Рішення

від 21.05.2013 по справі 914/1086/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 914/1086/13 21.05.13

За позовомприватного підприємства "Примула" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" простягнення 13 039, 29 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: не з'явились

відповідача: представник Галкіна Я.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство "Примула" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" про стягнення 13 039, 29 грн., (у тому числі 12 000, 00 грн. - основного боргу, 882, 74 грн. - пеня, 48, 00 грн. - інфляційні втрати, 176, 65 грн. - 3 % річних).

Ухвалою Господарського суду Львівської області № 914/1086/13 від 20.03.2013 року позовну заяву приватного підприємства "Примула" до товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" про стягнення 13 039, 29 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 02.04.2013 року порушено провадження у справі № 914/1086/13, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено її розгляд на 23.04.2013 року.

Представник Позивача у судовому засіданні 23.04.2013 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника Відповідача розгляд справи відкладався.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 23.04.2013 року від Позивача надійшла заява, в якій просить суд стягнути з Відповідача 12 000, 00 грн. - основного боргу, 882, 74 грн. - пеня, 48, 00 грн. - інфляційні втрати, 176, 65 грн. - 3 % річних, 160, 00 грн. - банківські витрати за довідки, 367, 47 грн. - витрати за проїзд.

Представник Позивача у судове засідання 21.05.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Відповідача письмовий відзив на позов не надав, у судовому засіданні 21.05.2013 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на необґрунтованість доводів Відповідача, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 17.09.2012 року укладено договір № 17, відповідно до якого Позивач прийняв зобов'язання відповідно до належно оформленої та наданої Відповідачем заявки про надання транспортно-експедиційних послуг, що є невід'ємною частиною договору доставити автомобільним транспортом довірений йому вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення і видати його уповноваженій на це особі, а останній сплатити його вартість.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач звернувся до Позивача з заявкою від 17.09.2012 року про перевезення підставки під мости загальною вагою 86 метри кубічних, за маршрутом м. Львів-Пассау(Германія).

Надання транспортних послуг у вересні 2012 року Позивачем підтверджено наданими суду актом виконаних робіт (послуг) № ОУ-0000313 від 24.09.2012 року та CMR № 091765-1, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 17 від 17.09.2012 року на суму 12 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 4.4 договору № 17 від 17.09.2012 року Відповідач зобов'язується оплатити надані відповідно до заявок послуги протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання вантажу (зарахування на склад) та не раніше 4 банківських днів після отримання останнім оригіналів документів на оплату (заявка завірена печаткою, рахунок-фактура, акт виконаних робіт, податкова накладна, CMR, товаро-транспортна накладна, тощо).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов'язання за надані Позивачем транспортні послуги не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 12 000, 00 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки факт надання транспортних послуг підтверджується матеріалами справи, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 12 000, 00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов'язання у строки, встановлені пунктом 4.4 договору № 17 від 17.09.2012 року, тобто порушив строки виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені у розмірі 882, 74 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань та визначає, що правочин вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Таким чином, нарахування пені Позивачем на суми простроченої оплати, за відсутністю відповідної угоди між сторонами не має правового підгрунтя.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що вимоги Позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені приватним підприємством "Примула" вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 12 224, 65 грн.

Витрати, понесені Позивачем за проїзд та банківські витрати за довідки задоволенню не підлягають, оскільки в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України не відносяться до судових витрат.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (03124, м. Київ, бульвар Лепсе, 6, ідентифікаційний код 33894928) на користь приватного підприємства "Примула" (79010, Львівська область, місто Львів, Личаківський район, вулиця Харківська, будинок 14, квартира 1, ідентифікаційний код 20842988) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 48 (сорок вісім) грн. 00 грн. - інфляційні втрати, 176 (сто шістдесят шість) грн. 65 коп. - 3 % річних та 1 613 (одна тисяча шістсот тринадцять) грн. 01 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 23.05.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.