позивача.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовного того, що позивач здійснював податковий облік у перевіряємі періоди відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 13 592,50 грн., що складається з основного платежу у розмірі 10 874,00 грн. і штрафних санкцій 2 718,50 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 85 278,75 грн., що складається з основного платежу у розмірі 68 223,00 грн. і штрафних санкцій 17 055,75 грн., які призвели до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 17.01.2012: № 0000972204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 13 592,50 грн., що складається з основного платежу у розмірі 10 874,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2 718,50 грн.; № 0000982204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 85 278,75 грн., що складається з основного платежу у розмірі 68 223,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17 055,75 грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2013 у справі № 801/1242/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 травня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко